shemet_intern_rozrah_valyut_oper_09

ставити його в пункт призначення — і з розподілом ризику між сторонами в цих випадках.

Застосування Інкотермс передбачає чітке посилання на чинне видання у тексті угоди.

Усі умови згруповані так: починаючи з терміна, відповідно до якого продавець тільки надає товар покупцеві на власній території продавця (E — термін — EX WORKS); далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов’язаний поставити товар перевізнику, призначеному покупцем (F — терміни — FCA, FAS і FOB); далі C — терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик утрати чи ушкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що відбуваються після відвантаження і відправлення (CFR, CIF, CPT і CIP); і, нарешті, D — терміни, за яких продавець повинен нести усі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Отже, всі терміни поділяються на 4 групи:

• Група E — Місце відправлення (Departure):

♦ EXW Ex Works (вказане місце): товар зі складу продавця.

•Група F — Основне перевезення неоплачене (Main Carriage Unpaid):

♦FCA Free Carrier (вказано місце): товар доставляється перевізнику замовника;

♦FAS Free Alongside Ship (вказано порт завантаження): товар доставляється до судна замовника;

♦FOB Free On Board (вказано порт завантаження): товар завантажується на судно замовника.

•Група C — Основне перевезення сплачене (Main Carriage Paid):

♦CFR Cost and Freight (вказано порт призначення): товар доставляється до порту замовника (без вивантаження);

♦CIF Cost, Insurance and Freight (вказано порт призначення):

товар страхується та доставляється до порту замовника (без вивантаження);

♦CPT Carriage Paid To (вказано порт призначення): товар доставляється перевізнику замовника у зазначеному порту;

♦CIP Carriage and Insurance Paid to (вказано порт призначен-

ня): товар страхується й доставляється перевізнику замовника у зазначеному порту.

•Група D — Доставка (Arrival):

♦DAF Delivered At Frontier (вказано місце) — товар достав-

ляється до кордону без розмитнення;

51

♦DES Delivered Ex Ship (вказано порт) — товар доставляється на судні без розмитнення;

♦DEQ Delivered Ex Quay (вказано порт) — товар доставляється на судні та вивантажується без розмитнення;

♦DDU Delivered Duty Unpaid (вказано місце призначення) — товар доставляється замовнику без сплати мита;

♦DDP Delivered Duty Paid (вказано місце призначення) — товар доставляєтся замовнику, очищений від мит та ризиків.

Важливо пам’ятати, що у тексті договору застосовуються лише абревіатури англомовного варіанту термінів, незалежно від того, якою мовою укладений контракт. Такі трилітерні абревіатури являють собою стандартизований код, прийнятий Міжнародною торговельною палатою і затверджений Комісією ООН з міжнародного торговельного законодавства (United Nations Commission on International Trade Law,UNCITRAL).

2.3.Зовнішньоторговельна документація

2.3.1. Класифікація зовнішньоторговельної документації

Зовнішньоторговельними документами є документи, що містять інформацію про різні боки діяльності і правовідносин суб’єктів підприємницької діяльності у сфері зовнішньої торгівлі.

Документи у зовнішній торгівлі класифікуються за різними ознаками. Залежно від призначення зовнішньоторговельних документів і участі органів контролю в їх обороті, ці документи можна поділити на дві великі групи:

•комерційні документи;

•спеціальні документи.

Залежно від особливостей інформації, що міститься у зовнішньоекономічних документах, їх можна поділити на сім основних категорій:

♦розрахункова документація — зовнішньоторговельна доку-

ментація, на основі якої проводять розрахункові операції за поставлені товари;

♦транспортна документація — зовнішньоторговельна документація, що становить основу для оформлення договірних відносин, які виникають у процесі транспортування ван-

52

тажів, і визначає умови та порядок доставки товарів вантажоотримувачу;

♦товаросупровідна документація — зовнішньоторговельна до-

кументація, що містить кількісну та якісну характеристику товарів, поставки і супроводжує товари на всьому шляху їх прямування;

♦страхова документація — зовнішньоторговельна документація, що засвідчує страхування товару та визначає розмір страхового відшкодування і страхової премії;

♦документація про відповідність спеціальним вимогам — зов-

нішньоторговельна документація, яка засвідчує відповідність товарів, що перевозяться, спеціальним вимогам міжнародних договорів, законодавчим вимогам, умовам договору або характеристикам, заявленим органами уповноваженими на здійснення контролю;

♦дозвільна документація — зовнішньоторговельна документація, що служить дозволом на перетин митного кордону певними товарами;

♦митна документація — зовнішньоторговельна документація, що оформляється з приводу ввезення, вивезення та транзиту вантажів через державний кордон.

Комерційна документація охоплює розрахункові, транспортні, товаросупровідні та страхові документи.

До спеціальної документації належать документи про відповідність спеціальним вимогам, дозвільна та митна документація.

2.3.2. Комерційна документація

Розрахункові документи. До розрахункових документів належать: комерційний рахунок, рахунок-проформа, консульський рахунок, фрахтовий рахунок, кредит-нота, дебет-нота. Розглянемо основні з них.

Комерційний рахунок (соттеrсiаl invоiсе) — розрахунковий документ, що містить вимогу продавця до покупця сплатити вказану в ньому суму платежу за поставлений товар. Комерційний рахунок також є основним документом, на підставі якого здійснюється митний контроль і митне очищення експортованих / імпортованих товарів.

Комерційний рахунок зазвичай виписується експортером за формою, прийнятою в країні експортера, але його зміст має відповідати вимогам законодавства країни імпортера.

Зміст комерційного рахунку повинен повністю відповідати умовам зовнішньоекономічного договору.

53

У комерційному рахунку зазначаються:

•ціна одиниці товару і загальна сума рахунку або належного платежу;

•базисні умови поставки товару;

•країна експортера, виробника і країна кінцевого призначення;

•спосіб платежу та форма розрахунку;

•назва банку, в якому має бути проведений платіж;

•тип упакування;

•відомості про оплату вартості перевезення (коли і ким оплачується);

•відомості про страхування (ким оплачується) і розмір страхової премії (за поставок на умовах CIF та CIP).

Сума повинна бути чітко вказана, а ціна товарів має бути відокремлена від вартості транспортування та страхування.

Законодавство деяких країн вимагає, щоб інформація, що міститься в комерційному рахунку, була завірена в спеціальній формі. До інформації, яка може вимагати завірення, відносять декларацію експортера про те, що:

♦товари відповідають вимогам, викладеним у зовнішньоекономічному договорі;

♦товари є товарами з конкретної країни походження;

♦комерційний рахунок складений і підписаний експортер ом особисто.

Залежно від процедури завірення розрізняють:

9 «засвідчений» комерційний рахунок («сеrtifiеd» сотmercialinvoiсе) — комерційний рахунок, інформація в якому завірена безпосередньо експортером;

9 «легалізований» комерційний рахунок («legalised» сотmercial invoiсе) — комерційний рахунок, завірений посольством або консульством країни імпортера, розташованим у країні експортера.

Різновидом комерційного рахунка є рахунок-фактура (final invoice), який виписується продавцем покупцеві після відправки товару.

Рахунок-проформа (Рrо Роrта iпvоiсе, рrеliтinаrу invoiсе) —

документ, що направляється продавцем покупцеві для підтвердженняумовзамовлення, якенадійшловідпокупцянакупівлютоварів.

Рахунок-проформа містить детальний опис пропонованих продавцем товарів, ціни і деталізований перелік супровідних щодо поставки витрат, а також умови поставки.

Консульський рахунок (сопsиlar invoiсе) — розрахунковий документ, що вимагається митницями окремих країн як основа для визначення розміру митних платежів.

54

Консульський рахунок містить детальний опис товарів, що експортуються, і декларацію про правильність даних, що містяться в ньому.

Консульський рахунок складається на офіційному бланку і підлягає легалізації в посольстві чи консульстві країни призначення. Як правило, для легалізації консульського рахунку експортеру необхідно представити відповідний комерційний рахунок.

Уданий час консульський рахунок вимагається для експортування товарів у такі країни, як Кенія, Уганда, Танзанія, Маврикій, Нова Зеландія, Ірак, Австралія, Фіджі, Кіпр, Нігерія, Гана, Гвінея та деякі інші.

Українах, які не вимагають представлення консульського рахунку, основою для визначення розміру митних платежів, як правило, є комерційний рахунок.

Фрахтовий рахунок (freight bill) — документ, що містить вимогу перевізника сплатити вартість транспортних послуг.

Уфрахтовому рахунку вказуються фрахтові ставки і витрати на транспортування, а також умови платежу.

Удеяких випадках роль фрахтового рахунку виконує повідомлення про прибуття вантажу.

Транспортні документи. Транспортні документи виписуються вантажоперевізником для засвідчення того, що товар прийнятий ним до перевезення. Транспортними документами є: товарна, товарно-транспортна накладна, коносамент, договір морського перевезення, договір фрахту та ін. Основними серед них є товар-

но-транспортна накладна, відвантажувальна специфікація, пакувальний лист тощо.

Накладна — документальне оформлення договору перевезення між вантажовідправником і транспортною адміністрацією. Основними відомостями, які містяться в накладній, є: назва станції призначення і прикордонних станцій, назва вантажу, помітка про оплату (або сума фрахту).

Накладна супроводжує вантаж при перевезенні і разом з ним видається вантажоодержувачу на станції призначення. Накладна не є товаророзпорядчим документом і не надає право власності на товари держателю його оригінала.

Залежно від виду транспорту, використовуваного для переве-

зення вантажу, розрізняють такі види накладних:

• морська накладна (sea waybill);

• авіанакладна (air waybill, аiг consignment поtе);

• залізнична накладна (гаil waybill, гаil consignment поtе);

• автомобільна накладна (гоаd waybill, гоаd consignment поtе).

55

У міжнародних перевезеннях використовуються такі типові форми накладних:

♦для авіаційних перевезень — авіанакладна IАТА, формаякої розроблена Міжнародною авіаційною транспортною асоціацією;

♦для залізничних перевезень — залізнична транспортна накладна СМГС, що використовується у процесі відправки вантажів між країнами-учасницями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення 1951 р.;

♦для автомобільних перевезень — міжнародна товарно-

транспортна накладна СМК (international consignment поtе), фо-

рма якої розроблена згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (КДПВ).

Відвантажувальна специфікація складається з переліку всіх видів і сортів товарів, які входять у дану партію, із зазначенням для кожного місця, кількості та роду товару. Специфікація звичайно доповнює рахунок на поставлені товари різних сортів і найменувань.

Пакувальний лист являє собою перелік усіх видів і сортів товару, які перебувають у кожному товарному місці. Пакувальний лист необхідний у тих випадках, коли в одній упаковці товари розташовані за асортиментом. Пакувальний лист містить такі дані: кількість кожного сорту, номер упаковки.

Детальніша характеристика транспортних і товаросупровідних документів подана у Додатку 2.1.

Страхові документи відображають взаємовідносини між страхувальником і страхувателем. Роль страхувальника полягає у відшкодуванні збитків, зазнаних страхувателем у разі настання страхового випадку. Страхова документація охоплює такі документи: договір страхування, страхові гарантії, страховий поліс, біндер (тимчасовий страховий документ), ковернот, страховий сертифікат, авізо про страхування, страхове оголошення, бордеро, страховий акт тощо.

Розрізняють іменні, ордерні, пред’явницькі страхові документи. Страховий документ підписується експортером і двома представниками страхової компанії.

Договір страхування (insurапсе аgreement) — письмова уго-

да між страхувателем і страховиком, відповідно до якої страховик приймає на себе зобов’язання за настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувателю чи іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувателем, а страхуватель зобов’язується виплачувати страхові платежі в певні строки і виконувати інші умови договору.

56

Факт укладання угоди страхування може засвідчуватися страховим полісом або страховим сертифікатом.

Страхова гарантія (insurапсе guarantee) — документ, що по-

свідчує зобов’язання страховика оплатити передбачену страховим договором суму за свій рахунок у разі настання визначених умов неплатежу з боку страхувателя.

Страхова гарантія посвідчується страховим полісом.

Страховий поліс (insurапсе роliсу) — документ, що підтверджує умови укладеного договору страхування.

Страховий поліс видається страховиком. У ньому страховик зобов’язується за конкретну плату відшкодувати страхувателю збитки, пов’язані з ризиками і нещасними випадками, вказаними в договорі.

Залежно від особливостей визначення страхової суми прийнято виокремлювати два види страхових полісів:

•таксований поліс (valued роliсу) — страховий поліс, у якому зафіксовано страхову суму. Перед страховою сумою таксованого поліса зазвичай вказується «Valued at»або «So valued»;

•нетаксований поліс (unvalued роliсу, ореп роliсу) — страхо-

вий поліс, у якому страхова сума заздалегідь не вказується, а в разі загибелі застрахованого майна оцінка його вартості встановлюється документально.

Залежно від періоду дії розрізняють такі категорії страхових полісів:

♦генеральний поліс (general роliсу) — страховий поліс, що посвідчує страхування всіх товарів, які експортер має намір продати протягом певного періоду;

♦рейсовий поліс (voyage роliсу, specific роliсу) — страховий поліс, що посвідчує страхування торгового судна (зазвичай включаючи вантаж, що перевозиться і фрахт) тільки на один рейс від порту відправлення до порту призначення;

♦змішаний поліс (mixed роliсу) — страховий поліс, що посвідчує страхування торгового судна (зазвичай включаючи вантаж, що перевозиться і фрахт) на період заздалегідь обумовленого строку, протягом якого торгове судно здійснює рейси між двома портами, вказаними в страховому полісі.

Залежно від ризиків, які покриваються страховим полісом, розрізняють:

9 відвантажувальний поліс (shipments роliсу) — страховий поліс, що покриває ризики експортера з моменту відвантаження товарів до моменту отримання платежу;

57

9 кредитний поліс (credit роliсу) — страховий поліс, що по-

криває ризик неплатежу, пов’язаний з можливим банкрутством покупця чи якимись іншими причинами.

Про інші страхові документи — див. у Додатку 2.2.

2.3.3. Спеціальна документація

Документація про відповідність спеціальним вимогам

охоплює різноманітні сертифікати й свідоцтва, які засвідчують певні характеристики товарів, що перетинають митний кордон країни.

Сертифікат про походження (certificate of origin) — документ,

що посвідчує країну, в якій товар був вироблений. У деяких випадках сертифікат про походження містить також інформацію про частку використаннямісцевих матеріалів імісцевої робочої сили.

Країна походження — це країна, в якій товар був вирощений, повністю виготовлений або підданий достатній переробці чи обробці.

Сертифікат про походження товару має однозначно свідчити про те, що вказаний товар походить з відповідної країни і повинен містити:

а) письмову заяву відправника про те, що товар задовольняє відповідному критерію походження;

б) письмове посвідчення компетентного органу країни вивозу, який видав сертифікат про те, що представлені в сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Одні країни вимагають представлення сертифіката про походження на всі товари, що імпортуються, інші — тільки для певних їх видів. Так, більшість середньоєвропейських країн вимагає, щоб сертифікати про походження супроводжували всі вантажі. Більшість латиноамериканських країн і країн Західної Європи вимагає сертифікати про походження лише для певних товарів, наприклад, текстилю. Як правило, не вимагається сертифікат про походження для поставки товарів в азіатські країни, якщо тільки його надання не вимагає імпортер.

Залежно від порядку завірення виокремлюють такі види сертифікатів про походження:

•сертифікат про походження, завірений торговельнопромисловою палатою;

•сертифікат про походження, завірений посольством;

•сертифікат про походження, завірений експортером.

58

Сертифікат про походження, завірений торговельно-промис-

ловою палатою (сhamber оf соттеrсе certificate оf origin) — доку-

мент, складений за формою, встановленою торгово-промисловою палатою держави-експортера. Деякі країни вимагають консульської легалізації сертифіката про походження після його посвідчення Торгово-промисловою палатою.

Сертифікат про походження, завірений посольством (етbassy certificate оf origin) — сертифікат про походження, складений за формою, встановленою законодавством країни імпортера і завірений її посольством у країні експортера. Сертифікати походження на товари, що експортуються в Марокко й Аргентину, повинні бути завірені в посольствах цих країн.

Сертифікат про походження, завірений експортером (ех-

роrter’s certificate оf origin), оформляється в тому разі, коли ні законодавством країни імпортера, ні вимогами зовнішньоекономічного договору не передбачено його завірення якими-небудь уповноваженими органами.

Залежно від сфери застосування розрізняють сертифікати про походження товарів:

•загальної форми;

•спеціальної форми.

Сертифікат про походження загальної форми — оформля-

ється на товари, які не охоплені міжнародними угодами, а також у випадках відсутності чи тимчасового зупинення пільг на такі товари. Ця форма, як правило, не надає пільг.

Деякі країни вимагають складання сертифікатів про похо-

дження за спеціальною формою, яка може містити детальнішу інформацію та спеціальне формулювання для декларування походження товару. Спеціальні форми сертифікатів про походження використовуються також у країнах — учасницях багатосторонніх договорів, які передбачають надання преференційних ставок митних зборів.

Прикладами сертифікатів про походження, які вимагають спеціальної форми, є сертифікати походження:

♦форми А;

♦форми АРR;

♦форми ТЕХТILЕ;

♦форми СТ-1;

♦форми ЕUR.1 (ЕUR.2);

♦форми ЕSCS;

♦сертифікат NАFТА;

♦сертифікат ЕС.

59

Сертифікат про походження форми А (Form А certificate оf origin) — сертифікат, що використовується за програмою Загаль-

ної системи преференцій (Generalised System of Ргеferences — GSP) і посвідчує походження товарів у країні, що розвивається (країні-бенефіціарі), на яку поширюється преференційний режим, при їх експорті в різні країни (країни-донори).

До країн-бенефіціарів віднесено близько 100 індустріально найменше розвинутих держав.

До країн-донорів, які приймають сертифікати форми А за програмою GSP, віднесено індустріально найрозвинутіші держави: Австралію, Австрію, Бельгію, Болгарію, Велику Британію, Грецію, Данію, Італію, Ірландію, Канаду, Люксембург, Нідерланди, Німеччину, Нову Зеландію, Норвегію, Польщу, США, Швецію, Швейцарію, Угорщину, Фінляндію, Францію, Японію.

Форма сертифіката про походження товарів розроблена ЮНКТАД (Конференцією Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку).

Сертифікат про походження форми А вимагається для товарів походженням з України, які підпадають під преференційний режим у країнах Європейського Союзу.

Сертифікат про походження форми АРR — документ, що ви-

дається на товари українського походження. Такі сертифікати оформляються на товари, на які поширюється преференційний тариф у разі їх експорту до країн Європейського Союзу. Сертифікати форми АРR видаються Торгово-промисловою палатою України і її регіональними (крайовими) відділеннями.

Сертифікат про походження форми ТЕХТILЕ — сертифікат,

що видається у відповідності з Візовою домовленістю між урядом України й урядом США відносно текстилю та текстильних товарів і Угодою про торгівлю текстилем та предметами одягу між урядом України й урядом США.

Сертифікат про походження форми СТ-1 — сертифікат, що застосовується при здійсненні торговельних операцій між країнами СНД.

Такий сертифікат видається, як правило, торговельно-промис- ловими палатами держав-експортерів. Термін його дії — 12 місяців з дня видачі.

Сертифікат форми СТ-1 оформляється, як правило, на кожну окрему поставку товару, яка здійснюється одним або кількома транспортними засобами одному й тому самому вантажоодержувачу від одного і того самого вантажовідправника.

Сертифікат переміщення форми ЕUR.1 (ЕUR.2) — документ,

що свідчить про походження товару з території однієї з держав—

60