shemet_intern_rozrah_valyut_oper_09

ти, тобто страхувати ризики можливих втрат у процесі здійснення купівлі-продажу різних видів активів; отримувати прибуток від змін валютних курсів і процентних ставок.

Розглянемо характер цих операцій.

Передавання купівельної спроможності. Об’єктивна необхід-

ність передавання купівельної спроможності зумовлюється посиленням міжнародних інтеграційних тенденцій, розширенням кола і масштабів міжнародної економічної взаємодії. Купівельна спроможність необхідна для учасників зовнішньої торгівлі. Наприклад, імпортери передають свою купівельну спроможність експортерам, а туристам купівельна спроможність потрібна для повноцінного тимчасового перебування в іншій країні і т.ін. Найшвидше передавання купівельної спроможності відбувається через спотові операції купівлі-продажу валют. Форвардні операції забезпечують передавання купівельної спроможності впродовж певного часу.

Хеджування. Хеджування на валютних ринках застосовується як інструмент захисту від ризиків валютного обміну. Обмінні курси постійно коливаються під впливом одночасної дії різних економічних факторів. Це створює валютні ризики для приватних осіб, фірм, банків, які мають здійснити чи отримати платіж.

Наприклад, американський імпортер купує товари у Великій Британії на суму £100 000 зі строком платежу у фунтах через три місяці. Якщо поточний курс спот-фунта дорівнює $ 2, то через три місяці імпортер сплатить $ 200 000. Але за три місяці курс спот може змінитися до $ 2,10. Тоді імпортер сплатить $ 210 000, тобто на $ 10 000 більше. Курс може змінитися і до $ 1,90. У цьому разі імпортер сплатить за той самий імпорт $ 190 000, тобто на $ 10 000 менше. Імпортер прагне застрахуватися від майбутнього підвищення доларової ціни фунта (тобто від підвищення курсу спот).

Аналогічно, американський експортер, який має отримати платіж через три місяці, отримає тільки $ 190 000, якщо курс спот за три місяці становитиме $ 1,90 (замість $2 00 000 за поточним курсом спот $ 2). У разі підвищення майбутнього курсу спот відносно поточного експортер отримає більше, ніж сподівався. Експортер так само, як імпортер, прагне уникнути ризику, пов’язаного зі змінами обмінного курсу.

Розглянуті приклади демонструють наявність ризику незалежно від того, яка сума сплачується чи має бути отриманою в майбутньому. Наявність ризику, зумовленого коливаннями обмінних курсів спот, має назву «відкритої позиції».

221

Отже, експортери прагнуть запобігти ризику втрат від можливого знецінення іноземної валюти, коли отримують платежі за експортовані цінності в іноземній валюті. Для цього вони укладають форвардні угоди з продажу іноземної валюти.

Імпортери, які використовують іноземну валюту при виконанні різноманітних угод, прагнуть запобігти ризику втрат, зумовлених зростанням вартості іноземної валюти. Це спонукає їх до укладання форвардних угод із купівлі валюти.

Наприклад, британський імпортер, який має сплатити за імпортовані товари у німецьких марках через три місяці, може обрати один із трьох альтернативних варіантів.

По-перше, він може отримати позику у фунтах стерлінгів, конвертувати її у євро та вкласти цю суму євро на грошовому ринку у Франкфурті.

По-друге, він може здійснити форвардну угоду з купівлі євро і зробити платіж у термін, обумовлений контрактом.

По-третє, він може не вживати жодних заходів і залишатися тим самим у ризикованій позиції.

Витрати і доходи за наведеними вище альтернативними методами можна підрахувати за умовним прикладом. Розглянемо ситуацію, коли курс спот євро зростає проти фунта стерлінгів на 2 % протягом трьох місяців, або 8 % протягом року. За умови здійснення хеджування (форвардної купівлі євро) зміна курсу становитиме 1 %, або 4 % за рік. Витрати на позику у фунтах стерлінгів, спотову купівлю євро та вкладення євро у Франкфурті становитимуть 9 % – 6 % = 3 %. У разі відсутності будь-яких дій з боку британського імпортера витрати дорівнюватимуть 8 % протягом року. Отже, найкращим варіантом за критерієм витрат на здійснення варіативних запобіжних заходів слід визнати хеджування.

В умовах невизначеності майбутніх змін обмінних курсів хеджування значно полегшує міжнародну торгівлю та інвестування. Без хеджування міжнародні потоки капіталу були б набагато меншими, скоротилася б торгівля та зиск од неї. Велика фірма чи багатонаціональна корпорація, яка має одночасно в майбутньому здійснити або отримати велику кількість платежів в іноземній валюті, хеджуватиме лише свою чисту відкриту позицію. Аналогічно до цього, банк закриває свої відкриті позиції за допомогою операцій з іншими банками (через валютних брокерів).

Валютні спекуляції ґрунтуються на очікуваннях щодо змін валютних курсів та застосуванні певних дій, через які стає можливим отримання зиску від змін курсів валют. Наприклад, якщо

222

очікується зниження курсу спот-фунта стерлінгів протягом трьох місяців з 1,80 до 1,70 дол., то вигідною буде форвардна угода з продажу фунтів. Припустимо, що курс форвард дорівнює 1,712 дол. Якщо знехтувати операційними витратами та деякими іншими обставинами і припустити, що курс спот становив 1,70 дол., то прибуток од даної спекуляції можна підрахувати таким чином:

Коли спекулянт купує іноземну валюту на ринках спот, форвардів або інших строкових контрактів, сподіваючись перепродати її пізніше за вищим курсом спот, говорять, що він відкриває довгу позицію у валюті. З іншого боку, коли він продає форвардний контракт на іноземну валюту, сподіваючись пізніше придбати валюту за нижчою ціною (для повернення свого займу в іноземній валюті або виконання свого строкового контракту), говорять, що спекулянт відкриває коротку позицію (тобто нині він продає те, чим не володіє в цей момент).

Спекуляції можуть бути такими, що стабілізують та дестабілі-

зують. Стабілізуючою спекуляцією є купівля іноземної валю-

ти, коли внутрішня її ціна (тобто обмінний курс) падає чи перебуває на низькому рівні, оскільки спекулянт очікує його швидкого підвищення й отримання прибутку. Стабілізуючою спекуляцією є також продаж іноземної валюти, коли обмінний курс підвищується чи перебуває на високому рівні, оскільки спекулянт очікує його швидкого зниження. Стабілізуюча спекуляція послаблює коливання обмінних курсів і, отже, виконує корисну функцію.

Дестабілізуючою спекуляцією є продаж іноземної валюти,

коли обмінний курс знижується чи перебуває на низькому рівні, оскільки спекулянт очікує подальшого зниження курсу. Аналогічно до цього, дестабілізуючою спекуляцією є купівля іноземної валюти, коли курс підвищується чи перебуває на високому рівні, оскільки спекулянт очікує подальшого підвищення обмінного курсу. Тож дестабілізуюча спекуляція збільшує коливання об-

223

мінного курсу і може чинити руйнівний вплив на міжнародну торгівлю та іноземні інвестиції.

Спекулянтом може бути будь-який економічний агент, який має здійснити платіж в іноземній валюті. Вдаючись до спекуляції, він може прискорити платіж, якщо очікує підвищення курсу, та/або відкласти платіж, якщо очікує зниження курсу. Економічний агент, який має з часом отримати платіж, може спекулювати, застосовуючи протилежні дії. Наприклад, імпортер може одразу сплатити за імпортовані цінності, якщо вважає, що обмінний курс має невдовзі підвищитися. З іншого боку, експортер найшвидше відкладе поставки та продовжить термін кредиту для того, щоб отримати платіж пізніше, якщо очікує швидкого підвищення обмінного курсу. Ці ситуації дістали назву прискорен-

ня або продовження розрахунків за зовнішньторговельними угодами (leads and lags) і являють собою форму спекуляції.

5.2.Валютний курс

5.2.1.Економічна сутність і функції валютного курсу

Іноземна валюта купується та продається на валютному ринку за ціною, яка називається її обмінним курсом (exchange rate). Обмінний курс — це ціна іноземної валюти у внутрішній валюті іншої країни. Терміни «обмінний курс» і «валютний курс» є синонімами.

Як зазначено вище, валютні курси встановлюються активними учасниками валютного ринку, крім систем регульованих валютних режимів, де курси валют встановлюються за умови втручання органів фінансової влади. Визначення обмінних курсів валют офіційними державними органами (Центральними банками чи іншими фінансовими установами) або на основі ринкових меха-

нізмів має назву котирування (currency quotation).

Зовнішньообмінні курси мають вигляд простого співвідношення — пропорції обміну однієї валюти на іншу. Тому розрізняють два протилежні методи котирування іноземних валют: пряме та непряме котирування. Пряме котирування (direct quotation) визначає вартість одиниці іноземної валюти.

Непряме, або обернене котирування (indirect quotation) ви-

значає вартість одиниці національної валюти.

224

Курси національної та іноземної валют є взаємно оберненими величинами, які відповідають одній і тій самій пропорції обміну двох валют.

Для котирування валют встановлюються базова валюта та валюта котирування. Базовою є валюта, відносно якої котируються інші валюти (як правило, це валюти головних промислово розвинутих країн). Але інколи — з історичних причин — дрібні валюти виконують роль базової. Наприклад, австралійський та новозеландський долари є базовими відносно долара США. Валютою котирування є валюта, яка котирується до базової і виражає їївартість.

На клієнтському ринку котирування здійснюється методом «аутрайт» (від англ. «outright» — повністю) з точністю до чотирьох знаків після коми, які мають назву базових пунктів (basic points, bps).

На світовому міжбанківському ринку може застосовуватись американське (визначення доларової ціни валют) або європейське (визначення ціни долара в інших валютах) котирування. Тобто якщо застосовується пряме котирування долара до однієї з європейських валют, то вважається, що воно здійснюється за європейськими умовами (on European terms). Якщо застосовується непряме котирування долара до європейської валюти, то вважається, що воно здійснюється за американськими умовами (on American terms).

За рішенням Нью-Йоркської асоціації форексних дилерів для полегшення розрахунків у США з 1978 року ціни іноземних валют визначаються європейським котируванням за винятком англійського фунта стерлінгів, ірландського фунта та євро, які котируються прямо. На сучасному етапі більшість валют світу котирується за європейськими умовами. На відміну від клієнтського ринку результат котирування часто містить лише останні дві цифри, тобто так звані «малі фігури» (перші цифри називають «великими фігурами»).

Вартісною основою курсових співвідношень валют є їх купівельна спроможність, яка відображає національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції. З цього погляду, валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке визначається передусім їх купівельною спроможністю. Валютний курс зв’язує між собою різні національні валюти і дає можливість порівнювати ціни та витрати у міжнародному масштабі.

Валютний курс будучи однією з найважливіших економічних категорій сфери міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин виконує низку функцій:

225

•є засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей;

•дає можливість порівнювати цінові структури окремих країн, умови та результати виробничого відтворення (продуктивності праці), витрати виробництва, заробітну плату, темпи економічного зростання, платіжні баланси;

•є засобом порівняння національних цін та національних умов виробництва, зокрема національної вартості товарів та послуг з інтернаціональними цінами та вартістю;

•є засобом перерозподілу національного продукту між країнами, що мають зовнішньоекономічні зв’язки;

•є засобом сприяння об’єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків.

Виконуючи ці функції, валютний курс розкриває себе як важливий макроекономічний показник та інструмент макроекономічної політики.

5.2.2. Види валютних курсів

Як зазначалося вище, ціна національної валюти, виражена в грошових одиницях інших країн, встановлюється або на валютному ринку на основі взаємодії попиту і пропозиції, або в законодавчому порядку.

Валютний курс є ціною особливого товару — грошової одиниці певної країни. Така ціна може виражатися в іншій іноземній валюті, штучних міжнародних валютних одиницях. Коливаючись під дією попиту і пропозиції, він постійно змінюється.

Аналізуючи динаміку валютних курсів, слід враховувати метод котирування валют. Оскільки валютний курс — це ціна грошей, то його зміни означають подорожчання чи знецінення грошей.

Для зручності та уникнення плутанини курсом валюти називають, як правило, курс, що поводиться як ціна звичайного товару: зростає, коли відносна вартість даної валюти збільшується, і знижується, коли відносна вартість даної валюти зменшується.

Курс національної валюти визначається кількістю іноземної валюти, яку можна купити чи продати за одиницю національної валюти на певний момент.

Якщо валютний курс, визначений за методом непрямого котирування, зростає, то національна валюта дорожчає; зниження такого курсу означає знецінення національної валюти.

226

Наприклад, курс національної валюти України — гривні — 0,2 дол. за грн. Зростання цього курсу до 0,3 дол. за грн означає, що ціна однієї гривні у доларах зросла на 0,1 дол., отже гривня подорожчала. Зниження курсу гривні до 0,15 дол. за грн означає, що одна гривня обмінюється на меншу від попередньої кількість доларів, отже гривня знецінилася.

Курс іноземної валюти визначається кількістю національної валюти, яку можна купити чи продати за одиницю іноземної валюти на певний момент.

Подорожчання іноземної валюти виявляється через зростання валютного курсу, визначеного за методом прямого котирування, знецінення іноземної валюти набуває вигляду зростання такого валютного курсу.

Наприклад, курс іноземної валюти — євро — 7,30 грн за євро. Зростання цього курсу до 7,33 грн за євро означає, що ціна одного євро у гривнях зросла на 0,1 грн, отже, валюта євро подорожчала. Зниження курсу гривні до 7,1 грн за євро означає, що одне євро обмінюється на меншу від попередньої кількість гривень.

Крім видів валютного курсу, описаних вище, виокремлюють також номінальні та реальні валютні курси.

Номінальний валютний курс (nominal exchange rate) — це фактична ціна однієї валюти в одиницях іншої валюти, яка формується на конкретному ринку. Ця величина показує, скільки номінальних грошових одиниць однієї країни можна обміняти за одну валютну одиницю іншої. Вирази «обмінний» та «валютний» курс — це синоніми номінального курсу. Номінальний обмінний курс часто публікується у формі індексу.

Наприклад, якщо у базовому періоді номінальний обмінний курс гривні до долара дорівнював 0,1667 дол. за грн, то цей індекс становить 100 %. Якщо у наступному періоді курс гривні зростає до 0,1706 дол. за грн, то індекс номінального курсу гривні зросте порівняно з базовим періодом на 2,34 % до 102,34 % : (0,1706 – 0,1667) / 0,1667 × 100. Це означає подорожчання гривні проти долара на 2,34 %.

Номінальні обмінні курси публікуються у відповідних фінансових виданнях щоденно.

Зниження чи підвищення номінального обмінного курсу не обов’язково пов’язане зі змінами конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках. Для оцінки конкурентних позицій країни на зовнішніх ринках розраховується реальний обмінний курс.

227

Реальний обмінний курс (real exchange rate) — це номіна-

льний обмінний курс, скоригований на відносний рівень цін у двох країнах.

Алгебраїчна форма реального обмінного курсу є такою:

де Sr — індекс реального обмінного курсу;

S — номінальний обмінний курс в індексній формі (одиниця національної валюти в іноземній валюті);

P — індекс рівня внутрішніх цін;

P* — індекс рівня зовнішніх цін.

Дана формула показує, що реальний валютний курс — це співвідношення ціни кошику товарів за рубежем, переведеної з іноземної валюти у національну за допомогою номінального валютного курсу (добуток номінального валютного курсу та індексу цін іншої країни) та ціни кошика тих самих товарів у власній країні (індекс цін своєї країни).

Тож для визначення реального обмінного курсу ціну кошика іноземних товарів обраховують у національній валюті за номінальним курсом та ділять на ціну кошика аналогічних місцевих товарів. Індекс реального обмінного курсу демонструє динаміку курсу з поправкою на темпи інфляції в обох країнах. Якщо темп інфляції у власній країні перевищує закордонний, то реальний валютний курс національної валюти буде вищим за номінальний.

Отже, індекс реального обмінного курсу, будучи функцією трьох перемінних — рівнів цін в обох країнах та двостороннього курсу валют цих країн, може змінюватися залежно від змін як кожної окремої перемінної, так і їх усіх у сукупності. Наприклад, якщо рівень цін в Україні зросте на 1 %, а рівень цін у Росії і номінальний курс гривні до рубля залишаються незмінними, то реальний курс гривні до рубля теж зросте на 1 %. Якщо рівні цін в обох країнах підвищаться однаково, а номінальний курс гривні до рубля залишиться незмінним, то реальний курс гривні до рубля залишиться на попередньому рівні. Якщо рівні цін в обох країнах не зміняться, то зниження (підвищення) номінального курсу гривні до рубля призведе до зниження (підвищення) реального курсу гривні до російської валюти.

Іншими словами, реальний валютний курс — це зміна рівня цін в одній країні відносно рівня цін в іншій, яка вимірюється через номінальний валютний курс.

228

Для котирування вирізняють курси покупця та продавця. Курси покупця (bid rate, BR) — це курси, за якими банки купують іноземну валюту. Курси продавця (ask rate, AR) — це курси, за якими банки продають іноземну валюту. Курс продавця завжди вищий від курсу покупця, за винятком Лондона, де застосовується непряме котирування і тому курс продавця нижчий од курсу покупця. Банк маркет-мейкер купує за курсом покупця базову валюту і продає валюту котирування. За курсом продавця банк маркетмейкер продає базову валюту і купує валюту котирування. Публікуються, як правило, двосторонні результати котирування за стандартними угодами (від 1 до 10 млн доларів): лівий бік — це курс покупця, правий — курс продавця.

Наприклад, за курсу 0,8132—0,8147 євро за долар банк купуватиме долари за 0,8132 євро, а продаватиме за 0,8147 євро.

Різниця між курсами продавців і покупців становить прибуток банку, який називають маржею, або спредом (BAS — bid-ask spred). Маржа дає можливість покривати операційні витрати банку (transaction costs — TAC) і забезпечувати йому прибуток від здійснення операцій з валютою.

Розраховують абсолютну та відносну маржу. Абсолютна дорівнює (AR — BR). Відносна розраховується так:

де BAS — маржа (спред), AR — курс купівлі валюти (курс продавця), BR — курс продажу валюти (курс покупця).

Наприклад, якщо двостороннє котирування EUR/USD становить 0,8132—0,8147, то абсолютна маржа дорівнює 15 базовим пунктам, або 0,15 євроцентів на 1 долар:

BAS = AR – BR = 0,8147 – 0,8132 = 0,0015 = 15 bps.

Відносна маржа дорівнює:

BAS = (AR – BR ) / AR × 100 % = = 0,0015 / 0,8147 × 100 % = 0,184 %.

5.2.3. Крос-курс

Крос-курс — це співвідношення між двома валютами, що випливає з їх курсу до третьої валюти, якою може бути визнана провідна міжнародна валюта (найчастіше — долар США).

На світовому валютному ринку найчастіше розраховуються такі крос-курси: євро до японської єни EUR/JPY, фунт стерлін-

229

гів до євро GBP/EUR, євро до швейцарського франка EUR/CHF, фунт стерлінгів до японської єни GBP/JPY. В Україні ринок крос-курсів представлений усього кількома валютами: фунт стерлінгів до гривні GBP/UAH, російський рубль до гривні RUB/UAH, євро до гривні EUR/ UAH. Хоча в крос-курсах прямо відсутній долар США, доларові курси базової валюти і валюти котирування становлять основу для обчислення кроскурсу.

Розглянемо три способи розрахунку крос-курсів з урахуванням того, чи є котирування валют до долара прямим, а чи непрямим:

•пряме котирування обох валют,

•пряме і непряме котирування,

•непряме (зворотнє) котирування обох валют.

При цьому пропонується користуватися простим правилом множення і ділення дробів, у вигляді яких можна представити запис курсу валют. Зауважимо, що не слід сприймати написання USD/CHF буквально як дріб; це просто загальноприйнятий у міжнародній практицізаписвалютного курсу.

Розрахунок крос-курсу для валют з прямими котируваннями до долара (тобто долар є базою котирування для обох валют).

Наприклад, потрібно знайти крос-курс канадського долара до швейцарського франка — CAD/CHF. Застосовуючи правило дробів, спробуємо вивести формулу отримання відношення CAD/CHF у вигляді написання «дробу» CAD/CHF шляхом використання прямих доларових курсів канадського долара і швейцарського франка.

Якщо USD/CHF = 1.0258, а USD/CAD = 1.0179, то крос-курс CAD/CHF становитиме 1.0258/1.0179 = 1.0078 із заокругленням до пункту.

Отже, якщо долар США є базою котирування для обох ва-

лют, то для обчислення їх крос-курсу слід розділити доларові курси цих валют.

Розрахунок крос-курсу для валют із прямим і непрямим котируванням до долара, де долар є базою котирування для однієї з валют.

Наприклад, необхідно знайти крос-курс фунта стерлінгів до японської єни — GBP/JPY. Знову використовуємо правило роз-

230