Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pidruchnik_vid_06_06_13.doc
Скачиваний:
94
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
2.83 Mб
Скачать

4.4.4. Правовий статус товариства з додатковою відповідальністю

Правовий статус ТДВ регулюють ст. 151 ЦК України та ст. 65 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно зі ст. 151 ЦК ТДВ – це товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.

Згідно зі ст. 65 Закону України «Про господарські товариства» ТДВ – товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.

Більш широке поняття ТДВ зафіксоване в ст. 80 ГК, ТДВ – господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Згідно з чинним законодавством правовий статус ТДВ майже подібний до правового статусу ТОВ. Основна відмінність полягає у правових засадах відповідальності учасників за зобов’язаннями товариства: учасники ТОВ несуть відповідальність у межах своїх вкладів, а учасники ТДВ солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однократним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.

Відповідно до ст. 82 ГК установчим документом ТДВ є статут. Статут ТДВ, крім відомостей, які визначені ч. 2 ст. 82 ГК, повинен містити граничний розмір відповідальності учасників через встановлення однакового для всіх учасників кратного розміру до їхніх внесків (така додаткова відповідальність учасників виникає і перед товариством, і перед його кредиторами).

Схема управління справами ТДВ схожа із ТОВ:

  • збори учасників – вищий орган, що вирішує найважливіші для товариства питання й виносить рішення простою більшістю або кваліфікованою більшістю голосів;

  • виконавчий орган – одноособовий (директор) або колегіальний (дирекція);

  • контрольний орган – ревізійна комісія, яка формується з числа учасників товариства.

Схожий із ТОВ обмежений рух учасників ТДВ й правила відступлення частки учасника та правове регулювання інших питань, не пов'язаних з обсягом і характером відповідальності учасників.

Проте ТДВ має деякі особливості. Додатковий характер відповідальності учасників цього виду товариств забезпечує їм можливість займатися тими видами діяльності, які не можуть виконувати ТОВ. Так, у ТДВ функціонують довірчі товариства, правове становище яких регулюється Декретом КМУ від 17 березня 1993 р. «Про довірчі товариства».

4.4.5. Правовий статус повного товариства

Правовий статус повного товариства регулюється ст. 66–74 Закону України «Про господарські товариства», ст. 119–132 ЦК та ч. 5 ст. 80 ГК.

Згідно зі ст. 119 ЦК ПТ – це товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства й солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить.

А згідно зі ст. 80 ГК ПТ це господарське товариство, усі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства й несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Охарактеризовано поняття ПТ і в Законі України «Про господарські товариства». Згідно зі ст. 66 цього ЗУ повним визнається таке товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю й несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Згідно з вищеназваними нормативно-правовими актами ПТ має такі ознаки:

  • є різновидом господарського товариства;

  • належить до об'єднань осіб – юридичних та/або фізичних, максимальна кількість яких законом не встановлюється, а мінімальна становить дві особи;

  • найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів «і компанія»;

  • установчий документ – засновницький договір;

  • відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором;

  • відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;

  • обмежений рух учасників;

  • наявність субсидіарної, солідарної й повної відповідальності за зобов'язаннями ПТ всіх учасників.

Солідарна відповідальність учасників означає, що кредитор ПТ має право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання товариства в частині, що не покривається складовим капіталом товариства як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, причому як цілком, так і в частині зобов'язання. Субсидіарність відповідальності припускає право кредитора вимагати від учасників ПТ виконання зобов'язань тільки в частині, не покритій розміром складового капіталу ПТ.

Повна (необмежена) відповідальність учасників ПТ за зобов'язаннями останнього означає відповідальність учасників усім своїм майном за зобов'язаннями ПТ:

  • одна особа може бути учасником тільки одного ПТ;

  • учасник ПТ не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства. Тобто законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з ПТ. У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству всієї вигоди, набутої за такими правочинами;

  • притаманна особиста участь учасників у веденні справ товариства;

  • заборона звернення стягнення на частку учасника ПТ за його власними зобов'язаннями;

  • можливість ліквідації ПТ на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовиться виділити частку такого учасника-боржника для задоволення вимог кредиторів;

  • заборона відсторонення кого-небудь з учасників від участі в прибутках і збитках товариства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]