Тема 17. Соціальне обслуговування

Час: 2 год

План лекції:

1. Поняття та форми соціального обслуговування

2. Соціальне обслуговування громадян похилого віку

3. Соціальне обслуговування неповнолітніх

4. Індивідуальна програма реабілітації інваліда

1. Поняття та форми соціального обслуговування

Соціальне обслуговування розглядається як система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності (див. Закон України від 19 червня 2003 р. "Про соціальні послуги").

Право на соціальне обслуговування мають громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Більш детально законодавство України виділяє наступних суб'єктів, яким надається соціальне обслуговування:

а) особи похилого віку, які не можуть себе самостійно обслуговувати;

б) діти;

в) інваліди або інші особи, які втратили працездатність;

г) малозабезпечені сім'ї;

д) безробітні;

е) особи, які постраждали від техногенних катастроф.

Основною підставою для надання соціального обслуговування є складна життєва обставина - тобто така, що об'єктивно порушує нормальну життєдіяльність особи, наслідки якої вона не може подолати самостійно.

Потрапивши у складні життєві обставини, особа втрачає засоби до існування, внаслідок чого стає малозабезпеченою, потребує лікування, не може самостійно себе обслуговувати, а тому виникає потреба надання їй соціального обслуговування.

За чинним законодавством органами, що надають відповідні види соціального обслуговування, є державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства і не мають на меті отримання прибутку. Соціальне обслуговування може також надаватися фізичними особами.

Соціальне обслуговування застрахованим громадянам надається органами відповідних фондів загальнообов'язкового соціального страхування. Незастрахованим особам соціальне обслуговування надають територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; відділення соціальної допомоги вдома; спеціальні будинки-інтернати для престарілих та інвалідів; дитячі будинки-інтернати; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; геріатричні пансіонати; пансіонати для ветеранів війни і праці; психоневрологічні інтернати тощо.

Соціальне обслуговування зазвичай здійснюється у формі надання соціальних послуг, а подекуди і у формі матеріальної підтримки. Соціальні послуги можуть бути різноманітними за своїм характером. Найчастіше їх розглядають як комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Залежно від мети надання соціальні послуги поділяють на: соціальне-побутові послуги, соціально-медичні послуги, психологічні послуги, психолого-педагогічні послуги, соціально-економічні послуги, правові послуги, послуги з соціальної і професійної реабілітації та адаптації, послуги з працевлаштування та інформаційні послуги.

Рідше соціальне обслуговування відбувається у вигляді матеріальної підтримки. Вона полягає в наданні особі, яка перебуває у складних життєвих обставинах, матеріальних благ: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття, та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Ще рідше соціальне обслуговування здійснюється у вигляді надання грошової допомоги чи грошової компенсації.

Найбільш поширеними видами соціального обслуговування, що мають самостійне юридичне значення та встановлені чинним законодавством, є:

1) соціальне обслуговування громадян похилого віку (стаціонарне або на дому);

2) соціальне обслуговування дітей (стаціонарне, за місцем навчання або проживання);

3) соціальна реабілітація інвалідів (працевлаштування, освіта);

4) санаторно-курортне лікування;

5) забезпечення протезно-ортопедичними виробами;

6) забезпечення засобами пересування.