6.8. Процедура зміни та розірвання господарських договорів

Загальна процедура зміни та розірвання договорів регламентується ст. 651–654 ЦК, а особливості зміни та розірвання господарських договорів передбачені в ст. 188 ГК.

За загальним правилом, оскільки сторони укладали договір на основі спільного погодження істотних умов, то зміна та розірвання договорів повинна відбуватися за їх взаємною згодою. Підтвердженням цієї тези, є положення ст. 651 ЦК, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, та ст. 188 ГК, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто якщо одна зі сторін має бажання змінити або розірвати господарський договір, вона повинна згідно із ч. 2 ст. 188 ГК надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повинна повідомити другу сторону про результати її розгляду (погодитися з пропозицією, відмовитися від пропозиції або запропонувати свій варіант зміни чи розірвання договору). Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді у двадцятиденний строк сторона-ініціатор зміни або розірвання договору має право передати спір на вирішення господарського суду. Основні підстави для зміни (розірвання) договору в судовому порядку передбачені в ч. 2 ст. 651 ЦК (у разі істотного порушення договору другою стороною) та в ст. 652 ЦК (у зв’язку з істотною зміною обставин).

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності цим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК).

Зміна або розірвання господарського договору в односторонньому порядку дозволяється у виключних випадках, коли така можливість прямо передбачена в законі (на приклад, згідно із ч. 3 ст. 374 ГК під час зміни та розірвання договору комерційної концесії) або договорі (у разі відсутності прямої заборони зміни (розірвання) в односторонньому порядку цього виду договору: наприклад, згідно із ч. 1 ст. 291 ГК одностороння відмова від договору оренди не допускається).

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття господарського зобов’язання.

2. Дайте визначення поняття господарського договору й назвіть його ознаки.

3. Назвіть види господарських договорів залежно від моменту виникнення.

4. Дайте поняття оферти та назвіть притаманні їй ознаки.

5. Дайте поняття акцепту та назвіть його ознаки.

6. Розкрийте особливості укладання господарських договорів за допомогою проведення торгів та назвіть їх види.

7. Назвіть способи забезпечення виконання зобов’язань.

8. Розкрийте процедуру зміни та розірвання господарських договорів.

Тести для проміжного контролю

1. Найбільш розповсюдженими підставами виникнення господарських зобов’язань є:

а) господарські договори;

б) накази Президента України;

в) нікчемні правочини;

г) односторонні правочини.

2. До ознак, що притаманні поруці, не належать такі:

а) автоматичне виникнення обов’язку боржника надати винагороду поручителю;

б) набуття всіх прав кредитора поручителем, який виконав за боржника його зобов'язання;

в) поручителем може бути як одна, так і декілька осіб;

г) в ролі поручителя може виступати, як юридична, так і фізична особа.

3. Не є учасниками відносин, пов'язаних з видачею гарантії:

а) бенефіціар;

б) гарант;

в) принципал;

г) сервітут.

4. У якому зі способів забезпечення виконання зобов’язань банк є обов’язковим суб’єктом:

а) порука;

б) завдаток;

в) застава;

г) гарантія.

5. Не є характерними для завдатку такі ознаки:

а) завдатком можуть забезпечуватися тільки зобов'язання, що виникають з договорів;

б) завдатком може забезпечуватися тільки виконання грошового зобов'язання;

в) у ролі завдатку виступає лише нерухоме майно;

г) існує лише два види завдатку: грошовий та майновий.

6. До предмета застави належить:

а) наявне майно і таке, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо);

б) національні та культурні цінності, що є в державній власності;

в) вимоги, що мають особистий характер;

г) історичні цінності, що занесені до Державного реєстру національної культурної спадщини.

7. Застава рухомого майна, за якої майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя, це:

а) притримання;

б) завдаток;

в) іпотека;

г) заклад.

8. Не можуть бути предметом іпотеки:

а) земля;

б) нерухоме майно;

в) будови та споруди;

г) неподільне майно в разі передачі в іпотеку частинами.

9. Предметом притримання можуть бути:

а) речі матеріального світу;

б) роботи;

в) послуги;

г) усі варіанти правильні.

10.Яке визначення господарського договору є неправильними:

а) це угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників підприємницьких відносин;

б) це зобов'язання сторін (учасників підприємницьких відносин), що ґрунтуються на укладеній ними угоді;

в) це правовий документ, у якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язання сторін;

г) це односторонній правочин, що породжує, змінює й припиняє господарсько-договірні зобов’язання.