Глава 5

Стаття50. Право фізичної особи на здійснен­ня підприємницької діяльності

1. Право на здійснення підприємницької діяльності, «*•**—• ^ яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підпри­ємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, вста­ новленому законом.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Стаття51. Застосування до підприємниць­кої діяльності фізичних осіб нормативно-правових актів, що регулюють підприємниць-J ку діяльність юридичних осіб

1. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосову­ються нормативно-правові акти, що регулюють підприємниць­ку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено за­коном або не випливає із суті відносин.

Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця

1. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою ді-

Kfc^g^S—

яльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із за­коном не може бути звернено стягнення.

2. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, від­повідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Стаття 53. Банкрутство фізичної особи-

підприємця

1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити

_L

'■*——> вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею під­приємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Стаття 54. Управління майном, що використо­вується у підприємницькій діяльності, орга­ном опіки та піклування

1. Якщо фізична особа-підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприєм­ницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна. Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном.

2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є влас­ником майна.

3. У договорі про управління майном встановлюються пра­ва та обов'язки управителя.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

4. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений.

1. Відповідно до ст. 42Конституції України кожен Ш має право на підприємницьку діяльність, яка не забо-**-**"' ронена законом.

Підприємництво -це самостійна, ініціативна, сис­тематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється підпри-

ємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Найбільш важливою ознакою підприємницької діяльності є її мета -одержання прибутку. На кваліфікацію діяльності як підпри­ємницької не впливає, чи ця мета фактично досягнута.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування об­межується законом.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю народних депутатів, військовослужбовців, службових осіб органів прокура­тури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, нотаріату, держав­них службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функ­цій держави.

Фізична особа може займатися будь-якою підприємницької ді­яльністю, окрім випадків, прямо передбачених законом. Законом заборонена підприємницька діяльність фізичної особи у сфері банківської діяльності, страхування, обігу цінних паперів, операцій з металобрухтом, виробництва спирту, оскільки надавати послуги у цих сферах можуть лише юридичні особи.

2. В ст. 50 ЦКйдеться про право на здійснення підприємницької діяльності та умови такої діяльності.

Право на здійснення підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до ст. 34 ЦК повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнад­цяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатнос­ті з моменту реєстрації шлюбу. Окрім того, відповідно до ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівні з громадянами України правові можливості у сфері підприємництва. Спеціальна норма про право іноземців на інвестиційну та підпри­ємницьку діяльність міститься в ст. 7Закону України «Про право-

вий статусіноземців та осіб без громадянства». Окремі види під­приємницької діяльності в Україні можуть здійснювати лише громадяни України, наприклад, аудиторську діяльність.

Підприємницька діяльність є особистою, а тому не може пере­доручатися в цілому іншим особам.

Увага, нотаріусе! Довіреності, за якими підприємець уповноважує повіреного здійснювати підприємницьку діяльність, не відповідають вимогам закону. Разом з тим предметом доручення можуть бути окремі юридичні дії, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності: укладання договорів, одержання грошей, ліцензії, патенту, подання звітів, представлення інтересів в судах тощо.

3. Умовою здійснення підприємницької діяльності фізичної особи є державна реєстрація цієї особи. Державна реєстрація здійснюєть­ся в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реє­страцію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Згідно зі ст. 5цього Закону державна реєстрація відбувається за місцем про­живання фізичної особи (див. коментар про місце проживання).

4. Відповідно до ст. 42зазначеного Закону для проведення дер­жавної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має ідентифікаційний номер, або уповноважена нею особа (далі -заявник) повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу держав­ному реєстратору за місцем проживання такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реє­страції фізичної особи -підприємця;

• копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;

• документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

• нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявни­ком є фізична особа, яка досягла віку шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Увага, нотаріусе! З урахуванням особливостей нотарі­ального провадження, на такій заяві засвідчується справж­ність підпису обох батьків. Змістом цієї заяви є надання згоди батьків на проведення державної реєстрації фізичної особи (їх дитини) як підприємця. Факт державної реєстрації та правовий статус фізичної особи-підприємця засвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію встановленого зразка, яке підписується державним реєстратором і скріплюється його особистою печаткою.

5. Правовий статус особи як підприємця на певний час, напри­ клад, на час вчинення нотаріального посвідчення правочину, під­ тверджується випискою з Єдиного державного реєстру. Ця випис­ ка видається фізичній особі-підприємцю за її письмовим запитом протягом двох робочих днів з дати подання цього запиту або на підставі її письмової заяви при видачі свідоцтва про державну реє­ страцію або при його заміні. Виписка з Єдиного державного реєстру є чинною протягом тридцяти календарних днів з дати її видачі.

6. Відповідно до ст. 47цього Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа- підприємець або уповноважена нею особа повинні подати держав­ ному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

• заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем;

• документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідом­лення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Втрата правового статусу підприємця не припиняє зобов'язань фізичної особи, яка була підприємцем, оскільки такої правової під­стави припинення зобов'язань ЦК непередбачає.

7. Для здійснення окремих видів підприємницької діяльності фізична особа-підприємець повинна отримати спеціальний дозвіл (ліцензію).

Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія -це документ державного зраз­ка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензія є єдиним докумен­том дозвільного характеру, який надає право займатися певним видом господарської діяльності.

Вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначається в ліцензійних умовах, що затверджуються на кожний вид ліцензованої діяльності.

Ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зов­нішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі теле­бачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензу­вання у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спир­том етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійс­нюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах.

8. Ч. З ст. 50 ЦКпередбачає цивільно-правові наслідки недотри­мання фізичною особою умов здійснення підприємницької діяль­ності: така особа не має права оспорювати укладені нею договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Зазначена норма охороняє права та інтереси учасників цивіль­ного обороту.

На думку Держпідприємництва, ч. З ст. 50 ЦК немістить обмежень стосовно можливості виконання робіт за договором підряду лише фізичними особами, які є підприємцями. Отже фізична особа, яка не є підприємцем, має право згідно з чинним законодавством Украї­ни укладати від свого імені цивільно-правові угоди та підписувати акти виконаних робіт за умови виконання цієї роботи особисто¹.

¹ Про розгляд листа стосовно участі у цивільно-правових відносинах фізичної особи, яка не є підприємцем: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29 листопада 2006 р. № 8580 // БД «НАУ - ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.