3. Повноваження органів опіки та піклування

На органи опіки та піклування покладено значне коло повнова­жень -як спеціальних (вирішення питань про встановлення, здійс­нення і припинення опіки та піклування щодо осіб, які за законом мають на це право), так і загальних (захист майнових і особистих немайнових прав фізичних осіб). При цьому діяльність органів опіки та піклування і органів нотаріату є взаємопов'язаною у сфері охорони прав і законних інтересів.

3.1. Повноваження органів опіки та піклування, які певним чином стосуються вчинення нотаріусами нотаріальних дій, можна умовно поділити на два види.

1. перший вид -це повноваження, пов'язані безпосередньо з опікою та піклуванням над фізичними особами, які перебувають під опікою чи піклуванням, та над майном фізичних осіб.

2. другий -це повноваження щодо захисту майнових і особистих немайнових прав фізичних осіб (зокрема, вирішення спорів щодо місця проживання фізичної особи віком від десяти до чотирнад-

цяти років (ч. З ст. 29 ЦК);розгляд заяв неповнолітніх осіб щодо здійснення ними правочину щодо транспортних засобів або не­рухомого майна, розпорядження грошовими коштами, що вне­сені повністю або частково іншими особами у фінансову устано­ву на її ім'я (ч. ч. 2, 3ст. 32 ЦК);надання допомоги особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених СК та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1ст. 17СК);захист сімейних прав та інтере­сів за зверненням осіб у передбачених СК випадках (ч. 1ст. 19СК);участь у судових засіданнях при розгляді судом спорів щодо учас­ті одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дити­ною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним (ч. 4, 5ст. 19СК); ви­рішення спорів між батьками щодо присвоєння та зміни прізвища дитини (ч. З ст. 145,ч. 5ст. 148СК); захист прав та інтересів ди­тини щодо належного батьківського виховання за її зверненням (ч. З ст. 152СК); визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї за заявою матері, батька дитини (ч. 1ст. 158СК); вирішення спо­рів, які виникають між батьками щодо управління майном дитини (ч. 5ст. 177СК та ін.)

Залежно від категорії осіб різняться й повноваження органів опіки та піклування.

У зв'язку з цим захисту підлягають права:

а) осіб, визнаних недієздатними;

б) осіб, цивільна дієздатність яких обмежена;

в) дітей.

Дітей умовно можна поділити на дві категорії: перша -діти, які проживають з батьками (усиновлювачами); друга -діти, які не мають батьків, позбавлені батьківського піклу­вання, проживають в сім'ях опікунів, піклувальників, у прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, дитячих інтернатних за­кладах, що перебувають у сфері управління МОН, МОЗ, Мінпраці, притулках для неповнолітніх.

3.2. Найбільше питань виникає при відчуженні житла, власника­ ми якого є діти, та в яких проживають або зареєстровані діти. За­ конодавством України передбачено особливі умови відчуження такого житла, а також інших об'єктів цивільних прав.

Право власності на житло, інше майно у дитини може виникнути в результаті приватизації, заповіту, за договором дарування, а також за договором купівлі-продажу житла (як правило, за кошти батьків, опікунів). Однак ані батьки, ані опікуни або піклувальники не мають права самостійно вирішувати питання про відчуження житла, іншого нерухомого майна, якщо правочин певним чином стосується інтересів дитини. Для вчинення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, вимагається попередній дозвіл (згода) органів опіки та піклування (наприклад, договорів, предметом яких є нерухоме майно, акції, облігації тощо). Вчинення правочину щодо відчуження житла, іншого, визначеного законом майна, без попередньої згоди батьків або осіб, які їх замінюють, та органу опіки та піклування можливе тільки тими неповнолітніми дітьми, які набули відповідно до закону повну цивільну дієздатність.

3.3.Правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки та піклування

Регулювання цього питання Цивільним кодексом

ЦК встановлює загальні правила щодо обмеження прав опікунів та піклувальників на розпорядження нерухомим майном підопічних осіб.

Без дозволу органу опіки та піклування опікун немає права: і) від­мовитися від майнових прав підопічного; 2)видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3)укладати договори, які під­лягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4)укладати договори щодо іншого цінного майна. Піклу­вальник має право дати згоду на вчинення зазначених вище право­чинів лише з дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК).

Спеціальним законодавством встановлено обмеження у сфері здійснення батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками правочинів щодо житла та іншого майна, належного дитині на пра­ві власності або іншому речовому праві, а також тих, які можуть порушити законні інтереси дітей.

Регулювання цього питання Сімейним кодексом

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) держав­ній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житло­вого будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені ди­тини; відмовлятися від майнових прав дитини (ч. 2ст. 177СК).

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування (ч. З ст. 177СК).

Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збережен­ня її права на житло (ч. 4ст. 177СК).

Слід зауважити, що зазначені норми з'явилися в СК у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до ст. 177Сімей­ного кодексу України і ст. 32Цивільного кодексу України»¹. Однак і до внесення цих змін при вчиненні батьками правочинів щодо від­чуження нерухомого майна, яке належить їх дітям, обов'язковим було отримання дозволу органу опіки та піклування².

Майно, одержане дитиною за договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування (ч. 5ст. 190СК).

Регулювання цього питання іншими законами України Закон України «Про охорону дитинства»

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нота­ріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, ви-

' Про внесення змін до статті 177 Сімейного кодексу України і статті 32 Цивільного кодексу України: Закон України від 2 червня 2005 р. № 2620-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 26. - Ст.352.

² Щодо надання роз'яснень: Лист Міністерства юстиції України від 18 лютого 2004 р. № 19-14-73// БД «НАУ- ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.

давати письмові зобов'язання. Суд у разі позбавлення батьків бать­ківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріальну контору за місцем знаходжен­ня майна та житла (ст. 17).

Діти-члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (ст. 18).

Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчинен­ні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинен­ня правочинів щодо належного дітям нерухомого майна (ст. 12).

3.4. На сьогодні порядок надання органами опіки та піклування дозволів (згоди) на вчинення правочинів стосовно майна дітей або осіб, визнаних недієздатними або дієздатність яких обмежена, не врегульований на рівні інструкцій. Внаслідок цього посадові особи органів опіки та піклування діють залежно від свого розуміння, освіти, добросовісності, що викликає на практиці багато непорозу­мінь та складнощів.

Ч. 4 ст. 177 СК щодо надання дозволу органом опіки та піклуван­ня на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини в разі гарантування збереження її права на житло, а також ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» про неприпустимість зменшення або об­меження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчинен­ні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень, співробітни­ками органів опіки та піклування трактується по-різному.

Рішення органів опіки та піклування про надання дозволу на від­чуження житла, власником якого є дитина, або право проживання в якому має дитина, містять вимогу щодо покладення на батьків або осіб, які їх замінюють, обов'язку одночасного придбання на ім'я дитини іншого житлового приміщення. Крім цього, в рішеннях органів опіки та піклування можуть міститися умови відчуження об'єктів нерухомості, які батьки або особи, які їх замінюють, органом опіки та піклування зобов'язуються включити до договору.

Надаючи дозвіл на вчинення правочину, який зачіпає інтереси дитини, орган опіки та піклування виконує повноваження із захис­ту цивільних прав та інтересів в адміністративному порядку, як це передбачено ч. З ст. 17 ЦК. Підтвердженням цього також є те, що справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи служ­бових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і ви­рішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом (ч. З ст. 18 Кодексу адміні­стративного судочинства України¹).

Однак адміністративний захист за своїм характером не може покладати обов'язку, він має вираз у застосуванні санкцій.

Якщо батьки (опікуни, піклувальники) своїми діями завдадуть шко­ду майну дитини або в інший спосіб порушать її права, орган державної влади або місцевого самоврядування за наявності доказів порушення може оскаржити їх дїї у встановленому законом порядку.

За відсутності чіткого регулювання питань надання дозволу орга­нами опіки та піклування їх рішення нерідко не враховують складність ситуації та різні чинники, які слід, безумовно, брати до уваги. Тим самим допускається порушення конституційних прав фізичних осіб.

Наведемо приклади, взяті з рішень органів опіки та піклування.

Орган опіки і піклування, даючи згоду на укладення договору купівлі-продажу житла батькам, які переїжджають з одного міста, ринкова вартість житла в якому менша, в інше місто, ринкова вартість житла в якому є значно більшою, зобов'язує батьків придбати на ім'я дитини житло площею, не меншою тієї, що продається. Виконання цієї вимоги потребує додаткових витрат, коштів на які у батьків немає. Вони відмовляються від переїзду. Таким рішенням органи опіки та

¹ Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 p. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36, 37. - Ст.446.

піклування перешкоджають громадянам України реалізовувати своє конституційне право на вільний вибір місця проживання (ст. 33КУ).

Метою переїзду батьків в інше місто може бути оздоровлення або лікування дитини, надання їй освіти, якої в теперішньому місці проживання вона не може отримати. Отже, таке рішення органу опіки та піклування не дає можливості громадянам України реалі­зувати свої права на охорону здоров'я, медичну допомогу, на без­печне для життя і здоров'я довкілля (ст. 49, 50 КУ), перешкоджає громадянам України отримати освіту (ст. 53 КУ).

Орган опіки та піклування, даючи батькам згоду на укладення договору купівлі-продажу житла, належного одній дитині за правом власності, зобов'язує придбати житло за новим місцем проживання, включивши до числа співвласників й другу дитину подружжя, тоді, як гроші, отримані в результаті продажу житла, належать за правом власності першій дитині. Таким рішенням порушується право влас­ності останньої.

Орган опіки і піклування, надаючи батькам згоду на укладання договору купівлі-продажу житла, належного їм за правом власнос­ті, зобов'язує придбати житло за новим місцем проживання, вклю­чивши до числа співвласників і дитину. Однак гроші, отримані в результаті продажу житла, належать за правом спільної власності батькам, а тому порушується їх право власності.

Орган опіки та піклування, надаючи батькам згоду на відчуження житла, належного їм за правом власності, в якому дитина була тіль­ки зареєстрована, мала права члена сім'ї наймача житлового при­міщення, зобов'язує придбати житло за новим місцем проживання і оформити право власності на дитину.

Іншим прикладом є купівля батьками житла в кредит або участь у будівництві житла шляхом участі у фонді фінансування будівництва. Досить часто органи опіки та піклування не дають дозволу батькам укладати правочини такого характеру. Цим, з одного боку, порушу­ються права батьків та дітей отримати за доступну плату житло (оскільки купівля житла в кредит є доступною і вигідною, а будів­ництво житла є дешевшим способом покращання житлових умов), з другого -у разі одночасного продажу або застави старого житла, існує ризик залишення дитини без житла.

Досить часто батьки не включають своїх дітей до кола співвлас­ників нерухомого майна не через зловживання своїми батьківськи­ми правами, а через те, щоб у подальшому не звертатися до органів опіки та піклування у разі вчинення правочинів із цим майном.

Визначаючи інтереси дітей як пріоритетні, законодавець по­кладає передусім на батьків обов'язок виразити справжній інте­рес дитини і забезпечити його задоволення. Правочин, що вчи­няється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непра­цездатних дітей (ч. 6ст. 203 ЦК).Органи опіки та піклування при цьому мають тільки перевірити і проконтролювати дотримання прав та інтересів дітей, а не унеможливлювати їх здійснення.

Існують і протилежні випадки, коли органи опіки та піклу­вання підходять до вирішення питання про надання дозволу на відчуження житла досить формально. Наприклад, батьки при­ходять за дозволом на відчуження житла, яке знаходиться в місті, а при цьому отримують житло в населеному пункті, який за рівнем життя є гіршим, а вартість цього житла -меншою. Навряд чи такий правочин можна визнати таким, що відповідає інтересам дитини, особливо, коли батьки керуються корисли­вими мотивами і не збираються переїжджати за обраним місцем проживання.

3.5. Законодавством передбачено й інші випадки надання орга­нами опіки та піклування дозволів (згоди) на вчинення правочинів. Зокрема, це стосується вчинення правочинів щодо транспорт­них засобів. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і до­звіл органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 32 ЦК, п. 40 Інструкції). Це пояснюється тим, що транспортні засоби підлягають держав­ній реєстрації.

На сьогодні нормативно-правовими актами, що врегульовують державну реєстрацію транспортних засобів, є Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і

моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок¹ (п. 26) та Правила державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо- будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів² (п. 2.15).

До речі, перший із зазначених нормативно-правових актів не приведено у відповідність до положень ЦКщодо віку неповнолітніх, якими згідно з ЦКє особи від 14до 18років (за ЦКУРСР непов­нолітніми визнавалися особи від 15до 18років).

6. Органи опіки та піклування уповноважені також вирішува­ти питання щодо надання дозволу (згоди) неповнолітній особі на заняття підприємницькою діяльністю, оскільки така діяльність підлягає державній реєстрації (ст. 42Закону України «Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ),а також на відчуження цінних паперів, оскільки ці об'єкти цивіль­них прав також підлягають державній реєстрації³.

7. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав та інтересів осіб, над якими встановлено опіку (піклування), а також дітей.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль:

• за діяльністю управителя майном, установником управління якого є орган опіки та піклування (ч. З ст. 54 ЦК);

• за цільовим витрачанням аліментів (ст. 186СК);

• за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування (ст. 246СК);

• за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей (ст. 12Закону Украї-

¹ Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Правила державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогоспо­ дарської техніки, інших механізмів: Наказ Міністерства аграрної політики України від 11 червня 2004 р. № 221 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

³ Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 р. № 1000 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

ни «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»);

• за дотриманням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (ст. 18Закону України «Про охорону дитинства»);

• за дотриманням прав осіб, над якими встановлено опіку або пі­клування (п. п. 4.14-4.16Правил опіки та піклування). Опікуни (піклувальники) відповідно до п. 4.11Правил опіки та

піклування мають подавати до органів опіки та піклування щорічно, не пізніше 1лютого, звіт про свою діяльність за минулий рік щодо захисту прав та інтересів підопічних, у тому числі щодо збереження належного їм майна та житла. На вимогу органів опіки та піклуван­ня опікуни (піклувальники) зобов'язані подавати звіти в інший визначений ними термін.

Звітності батьків щодо вчинення ними правочинів, які зачіпають інтереси дітей, а також витрачання ними коштів, отриманих в ре­зультаті цього, законодавством не передбачено, а тому зловживань при вчиненні правочинів на сьогодні більше саме з боку батьків.

Увага, нотаріусе!

Нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклу­вання на укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі до­говорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю дітей, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваного ними правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін (ст. 54Закону України «Про нотаріат»).

Увага, нотаріусе!

Ані законодавство, ані рішення органів опіки та піклуван­ня не зобов'язують нотаріусів відслідковувати виконання рішень органів опіки та піклування щодо умов здійснення правочинів опікунами (піклувальниками).

Водночас законодавством встановлено випадки відповідальнос­ті нотаріусів за шкоду, заподіяну особам внаслідок незаконних або

недбалих дій нотаріуса (ст. ст. 21, 27Закону України «Про нотарі­ат»), а також зобов'язано відмовляти у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним до­говорам, а також вживати заходів при виявленні порушення закону (ст. ст. 5, 51Закону «Про нотаріат», п. п. 8, 30-32Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій).

Якщо нотаріус виявить, що дозвіл (згода) органу опіки та піклу­вання на вчинення правочинів викладений з порушенням вимог чинного законодавства (порушує права однієї або обох сторін пра-вочину), він може запропонувати особі, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, вимагати від органу опіки та піклування виправити документ або скласти новий.