shemet_intern_rozrah_valyut_oper_09

вони відповідають правовим вимогам і правилам країни банкуемітента; по-друге, перевірити, чи є прийнятними інструкції наказодавця відносно методу повідомлення бенефіціару і чи може уповноважений банк вибрати свого власного кореспондента для авізування документарного акредитива.

1 — укладання угоди між продавцем і покупцем; 2 — доручення про відкриття акредитива; 3 — відкриття акредитива; 4 — авізування акредитива; 5 — перевірка акредитива; 6 — відправлення товарів; 7 — передача документів банку, що авзує; 8 — перевірка документів; 9 — сплата коштів; 10 — передача документів і перерахуваннявідповідноїсуми; 11 — врученнядокументівімпортеру.

Рис. 4.2. Механізм документарного акредитива

Більше того, банк-емітент повинен ретельно перевірити заявку на документарний акредитив, щоб визначити, чи не буде потрібно від бенефіціара за умовами документарного акредитива представлення документа, виконання якого цілком залежить від третьої сторони, не контрольованої бенефіціаром (окрім транспортного документа, страхового документа чи акта приймання тощо).

Обов’язок формувати умови акредитива (відповідно до положень, узгоджених у контракті) лежить на наказодавцеві, який повинен дати банку-емітенту повні і точні інструкції щодо вигляду, суми акредитива, термінів представлення документів, способу та місця виконання акредитива тощо. При цьому, точне формулювання в контракті умов самого акредитива, а також порядку його відкриття полегшує процедуру його відкриття.

За договором між наказодавцем (платником) і банкомемітентом про виставляння акредитиву, наказодавець (платник) зобов’язується: надати банку-емітенту грошове покриття акредитива та відшкодувати зроблені ним витрати; виплатити банковіемітенту винагороду за проведену ним операцію.

141

Порушення банком-емітентом інструкцій наказодавця акредитива, так само як і Уніфікованих правил, тягне за собою відповідальність банку-емітента перед наказодавцем акредитива, характер та обсяг якої визначаються як Уніфікованими правилами, так

ізаконодавством та практикою відповідної країни. Зокрема, Уніфіковані правила звільняють наказодавця акредитива від обов’язку відшкодувати проведені банком-емітентом платежі.

Визначаючи право, яке регулює взаємовідносини наказодавця

ібанку-емітента, слід мати на увазі, що в такому договорі завжди діє презумпція на користь права країни банку, тобто тієї країни, де діє банк і де відкривається акредитив. Проте в разі, коли у відносинах бере участь бенефіціар, найбільш тісно зв’язаною системою права буде право країни банку, що авізує.

Банк-емітент і бенефіціар акредитива. Платіжне зобов’язання банку-емітента перед бенефіціаром акредитива є основним в акредитивних правовідносинах. Ґрунтуючись на ньому, експортер відвантажує товар, а банк експортера приймає, негоціює чи оплачує супровідні документи. Таке зобов’язання і є акредитивом у вузькому, юридичному розумінні. Решта обов’язкових відносин є або попередніми або додатковими по відношенню до основного зобов’язання.

Дії банку-емітента, в результаті яких виникає його акредитивне зобов’язання перед бенефіціаром, на практиці називаються відкриттям акредитива. Вони можуть мати різний характер залежно від обраного банком-емітентом механізму здійснення акредитивної операції.

Їх безпосередня мета в тому, щоби бенефіціар був поінформований про відкриття й умови акредитива. У тому разі, коли акредитив відкривається безпосередньо в банку-емітенті, він здійснює вказані дії самостійно, а якщо ні, то притягується відповідний авізуючий і (або) виконуючий банк. В останньому випадку банкемітент має організувати повідомлення бенефіціару про відкриття й умови акредитива у банку-виконавцеві шляхом укладення відповідних договорів з указаними банками.

Банк-емітент і банк, що авізує. Залежно від домовленості з імпортером банк-емітент, прийнявши до виконання доручення імпортера про відкриття акредитива, може виконати його інструкції сам або за допомогою іншого банку (чи банків).

Узв’язку з цим доцільно буде розглянути взаємини банкуемітента з цим третім банком.

Ситуація, коли банк-емітент і банк-виконавець вступають у правовідносини з приводу відкриття та обслуговування акреди-

142

тива за відсутності між ними кореспондентських відносин у міжнародній банківській практиці, є неприпустимою. У даній ситуації в механізмі розрахунків акредитивами з’являється банк, що авізує.

Серед функцій авізуючого банку — перевірка «винятково на документарній основі» і підтвердження достовірності (автентичності) акредитива, який він авізує. При цьому він не бере на себе жодних зобов’язань перед бенефіціаром із платежів і лише повинен у разі непідтвердження автентичності акредитива повідомити про це бенефіціару.

Авізуючий банк виконує свій обов’язок із залучення банкувиконавця до відкриття та обслуговування акредитива за допомогою укладення з ним відповідного контракту, який за змістом є аналогічним угоді між банком-емітентом і банком-виконавцем. При цьому авізуючому банку належить у договорі позиція банкуемітента, від імені якого і діє.

Трапляється і так, що бенефіціар наполягає на тому, щоб крім банку-емітента, зобов’язання платежу прийняв і банк його власної країни. Авізуючий банк, що бере на себе зобов’язання провести платіж проти відповідних документів, називається «підтверджуючим банком».

Ухвалення ним цього зобов’язання вважається підтвердженням акредитива. Підтвердження акредитива — це самостійне тверде зобов’язання банку, що підтверджує, яке виступає як доповнення до зобов’язання емітента. Банк підтверджує акредитив на підставі повноваження (дозволу) банку-емітента.

Іноді на прохання експортера банк, що авізує, може додати своє підтвердження щодо акредитива, не маючи на це повноваження (дозволу) банку-емітента. Найбільшу безпеку для експортера забезпечує документарний акредитив, відкритий іноземним банком і підтверджений вітчизняним банком, тобто в

міжнародній практиці акредитиви, відкриті банком імпортера, зазвичай підтверджує банк експортера. У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями українських організацій

— це маловживано. У більшості випадків підтвердження українськими банками акредитивів, відкритих іноземними банками на користь організацій і фірм України, не дає бенефіціарам додаткових гарантій платежу.

Українські банки, як правило, здійснюють платежі по акредитивах своїм клієнтам-експортерам тільки після отримання відшкодування від іноземних банків-емітентів. До цього моменту експортери можуть за необхідності користуватися кредитами

143

своїх банків. У зв’язку з цим доцільно домагатися підтвердження експортних акредитивів третіми банками — крупними іноземними банками-кореспондентами.

Прийняте на себе зобов’язання з виконання акредитива банком, що підтверджує, знижує ризик неотримання платежу і дає бенефіціару додаткову гарантію щодо належного виконання наказодавцем акредитива своїх зобов’язань.

Банк-емітент і банк-виконавець. Ознаками банку як банку-

емітента є такі: по-перше, він діє за дорученням свого клієнта; по-друге, є безпосередню відповідальним за платіж як перед клієнтом, так і перед бенефіціаром.

На відміну від нього банк-виконавець у принципі не має жодних зобов’язань і відповідальності перед бенефіціаром акредитива, окрім відповідальності за точну предачу умов акредитива. Проте він виконує важливу роль, оскільки на практиці саме цей банк безпосередньо реалізує акредитив, приймаючи у експортера документи, перевіряючи і часто оплачуючи їх.

Обов’язок банку-виконавця щодо прийому та перевірки документів ґрунтується не на самому акредитиві, а на кореспондентських (агентських) відносинах із банком-емітентом, що дав відповідне доручення або ж за наявності відповідного доручення в тексті акредитива, супровідного листа до нього. Банк-виконавець не може і не повинен перевіряти фактичного виконання договору, за яким проводяться заліки, оцінювати правове значення представлених бенефіціаром документів, проте банк-виконавець перевіряє їх із формального погляду і відмовляє у схваленні документів, якщо вони за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, з негайним інформуванням про це одержувача коштів і банку-емітента із зазначенням причин відмови (ст. 14 Правил з акредитивів).

А якщо банк-виконавець виконав умови акредитива, але банк-емітент вважає, що отримані ним разом із звітом виконуючого банку документи не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, то останній має право відмовитися від ухвалення таких документів і зажадати від банку-виконавця коштів, сплачених їх одержувачеві з порушенням умов акредитива,

аза непокритим акредитивом відмовитися від відшкодування виплачених сум.

Отже, акредитивна операція складається з відносин між наказодавцем акредитива та банком-емітентом; банком-емітентом і бенефіціаром акредитива; банком-емітентом і банком, що авізує,

атакож банком-емітентом і банком-виконавцем. Участь кількох

144

банків в акредитивній операції зумовлює необхідність розмежування їх зобов’язань перед бенефіціаром.

Банк-емітент зобов’язаний організувати розрахунки, а не проводити їх. Авізуючий банк повинен перевірити виключно на документарній основі і підтвердити достовірність акредитиву, який він авізує. При цьому він не бере на себе жодних зобов’язань перед бенефіціаром щодо платежів і лише повинен у разі непідтвердження автентичності акредитива повідомити про це бенефіціара.

Банк, що підтверджує, разом з банком-емітентом має зобов’язання по відношенню до бенефіціара за умовами акредитиву, отже, банк-емітент і банк, що підтверджує, є солідарними боржниками за одним і тим самим зобов’язанням.

До виконання акредитиву можуть залучатися й інші банки, наприклад, банки третіх країн з метою валютування, рамбурсування чи негоціації тратти, банк-емітент може вдатися до послуг своїх відділень у країні експортера, якщо такі є, і т. ін. При цьому все це маєвідбуватися тільки з метоюполегшення виконання акредитива.

4.2.3.Види акредитивів

Упрактиці міжнародних розрахунків застосовуються різні види акредитивів, основні з яких можна класифікувати залежно від відповідальності банків, форми платежу, розташування бенефіціара.

Види акредитивів залежно від відповідальності банків.

1. Відкличний акредитив (Revocable Letter of Credit)

При відкличному акредитиві банк-емітент має право в будьякий час змінити або анулювати акредитив без згоди бенефіціара (продавця). Оскільки банк-емітент здебільшого так вчиняє лише на вимогу покупця, то продавець, безперечно, має цілком довіряти покупцеві своїх товарів. У такому разі використання цього виду акредитива є рівнозначним застосуванню звичайного банківського переказу за фактом поставки продукції (тобто покупець може заплатити, а може і не заплатити). Нині такий вид акредитивів практично не використовується, тому що його умови не захищають експортера від ризиків неплатежу. Якщо у тексті акредитива не зазначено його вид, то він вважається безвідкличним.

2. Безвідкличний непідтверджений акредитив (Irrevocable unconfirmed Letter of Credit)

При використанні такого виду акредитива банк-емітент не має права відмовитися від свого зобов’язання протягом усього термі-

145

ну дії акредитива без згоди бенефіціара (продавця). Тобто на відміну від відкличного акредитива безвідкличний непідтверджений акредитив не можна змінити в односторонньому порядку чи анулювати.

3. Безвідкличний підтверджений акредитив (Irrevocable confirmed Letter of Credit)

У цьому випадку банк, що підтверджує, додатково бере на себе зобов’язання (щодо оплати товару або послуг продавця в межах акредитива), аналогічні зобов’язанням банку-емітента (солідарна відповідальність). Тож на користь бенефіціара є два зобов’язання — банку-емітента і банку, що підтверджує. Одначе для того, щоб банк узяв на себе зобов’язання з підтвердження акредитива, потрібно виконати певні умови, а саме:

1.Акредитив має бути безвідкличним;

2.Акредитив має містити чітко сформульовану вказівку або прохання банку-емітента до банку-кореспондента (підтверджуючого банку) додати своє підтвердження;

3.Акредитив має виконувати банк, що підтверджує (крім акредитивів з рамбурсним підтвердженням);

4.Зміст акредитива має бути чітким, зрозумілим і не містити жодних умов, що дозволяють покупцеві уникнути виконання умов акредитива з оплати (так звані «стоп-застереження»).

Проте слід зрозуміти, що акредитив вважається підтвердженим тільки після одержання достовірного повідомлення з банкукореспондента про те, що він справді додав підтвердження до цього акредитива. Якщо банк-виконавець не додав своє підтвердження до акредитива, то він не зобов’язаний здійснювати платіж бенефіціару. У такому разі він одержує документи, надсилає їх до банку-емітента і здійснює платіж бенефіціара лише після того, як одержить покриття (забезпечення) від банку-емітента.

Одним з різновидів підтвердженого акредитива є акредитив з

рамбурсним підтвердженням («рамбурс» од англійського

«reimburse» — відшкодовувати). Такий вид підтвердження використовується тоді, коли бенефіціар наполягає, щоб акредитив, з одного боку, був підтвердженим, а з іншого — виконувався в банку, в якому він обслуговується, але банк-емітент з певних причин не може здійснити підтвердження саме в цьому банку (наприклад, якщо банк не є першокласним). Використання рамбурсних інструкцій регулюється Уніфікованими правилами для міжбанківського рамбурсування з документарних акредитивів (№ 525, 1996 р.), виданими Міжнародною торговельною палатою.

146

Види акредитивів за формою платежу

1.Акредитиви з оплатою за пред’явленням документів

(акредитив за пред’явленням, Letter of Credit at sight/against payment)

Бенефіціар одержує оплату за акредитивом після представлення документів, перевірки їх банком-виконавцем і визнання такими, що відповідають умовам акредитива. Платіж проводиться у спосіб «документи проти платежу», причому банку надається достатньо часу на перевірку документів, але не більше, ніж п’ять робочих банківських днів після одержання документів

(ст. 14 Правил з акредитивів).

2.Акредитиви з відтермінуванням платежу (Letter of Credit with deferred payment details)

Після надання відповідних документів уповноважений банк (банк-емітент, банк, що підтверджує, або виконуючий банк) дає письмову згоду здійснити платіж на користь бенефіціара (експортера) у термін, встановлений в акредитиві. Умови відтермінування платежу має бути чітко визначено в акредитиві. Як правило, зазначається, що відстрочка становить «… днів» з дати оформлення (виписки) транспортного документа (коносамента) або іншого, погодженого сторонами (покупцем і продавцем) документа. Платежі з відстрочкою можливі як за підтвердженими, так і за непідтвердженими акредитивами.

3.Акредитиви з негоціацією (Letter of Credit with negotiation)

Іноді в акредитивах зустрічається форма оплати через негоці-

ацію («by negotiation», від англійського слова «negotiate» — оде-

ржати гроші, сплатити).

При цьому банк, уповноважений провести негоціацію (зазвичай це будь-який інший банк, а не банк-емітент), одержує документи стосовно акредитива та перевіряє їх. Якщо вони відповідають усім умовам акредитива, а репутація та надійність банкуемітента не викликає сумнівів, він може, не чекаючи одержання грошового відшкодування з банку-емітента, відразу оплатити ці документи на користь бенефіціара з відрахуванням визначеного відсотка комісії. Банк, що негоціює, ризикує не отримати відшкодування від банку-емітента або отримати його несвоєчасно. Причиною для цього можуть бути:

1) невизнання банком-емітентом документів такими, що цілком відповідають умовам акредитива;

2) недобросовісні дії з боку банку-емітента.

147

4.Автоматично поновлювані (револьверні) акредитиви

(Revolving Letter of Credit)

У разі коли товар поставляється однаковими партіями через однакові проміжки часу, оплата може здійснюватися за автоматично поновлюваним на тих самих умовах (револьверним) акредитивом. Текст цього акредитива буде приблизно таким: «сума акредитива: USD 10 000,00 п’ять разів автоматично поновлюваний акредитив аж до максимальної суми в USD 60 000,00». Таке формулювання означає, що після використання перших 10 000,00 дол. США автоматично набирає чинності акредитив на наступні 10 000,00 дол., США, і так далі аж до досягнення зазначеної максимальної суми. Так звану «умову поновлення» можна скласти у кількох варіантах залежно від потреби. Наприклад, можна зазначити: «Акредитив на суму: USD 10 000,00 автоматично поновлюваний щомісяця, перший раз — у січні й останній раз — у травні 2003 р. Максимальна сума, що виплачується зацим акредитивом: USD 60 000,00».

Додатково в револьверному акредитиві необхідно передбачити можливість невикористання або часткового використання якоїсь частини акредитива. У цій ситуації потрібно використову-

вати такі визначення револьверного акредитива:

• «кумулятивний» — означає дозвіл додавати невикористані ча-

стковівиплатичи залишкикоштів до наступних часткових виплат;

• «некумулятивний» — означає заборону додавати невикористані часткові виплати чи залишки коштів до наступних часткових виплат.

Акредитив не вважається автоматично поновлюваним, якщо визначену кількість товару має бути відправлено протягом попередньо передбаченого терміну певними частинами (не обов’язково однаковими). Тому велике значення має ст. 32 Правил з акредитивів. Відповідно до неї, якщо в установлений термін якась частина не використана та/або не відвантажена протягом терміну, передбаченого для цієї частини, то акредитив не може бути використаний ні для цієї частини, ані для всіх наступних.

5.Покритий акредитив — акредитив, забезпечений власними грошовими коштами його наказодавця.

6.Резервний акредитив (Standby Letter of Credit)

Акредитиви «стенд-бай» застосовуються насамперед у США і

заміняють там прийняті в Європі банківські гарантії, які, відповідно до юрисдикції більшості федеральних штатів США не можуть бути виданими банками. Нині цей вид акредитива дедалі частіше застосовується і в інших країнах. Акредитиви «стенд-бай» є інструментом, подібним до гарантій, які, одначе, внаслідок свого документарного характеру підпорядковуються Правилам по акредитивах.

148

Резервний акредитив можна використовувати замість гарантії пропозиції, гарантії виконання чи гарантії повернення авансового платежу, а також замість платіжної гарантії. Він також є забезпеченням платежу в разі невиконання третьою стороною договірного зобов’язання.

Текст зазначеного акредитива відповідає прийнятим нормам складання документарних акредитивів, але відрізняється тим, що використання цього інструмента передбачено лише в разі невиконання однією зі сторін договірного зобов’язання, наприклад:

•невиконання покупцем зобов’язань з оплати поставлених товарів;

•невиконання продавцем зобов’язань з поставки товару чи надання послуг.

Як доказ невиконання договірного зобов’язання подається відповідна заява отримувача резервного акредитива (бенефіціара) разом з копіями неоплачених рахунків (інвойсів) та інших документів, що підтверджують виконання бенефіціаром своїх зобов’язань за акредитивом (як правило, це транспортні документи,

атакож інші документи, зазначені в акредитиві).

Види акредитивів залежно від розташування бенефіціара

1. Експортний акредитив Експортний акредитив — акредитив, який відкривається

іноземним банком-емітентом на користь бенефіціара, що перебуває на території України.

2. Імпортний акредитив Імпортний акредитив — акредитив, який відкривається упо-

вноваженим банком-емітентом за дорученням наказодавця акредитива або за дорученням іншого банку чи від власного імені на користь бенефіціара, який перебуває за межами України або в межах України за умови відкриття трансферабельного (переказного) акредитива.

4.2.4. Документарний акредитив у розрахунках за експортовані товари та надані послуги

Уповноважений банк, одержавши акредитив од іноземного банку, насамперед повинен звернути увагу на такі моменти.

1. Упевнитися в справжності акредитива.

Відкриття акредитива може бути передане листом, телексом, повідомленням SWIFT. На листі виконавець перевіряє

149

наявність штампа «Підписи перевірені», який ставиться після звірки підписів на акредитиві з альбомом зразків підписів уповноважених осіб того банку, який відкрив акредитив. Щодо телексного повідомлення — перевіряється наявність на телексі штампа «Ключ вірний», який проставляється в результаті перевірки правильності ключування повідомлення. Цей штамп ставиться співробітником відділу, який відповідає за прийом і передачу повідомлень телексом. У разі відсутності в авізуючому банку контрольних документів або за невідповідності підписів чи ключа наявним контрольним матеріалам бенефіціару скеровується попереднє повідомлення про відкриття на його користь акредитива з додаванням копії акредитива.

Уповідомленні зазначається, що даний акредитив не є оперативним робочим документом, і з банком-емітентом ведеться листування щодо ключа або відносно звірки підписів. Про набуття акредитивом чинності бенефіціару сповіщають додатково.

2.З’ясувати, яким банком виставлений акредитив, оскільки досить часто від цього залежить швидкість надходження експортного виторгу. Як правило, експортерам рекомендується вказувати в контракті назву банку-емітента, який є кореспондентом уповноваженого банку. У разі якщо акредитив виставлений банком, який не є кореспондентом, питання про авізування акредитива вирішується залежно від банку.

3.Здійснити контроль за дотриманням установлених для бан- ків-кореспондентів лімітів для документарних акредитивів. Ліміти для документарних акредитивів встановлюються банкамикореспондентами в момент укладання кореспондентської угоди.

Уразі перевищення ліміту банком-емітентом питання про авізування вирішується залежно від характеру відносин із банкомкореспондентом, а бенефіціару акредитив авізується тільки в попередньому порядку.

4.Вивчаючи текст акредитива, особливу увагу приділити рамбурсним інструкціям, тобто методу здійснення платежу за даним акредитивом. Має бути проконтрольована відповідність рамбурсних інструкцій порядку розрахунків, встановленому кореспондентськими відносинами з даним банком.

5.В акредитиві повинен бути чітко сформульований спосіб його виконання (за допомогою негайного платежу, платежу з розстрочкою, за допомогою акцепту або негоціації тратт), а також зазначена повна назва банка-виконавця. Таким банком може бути вказаний сам банк-емітент або авізуючий банк, або банк, що

150