6.2. Класифікація господарських договорів

Різноманітність людських потреб породжує необхідність здійснення багатьох видів підприємницької діяльності, і як наслідок маємо велику кількість господарських договорів, які безпосередньо чи опосередковано сприяють досягненню бажаної мети. Тому для більш ефективного праворозуміння під час навчального процесу та й з практичних міркувань доцільно провести класифікацію господарських договорів і виділити основні їх види.

Поділ господарських договорів на певні види можна здійснити за різними критеріям, а саме:

І. За суб'єктним складом розрізняються:

• двосторонні – це договори, що укладаються між двома сторонами. Наприклад, договір поставки продукції (сторони – постачальник і покупець – ст. 265 ГК);

• багатосторонні – це договори, що укладаються між трьома й більше сторонами. Прикладом таких договорів є договір перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач (ст. 307 ГК).

ІІ. За ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань виділяють:

• плановані (вертикальні) договори – договори, що укладаються на підставі прийнятого державного замовлення у випадках, коли таке прийняття є обов'язковим для певних суб'єктів підприємництва (як правило, державних підприємств). До планових договорів належать: договори поставки продукції тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави й замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства), а також державні контракти.

Державні контракти – це досягнутий у процесі державних закупівель акт згоди між державними замовниками від імені держави та виконавцем державного замовлення. Держконтракти поєднують у собі юридичні властивості держзамовлень (актів централізованого планування) і власне господарських договорів. Їхньою особливою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами, а також те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів;

• регульовані (горизонтальні) договори – укладаються на основі вільного волевиявлення сторін – учасників договірних правовідносин.

ІІІ. За строками дії є такі договори:

• довгострокові – укладаються на строк понад 5 років (наприклад, концесійні договори, іпотечні кредитні договори тощо);

• середньострокові – строком дії від одного до 5 років (наприклад, договори підряду на капітальне будівництво);

• короткотермінові – строком дії до одного року (наприклад, договір оперативного лізингу, депозитні договори, договори поставки тощо);

• разові – укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи (наприклад, договір перевезення вантажів).

IV. За економічним змістом та юридичними ознаками розрізняють:

• договори на реалізацію майна (поставки, міни/бартеру, контрактації сільськогосподарської продукції, забезпечення електроенергією, газом, водою тощо);

• договори на передачу майна в користування (оренда, лізинг);

• підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, підряд на виконання проектно-розвідувальних, дослідно-конструкторських та інших робіт);

• транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та збирання вагонів, експлуатації залізничної під’їзної колії та ін.);

• договори на надання банківських послуг (договори на розрахунково-касове обслуговування, банківського кредитування, факторингу та ін.);

• договори на надання інших послуг (щодо охорони об’єктів, зберігання майна тощо);

• договори про спільну діяльність – договори, згідно з якими сторони зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (договори про спільну інвестиційну діяльність);

• засновницькі договори – це договори, що фіксують відносини засновників юридичної особи, їх обов'язки щодо її створення, а також основи правового статусу майбутньої юридичної особи.