3. Критерії для визначення постійного, переваленого та тим­часового місця проживання

3.1. Звичайно, залишаються певні термінологічні неузгодженос­ті, пов'язані із співвідношенням та трактуванням постійного, пере-

' Див. напр.: Про організацію реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та пере­бування фізичних осіб в Україні: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 травня 2004 р. № 571 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0; Примірний регла­мент з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 3 лютого 2006 р. № 96 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.

68 &ф*^

важного та тимчасового місця проживання та місця перебування для їх практичного використання. У науковій літературі також окреслені питання не знаходять належного висвітлення. Наприклад, увага акцентується лише на встановленні того місця, де особа про­живає переважно, і зазначається, що слово «переважно» у цьому контексті означає, що фізична особа перебуває у цьому місці таку кількість часу, яка дозволяє їй вчинити значну кількість юридично значимих дій, залишаючи при цьому поза увагою визначення по­стійного та тимчасового місця проживання¹.

2. Для пояснення постійного місця проживання можливо ви­користовувати ч. 5п. 6до Положення про паспорт громадянина України, де зазначається, що на одинадцятій -шістнадцятій сторін­ках паспорта робляться відмітки про реєстрацію постійного місця проживання громадянина². Окрім цього, згідно ч. 8п. 6вказаного Положення вносити до паспорта записи, не передбачені цим По­ложенням або законодавчими актами України, забороняється. Тоб­то інші записи (мається на увазі тимчасове і переважне місце про­живання) не підлягають внесенню до паспорта. Такий висновок підтверджується абз. 7ч. 1ст. З Закону України «Про свободу пере­сування та вільний вибір місця проживання в Україні», де під реє­страцією розуміється внесення відомостей до паспортного докумен­та про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного об­ліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрально­го органу виконавчої влади з питань реєстрації.

3. У свою чергу, тимчасове місце проживання фізичної особи можливо розтлумачити як проживання у готелі. Обґрунтуванням такого тлумачення стає аналіз положень ч. 1ст. 22Закону України «Про туризм»³, де при визначенні договору на готельне обслуго­вування використовується словосполучення «з тимчасовим про­живанням». До речі, аналогічна термінологія використовується й

¹ Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників про­ екту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004. - С. 35.

² При такому підході поза увагою залишаються інші категорії фізичних осіб (іноземці, особи без громадянства та ін..), щодо яких буде звернена увага далі.

³ Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 р. № 324/95-ВР // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

у Правилах користування готелями й аналогічними засобами роз­міщення та надання готельних послуг¹.

Однак зазначені тлумачення викликані винятково прагматичною метою, тобто щоб дозволити їх використання в правозастосовчій ді­яльності. Втім вони не усувають тих суперечностей у концептуальному плані поміж тимчасовим, постійним, переважним місцем проживання та місцем перебування, які потребують законодавчого врегулювання.