22 ЩлфьЬ-

курсі дієздатності, коли особа самостійна або через своїх представ­ників здобуває права й обов'язки, реалізуючи правоздатність.

10.1. Однак говорять про виникнення правоздатності і до на­ родження людини, а у деяких випадках -з досягненням особою визначеного віку. Розглянемо ці твердження.

В другому абзаці ч. 2ст. 25 ЦКвказується, що у випадках, уста­новлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не на­родженої дитини. Звертає на себе увагу те, що мова йде не про виникнення правоздатності ще не народженої людини, а про охо­рону законом її інтересів. Тобто людини ще в цьому світі не існує, а тому не існує ні правових можливостей, ні прав, які б їй належали. Але з народженням усе це в неї виникне і тому закон передбачає врахування інтересів зачатої, але ще не народженої людини. При­кладом цього може служити ч. 4ст. 1200,ч. 1ст. 1222,ч. 1ст. 1261,ч. 2 ст. 1298 ЦК.

10.2.У ч. З ст. 25 ЦКпередбачається, що у випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Це правило часто сприймається невірно через ототожнення понять правоздатності та дієздатності. Насправді ж ми маємо абсолютно різні правові категорії.

Прикладом правоздатності, окремі елементи (можливості для особи) якої виникають із досягненням певного віку, може бути право на здійснення підприємницької діяльності. Усім зрозуміло, що немовля з моменту народження такої можливості не набуває. Підприємцем може бути лише особа, що досягла певного віку (за загальним правилом 18років), а до цього навіть можливості такої особа не має, не говорячи про здійснення цієї можливості, що вже буде дієздатністю. Так само це стосується можливості брати шлюб, працювати, заповідати.

11. Припиняється правоздатність зі смертю людини, оскіль­ки суб'єкт права вже не існує.

Якщо особа була оголошена за рішенням суду померлою, а на­справді вона жива, це не робить її неправоздатною. Така особа поводиться звичайним чином, укладаючи правочини, дійсність яких не підлягає сумніву.

-&*%4£ 23

РОЗДІЛ 2 Участь у цивільних відносинах іноземних громадян та осіб без громадянства

_і

1. Відповідно до положень ст. 2 ЦКУкраїни учасни­ками цивільних правовідносин можуть бути фізичні та юридичні особи. При цьому як щодо перших, так і що­до других у загальних положеннях ЦК відсутні норми, які б вказували на обмеження чи інші особливості участі в цих від­носинах тих фізичних осіб, які мають іноземне громадянство чи підданство, або взагалі є особами без громадянства (апатридами). Така позиція законодавця при формулюванні положень осно­воположного акта цивільного законодавства, яким, безсумнівно, є ЦК України, підтверджує той факт, що відсутність у фізичної особи громадянства України впливає лише на обсяг її певних конститу­ційних прав та свобод (інакше - на її конституційно-правовий статус), і навпаки, зовсім не змінює обсяг можливих суб'єктивних цивільних прав та обов'язків цієї ж особи, що вже зазначалося в по­передніх розділах цього коментарю.

Разом з тим в юридичній практиці, у тому числі нотаріальній, виникає ряд проблемних моментів, обумовлених саме тією обста­виною, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не є громадянином України.

Серед таких питань слід, зокрема, виділити:

24 &ф*^

а) визначення виду, форми та змісту документа, пред'явлення якого буде достатнім для встановлення особи іноземця або особи без громадянства;

б) з'ясування змісту паспортного чи іншого документа іноземця або особи без громадянства, викладеного іноземною мовою;

в) з'ясування змісту документа, на підставі якого має бути вчинена нотаріальна дія і який викладено іноземною мовою;

г) порядок спілкування з особою, яка має труднощі в спілкуванні та читанні документів, що викладені українською мовою.

2. Основним спеціальним нормативно-правовим актом, який визна­чає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» .

Згідно зі ст. 1цього Закону «іноземець -особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держа­ви або держав». У свою чергу, «особа без громадянства -особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином». Аналогічні визначення містить ст. 1 Закону України «Про громадянство України».

Слід зазначити, що законодавство багатьох країн в питаннях громадянства (підданства) фізичних осіб фактично «ігнорує» аналогічне законодавство інших країн, а тому досить поширеною є ситуація, коли фізична особа, окрім громадянства України, має громадянство або підданство ще однієї чи навіть кількох країн.

Увага, нотаріусе! Констатувавши подібну ситуацію, тоб­то наявність у фізичної особи крім громадянства України статусу громадянина (підданства) іншої держави, нотарі­усу слід виходити з того, що іноземцем згідно із наведеним вище визначенням ст. 1Закону України «Про правовий статус іно­земців та осіб без громадянства» може бути визнана лише та особа, яка не перебуває у громадянстві України.

Тобто факт наявності у фізичної особи громадянства України є достатньою підставою для її зарахування саме до громадян України, а не іноземців, навіть за наявності у цієї ж особи громадянства

¹ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. -Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

(підданства) іншої держави чи держав. Наслідком цього є відсутність особливостей в нотаріальних діях за зверненнями таких осіб.

3. Відповідно до ст. 5Закону України «Про громадянство Укра­їни» документами, що підтверджують громадянство України, є:

1. паспорт громадянина України;

2. свідоцтво про належність до громадянства України;

3. паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4. тимчасове посвідчення громадянина України;

5. проїзний документ дитини;

6. дипломатичний паспорт;

7. службовий паспорт;

8. посвідчення особи моряка;

9. посвідчення члена екіпажу;

10. посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно зі ст. 43Закону України «Про нотаріат» при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріаль­ної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина Укра­їни для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).

Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Таким чином, більша частина документів, що згадуються в ст. 5Закону України «Про громадянство України» і які підтверджують наявність в особи статусу громадянина України, і є тими докумен-

¹ Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХП // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

^{26 ^e^ga^g—}

тами, пред'явлення яких може бути визнано достатнім для встанов­лення особи та подальшого вчинення нотаріальної дії, звісно, з урахуванням зазначеного обмеження щодо посвідчення водія, осо­би моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни та по­свідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи.

В той же час, останні документи, окрім того, що вони не є до­статніми для встановлення особи під час укладання цивільно-правових правочинів, за виключенням посвідчення особи моряка, не є й безспірним підтвердженням наявності у особи громадянства України, з огляду на відсутність цих документів у вже згадуваній ст. 5Закону України «Про громадянство України». Тобто особа, на ім'я якої видано такий документ, може бути як громадянином України, так і іноземцем або особою без громадянства.

4. В п. 13Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України згадується і про інші документи, на підставі яких встановлюються особи, які вже без сумнівів не є громадянами України на момент пред'явлення таких документів.

Таким документами є:

- посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України;

- національний паспорт іноземця або документ, що його замінює. Фізичні особи, які не є громадянами України й прибули на терито­ рію України для тимчасового працевлаштування, зобов'язані отрима­ ти посвідку на тимчасове проживання. Особи ж, які іммігрували в Україну на постійне проживання, -посвідку на постійне проживання.

Порядок видачі посвідок на постійне проживання регулюється Законом України «Про імміграцію» та постановою КМУ «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку про­вадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання­ми про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення посвідки на постійне проживання» .

¹ Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 р. № 2491-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 41. - Ст.197.

² Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та вико­ нання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне про­ живання: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 52. - Ст. 2400.

Іноземцям, які відповідно до вказаного Закону отримали дозвіл на імміграцію, оформлюється посвідка на постійне проживання, а також на останній вільній сторінці паспортного документа іммі­гранта проставляється відмітка про наявність дозволу на постійне проживання, встановлена додатком 1до Правил в'їзду іноземців та

осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного

і проїзду через п територію .

Іммігранти, які отримали посвідки, повинні зареєструватися за місцем постійного проживання в порядку, встановленому для гро­мадян України.

З 2003року територіальними органами служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб проводиться заміна посвідок на постійне проживання з обмеженим терміном дії на безстрокові. При цьому у них проставляється штамп про реєстрацію місця про­живання із зазначенням фактичної дати реєстрації. Тому дата на­дання дозволу на проживання в Україні, дата видачі посвідки на постійне проживання і дата реєстрації можуть не збігатися.

5. Ураховуючи викладене, датою, з якої іноземцю надано дозвіл на імміграцію, необхідно вважати дату, проставлену у відмітці про наявність дозволу на постійне проживання у паспортному докумен-

... 2

ті іммігранта .

Посвідка на постійне проживання підлягає обміну при досягнен­ні особою 25- и 45-річного віку.

6. Найбільш повне легальне визначення такого поняття, як «пас­ портний документ (національний паспорт іноземця) »,містить ст. 1Закону України «Про імміграцію» згідно з якою це -документ, виданий уповноваженими органами іноземної держави або уповно­ важеними органами, спеціалізованими установами чи іншими авто­ номними організаціями системи ООН,що підтверджує громадян -

¹ Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і тран­ зитного проїзду через її територію: Постанова Кабінет Міністрів України від 29 груд­ ня 1995 р. № 1074 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Щодо деяких питань надання іноземцям та особам без громадянства дозволу на постійне місце проживання в Україні: Лист Державної митної служби України від 27 листопада 2006 р. № 010/828-ЕП // Митна газета. - 2006. - № 23.

28 Ьфи%^

ство іноземця, посвідчує особуіноземця чи особу без громадянства, надає право виїзду за кордон і визнається Україною.

Наявність такого досить об'ємного за своїм змістом визначення тим не менш не знімає, а лише породжує ряд практичних питань щодо доступу нотаріуса до інформації стосовно:

• виду документів в кожній державі, які функціонально є паспорт­ними документами для громадян (підданих) таких держав;

• переліку органів державної влади іноземної держави, які уповно­важені видавати відповідні паспортні документи;

• переліку уповноважених органів, спеціалізованих установ чи інших автономних організацій системи ООН,що уповноважені видавати відповідні паспортні документи;

• перелік паспортних документів різних іноземних держав, які ви­знаються Україною.

Пошук відповідей на всі ці питання до того ж ускладнений тією обставиною, що паспортний документ, звісно, викладений не укра­їнською, а іноземною мовою (мовами).

7. В'їзд (виїзд) іноземців в Україну (з України) регулюється зга­ даним вище Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Правилами в'їзду іноземців в Укра­ їну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію та Правилами оформлення візових документів для в'їзду в Україну .

Іноземці в'їжджають (виїжджають) в Україну через пункти про­пуску на державному кордоні за відповідними паспортними доку­ментами й за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду не встановлено законодавством України.

8. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Украї­ ні на підставі дозволу відповідного центру зайнятості на працевла­ штування на визначений строк, а також іноземці та особи без гро­ мадянства, які навчаються у навчальних закладах України не менш як протягом одного року, мають право в'їжджати в Україну за чин-

¹ Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну: Постанова Кабінет Міністрів України від 20 лютого 1999 р. № 227 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

ними паспортними документами з відповідними відмітками органів внутрішніх справ України.

9. Згідно з Правилами оформлення візових документів для в'їзду в Україну оформлення віз для іноземців здійснюється залежно від мети їх поїздки в Україну та за наявністю відповідних для цієї мети документів.

Залежно від періоду, дії візи поділяються на короткострокові, які видаються на період до шести місяців, та довгострокові, які вида­ються на період від шести місяців до п'яти років; на одно-, дво- та багаторазові, колективні.

10. З 01.07.2001р. на підставі Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пере­ сування і вільний вибір місця проживання»¹ реєстрація іноземців, які в установленому порядку в'їжджають в Україну, та їх паспортних документів здійснюється тільки в пунктах пропуску через державний кордон України органами Державної прикордонної служби України. Подальша реєстрація іноземців, які на законних підставах тимчасо­ во перебувають на території України, та їх паспортних документів в органах внутрішніх справ не проводиться.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території кра­їни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, вста­новленому цими Правилами.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без гро­мадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби.

Реєстрація проводиться на період короткострокового перебу­вання за таких умов: для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іно­земців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком

¹ Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання: Указ Президента України від 15 червня 2001 р. № 435/2001 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

зо &ф*^

в'їзду -на термін не більш як 90днів протягом 180днів, якщо інший строк не визначено міжнародними угодами.

Після вступу України до Світової організації торгівлі -для іно­земців та осіб без громадянства з держав-членів Світової організа­ції торгівлі -на строк не більш як 180днів протягом року Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації пас­портного документа на підставі відповідного міжнародного дого­вору України на умовах взаємності.

11. Не звільняються від реєстрації органами внутрішніх справ України паспорти іноземців, які перебувають в Україні більш ніж 6місяців; іноземці, які прямують на навчання та на роботу в Украї­ну за контрактом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5червня 2000р. № 910та постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 р. № 1259 іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні чи перебувають в Україні з метою працевла­штування на підставі дозволу відповідного центру зайнятості або навчаються у вищих закладах освіти України, в'їжджають в Україну та виїжджають з України за паспортними документами з відповідними відмітками та посвідками на проживання.

Транзитний проїзд іноземців через територію України дозволя­ється за наявності у них транзитної української візи, візи країни призначення, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують транзитний характер поїздки.

Громадяни держав, з якими Україною укладено міжнародні угоди про безвізові поїздки громадян, в'їжджають в Україну та виїжджають з України без віз по документам, дійсним для виїзду за кордон, у разі наявності страхового полісу та належним чином оформленого запрошення (в оригіналі) від юридичних чи фізичних осіб в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними догово­рами України.

Для громадян РФ та Білорусі згідно з укладеними Угодами діє безвізовий режим в'їзду в Україну та виїзду з України на підставі документів, що посвідчують особу та підтверджують відповідне громадянство фізичної особи.

-*J$fa& зі

12. Неподання особою, яка звернулася за вчиненням нотаріаль­ної дії, чинного паспортного документа, посвідки на проживання в Україні тощо, є достатньою підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Перелік країн, з якими діє візовий та безвізовий порядок в'їзду їх громадян в Україну

№з/п	Країна	Режим поїздок	Примітка
1.	Австрія	Безвізовий до 90діб
2.	Австралія	Візовий
3.	Азербайджан	Безвізовий (поїздки за за­кордонними паспортами)
4.	Албанія	Візовий	крім Дипломатич-нихпаспортів (ДП), крім Службових паспортів (СП)
5.	Алжир	Візовий
6.	Андорра	Безвізовий до 90діб
7.	Аргентина	Візовий	крім ДП, СП
8.	Афганістан	Візовий
9.	Бельгія	Безвізовий до 90діб
10.	Бенін	Візовий
11.	Білорусь	Безвізовий
12.	Болгарія	Безвізовий до 90діб
13.	Бразилія	Візовий	крім ДП, СП
14.	Бруней Даруссалам	Візовий	крім ДП, СП
15.	Буркіна-Фасо	Візовий
16.	Бурунді	Візовий
17.	Ватикан	Безвізовий до 90діб
18.	Великобрита­нія	Безвізовий до 90діб
19.	Венесуела	Візовий	крім ДП, СП
20.	В'єтнам	Візовий	крім ДП, СП
21.	Вірменія	Безвізовий (поїздки за за­кордонними паспортами)
22.	Габон	Візовий

32 Оф*Лї~

-^^Э- зз

№з/п	Країна	Режим поїздок	Примітка
23.	Гана	Візовий
24.	Гватемала	Візовий
25.	Гвінея	Візовий	крім ДП, СП
26.	Греція	Безвізовий до 90діб
27.	Грузія	Безвізовий (поїздки за закордонними паспорта­ми)
28.	Данія	Безвізовий до 90діб
29.	Замбія	Візовий
ЗО.	Зімбабве	Візовий
31.	Еквадор	Візовий
32.	Еритрея	Візовий
33.	Естонія	Безвізовий до 90діб
34.	Ефіопія	Візовий
35.	Єгипет	Візовий
36.	Ізраїль	Візовий	крім ДП
37.	Індія	Візовий
38.	Індонезія	Візовий
39.	Іран	Візовий	крім ДП, СП
40.	Ірак	Візовий
41.	Ірландія	Безвізовий до 90діб
42.	Ісландія	Безвізовий до 90діб
43.	Іспанія	Безвізовий до 90діб
44.	Італія	Безвізовий до 90діб
45.	Йорданія	Візовий
46.	Казахстан	Безвізовий до 90діб (по­їздки за закордонними паспортами)
47.	Камбоджа	Візовий	крім ДП, СП
48.	Канада	Безвізовий до 90діб
49.	Катар	Візовий
50.	Кіпр	Безвізовий до 90діб
51.	Киргизстан	Безвізовий до 90діб (по­їздки за закордонними паспортами)
52.	Китай	Візовий	крім ДП, СП

№з/п Країна		Режим поїздок	Примітка
53.	КНДР	Візовий	крім ДП, СП
54.	Корея	Безвізовий до 90діб
55.	Коста-Рика	Візовий
56.	Кот-д'Івуар	Візовий
57.	Куба	Візовий	крім ДП, СП
58.	Кувейт	Візовий
59.	Латвія	Безвізовий до 90діб
60.	Литва	Безвізовий до 90діб
61.	Ліван	Візовий
62.	Лівія	Візовий
63.	Ліхтенштейн	Безвізовий до 90діб
64.	Люксембург	Безвізовий до 90діб
65.	Мавританія	Візовий
66.	Македонія	Візовий	крім ДП, СП
61.	Малайзія	Візовий
68.	Малі	Візовий
69.	Мальта	Безвізовий до 90діб
70.	Марокко	Візовий
71.	Мексика	Візовий	крім ДП
72.	Молдова	Безвізовий (за закордон­ними паспортами)
73.	Монако	Безвізовий до 90діб
74.	Монголія	Безвізовий (за закордон­ними паспортами)
75.	Непал	Візовий
76.	Нідерланди	Безвізовий до 90діб
77.	Нігерія	Візовий
78.	Нова Зеландія	Візовий
79.	Норвегія	Безвізовий до 90діб
80.	ОАЕ	Візовий
81.	Пакистан	Візовий
82.	Панама	Візовий	крім ДП, СП
83.	Парагвай	Візовий
84.	Перу	Візовий	крім ДП, СП
85.	ПАР	Візовий

S6.

Польща

Безвізовий до 90 діб

34 ^pWi—

№з/п Країна		Режим поїздок Примітка
87.	Португалія	Безвізовий до 90діб
88.	Пуерто-Рико	Візовий
89.	Російська Федерація	Безвізовий
90.	Румунія	Безвізовий до 90діб
91.	Саудівська Аравія	Візовий
92.	Сербія	Візовий	крім ДП, СП
93.	Сінгапур	Візовий	крім ДП, СП
94.	Словаччина	Безвізовий до 90діб
95.	Словенія	Безвізовий до 90діб
96.	СІЛА	Безвізовий до 90діб
97.	Сирія	Візовий
98.	Судан	Візовий
99.	Сьєрра-Леоне	Візовий
100.	Таджикистан	Безвізовий до 90діб (по­їздки за закордонними пас­портами)
101.	Таїланд	Візовий	крім ДП, СП
102.	Танзанія	Візовий
103.	Туреччина	Візовий	крім ДП, СПабо спеціальні паспорти
104.	Туніс	Візовий
105.	Туркменистан	Візовий	крім ДП, СП
106.	Уганда	Візовий
107.	Угорщина	Безвізовий до 90діб
108.	Узбекистан	Безвізовий (поїздки за за­кордонними паспортами)
109.	Уругвай	Візовий
ПО.	Філіппіни	Візовий

13. Слід звернути увагу на неоднозначність в практичній діяль­ності встановлення особи іноземця, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, без урахування положень не лише законодавства України, а й відповідного національного законодавства, що є мож­ливим продемонструвати на прикладі законодавства РФ.

Згідно з «Положением опаспорте гражданина Российской Фе­дерации, образца бланка и описания паспорта гражданина Россий­ской Федерации»,що затверджене Постановою Уряду РФвід 08.07.1997p. № 828, та «Инструкцией о порядке выдачи, замены, учёта и хранения паспортов гражданина Российской Федерации»,що затверджена Наказом МВС РФвід 15.09.1997 р. № 605, паспортгромадянина РФє основним документом,що посвідчує особугро­мадянина РФ натериторії РФ.

Всі громадяни РФ,які досягли віку 14років та які мешкають на території РФ,зобов'язані мати паспорт.

Національний паспорт громадянина РФмає такі строки дії:

• від 14-тироків до досягнення 20-річного віку;

• від 20-ти річного віку до досягнення 45-річного віку;

• від 45-років -безстроково.

В паспорті громадянина РФ,зокрема, фіксуються наступні відо­мості:

• прізвище, ім'я, та по батькові;

• дата народження;

Як обов'язкові відмітки у паспорті, зокрема, зазначаються:

• реєстрація місця проживання;

• реєстрація про розірвання шлюбу;

• наявність дітей віком до 14років.

За проханням громадянина РФ, впаспорті може бути також про­ставлена відмітка про його ідентифікаційний номер платника податків.

Паспорт, в якому є відмітки, не передбачені зазначеним вище Положенням, є недійсним.

У свою чергу, згідно з Федеральним законом РФвід 15.08.1996р. № 114-ФЗ «О порядке выезда из Российской Федерации и въезда в Российскую Федерацию» та Наказом МВС РФвід 26.05.1997 р. № 310 «Об утверждении инструкции о порядке оформления и выдачи паспортов гражданам Российской Федерации для выезда из Российской Федерации и въезда в Российскую Федерацию»

' СлідвІАЗначити,щонаказомМВСРФ,МЗСРФ,ФСБРФвІА06.10.2006р.№785/14133/4б1 «Об утверждении Инструкции о порядке оформления и выдачи паспорта гражданина Российской Федерации, дипломатического паспорта и служебного паспорта, являющихся основными документами, удостоверяющими личность гражданина Российской Федерации за пределами территории Российской Федерации, содержащих электронные носители информации» введені нові форми закордонних паспортів громадян РФ.

36 Оф*Л£~

закордонний паспорт громадянина РФ посвідчує його особу за межами Російської Федерації.

Громадянин РФможе отримати закордонний паспорт з дня сво­го народження.

Строк дії закордонного паспорта громадянина РФскладає п'ять років.

14. Таким чином, виходячи з наведених вище положень, нотаріу­си України при встановленні особи, яка є громадянином РФ, впер­шу чергу мають вимагати від такої особи її закордонний паспорт громадянина РФ,хоча, звісно, останній не буде містити всієї необ­хідної для нотаріуса інформації.

15. За відсутності додаткових, свого роду, консультативних ор­ганів, які б сприяли нотаріусу в з'ясуванні змісту іноземного зако­нодавства, можна стверджувати, що саме на нотаріуса фактично покладено обов'язок щодо перевірки в певній мірі чинності та від­повідності тому чи іншому національному законодавству та зако­нодавству України, паспортних документів, що подаються інозем­цями чи особами без громадянства з метою встановлення їх особи перед вчиненням нотаріальної дії.

16. В цілому ж у механізмі встановлення особи іноземця чи особи без громадянства за поданими ними документами, слід використати по­ложення п. 13Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нота­ріусами України, згідно якого нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звер­нулися за вчиненням нотаріальних дій, за паспортом або іншими до­кументами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи.

Одним з таких варіантів дій нотаріуса у випадку подання йому паспортних документів іноземною мовою, що не відома або недо­статньо відома нотаріусу, є вимога нотаріуса до особи щодо надан­ня останньою перекладу паспортного документа українською мовою з посвідченням підпису перекладача під таким перекладом.

17. Окрім паспортних документів та даних щодо візи та реєстра­ ції іноземця чи особи без громадянства, яка звернулася за вчиненням

нотаріальної дії, необхідним для нотаріуса є одержання інформації та документального підтвердження щодо ідентифікаційного номе­ра такої особи як платника податків.

Необхідність присвоєння особі (одержання особою), яка не є громадянином України, ідентифікаційного номера, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з наявністю у цієї ж особи обов'язку щодо сплати податків в Україні. Виходячи з того, що в значній час­тині випадків особа, як не є громадянином України, є платником податків в Україні, вона зобов'язана вчинити необхідні дії, спрямо­вані на присвоєння їй ідентифікаційного номера.

18. Відповідно до п. 2.4. Положення про картку фізичної особи- платника податків видача Картки іноземним громадянам здійсню­ ється після виконання вимог Правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію.

Іноземні громадяни реєструються і отримують Картку в держав­них податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі при поданні паспортного доку­мента та засвідченого у встановленому законодавством порядку перекладу українською мовою паспортного документа (п. 2.5По­ложення).

19. Згідно зі ст. 46Закону України «Про нотаріат» та п. 20Інструк­ ції про порядок вчинення нотаріальних дш нотаріусами України нота­ ріус вправі витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дш. Такі відомості і (або) документи повинні бути подані в строк, указаний нотаріусом. Проте цей строк не може перевищувати одного місяця. Ненадання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є підставою для від­ кладення, зупинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.

Вважаємо, що зазначені нормативні положення поширюються на будь-які документи, у тому числі ті, які посвідчують особу, з огляду на те, що за відсутності таких документів вчинення нотарі­альної дії є неможливим.

' Положення про картку фізичної особи-платника податків: Наказ Державної податкової адміністрації України від 27 січня 1998 р. № 43 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi.

38 Оф*Я~

20. Окрім документів, що тим чи іншим чином ідентифікують особу, іноземець або особа без громадянства залежно від виду но­таріальної дії, за вчиненням якої вона звернулася, має подати нота­ріусу й інші документи щодо об'єкта правочину тощо.

21.3 22.12.2003 р. вУкраїні набрала чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі -Конвенція). Згідно з положеннями Конвенції скасовується вимога легалізації документів для їх подальшого використання в державах-учасницях цієї Конвенції.

Офіційні документи, які використовуються на території держав-учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostille»,проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ.

Конвенція застосовується у відносинах з державами, що не ви­словили заперечення проти приєднання України до Конвенції. Початкові заперечення проти приєднання України до Конвенції висловили Бельгія та Федеративна Республіка Німеччина. Бельгія відкликала свої заперечення 05.07.2004р.

СТАТУС