7. Взаємозв'язок місця проживання фізичної особи та міс­цезнаходження юридичної особи

Цивільним законодавством встановлюється, що місцезнаходжен­ня юридичної особи може визначатися адресою особи, яка відповід­но до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені (ст. 93 ЦК).Тобто залежно від виду юридичної особи її місцезнаходження може встановлюватися за місцем проживання фізичної особи, наприклад, директора, голови правління, повного учасника командитного товариства, учасника повного товариства.

7.1. При цьому слід враховувати декілька суттєвих моментів:

а) житло фізичної особи (житловий будинок, квартира, інше при­ міщення) призначене та придатне для постійного проживання (ст. 379 ЦК).Постає закономірне запитання, чи необхідне пере­ ведення такого житла у нежилий стан при його використанні як місця знаходження юридичної особи;

б) регулювання питань визнання житла непридатним та, як наслідок, втрати таким об'єктом призначення для проживання не відзнача­ ється логічністю та послідовністю в українському законодавстві.

2. Непридатність для проживання. Відповідно до Положен­ня про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встанов­лення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, непридатність пов'язується з невідповідністю житлового примі­щення санітарним і технічним вимогам, а також неможливістю проведення його капітального ремонту (п. 5)².

3. Призначення для проживання. Згідно з ЖК переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі,

¹ Однак тлумачення тексту закону так і не дозволяє зробити висновок що ж це за «інше житло» та чим воно відрізняється від перелічених різновидів місця проживання цієї категорії осіб.

² Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання: постанова Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. № 189 // Збірник постанов УРСР. - 1984. - № 5. - Ст.31.

76 €*g&*^

як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста рес­публіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 7).

Таким чином, зазначені правила стосуються жилих приміщень, які знаходяться у державному та громадському жилому фонді, не поширюються на жилі приміщення, що перебувають у приватній власності¹, переведення відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

7.4. Власник житлового будинку, квартири має право використо­ вувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для про­ мислового виробництва (ч. 1ст. 383 ЦК²).Перш за все варто від­ мітити, що ЦКзакріплюється цільова спрямованість у використан­ ні житла для проживання. Крім того, в наведеній нормі міститься заборона на використання житлового приміщення під промислове виробництво. Натомість прямої заборони на використання його в інших цілях (не підприємницького характеру) не міститься.

В дійсності відсутні підстави ототожнювати місцезнаходження юридичної особи та промислове виробництво. Тому і стверджувати про існування заборони щодо використання житлового приміщен­ня для місця знаходження юридичної особи у випадку відсутності його переведення у нежитлове не можна. Втім, це суперечить загаль­ному припису використовувати житло лише під проживання.

7.5. За умови співпадання місця проживання фізичної особи та місця знаходження юридичної особи потрібно враховувати специ­ фіку правового режиму такого приміщення.

Власник житлового приміщення має забезпечувати доступ до при­міщення у випадку перевірки контролюючими, правоохоронними ор­ганами. Наприклад, ч. 1 ст. 11^і Закону України «Про державну подат-

¹ Особливістю в цьому плані відзначається регулювання переведення приміщень, роз­ ташованих у багатоквартирних будинках, де створенні об'єднання співвласників. Оскільки ч. 2 ст. 26 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирно­ го будинку» допускається переведення приміщення у нежиле. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29 листопада 2001 р. № 2866-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78.

² Аналогічне правило закріплене в ст. 6 ЖК.

-«gfe3 77

кову службу в Україні»¹ передбачається, що планова виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків, тобто за місцем проживання фізичної особи. Однак слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. ЗО Конституції України та ч. 2 ст. 311 ЦК проникнення до житла чи до іїшюго володіїшя фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку, може відбутися лише за вмотивованим ріїпенням суду.