Сторони в справі про банкрутство

1. Згідно з абз. 3 ст. 1 ЗУ боржник – суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

У свою чергу, згідно з абз. 2 ст. 1 ЗУ неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі заробітну плату, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом, називається банкрутом або суб'єктом банкрутства.

Суб'єктами банкрутства не можуть бути:

• відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

• фізичні особи-підприємці за грошовими зобов’язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов’язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

2. Згідно з абз. 6 ст. 1 ЗУ кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Кредиторами неплатоспроможного боржника за грошовими зобов'язаннями є:

• територіальна громада або держава;

• органи державної податкової служби та інші державні органи, що здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов'язкових платежів;

• фізичні особи, фізичні особи-підприємці, господарські організації та інші учасники майнового обігу.

Види кредиторів:

1. Заставні кредитори (згідно зі ст. 210 ГК) – це кредитори, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Слід зазначити, що кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою, не можуть бути стороною в справі про банкрутство.

2. Конкурсні кредитори (абз. 6 ст. 1 ЗУ) – це кредитори, вимоги яких:

• до боржника виникли до порушення провадження в справі про банкрутство;

• до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження в справі про банкрутство.

Вимоги, що подаються цією категорією кредиторів до господарського суду, повинні, як правило, бути безспірними, а саме: визнаними боржником, підтвердженими виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

3. Поточні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження в справі про банкрутство. Ця категорія кредиторів вступає в процес після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство. Їхні вимоги подаються як господарському суду, так і боржникові, мають бути обґрунтованими, але не обов'язково безспірними.

Збори (комітет) кредиторів. Інтереси кредиторів у провадженні справ про банкрутство представляють колегіальні органи кредиторів – збори (комітет) кредиторів, створені відповідно до ЗУ. Ці органи утворюються, якщо до одного боржника мають грошові вимоги два або більше кредиторів. Порядок утворення, скликання зборів (комітету) кредиторів, організація та проведення засідань останніх, їх компетенція, порядок прийняття рішень цими органами визначаються ст. 16 та іншими статтями ЗУ.