Список рекомендованої літератури

Навчально-методична література

1. Черкашин Д. К. Підприємницьке право: навч. посіб. / Д. К. Черкашин; ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. – Харків, 2011. – 518 с.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5480–17 від 06.11.2012 р.).

3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5477–17 від 06.11.2012 р.).

4. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32 – Ст. 263 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5492–17 від 20.11.2012).

5. Про фермерське господарство: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363 (із змінами, внесеними згідно із Кодексом № 5462–17 від 09.12.2012).

6. Про кооперацію: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 5. – Ст. 35 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5410–17 від 01.01.2013).

7. Про акціонерні товариства: Закон України //Відомості Верховної Ради України. –2008. – № 50–51. – Ст. 384 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 4969–VI від 19.06.2012).

Тема 2. Підприємницька діяльність, її загально-правова характеристика План

1. Поняття підприємницької діяльності (підприємництва) як змісту підприємницьких правовідносин та її ознаки.

2. Принципи підприємництва.

3. Обмеження та заборона підприємницької діяльності, їх правові підстави.

4. Види підприємницької діяльності, їх загально-правова характеристика.

Основні терміни та поняття: підприємницька діяльність (підприємництво), ознаки підприємництва – ініціативність і самостійність підприємця, системність і ризиковий характер, цільова спрямованість на отримання прибутку, самостійна юридична відповідальність, принципи підприємництва.

2.1. Поняття підприємницької діяльності (підприємництва) як змісту підприємницьких правовідносин та її ознаки

Базовим поняттям підприємницького права є підприємницька діяльність, оскільки саме вона є змістом підприємницьких відносин.

Підприємницька діяльність є різновидом господарської діяльності, у свою чергу, згідно з підпунктом 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу й проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Поняття «підприємництво» як економіко-правовий термін на початку XVIII ст. увів французький економіст Річард Кантільйон. У підприємництві він вбачав особливу економічну функцію, виконання якої завжди супроводжує ризик, а взагалі історія підприємництва починається із середніх віків, коли з’явилися купці й зародилися товарно-грошові відносини.

У чинному законодавстві України поняття підприємництва відображено в ст. 42 ГК, згідно з якою підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ознаки підприємницької діяльності:

1. Самостійність, яка розкривається в таких положеннях ГК:

• підприємці мають право без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ч. 1. ст. 43 ГК). Це положення конкретизується в принципах підприємницької діяльності, сформульованих у ст. 44 ГК;

• підприємницька діяльність може здійснюватися тільки безпосередньо (самостійно) самим суб’єктом, який має відповідний обсяг підприємницької правосуб’єктності;

• підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, передбачених законами України, на вибір підприємця (ст. 45 ГК України).

• незаконне втручання та перешкоджання підприємницькій діяльності суб’єктів підприємництва з боку органів державної влади, їх посадових осіб під час здійснення ними державного контролю та нагляду забороняється (ч. 5 ст. 19 ГК). Тобто в цьому контексті ознака «самостійність» передбачає, що втручання органів державної влади в підприємницьку діяльність можливе лише в законодавчо визначених межах.

2. Ініціативність передбачає, що держава встановлює право, а не обов’язок на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції України)⁹⁵. Тобто будь-яка фізична особа, яка відповідає вимогам ст. 50 ЦК⁹⁶, може проявити ініціативу й зайнятися незабороненими видами підприємницької діяльності. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до заняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним у процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою й випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності (наприклад, зобов'язань зі сплати податків).

3. Систематичність. Згідно із цією ознакою епізодична чи одинична діяльність не може вважатися підприємницькою, у той час як регулярна, професійна та яка постійно повторювана є такою.

4. Ризиковість передбачає, що зорієнтована на отримання прибутку підприємницька діяльність може призвести й до зворотних наслідків, а саме до отримання збитків і в найгіршому випадку – до банкрутства.

Це пояснюється тим, що підприємницьке середовище є зоною підвищених підприємницьких ризиків, зумовлених, наприклад:

а) економічними кризами, потрясіннями, невизначеністю, що впливають на ринок;

б) неефективною державною політикою у сфері регулювання підприємницької діяльності;

в) недосконалим господарським законодавством;

г) зміною демографічної ситуації та бажань і потреб споживачів;

д) підвищенням рівня конкуренції тощо.

Ризик в різноманітних проявах постійно супроводжує підприємця. Це може бути:

• ризик випадкової загибелі майна;

• комерційний ризик (можливість невиконання умов договору чи іншої угоди);

• економічний ризик (можливість зниження платоспроможності населення);

• ціновий ризик (можливість підвищення закупівельних цін на сировину);

• процентний ризик (можливість непередбаченої зміни процентної ставки на фінансовому ринку);

• податковий та митний ризик (уведення нових податкових платежів та митних зборів);

• валютний ризик (можливість різкої зміни курсу гривні до вільно конвертованих валют);

• інфляційний ризик (можливість знецінення реальної вартості капіталу підприємств);

• інвестиційний ризик (можливість виникнення непередбачених фінансових утрат у процесі інвестиційної діяльності);

• ризик неплатоспроможності тощо.

5. Цільова спрямованість на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку передбачає, що максимізація прибутку є основною, але не єдиною метою діяльності підприємця. Підприємницька діяльність також спрямована на досягнення соціально-економічних результатів.

Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами й послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків тощо. Тобто ця ознака дає змогу стверджувати, що, незважаючи на спрямованість підприємницької діяльності на отримання прибутку, сам по собі факт його неотримання не може служити підставою для виключення такої діяльності із числа підприємницької. Отже, визначальною є саме наявність мети одержання прибутку, а не її досягнення на будь-якому етапі цієї діяльності.