7.3.2. Штрафні санкції (неустойка)

Штрафні санкції як форма господарсько-правової відповідальності не уніфіковані, оскільки законодавець у різних нормативно-правових актах дає різні їх визначення. Згідно з цивільним законодавством, до штрафних санкцій належить неустойка, яка може бути у вигляді штрафу або пені.

Так, згідно зі ст. 549 ЦК, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. У свою чергу, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Тоді як пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з підпунктом 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

На відміну від ЦК в ГК, а саме в ст. 230 цього кодексу, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Порівнюючи ці два визначення, слід зазначити, що згідно з нормами ГК штрафними санкціями може бути лише певна грошова сума, тоді як положення ЦК передбачають можливість передачі й іншого майна боржником кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, у контексті підприємницьких правовідносин штрафні санкції – це певна грошова сума, передбачена законом або договором, яку сплачує правопорушник своєму контрагентові за невиконання, або неналежне виконання зобов’язання.

Таким чином, штрафні санкції:

• завжди застосовуються у вигляді грошової суми;

• підставою застосування штрафних санкцій є:

• порушення учасником підприємницьких відносин правил здійснення підприємницької діяльності;

• невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання;

• суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені в ст. 2 ГК;

• законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Види штрафних санкцій

І. За способом нарахування:

1. штраф – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання;

2. пеня – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

ІІ. За юридичною підставою:

1. законна – штрафна санкція, що передбачається в законі за невиконання або неналежне виконання зобов’язання;

2. договірна – штрафна санкція, що передбачається в договорі за невиконання або неналежне виконання зобов’язання;

3. законно-договірна – штрафна санкція, що передбачається в законі, і розмір її коригується договором у межах, не заборонених законом.

Розмір штрафних санкцій. ЗУ щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Це стосується господарських зобов’язань, у яких:

• хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

• порушення пов'язане з виконанням державного контракту;

• виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

У цих випадках штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

• за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

• за порушення терміну виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Законом може бути визначений інший розмір штрафних санкцій, які сторонам забороняється змінювати. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 231 ГК є різні способи встановлення розміру штрафних санкцій, а саме:

• у процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежно від строку прострочення (наприклад, 20 % вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

• у процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

• у твердій сумі (застосовується рідко через інфляційні процеси в економіці);

• у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою зацікавленої сторони відповідно до вимог ГК.

Співвідношення застосування штрафних санкцій і відшкодування збитків. Хоча й відшкодування збитків, і штрафні санкції є мірами відповідальності, ГК дозволяє застосовувати обидві ці міри відповідальності, але при цьому ст. 232 цього кодексу встановлює певні обмеження щодо їхнього спільного застосування.

Загальне правило полягає в тому, що штрафні санкції поглинаються під час відшкодування збитків, а під час стягнення штрафних санкцій збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (залікова неустойка).

Крім зазначеного загального правила, законом або договором можуть бути передбачені інші варіанти співвідношення штрафних санкцій і збитків:

• допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виключна неустойка);

• збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад штрафні санкції (штрафна неустойка);

• за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативна неустойка).

ГК вперше в господарському законодавстві передбачив можливість і підстави зменшення розміру штрафних санкцій. Згідно зі ст. 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід брати до уваги:

• ступінь виконання зобов'язання боржником;

• майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;

• інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Максимальний термін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання становить 6 місяців. Цей термін обчислюється з дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Це правило є диспозитивним, оскільки інший термін може бути встановлений законом або договором.

Позитивні ознаки штрафних санкцій (неустойки):

• швидкість – скорочений термін позовної давності – шість місяців;

• зручність – застосовуються незалежно від наявності збитків.

Негативні:

• обмежена сфера застосування – застосовуються лише при порушенні договірних зобов’язань.