7.3. Форми господарсько-правової відповідальності

Багатоманітність видів господарських правопорушень передбачає наявність значної кількості інструментів реагування на них. Проте в сучасній юридичній літературі немає єдиного погляду щодо кількості форм господарсько-правової відповідальності. Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідальності: залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реалізації, фактичних підстав застосування тощо.

У ГК України законодавець закріпив лише чотири форми господарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами господарсько-правових санкцій.

Згідно зі ст. 217 ГК господарські санкції – це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

• відшкодування збитків;

• штрафні санкції;

• оперативно-господарські санкції;

• адміністративно-господарські санкції.

7.3.1. Відшкодування збитків

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення підприємницької діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків – це відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта – правопорушника. Ця форма відповідальності передбачається як ГК (ст. 224 – 229), так і ЦК (ст. 623 – 624, гл. 82), а також численними законами.

Збитки – це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення підприємницької діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

• вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

• додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

• доодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Розмір неодержаного доходу повинен визначатися з урахуванням розумних витрат, які управнена сторона повинна була б одержати, якби зобов'язання було виконано. Під час визначення неодержаного доходу (упущеної вигоди) враховуються прийняті управненою стороною для її одержання заходи та зроблені з цією метою приготування;

• матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. На відміну від трьох перших різновидів збитків компенсація моральної шкоди не має загального характеру, а можлива лише у випадках, передбачених законом.

Під час визначення розміру збитків застосовуються такі правила у разі:

• задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, зазвичай (якщо інше не передбачено законом або договором) враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення вимоги;

• якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, враховуються ціни, що існували на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Проте суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, виходячи з конкретних обставин, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Умови та порядок відшкодування збитків. Відшкодування збитків містить ряд умов, які регламентують здійснення цієї процедури, а саме:

• учасник господарських відносин, який вчинив підприємницьке правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників підприємницьких відносин або щодо зменшення їх розміру; якщо збитки завдано іншим суб'єктам – зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки в добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі;

• учасник господарських відносин, який порушив своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його за настання терміну виконання, повинен невідкладно повідомити про це контрагента. В іншому випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття іншою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків;

• потерпіла сторона позбавляється права на відшкодування збитків, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання й могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше;

• не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання;

• відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 193 ГК;

• у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками підприємницьких відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог ст. 196 ГК;

• учасник господарських відносин, який відшкодував збитки за третю особу, має право на зворотну вимогу (регрес) до цієї особи. Це стосується відшкодування суб'єктом господарювання збитків, завданих його робітниками під час виконання ними службових обов'язків. Таке стягнення, за загальним правилом, є правом учасника господарських відносин, а не його обов'язком. Однак стаття, що коментується, містить виняток з цього правила – пред'явлення регресної вимоги щодо відшкодування збитків є обов'язком державних і комунальних підприємств.

Особливості відшкодування збитків залежно від предмета зобов’язання:

• у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально-визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків;

• у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов’язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання;

• у разі порушення грошових зобов'язань:

• учасник підприємницьких відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання й зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог;

• обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, у якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом;

• у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

Як правило, відшкодування збитків проводиться в повному обсязі, але ч. 2 ст. 225 ГК встановлює обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, що відбувається шляхом:

• заборони стягувати певну складову збитків (за порушення зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво з відповідальної сторони можуть бути стягнуті збитки, що виразилися в зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна ч. 2 ст. 322 ГК);

• заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування виключної неустойки);

• обмеження іншим шляхом (відповідно до ст. 325 Кодексу торговельного мореплавства, відповідальність судновласника за його договірними зобов’язаннями обмежується щодо будь-яких вимог, крім викликаних втратою або пошкодженням життя, встановленою цим кодексом сумою, розмір якої залежить від місткості судна).

1. Позитивні риси відшкодування збитків як форми господарсько-правової відповідальності:

• є універсальною (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних);

• передбачається законом, тому не потребує спеціальної згадки про неї в договорі.

2. Недоліки:

• важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу; до того ж існуючі методики визначення складу й розміру збитків є недосконалими);

• необхідно довести наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення: протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки, наявність збитків, їх склад і розмір, причинний зв'язок між протиправною поведінкою й заподіяними збитками, вину порушника.