Словник термінів до теми

1. Господарське зобов’язання – це зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених чинним законодавством.

2. Договір – це угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

3. Господарський договір – це угода між двома чи більше особами (одна з яких – суб’єкт підприємництва), що фіксується в спеціальному правовому документі та породжує взаємні права й обов’язки сторін, направлені на отримання бажаного результату від виконання цієї угоди.

4. Класифікація господарських договорів – їх розподіл за групами за якого в одну групу потрапляють договори, що мають певні загальні ознаки.

5. Зміст господарського договору – це умови договору, визначені угодою його сторін спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань.

6. Істотні умови господарського договору – це умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін має бути досягнута згода.

7. Звичайні умови господарського договору – це умови, що передбачені чинним законодавством для відповідного виду господарського договору, які вступають у дію з моменту укладання цього договору.

8. Випадкові умови господарського договору – це умови, що не характерні для цього виду господарського договору, а в разі їх погодження сторонами лише доповнюють і деталізують його зміст.

9. Укладання господарського договору – це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше суб'єктів господарювання щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акта.

10. Оферта – це пропозиція про укладання договору, яка містить істотні умови договору, підтверджує намір оферента вважати себе зобов'язаним за договором у разі її прийняття й адресована певній особі чи особам.

11. Акцепт – відповідь-згода адресанта оферти укласти договір на викладених у ній умовах.

12. Протокол розбіжностей – це документ, у якому акцептант робить застереження щодо змісту оферти й пропонує свої пропозиції за умовами договору.

13. Протокол узгодження розбіжностей – це документ, у якому сторони фіксують згоду щодо погодження всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей.

14. Торги – здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця згідно з процедурами (крім процедури закупівлі в одного учасника), встановленими чинним законодавством.

15. Аукціон – 1) це вид торгів, на підставі проведення якого договір укладається з тим із його учасників, який запропонував найвищу ціну за майно, що продається, або роботи, послуги, що пропонуються; 2) (згідно ПК України) публічний спосіб продажу активів з метою отримання максимальної виручки від продажу активів у визначений час і в установленому місці.

16. Тендер – це вид торгів, на підставі проведення якого договір укладається з тим із його учасників, який запропонував найнижчу ціну за майно, яке необхідно придбати, або за виконання необхідних для замовника робіт чи послуг.

17. Конкурс – це конкурентний правовий механізм, за допомогою якого договір укладається з тим із виконавців, який запропонував найкращий (найефективніший) спосіб виконання.

18. Конкурентні переговори – це процедура, відповідно до якої державний замовник сповіщає учасників про свій намір здійснити закупівлю й обговорює з одним чи декількома з них умови державного контракту.

19. Процедура запиту цінових пропозицій – це процедура, згідно з якою замовник робить запит щодо цінових пропозицій (котирувань) не менше ніж трьом учасникам і договір укладається з тим із учасників, який подав пропозицію, що відповідає вимогам замовника та має найнижчу ціну.

20. Попередній договір – це договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти в майбутньому основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.

21. Державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави із суб’єктом господарювання – виконавцем державного замовлення, – у якому визначаються економічні та правові зобов’язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

22. Типова форма господарського договору – типовий договір, бланк якого затверджений Кабінетом Міністрів України чи іншим уповноваженим органом держави.

23. Примірна форма господарського договору – примірний договір, бланк якого рекомендований суб’єктам господарювання відповідним органом управління.

24. Способи забезпечення виконання зобов’язання – це спеціальні заходи, що в достатній мірі гарантують виконання основного зобов’язання й стимулюють боржника до належного поводження.

25. Порука – це договір між поручителем та кредитором, згідно з яким поручитель добровільно бере на себе обов’язок виконати зобов’язання боржника перед кредитором за основним зобов’язанням у разі неспроможності такого виконання безпосередньо боржником.

26. Гарантія – односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії.

27. Бенефіціар – кредитор за основним зобов'язанням;

28. Принципал – боржник за основним зобов'язанням.

29. Гарант – банк, інша фінансова установа, страхова компанія, що добровільно бере на себе зобов’язання сплатити кредиторові (бенефіціарові) за основним зобов’язанням певну грошову суму (передбачену в договорі гарантії), якщо боржник (принципал) за основним зобов’язанням його не виконає.

30. Фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, визначених законом, і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

31. Застава – це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, за якого кредитор-заставодержатель має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

32. Іпотека – застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

33. Заклад – застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом – у володіння третій особі.

34. Договір застави – це договір, який укладається між заставоутримувачем та заставодавцем, згідно з яким у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання кредитор (заставоутримувач) має право одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

35. Наступна застава майна – це застава вже заставленого майна.

36. Притримання – це право кредитора, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків тримати її в себе до виконання боржником зобов'язання.

37. Завдаток – грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання й для забезпечення його виконання.

38. Аванс – це певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредитору в рахунок майбутніх платежів.