7. Відкриття власної справи на селі

121

ди. Тому поряд із дією економічних законів у підприємницькій діяльності відчувається значний вплив людського чинника.

Чимало дослідників розробили свої концепції та системи людсь- ких характеристик, необхідних для досягнення успіху в підприєм- ництві. Однак будь-які з цих умов не можна вважати «достатніми або необхідними». Підприємець має шанси досягти успіху, якщо в ньому поєднуються позитивні фахові, організаційні, психологічно- вольові характеристики та наявність своєрідного «підприємницько- го духу» (за В. Зомбартом і М. Вебером).

Основні вимоги до фахової підготовки підприємця:

³високий рівень освіти, добрі показники успішності з основних дисциплін;

³глибокі знання з основної спеціальності та обізнаність у різних галузях, значний рівень інтелекту;

³високий рівень орієнтації в економіці, менеджменті та марке- тингу, обліку і податковій системі;

³систематична самоосвіта;

³поєднання освіти з практичним досвідом роботи.

Основні організаційні характеристики підприємців:

³комунікабельність;

³самоорганізація;

³чіткість і прогнозованість поведінки;

³ранжування потреб і запитів за пріоритетами.

Основні психологічно-вольові характеристики підприємців:

³сила волі та авторитаризм, лідерство;

³ініціативність і рішучість;

³розвинене почуття «передбачення» і передчуття;

³особливий погляд та критичний склад розуму;

³здатність впливати на людей і не піддаватись впливам інших. Рушійною силою підприємницької діяльності особи є мотивація.

Мотивація до підприємництва має складний і комплексний харак- тер. Основою мотиваційної поведінки найчастіше є гроші у вигляді прибутків. Однак природа мотивації завжди набагато ширша та багатовимірніша.

Основні чинники мотивації до підприємництва (за матеріалами спеціального опитування підприємців Львівщини):

³гроші та прибутки;

³прагнення до незалежності;

³матеріальний достаток;

³небажання працювати за наймом;

³прагнення до самооцінки;

³незадоволення із суспільної позиції;

122

³нездатність до рутинної роботи;

³сімейні та родинні традиції;

³непередбачені обставини;

³приклад друзів;

³заздрощі;

³безробіття;

³оригінальні ідеї та винаходи;

³наявність вільних фінансів;

³бажання згуртувати «команду» однодумців;

³прагнення до самовиявлення;

³сімейні конфлікти;

³егоїзм;

³«пошук себе»;

³політичні інтереси;

³моральне задоволення;

³прагнення бути серед «своїх» (ангіляція);

³безвихідь;

³суспільний тиск.

Підприємницька мотивація є дуже сильною та комплексною, то- му більшість економічно орієнтованих підприємств стимулює вхо- дження менеджерів у склад засновників цих підприємств. Подібну норму запроваджено у вітчизняній практиці — керівництво рефор- мованих підприємств має пріоритетне та фіксоване право на части- ну акцій або інших цінних паперів новостворюваних господарських товариств.

В основі підприємницької мотивації є прагнення отримати прибутки. Проте в умовах ринкової економіки та правової дер- жави це прагнення може реалізуватись лише через задоволення потреб споживачів.

Підприємницька діяльність ґрунтується крім підприємницької мотивації ще й на споживацькій мотивації. Споживацька мотивація заснована на потребах людей. Ці потреби перебувають у певній ієрархії (рис. 7.1).

123

Влада

Самовираження

Повага

Соціальні потреби

Безпека та почуття захищеності

Фізіологічні потреби та продовження роду

Рис. 7.1. Класифікація потреб (за П. Маслоу)

Орієнтовно процес реалізації мотивації в реальну підприємниць- ку діяльність можна показати у вигляді крокової схеми (рис. 7.2).

Рис. 7.2 Крокова схема трансформації потреб і запитів підприємців у мотивацію та реальну діяльність

7.2. Етапи і складові підприємницької діяльності

Як і продукт підприємництва, будь-яка підприємницька діяль- ність та підприємницькі структури проходять у своєму розвитку певні етапи, які формують історичний розвиток суб’єкта підприєм- ництва. Сукупність етапів розвитку суб’єкта підприємництва нази-

вають «життєвим циклом» підприємництва (рис. 7.3).

Рис. 7.3. «Життєвий цикл» підприємництва

Основні етапи підприємницької діяльності такі:

³організаційно-підготовчий (I);

³зародження та становлення (II);

³розвиток та поглиблення діяльності (III);

124

³стагнація (відсутність зростання) (IV);

³занепад підприємства (V);

³ліквідація і припинення існування (VI).

Для конкретного суб’єкта підприємництва не всі етапи «життєво- го циклу» є обов’язковими. Деяких вдається уникнути (наприклад, стагнації або занепаду), деякі етапи можуть періодично повторюва- тися (наприклад, стагнація та період розвитку). За характером і пе- ріодичністю проходження етапів визначають схему еволюції під-

приємства.

Виділяють такі схеми еволюції підприємництва:

³повний цикл (I – VI);

³неповний замкнений (I – II – III – V);

³періодичний (I – II – III – IV – III ...);

³інші (різні варіанти).

Кожен етап розвитку підприємництва потребує своєї тактики, го- сподарської та маркетингової поведінки, залучення виробничих і фінансових ресурсів тощо.

Суб’єкт підприємництва може обрати одну з трьох базових стра- тегій розвитку:

³стратегію виживання;

³стратегію стійкого розвитку;

³стратегію зростання.

Усі етапи «життєвого циклу» підприємництва однаково важливі й потребують специфічних підходів. Нехтування будь- яким етапом або його особливостями може спричинити значні матеріальні втрати і дестабілізацію підприємницької діяльності.

7.3.Організаційно-підготовчі заходи

іпідготовка до реєстрації

Створенню підприємства та започаткуванню підприємницької діяльності завжди передують організаційно-підготовчі заходи. Го-

ловне завдання цього етапу — підготувати нормативну базу для реєстрації суб’єкта підприємництва та опрацювати загальну модель його діяльності.

Основні організаційно-підготовчі заходи такі:

³вироблення підприємницької ідеї (наміру);

³опрацювання та експертне оцінювання підприємницької ідеї;

³підбір (уявний) складових підприємництва (люди, продукт, ринок, фінанси, партнери тощо);

125

³розроблення установчих документів та державна реєстрація;

³розроблення бізнес-плану або іншого плану діяльності та спо- собів (варіантів) реалізації їх.

Вироблення підприємницької ідеї (наміру) передбачає уявні дії та способи реалізації підприємництва. Підприємець формує ідею, намір, уявлення про майбутню підприємницьку діяльність.

Для опрацювання підприємницької ідеї найбільше підходить ме- тод «мозкової атаки», при якому всі думки, навіть на перший погляд безглузді та абсурдні, мають бути вислухані, записані та розглянуті,

акритика недопустима. З іншого боку, навіть дуже вдала ідея має пройти своєрідну експертизу і самооцінку. Адже якщо підприємни- цька ідея не підтвердиться на практиці, то підприємець зазнає ве- ликих збитків.

Опрацювання та експертне оцінювання підприємницької ідеї

можуть бути здійснені:

³на офіційному рівні, із залученням спеціалізованих фірм та експертів;

³на рівні внутрішніх дискусій і контактів;

³внаслідок самоосмислення та критичного самоаналізу.

Під час експертизи на цьому етапі мають всіляко заохочуватися критика та конструктивізм. Коли підприємницька ідея пройшла експертизу та набула певних конкретних обрисів, потрібно визна- читись, якими ресурсами вона реалізовуватиметься на практиці. Йдеться про так званий підбір складових підприємництва.

Деякі дослідники вважають, що підбір складових доцільно роз- глядати в розрізі таких основних рубрик:

³персонал;

³продукт підприємництва;

³середовище;

³фінанси.

Підбір складових підприємництва (особливо в індивідуальному підприємництві) часто буває підсвідомим, без чіткого усвідомлення цього процесу. Він враховує:

³оцінювання продукту підприємництва, його характеристик та перспективності;

³підбір персоналу (у тому числі керівника-менеджера);

³оцінювання реакції середовища на створення підприємства і появи на ринку продукту підприємництва;

³маркетингове оцінювання підприємницького середовища;

³оцінювання власних і залучених фінансових можливостей;

³вибір організаційної форми підприємства;

³визначення місця локалізації підприємства і його підрозділів;

³пробні контакти із замовниками (споживачами), партнерами.

126

Одночасно з підбором складових підприємництва розробляються і апробуються установчі та реєстраційні документи.

Розроблення установчих документів, на перший погляд, не є від-

повідальним моментом. Адже в розумінні широкого загалу в доку- менти завжди можна внести зміни, доповнення. Однак це пов’язано із складними бюрократичними процедурами, інколи досить трива- лими і складними, дезорієнтацією підприємства від конфліктів та непродуманих записів.

Невдало опрацьовані установчі документи можуть усклад- нити, інколи унеможливити діяльність підприємства, породити безліч абсолютно непотрібних проблем, необґрунтованих ви- трат, навіть спричинити ліквідацію підприємства або його ба- нкрутство. Недосконало опрацьованими документами завжди спробують скористатися несумлінні працівники, конкуренти, любителі легкої наживи.

Зрештою, внесення будь-яких змін в установчі та реєстраційні документи коштуватиме не менш як 35,70 грн і чимало витрачених часу й енергії.

Особливу увагу надають підготовці установчого договору та ста- туту, які є своєрідною «внутрішньою конституцією» юридичної особи.

Для реєстрації готують п’ять примірників статуту (власне для ре- єстрації — два оригінали і одну нотаріально завірену копію) і три примірники установчого договору (два оригінали і одну копію).

Установчі документи виконуються українською мовою, детально вивіряються і зшиваються у вигляді окремого зошита. Всі оригінали та копії повинні мати однакове виконання і оформлення.

Досить часто засновники нової юридичної особи досконало опра- цьовують статут, але поверхово ставляться до підготовки установчо- го договору. Тим більше, що вимоги щодо статуту детально визна- чені Законом України «Про підприємства в Україні», а вимоги щодо установчого договору не деталізовано. Проте установчий договір (угода) діє до реєстрації та після зняття з реєстрації підприємства, а також регламентує питання, які не висвітлюються у статуті.

У статуті слід передбачити такі розділи:

³загальні положення;

³мета та завдання діяльності;

³функції та види діяльності;

³утворення і використання коштів і майна підприємства;

³управління;

³засновники, їхні права та обов’язки;

³звітність та контроль;

³створення та використання фондів;

127

³виробнича, комерційна та зовнішньоекономічна діяльність;

³повноваження трудового колективу;

³реорганізація і ліквідація.

На особливу увагу в статуті заслуговують такі питання:

³детальний опис власників і засновників із зазначенням їх юридичної адреси або паспортних даних;

³опис можливих видів діяльності, навіть — потенційних (на- ступні записи потребуватимуть внесення змін у реєстраційні доку- менти);

³опис юридичного статусу підприємства та питань, пов’язаних з реєстрацією прав власності (записи, цінні папери, незалежний ре- єстратор, емісії тощо);

³поділ майна і активів на власні і такі, що перебувають у тим- часовому використанні, повноваження щодо набуття або продажу майна, розподіл прибутків і збитків;

³детальний опис органів управління і їхня компетенції. Компе- тенція органів управління не повинна дублюватись. Порядок при- значення керівника, бухгалтера. Контрольні або ревізійні органи, їхні права та зобов’язання;

³трудові відносини і їх регламентація, повноваження трудового колективу і ради підприємства, профспілкової організації;

³порядок внесення змін до статуту.

Приватні підприємства, в тому числі селянські (фермерські) гос- подарства, можуть не укладати установчий договір.

В установчому договорі передбачають такі розділи:

1. Предмет угоди засновників:

³ термін дії та мета створення підприємства; ³ дочірні підприємства, філіали, представництва, участь в

об’єднаннях; ³ права засновників із зазначенням їх участі в управлінні, конт-

ролі, розподілі прибутків, отриманні інформації; ³ обов’язки та взаємні зобов’язання засновників.

2. Внески засновників у статутний фонд і порядок його форму- вання:

³розмір та порядок зміни розміру статутного фонду;

³фонди підприємства та розмір відрахувань у них. Обов’язково створюється резервний фонд у розмірі не менше ніж 25 % розміру статутного фонду;

³порядок розподілу прибутків та інших ресурсів;

³порядок реорганізації, ліквідації та розподіл майна і коштів при цьому;

³органи управління та їх компетенція, представництво інтере- сів засновників.

128