1.5. Джерела підприємницького права

Комплексний характер підприємницького права обумовлює й комплексний характер його джерел.

Джерелами підприємницького права є сукупність нормативно-правових актів, які складають господарське законодавство.

Господарське законодавство є нормативною основою господарського правопорядку правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською та підприємницькою діяльністю. Цінність і функції підприємницького права проявляються в господарському законодавстві.

Господарське законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення підприємницької діяльності й керівництва такою діяльністю.

Ознаки господарського законодавства:

1. Значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів. Ця ознака негативно характеризує господарське законодавство, оскільки велика кількість нормативно-правових актів гальмує правозастосовну діяльність, породжує норми-колізії. Наявність цієї ознаки в господарському законодавстві пояснюється об’єктивними й суб’єктивними причинами.

Об’єктивні причини: динамізм, різноманітність і складність господарського життя та відповідно – правового регулювання.

Суб’єктивні причини: недостатня увага до впорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення.

2. Перевага в господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового), які стосуються одного предмета правового регулювання.

3. Кодифікованість господарського законодавства, єдиним стрижнем якого є прийнятий 16 січня 2003 р. Господарський кодекс України.

4. Наявність у господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії – відомчих, регіональних, локальних.

Господарське законодавство складається з великої кількості взаємопов’язаних нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють підприємницькі відносини. У своїй сукупності ці нормативно-правові акти складають систему господарського законодавства.

Система господарського законодавства – це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв’язку та властивостей за юридичною силою нормативних актів.

Класифікувати нормативно-правові акти можна за різними ознаками. Найбільш поширеною є класифікація джерел права за їх юридичною силою, за якою джерела підприємницького права поділяються на чотири групи:

1. конституційне регулювання відносин у сфері підприємництва;

2. регулювання відповідних відносин на основі кодифікованих нормативно-правових актів (кодексів);

3. регулювання підприємницьких відносин на основі законів та інших актів, що мають силу закону;

4. регулювання підприємницьких відносин підзаконними нормативними актами.

Види джерел підприємницького права за юридичною силою

1. Конституція України⁷

Конституція України є головним джерелом підприємницького права, положення якої безпосередньо та опосередковано регулюють підприємницькі відносини.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Це означає, що конституційні права та свободи підприємців діють безпосередньо. Саме вони визначають цілі й зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й забезпечуються захистом правосуддя.

Згідно зі ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а ст. 5 Господарського Кодексу України закріплює положення, відповідно до якого правовий господарський порядок в України формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Також до джерел підприємницького права можна віднести такі статті Конституції України:

• забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України (ч. 4 ст. 13 );

• забезпечення права власності українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які розміщені в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені українського народу органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (ст. 13);

• права кожного громадянина користуватися природними об'єктами відповідно до закону (ст. 13);

• забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності й господарювання, недопущення використання власності на шкоду людині й суспільству (ст. 13);

• права кожного громадянина володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

• непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності (ст. 41);

• визначення законом правових засад і гарантій підприємництва (ст. 92);

• забезпечення державою захисту конкуренції в підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом (ст. 42, 92);

• гарантування державою екологічної безпеки та підтримання на території України екологічної рівноваги, належних, безпечних і відповідних умов праці, захисту прав споживачів (ст. 42,43, 50).

2. Кодифіковані нормативно-правові акти (кодекси)

2.1. Господарський кодекс України⁸

Господарський кодекс України є базовим нормативним актом у сфері підприємництва. Саме цей нормативний акт визначає основні засади господарювання в Україні, містить загальні положення щодо господарських зобов'язань, відповідальності за порушення у сфері господарювання, особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання тощо, тобто регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Кодекс містить і положення щодо суб'єктів господарювання – фізичних та юридичних осіб, організаційно-правові форми останніх, правила їх створення, реєстрації, реорганізації й ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господарської (у тому числі підприємницької) діяльності.

Він складається з дев’яти розділів:

І – основні засади господарської діяльності;

II – суб'єкти господарювання;

III – майнова основа господарювання;

IV – господарські зобов'язання;

V – відповідальність за правопорушення у сфері господарювання;

VI – особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання;

VII – зовнішньоекономічна діяльність;

VIII – спеціальні режими господарювання;

IX – прикінцеві положення.

Серед кодифікованих нормативних актів (кодексів) найважливіша, після ГК України, роль у сфері правового регулювання підприємницької діяльності належить ЦК України.

2.2. Цивільний та інші кодекси України

ЦК України⁹ виступає в ролі джерела підприємницького права на субсидіарних засадах, тобто якщо ГК України не регулюється певна категорія відносин у сфері господарювання, то використовуються норми цього кодексу (наприклад щодо договору «Про факторинг»). Крім того, регулюючи особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) відповідних учасників, він встановлює загальні положення щодо фізичних осіб, у тому числі тих, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, щодо юридичних осіб та їх організаційно-правових форм щодо угод (правочинів) та інституту представництва, норми зобов'язального права й щодо не договірних зобов'язань. Окрема книга IV ЦК України присвячена питанням інтелектуальної власності, де чітко встановлені правила про захист ділової репутації суб'єкта підприємницької діяльності тощо.

Інші кодекси також мають велике значення в регулюванні відносин між суб'єктами підприємницької діяльності або за їх участю. Так, на підставі Господарського процесуального кодексу України¹⁰ вирішуються господарські спори між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами (у тому числі іноземними) та громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Митний кодекс України¹¹ встановлює порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що поставляються за підприємницькими договорами, сплати мита й митних зборів, а також процедуру митного контролю.

Податковий кодекс України¹², наприклад, регламентує процедуру отримання торгових патентів, а також регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, обов’язковими платниками більшості з яких є суб’єкти підприємництва.

Повітряний кодекс України¹³, Кодекс торговельного мореплавства України¹⁴, Водний кодекс України¹⁵ визначають специфіку провадження підприємницької діяльності на відповідних видах транспорту тощо.

3. Закони України

Багатоманітність господарського життя, велика кількість підприємницьких відносин та суб’єктів господарювання породжує наявність великої кількості законів, які фіксують норми підприємницького права, найбільш вагомими з яких є:

• «Про зовнішньоекономічну діяльність» ¹⁶ від 16 квітня 1991р.;

• «Про захист прав споживачів» ¹⁷ від 12 травня 1991 р.;

• «Про інвестиційну діяльність»¹⁸ від 18 вересня 1991 р.;

• «Про господарські товариства»¹⁹ від 19 вересня 1991 р.;

• «Про товарну біржу» ²⁰ від 10 грудня 1991 р.;

• «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ²¹ від 14 травня 1992 р.;

• «Про заставу»²² від 02 жовтня 1992 р.;

• «Про Антимонопольний комітет України» ²³ від 26 листопада 1993 р.;

• «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ²⁴ від 19 грудня 1995 р.;

• «Про страхування» ²⁵ від 7 березня 1996 р.;

• «Про режим іноземного інвестування» ²⁶ від 19 березня 1996 р.;

• «Про захист недобросовісної конкуренції» ²⁷ від 7 червня 1996 р.;

• «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»²⁸ від 30 жовтня 1996 р.;

• «Про сільськогосподарську кооперацію» ²⁹ від 17 липня 1997 р.;

• «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції»³⁰ від 17 липня 1997 р.;

• «Про фінансовий лізинг»³¹ від 16 грудня 1997 р.;

• «Про оренду землі»³² від 06 жовтня 1998 р.;

• «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»³³ від 22 грудня 1998 р.;

• «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»³⁴ від 22 грудня 1998 р.;

• «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»³⁵ від 17 червня 1999 р.;

• «Про концесії»³⁶ від 16 липня 1999 р.;

• «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»³⁷ від 1 червня 2000 р.;

• «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»³⁸ від 22 березня 2012 р.;

• «Про захист економічної конкуренції» ³⁹ від 11 січня 2001р.;

• «Про стандартизацію» ⁴⁰ від 17 травня 2001 р.;

• «Про зерно та ринок зерна в Україні» ⁴¹ від 4 липня 2002 р.;

• «Про інноваційну діяльність» ⁴² від 4 липня 2002 р.;

• «Про насіння і садивний матеріал»⁴³ від 26 грудня 2002 р.;

• «Про особисте селянське господарство» ⁴⁴ від 15 травня 2003 р.;

• «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»⁴⁵ від 15 травня 2003 р.;

• «Про фермерське господарство»⁴⁶ від 19 червня 2003 р.;

• «Про кооперацію» ⁴⁷ від 10 липня 2003 р.;

• «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»⁴⁸ від 11 вересня 2003 р.;

• «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»⁴⁹ від 17 червня 2004 р.;

• «Про молоко та молочні продукти»⁵⁰ від 24 червня 2004 р.;

• «Про виноград та виноградне вино»⁵¹ від 16 червня 2005 р.;

• «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» ⁵² від 6 вересня 2005 р.;

• «Про цінні папери та фондовий ринок»⁵³ від 23 лютого 2006 р.;

• «Про холдингові компанії в Україні»⁵⁴ від 15 березня 2006 р.;

• «Про акціонерні товариства» ⁵⁵ від 17 вересня 2008 р.;

• «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»⁵⁶ від 31 жовтня 2008 р.;

• «Про асоціації органів місцевого самоврядування»⁵⁷ від 16 квітня 2009 р.;

• «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції»⁵⁸ від 25 червня 2009 р.;

• «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств»⁵⁹ від 17 листопада 2009 р.;

• «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»⁶⁰ від 15 грудня 2009 р.;

• «Про здійснення державних закупівель»⁶¹ від 1 червня 2010 р.;

• «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення єдиної системи державної реєстрації юридичних осіб»⁶² від 23 вересня 2010 р.;

• «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності»⁶³ від 19 жовтня 2010 р.;

• «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні»⁶⁴ від 22 грудня 2010 р.;

• «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»⁶⁵ від 19 травня 2011 р.;

• «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням»⁶⁶ від 19 травня 2011 р.;

• «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»⁶⁷ від 8 липня 2011 р.

• «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою»⁶⁸ від 09 лютого 2012 р.;

• «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»⁶⁹ від 23 лютого 2012 р.

• «Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава»⁷⁰ від 15 березня 2012 р.;

• «Про охоронну діяльність» ⁷¹ від 22 березня 2012 р.;

• «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»⁷² від 22 березня 2012 р.;

• «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності»⁷³ від 24 травня 2012 р.;

• «Про проведення економічного експерименту щодо державної підтримки суднобудівної промисловості»⁷⁴ від 06 вересня 2012 р.;

• «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць»⁷⁵ від 06 вересня 2012 р.;

• «Про аквакультуру»⁷⁶ від 18 вересня 2012 р.;

• «Про аграрні розписки»⁷⁷ від 06 листопада 2012 р.;

4. Підзаконні-нормативно правові акти

4.1. Укази Президента України

Систему підзаконних нормативних актів очолюють укази Президента України – нормативні акти, що видаються на основі Конституції й законів України.

З метою ефективного використання можливостей підприємництва для розвитку національної економіки, прискорення економічних реформ, вирішення соціальних проблем та забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність Президентом України було прийнято ряд указів, що безпосередньо встановлюють положення у сфері провадження підприємницької діяльності.

До таких указів належать:

• Указ Президента від 8 жовтня 2009 р. № 813/2009 «Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі»⁷⁸;

• Указ Президента від 10 листопада 2009 р. № 912/2009 «Про заходи щодо вдосконалення інвестиційної діяльності в Україні»⁷⁹;

• Указ Президента від 26 лютого 2010 р. № 275/2010 «Про утворення Національного антикорупційного комітету»⁸⁰;

• Указ Президента від 26 лютого 2010 р. № 273/2010 «Про утворення Комітету з економічних реформ»⁸¹;

• Указ Президента від 26 лютого 2010 р. № 274/2010 «Про невідкладні заходи з подолання бідності»⁸²;

• Указ Президента від 01 вересня 2010 № 892/2010 «Про Раду вітчизняних та іноземних інвесторів»⁸³ тощо.

2. Постанови Кабінету Міністрів України

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент»⁸⁴ від 29 грудня 2010 р. № 1258;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування»⁸⁵ від 14 листопада 2000 р. № 1698;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу»⁸⁶ від 29 листопада 2000 р. № 1755;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»⁸⁷ від 4 липня 2001 р. № 756;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва»⁸⁸ від 26 квітня 2007 р. № 667;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення регіональних рад підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі»⁸⁹ від 18 травня 2011 р. № 526;

• Постанова Кабінету Міністрів України⁹⁰ «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 21 травня 2009 р. № 526;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, та визначається періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»⁹¹ від 22 грудня 2010 р. № 1174

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про звіт про виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"⁹² від 15 березня 2011 р.;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення регіональних рад підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі»⁹³ від 18 травня 2011 р. тощо.

4.3. Відомчі нормативні акти щодо регулювання діяльності певної галузі народного господарства, що видаються компетентними міністерствами та відомствами.

• Інструкція Міністерства аграрної політики та продовольства України «Щодо технології зберігання зерна у зерносховищах із застосуванням полімерних зернових рукавів»⁹⁴ від 4 лютого 2011 р.;

4.4. Локальні нормативно-правові акти, що розробляють й приймають безпосередньо суб'єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання.

4.5. Судова практика застосування господарського законодавства