4. Підтвердження місця проживання

Підтвердження місця проживання є необхідним для практичних по­треб, насамперед з метою виконання місцем проживання функції інди­відуалізації фізичних осіб. Інколи підтвердження пов'язане з набуттям певних цивільних прав, зокрема, від наявності документів, підтверджу­ючих постійне місце проживання, залежить, чи прийняла особа спадщи­ну (ч. З ст. 1268 ЦК). Окрім того, у деяких випадках й інші нормативні акти вимагають вказівки місця проживання. Наприклад, згідно з абз. 5п. 1ст. 18Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір повинен містити адресу постійного місця проживання фізичної особи². Існує така вимога і в нотаріальному законодавстві. Відповідно до абз. 5 п. 146 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у тексті довіреності має бути зазначене місце проживання³.

Не менший інтерес викликає питання щодо документів, на під­ставі яких можливо встановити місце проживання. Вище зазна­чалося, що у паспорті робляться відмітки про реєстрацію постій­ного місця проживання громадянина. Отже, постійне місце проживання громадян України може бути підтверджене відміткою в паспорті. Окрім цього, воно може бути встановлено за довідкою про місце проживання (яка видається згідно з абз. 8ч. 1ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця

¹ Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг: Наказ Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р. № 19 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 14. - Ст. 995.

² Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 р. № 898-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi.

³ Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi.

70 %^g$*Jt^

проживання в Україні»), тимчасовим посвідченням, що підтвер­джує особу громадянина України¹, тимчасовим посвідченням громадянина України². Для інших фізичних осіб такими докумен­тами можуть виступати: паспортний документ для іноземців та осіб без громадянства, посвідчення біженця³. До того ж для всіх категорій фізичних осіб існує можливість встановити факт про­живання в певному місці на підставі рішення суду (глава 6розділу IVЦПК). Звичайно, наведений перелік не є вичерпним, та і вста­новлення місця проживання є можливим і на підставі інших до­кументів.

5. З'ясування співвідношення місця проживання та реєстрації

5.1. Вже зазначалося, що під реєстрацією розуміється внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто місцем реєстрації вважається адреса житла, в якому особа проживає (перебуває), і яка внесена до її паспортного документа. Місце реєстрації підтверджується відміткою про це у паспортному документі.

У разі, якщо особа проживає у житловому приміщенні і в ньому ж зареєстрована, місце проживання і місце реєстрації співпадають. Утім, не є виключенням випадки, коли фізична особа зареєстрована за однією адресою, а проживає за іншою, або ж взагалі у особи від­сутня реєстрація⁴.

' Порядок оформлення і видачі тимчасового посвідчення, що підтверджує особу гро­мадянина України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від ЗО вересня 2005 р. № 758 // Офіційний вісник України 2005. - № 40. - Ст. 2562.

Правила оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України: По­станова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1111 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

Положення про посвідчення біженця: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1527 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

⁴ Такі випадки не є поодинокими, особливо у великих містах, оскільки більшість осіб укладають договори найму житла в усній формі, що виключає можливість зареєструвати своє місце проживання.

-^&& 71

За таких умов постає питання про те, чи має можливість фізична особа, у якої відсутня відмітка про реєстрацію, здійснювати свої цивільні права і, зокрема, звернутися про вчинення тих чи інших нотаріальних дій.

2. У ч. 2ст. 2Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачається, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними догово­рами України, або підставою для їх обмеження. Аналіз наведеного законодавчого положення дозволяє отримати позитивну відповідь на питання щодо можливості здійснення цивільних прав та відпо­відно вчинення нотаріальних дій без відмітки про реєстрацію.

3. Також у контексті розгляду цього пункту виникає й інше за­питання - щодо можливості реєстрації фізичної особи як підпри­ємця не за місцем реєстрації. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва висловив позицію, що державна реєстрація фізичної особи-підприємця повинна прово­дитись державним реєстратором у відповідній адміністративно-територіальній одиниці тільки за місцем проживання цієї фізичної особи. При цьому засвідчення самого факту місця проживання по­винно підтверджуватися реєстраційними відомостями, внесеними до паспортного документа про місце проживання¹.

Натомість, виявляється, що окреслена позиція небездоганна. Державна реєстрація фізичних осіб-підприємців проводиться дер­жавним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживан­ня фізичної особи-підприємця (ст. 5 Закону України «Про держав­ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)². При

¹ Про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за місцем проживання: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 квітня 2008 р. № 3697 // Офіційний сайт Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. - Режим доступу: http://www.dkrp.gov.ua/ control/uk/publish/article?art_id=99861&cat_id=37168. - Заголовок з екрану.

² Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодав­ ство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

72 e^O-

цьому у Законі (абз. 5ч. 1ст. 1)закріплюється аналогічний підхід до визначення місця проживання, як і в ч. 1ст. 29 ЦК.Тобто за­конодавець здійснює «прив'язку» державної реєстрації до місця проживання. Водночас фізична особа може мати декілька місць проживання, а зареєстрована має бути в одному.

Системне тлумачення норм закону дозволяє зробити висновок, що метою такого способу державної реєстрації та місця проживання стало забезпечення: а) проведення державної реєстрації у певній адміністративно-територіальній одиниці; б) здійснення зв'язку з фізичною особою за певною адресою. Причому важливе значення у цьому випадку має адміністративно-територіальна одиниця і адреса місця проживання, що пов'язується з певним житловим об'єктом.

Отже, державна реєстрація фізичних осіб виконує певні публіч­ні функції, і вони не завжди збігаються з вимогами до здійснення цими особами своїх приватних прав. Тому проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця за місцем її реєстрації (що здійснюється за адресою її місця проживання, зафіксованому в паспорті) дещо звужує права фізичних осіб.