shemet_intern_rozrah_valyut_oper_09

Найчастіше застосовується валютне застереження — умова

втексті договору, відповідно до якої сума платежу змінюється в тій же пропорції, в якій відбувається зміна курсу валюти платежу по відношенню до курсу стабільнішої валюти. Такі застереження бувають односторонніми (діють на користь однієї сторони) і двосторонніми (діють на користь обох сторін). Одним з прикладів двостороннього валютного застереження може служити встановлення ціни контракту в кількох валютах, які мають тенденцію до підвищення та зниження (це викликано протилежними інтересами експортера й імпортера відносно стійкості валюти).

Валютні застереження поділяються на прямі, непрямі, мультивалютні.

Пряме валютне застереження встановлюється, коли валюта ціни і платежу збігаються, але величина суми платежу ставиться

взалежність від зміни курсу валюти платежу по відношенню до іншої, стабільнішої валюти. Наприклад: «Ціна товару і платіж встановлюються у доларах США. Якщо курс долара США до євро на день платежу зміниться порівняно з курсом на день укладення контракту, то, відповідно, зміняться ціна контракту і сума платежу».

Непряме валютне застереження застосовується, коли ціна товару зафіксована в одній валюті, а платіж здійснюється в іншій. Наприклад:

«Ціна товару встановлюється у євро, платіж здійснюється у доларах США. Якщо курс євро до долара США на день платежу зміниться порівняно з курсом на день укладення контракту, то, відповідно, зміняться ціна контракту і сума платежу».

Найоптимальнішим є мультивалютне застереження, яке ґру-

нтується на коригуванні суми платежу пропорційно до зміни курсу валюти, але не до однієї, а до спеціально підібраного набору валют, курс якого розраховується як їх середня величина за допомогою математичних методів. Наприклад: «Ціна товарів і платіж установлюються в доларах США. На момент підписання контракту середній показник валютного кошика (СПВК) дорівнював 52 дол. США за котируванням МВФ. Якщо на день платежу вартість СПВК в доларах США, зафіксована на момент підписання цього контракту, зміниться на три і більше відсотка порівняно з котируванням СПВК в доларах США на момент укладення контракту, сума платежу буде автоматично перерахована імпортером у тій же пропорції, як змінилася вартість СПВК у доларах США на дату платежу порівняно з даним котируванням на момент під-

41

писання цього контракту. Для проведення розрахунків за цим контрактом застосовується котирування МВФ, що публікується агентством «Рейтер».

Індексне застереження полягає в тому, що сума платежу ставиться в залежність од індексу цін на світових товарних ринках. Воно передбачає, що ціна товару і сума платежу змінюються відповідно до зміни на момент платежу певного індексу цін, обумовленого контрактом, порівняно з його величиною на момент укладення контракту.

Застереження про перегляд контрактної ціни передбачає, що за зміни курсу валюти ціни товару, що виходить за встановлені сторонами межі коливань, експортер має право зажадати зміни контрактної ціни за незавершеними поставками. Наприклад, «Ціна і платіж встановлюються в доларах США. Якщо курс долара знизиться більше, ніж на п’ять відсотків порівняно з котируванням на день укладення контракту, то експортер має право зажадати перегляду цін за незавершеними поставками.

Наприклад: «Ціна і платіж встановлюються у доларах США. Якщо курс долара знизиться більше, ніж на п’ять відсотків порівняно з котируванням на день укладення контракту, то експортер має право зажадати перегляду цін за незавершеними поставками. У разі недосягнення домовленості експортер має право відмовитися від подальших поставок без будь-якої компенсації імпортерові».

Особливістю зовнішньоекономічних угод вважається також застосування міжнародних термінів з урахуванням Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС), призначення і зміст яких докладно розглядаються нижче, у п. 2.2.

На зміст зовнішньоекономічного договору впливають і особливості зовнішнього ринку, пов’язані з відмінностями правових норм у різних державах. Наприклад, відповідно до українського, російського і німецького права включення до контракту умови про стягнення штрафу в загальному порядку не позбавляє сторону можливості вимагати відшкодування збитків у частині, не покритій штрафом. А норми права Польщі й Чехії встановлюють, що договірний штраф визначається виключно неустойкою, тобто всі інші збитки, які перевищують штраф, не можуть бути стягнені в загальному порядку.

Ще однією особливістю угод у ЗЕД є потреба їх укладання кількома мовами. Так, для уникнення непорозумінь і враховуючи норми права України, а також міжнародні звичаї й рекомендації міжнародних органів і організацій, зовнішньоекономічний дого-

42

вір суб’єкта ЗЕД України з іноземною стороною має укладатися двома мовами — українською й мовою іноземного контрагента. Це дає можливість зробити зовнішньоекономічний договір зрозумілим для обох сторін, і вирішити всі непорозуміння до його підписання.

У сучасній міжнародній торгівлі зовнішньоекономічні контракти досить часто укладаються за допомогою обміну електронними листами, факсами, телеграмами. Але письмова форма договору, відповідно до вимог чинного законодавства України, є обов’язковою: вона дає можливість урахувати всі деталі зовнішньоекономічних відносин і покликана захищати українських юридичних і фізичних осіб.

2.1.2. Типові умови зовнішньоекономічного договору

Порядок укладання й особливості зовнішньоекономічних угод в Україні встановлено ст.ст. 377-389 Господарського Кодексу України, законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. за № 959-ХІІ, «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. за № 1906-IV, «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. за № 2709-IV, «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності від 23 грудня 2008 р. за № 351-IV, Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. за № 201, Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. за № 567/74, відомими міжнародними звичаями, рекомендаціями міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України. Велике практичне значення для ефективного розвитку міжнародного товарообігу та встановлення для нього уніфікованих правил має Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівліпродажу товарів 1980 р., яка вступила в силу з 1 січня 1988 р. Конвенція містить 101 статтю, що регулює відносини, пов’язані з укладенням угод міжнародної купівлі-продажу, їх виконанням та відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань. Знання міжнародних правил купівлі-продажу

43

дає можливість підприємцям набути знань та досвіду цивілізованого ведення комерційної діяльності у сучасних динамічних і складних ринкових відносинах

Суб’єктам підприємницької діяльності України Постановою Кабінету міністрів України і НБУ від 21.06.95 за № 444 (з урахуванням подальших змін) рекомендовано застосовувати під час укладання зовнішньоекономічних договорів типові платіжні умови зовнішньоекономічних контрактів і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів, які передбачають розрахунки в іноземній валюті.

У відповідності до ст. 11 Конвенції Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу, припускається можливість укладання зовнішньоекономічних угод в усній формі. Однак вітчизняне законодавство вимагає простої письмової форми зовнішньоторговельних договорів. Недотримання вимог чинного законодавства України щодо міжнародних угод України тягне за собою визнання контракту недійсним у судовому порядку.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09. 2001 р. за № 201, конкретизує структуру і зміст договору.

Укладаючи зовнішньоекономічний договір, необхідно враховувати особливості вітчизняного законодавства у сфері громадянських, податкових, митних та інших правовідносин. Умови контракту закріплюють права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної операції. До таких умов належать: предмет договору, кількість та якість товару, базисні умови поставки товарів, ціна та загальна вартість договору, умови платежів, умови прийманняздавання товару (робіт, послуг), упаковка та маркування, форсмажорні обставини, санкції та рекламації, врегулювання спорів у судовому порядку. Обов’язковими елементами договору є назва, номер договору, преамбула, дата й місце його укладення, місцезнаходження (місце проживання), поштові й платіжні реквізити сторін.

Цей перелік не є вичерпним. За домовленістю сторін, у контракті можуть визначатися додаткові умови щодо страхування, гарантій якості, умов залучення субвиконавців договору, агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умов передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядку сплати податків, митних зборів, різного роду захисних застережень, із якого моменту договір починає діяти,

44

кількість підписаних його примірників, можливість і порядок внесення змін до договору та ін.

Статтею 383 Господарського Кодексу України визначено, що КМУ з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію. Види зовнішньоекономічних угод, які підлягають обов’язковій державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються законом та іншими нормативно-правовими актами. Наприклад, обов’язковій реєстрації підлягають зовнішньоекономічні договори на здійснення експортних операцій з металобрухтом, що встановлено наказом Міністерства економіки України за № 505 від 15 грудня 2005 р.

Розглянемо докладніше порядок укладання міжнародного контракту купівлі-продажу .

Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін — учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти в укладенні контракту (установчі документи тощо).

Предмет договору. Предметом договору міжнародної купівліпродажу є товар, що експортується або імпортується, і має митну вартість. Товаром обов’язково повинна виступати індивідуально визначена річ, тобто потрібно зазначити її найменування, вигляд, тип, сорт, клас і т. ін., а також кількість. За великої номенклатури товарів (робіт, послуг) їхні характеристики зазначаються у додатку (специфікації), який має бути невід’ємною частиною угоди. У тексті контракту про це робиться відповідна примітка.

Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, на-

дання послуг). У цьому розділі визначається залежно від номенклатури одиниця вимірювання товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість і якісні характеристики.

У тексті договору про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) і термін їх виконання.

Зазвичай товар, що постачається за договором міжнародної купівлі-продажу, приймається за якістю та кількістю в тому місці і тоді, де і коли відбувається перехід права власності і ризику його випадкової загибелі або пошкодження від продавця до покупця.

45

Необхідно чітко встановлювати порядок приймання товару чи виконання робіт за кількістю і якістю, термін приймання, термін пред’явлення рекламацій, питання взаємодії сторін у рішенні спірних моментів, порядок незалежної експертної оцінки якості товару, хто може виступати як експерт, хто визнається незацікавленою стороною і т. ін.

Порядок перевірки якості прийнятих товарів може визначатися в угоді шляхом включення відповідних умов про перевірку або за допомогою вказівки в договорі нормативних документів за визначенням якості товарів (вітчизняних і зарубіжних), що встановлюють порядок перевірки. При цьому сторони повинні чітко представляти вимоги до якості, якою повинні відповідати товари. Зазвичай якість підтверджується такими документами: сертифікатом якості; ветеринарним і санітарним сертифікатами.

Бажано, щоб указані документи були видані міжнародними організаціями, які професійно займаються даним видом діяльності.

Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання ви-

конаних робіт або послуг). Цей розділ укладається у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції, які визначають обов’язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків од однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

Увипадку укладення контракту про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

Ціна та загальна вартість договору.У цьому розділі визна-

чається ціна одиниці вимірювання товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з угодою, крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту.

Питання про ціну вимагає ретельного опрацьовування.

Ціна на продукцію може бути встановлена за одну кількісну або вагову одиницю товару або як загальна сума договору. Необхідно ретельно оцінювати і вибирати спосіб фіксації ціни для конкретного договору: ціна тверда, така, що ковзає або фіксується в ході виконання контракту. Слід зазначити в договорі всі випадки, коли ціна може підвищуватися чи знижуватися.

Уданому розділі необхідно чітко і однозначно визначити валюту ціни, яка може не збігатися з валютою платежу, курс конвертації за незбігу валют, валютні обмовки, які дозволять уникнути курсових втрат, і порядок розрахунків між сторонами.

46

Узагальному випадку питання встановлення ціни перебуває у компетенції сторін. Проте є певні обмежувальні чинники, що накладаються антидемпінговою політикою держав відносно іноземних товаровиробників. Основний інструмент такої політики — встановлення антидемпінгового мита, яке стягується разом з митними платежами.

Сторони мають право взагалі не відображати в угоді міжнародної купівлі-продажу товарів питання про ціну. У цьому разі вона визначається виходячи з цін, що зазвичай стягуються за аналогічні товари за схожих умов. Проте, враховуючи достатньо суб’єктивний підхід до визначення звичайних цін, краще питання про ціну вирішити безпосередньо в договорі.

Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань.

Сторони угоди міжнародної купівлі-продажу товарів мають право самостійно визначати валюту платежу, при цьому необхідно враховувати, що експортерові на відміну від імпортера вигідніше мати справу із стійкою валютою.

Уміжнародних договорах переважає перерахування грошових коштів через банки.

Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті контракту зазначаються:

—умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 (444-95-п) «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»;

—умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій.

Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю — згідно з документами, що засвідчують якість товару.

Упаковка та маркування. У цьому розділі зазначають засоби, які відповідають технологічним і споживчим якостям товару та

47

внеможливлюють псування товару при його відвантаженні й транспортуванні. Це — відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування тощо), а за необхідності також умови її повернення.

Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови угоди можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та ін.). При цьому сторони звільняються від виконання зобов’язань на термін дії цих обставин або можуть відмовитися від виконання контракту частково чи в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Термін дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках од вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов’язки сторін угоди при цьому, способи врегулювання рекламацій.

Урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі ви-

значаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання контракту з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового врегулювання.

2.1.3.Арбітражне вирішення спорів

Уміжнародній практиці широкого застосування набула практика арбітражного вирішення спорів, пов’язаних із виконанням зовнішньоекономічних угод. Сторони можуть на власний розсуд обрати міжнародний комерційний арбітраж, де розглядатиметься спір, таким чином забезпечивши повний і неупереджений судо-

48

вий розгляд. Крім того, розгляд справ здійснюється в прискорені (порівняно з українською судовою системою) строки висококваліфікованими арбітрами. Тому слід бути готовими до того, що іноземний контрагент запропонує підписати арбітражну угоду чи арбітражне застереження.

Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. за № 4002–ХІІ визнано корисність арбітражу як методу, що широко використовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і за необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку.

Стаття 7 Європейській конвенції, яку Україна ратифікувала в 1963 р., дозволяє сторонам обирати право, яке застосовуватиметься арбітрами під час розгляду справи з урахуванням положень контракту і торговельних звичаїв. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: 1) спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають у процесі здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін перебуває за кордоном; 2) спори підприємств з іноземними інвестиціями й міжнародних організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, їхні спори з іншими суб’єктами права України.

Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесене, визнається обов’язковим і в разі подання до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

2.2. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів

Міжнародної торговельної палати INCOTERMS-2000

Інкотермс (International Commercial Terms, INCOTERMS)

— це офіційні правила тлумачення міжнародних торговельних термінів, міжнародний стандарт, метою якого є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найуживаніших торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

49

Такі правила допомагають уникнути або значною мірою скоротити невизначеності, пов’язані з неоднаковою інтерпретацією торговельних термінів у різних країнах. Нині Інкотермс є апробованим і визнаним світовою теорією і практикою інструментом ЗЕД.

Найчастіше сторони, що укладають контракт, недостатньо ознайомлені з практикою ведення торгівлі у відповідних країнах, що веде до непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів. Водночас особливе значення для підготовки й укладання міжнародного контракту має узгодження умов поставки. Укладаючи контракт, необхідно заздалегідь передбачити і визначити три суттєві обставини:

•хто організовує та оплачує перевезення товару від продавця до покупця;

•хто зазнає ризику під час здійснення цих функцій;

•хто зазнає ризику втрати і псування товарів.

Для розв’язання всіх цих проблем Міжнародна торговельна палата (International Chamber of Commerce, ICC) вперше 1936 ро-

ку опублікувала збірник міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів. Ці правила відомі як Інкотермс1936. Виправлення та доповнення були пізніше зроблені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і в останній раз у 2000 році для приведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Причиною перегляду Інкотермс є необхідність адаптувати їх до сучасної комерційної практики та полегшення їх практичного застосування. До підготовки останньої редакції Правил — Інко- термс-2000 — Міжнародна торговельна палата залучила практиків і науковців, пов’язаних зі сферою міжнародної торгівлі.

Сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, пов’язаними з правами та обов’язками сторін договору купівлі-продажу у відношенні постачання проданих товарів (під словом «товари» тут мають на увазі матеріальні товари, крім нематеріальних товарів, таких, наприклад, як комп’ютерне програмне забезпечення). Міжнародна торговельна палата наголошує, що Інкотермс мають справу тільки з відносинами між продавцями та покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, хоча виконання міжнародних зовнішньоторговельних угод супроводжується також укладанням договорів перевезення, страхування і фінансування.

Інкотермс мають справу з деякими визначеними обов’язками сторін — такими, як обов’язок продавця поставити товар в розпорядження покупця чи передати його для перевезення або до-

50