shemet_intern_rozrah_valyut_oper_09

ЧІПС так само, як і «Федвайр», є системою кредитних переказів. На початку робочого дня баланс кожного учасника є нульовим. Для забезпечення можливості здійснення розрахунків учасники кредитують один одного. При цьому застосовується так званий двосторонній кредитний ліміт, коли кожний учасник обмежує свій кредитний ризик за допомогою встановлення ліміту на чисту суму кредиту для іншого учасника. Зарахування коштів здійснюється або у той самий, або в один з наступних днів. Після передачі платіжного повідомлення отримувачу воно вже не може бути відкликано закладом-відправником. Під час виконання платежів і розрахунків здійснюється контроль за дотриманням встановлених кредитних лімітів.

У ЄС для обслуговування операцій між Європейським центральним банком (ЄЦБ) і національними центральними банками було створено Транс’європейську автоматизовану експрессистему валових розрахунків у режимі реального часу ТАРГЕТ. Перед ТАРГЕТ поставлено два завдання: слугувати механізмом єдиної валютної політики і скоротити час проходження транкордонних платежів до строків, які застосовуються для внутрішніх розрахунків. Система функціонує на децентралізованій основі, тобто транкордонні платежі проходять через національні центральні банки, оминаючи ЄЦБ, і складається з трьох елементів:

•національних систем валових розрахунків у режимі реального часу на чолі з національним центральним банком;

•системи взаємозв’язку між ними;

•Європейського центрального банку.

ТАРГЕТ призначена для обробки платежів особливо великого розміру. Через ТАРГЕТ здійснюються платежі, пов’язані з операціями європейської системи центральних банків, регулюванням денного сальдо систем нетто-розрахунків, міжбанківські розрахунки за угодами на грошовому ринку та валютообмінними операціями.

1.5.2. Система СВІФТ

Всесвітню міжбанківську фінансову телекомунікаційну сис-

тему СВІФТ (SWIFT — Society for worldwide interbank financial telecommunication) було започатковано у 1973 р. у Брюсселі представниками 240 банків із 15 країн з метою уніфікації та спрощення міжнародних розрахунків, прискорення розрахункових операцій в умовах передачі великих обсягів інформації.

31

СВІФТ — це акціонерне товариство, власниками якого є бан- ки-члени. Найвищий орган — загальні збори (генеральна асамблея) банків-членів або їх представників. Усі рішення приймаються більшістю голосів учасників асамблеї за принципом «одна акція — один голос».

Домінують у раді директорів представники банків країн Західної Європи та США. Кількість акцій розподіляється пропорційно трафіку повідомлень, що передаються. Найбільшу кількість акцій мають США, Німеччина, Швейцарія, Франція, Велика Британія. Адміністрація системи СВІФТ розташована у Брюсселі (Бельгія).

Кількість учасників сучасної системи СВІФТ становить 5800 фінансових інститутів із 198 країн. Це банки, брокерські контори, дилерські фірми, страхові компанії. Більшість із них — це банківські структури. Членом СВІФТ може стати будь-який банк, якщо він має згідно із національним законодавством право на здійснення міжнародних банківських операцій.

Усіх користувачів мережі СВІФТ можна розподілити на три категорії: банки-члени; асоційовані члени; учасники. До першої категорії належать філії та відділення банків-членів. Асоційовані члени не є акціонерами і тому не мають права на участь в управлінні справами товариства. Учасники СВІФТ — це різноманітні фінансові інститути.

СВІФТ забезпечує доправлення повідомлення у будь-яку точку земної кулі протягом 5—20 хвилин з високим ступенем конфіденційності та надійності. Це досягається завдяки використанню з 1977 р. штучних супутників Землі для дистанційного зв’язку з банківською мережею у різних країнах. У країнах — членах СВІФТ розташовані регіональні процесори для обробки даних — понад 30 тисяч терміналів, з’єднаних міжнародними лініями з двома центрами передачі інформації. Центри розташовані у Нідерландах та Калпепере (Вірджінія). Усі термінали незалежно від географічного розташування, мають можливість щоденної цілодобової взаємодії між собою. Нині у мережі СВІФТ щоденно передається 5,3 млн фінансових повідомлень — понад 60 за секунду! Цей показник має зрости щонайменше до 7 млн повідомлень.

Система СВІФТ надає користувачам майже необмежені можливості щодо обміну інформацією про здійснювані угоди, під-

твердження валютних угод (foreign-exchange confirmation), пе-

рекази грошей клієнтам (customer transfers), міжбанківські перекази (bank transfers), рейтингу цінних паперів та іншої фінансової інформації.

32

1.5.3. Система електронних платежів НБУ (СЕП НБУ)

В Україні виконання міжнародних розрахунків здійснюється банками — учасниками міжнародних платіжних систем за чинними міжнародними стандартами та уніфікованими міжнародними правилами обробки платіжних документів з урахуванням нормативних актів НБУ. Закодована, зашифрована криптографічними програмно-технічними засобами платіжна інформація передається через систему електронних платежів СЕП до Центральної розрахункової палати (ЦРП) НБУ із подальшим переведенням її у міжнародні платіжні системи SWIFT, TARGET, TOPAZ, ЄMA та ін.

СЕП НБУ — це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації. Мультивалютний режим функціонування СЕП — це відокремлене передавання та зберігання в СЕП інформації про платежі в кожній конкретній валюті за однакового функціонального призначення цієї інформації та технології її оброблення. Порядок виконання уповноваженим банком розрахунків в іноземній валюті через СЕП НБУ аналогічний порядку розрахунків у національній валюті.

Основним нормативно-правовим актом Національного банку України, що визначає загальні вимоги до функціонування в Україні СЕП та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті України, є Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 за № 320 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України

06.09.2006 за № 1035/12909 (із змінами).

СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах України між банками як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов’язаннями банків. СЕП виконує міжбанківський переказ у файловому режимі та в режимі реального часу. Здійснення банком початкових платежів у файловому режимі є обов’язковим, а в режимі реального часу — за його вибором. Водночас банк, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі реального часу.

33

Уфайловому режимі обмін платіжними документами організовано у пакетному режимі технологічними циклами шляхом приймання-передавання відповідних документів. Тривалість циклу складає 15 — 20 хвилин.

Урежимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника СЕП. Саме це є головною ознакою платіжних систем класу RTGS згідно з міжнародною класифікацією.

Учасники системи. За даними НБУ, станом на 1 січня 2009 року учасниками СЕП були 1550 установи, з них: 182 — банки України; 1304 — філії банків України; 28 — органи Державного казначейства України; 36 — установи Національного банку України.

Учасники системи, враховуючи свої потреби, самостійно вирішують працювати їм за незалежним чи консолідованим кореспондентським рахунком.

СТАТИСТИЧНА ДОВІДКА

За даними НБУ, станом на 1 січня 2009 року за незалежним кореспондентським рахунком працювало 112 банків, що становило 60,9 % від загальної кількості банків — юридичних осіб, які є учасниками системи. Ними протягом 2008 року виконано 46 821 тисяч початкових платежів на суму 2 140 481 млн грн, що, відповідно, на 24 % та 41 % більше таких самих показників порівняно з відповідним періодом 2007 року.

Решта банків, а саме 71 комерційний банк, що складало 38,6 % від загальної кількості банків — юридичних осіб, які є учасниками системи, за станом на 1 січня 2009 року працювали за консолідованим кореспондентським рахунком.

Послугами СЕП у режимі реального часу скористалися 594 установи (майже 38 % від загальної кількості учасників СЕП), але тільки 66 учасників виконували платежі в цьому режимі, а саме: 24 банки та 17 філій банків, Національний банк України з його установами.

За 3 моделлю працювали 52 банки; За 4 моделлю працювали 14 банків; За 7 моделлю працювали 5 банків.

За єдиним казначейським рахунком (8 модель) працювало Державне казначейство України, ним за 9 місяців 2008 року виконано 21 374 тисячі початкових платежів на суму 618 300 млн грн, що, відповідно, на 3 % та 40 % більше таких самих показників у відповідному періоді 2007 року.

Середньодобові показники роботи СЕП. Протягом 2008 року в се-

редньому на день оброблялося 1388 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 31 842 млн грн, зокрема середньодобова завантаженість:

• у файловому режимі становила за кількістю 1388 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 30 257 млн грн, що, відповідно, на 9 % та на 34 % більше, ніж за 2007 рік;

34

• у режимі реального часу становила понад 2 тисячі початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 1585 млн грн, що на 58 % менше за кількість та у 3,6 раза більше за сумою початкових

платежів у відповідному періоді минулого року.

Середньоденний залишок коштів на рахунках учасників системи становив 30,89 млрд гривень.

Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників системи становив 1,03.

Аналіз статистичних даних роботи системи електронних платежів Національного банку щодо переказу коштів між банками свідчить про те, що система протягом 2008 року успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, повністю задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, забезпечувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів.

Ключові терміни та поняття

Валютні операції, міжнародні розрахунки, поточні торговельні операції, поточні неторговельні операції, операції, пов’язані з рухом капіталу, валютно-обмінні операції, засоби платежу, національна валюта, іноземна валюта, інструменти платежу, форми розрахунків, генеральна ліцензія, індивідуальна ліцензія, кореспондентські рахунки, кореспондентський рахунок «лоро», кореспондентський рахунок «ностро»

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення валютних операцій.

2.Наведіть класифікацію валютних операцій за підходом НБУ.

3.Які операції належать до поточних торговельних операцій в іноземній валюті?

4.Які операції належать до поточних неторговельних операцій в іноземній валюті?

5.У чому полягають особливості міжнародних розрахунків?

6.Назвіть відомі вам платіжні інструменти.

7.Назвіть основні форми міжнародних розрахунків.

8.Що таке кореспондентський рахунок?

9.Дайте характеристику системи електронних платежів СЕП НБУ.

35

Додаток 1.1

Кореспондентські відносини та заходи з протидії легалізації доходів,

отриманих злочинним шляхом: досвід окремих країн

У лютому 2001 року комітетом Сенату США був підготовлений звіт «Кореспондентські відносини: ворота для відмивання грошей», у якому було піддано критиці систему протидії легалізації злочинних доходів, яка існувала на той час у США. У звіті було наголошено на таких недоліках, як: відсутність уваги амеріканських банків до даної проблеми, конфлікт інтересів співробітників підрозділів кореспондентських відносин (за чинної системи винагороди працівникам невигідно було закривати чи відмовляти у відкритті кореспондентських рахунків або в проведенні операцій). Крім того, звіт містив аналіз основних методів використання кореспондентських відносин з банками США для легалізації злочинних доходів. Зокрема, розглядалися випадки, коли іноземний банк після того, як йому було відмовлено у відкритті кореспондентського рахунку в США, відкривав рахунок у неамериканському банку, на ім’я якого вже відкрито рахунок у США, і використовував цей рахунок для відмивання грошей.

На закінчення звіт пропонував посилити заходи з протидії легалізації злочинних доходів і відповідальність банків. Це спричинило великий резонанс у банківському секторі США. Банкіри аргументували свою позицію зростанням витрат і необхідністю збереження конфіденційності операцій клієнтів.

Проте після подій 11 вересня 2001 року були прийняті законодавчі акти, спрямовані на недопущення використання фінансових інститутів США для легалізації злочинних доходів і фінансування тероризму. Сукупність цих законів отримала назву USA PATRIOT Act (Uniting and Strengthening America by Providing Appropriate Tools to Intercept and Obstruct Terrorism Act). Відповідно до USA PATRIOT Act були запроваджені обмеження на відкриття і ведення американськими фінансовими інститутами (зокрема відділеннями і дочірніми структурами неамериканських банків у США) кореспондентських рахунків на ім’я іноземних банків. На банки США покладено зобов’язання щодо створення та застосування спеціальних програм і процедур, що перешкоджають використанню кореспондентських рахунків як інструментів легалізації злочинних доходів і фінансування тероризму. Такі програми і процедури включають: визначення власників іноземного банку; постійний моніторинг операцій, що проводяться по кореспондентському рахунку, і виявлення підозрілих операцій; виявлення використання кореспондентського рахунку іншими іноземними банками (такзвані банки-респонденти другого рівня).

36

Зазначені кроки спрямовані передусім на виключення можливості встановлення американськими банками кореспондентських відносин з так званими банками-пустишками (shell-banks), під якими розуміються банки, що не мають фізичної присутності (будівлі, адреси, реєстраційних документів, органів управління) у жодній країні. Отже, в разі відкриття кореспондентського рахунку в американському банку чи проведення операції з фінансовими інститутами США останні зажадають заповнення спеціальної анкети типової форми (USA PATRIOT Act Certification). В анкеті слід зазначити адресу банку, країну реєстрації, наглядовий орган, а також особу, що перебуває у США, та іноземний банк, уповноважений представляти її інтереси в разі появи питань з боку державних органів США. Крім того, в анкеті потрібно підтвердити, що кореспондентський рахунок не використовується «банкамипустишками».

Законодавством передбачено заповнення анкети один раз на три роки. До закінчення зазначеного терміну іноземний банк може направити своєму американському банку-кореспондентові нову анкету чи повідомити йому, що інформація, надана у попередній анкеті, лишається без змін (для цього необхідно заповнити спеціальний бланк (USA Patriot Act Re-Certification)).

У європейських країнах також прийнято законодавчі акти у сфері протидії легалізації злочинних доходів. У результаті зросли вимоги з ідентифікації клієнтів, включаючи банки-кореспонденти. У зв’язку з цим європейські банки, як правило, вимагають заповнення спеціальних анкет (Know Your Customer). Крім того, для проведення платежів банки стали вимагати відомостей у платіжних дорученнях про найменування (для фізичних осіб — імені та прізвища), адресу і повний номер рахунку наказодавця. У разі відсутності такої інформації платежі можуть бути залишені без виконання.

37

РОЗДІЛ

УМОВИ ПОСТАВОК І ДОКУМЕНТИ

УМІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

2.1.Зовнішньоекономічний договір (контракт)

2.1.1.Види й особливості зовнішньоекономічних угод

Основою здійснення міжнародних економічних операцій є угода між між сторонами операції — експортером та імпортером, кредитором і позичальником.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну чи припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними укладати договори відповідно до законодавства України та/або закону країни, в якій він укладався.

Зовнішньоекономічний договір укладається відповідно до законів України з урахуванням міжнародних угод за участю України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, складаючи текст зовнішньоекономічного контракту договору, мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України. Зовнішньоекономічний договір укладається суб’єктом ЗЕД або його представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічної угоди може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать чинному законодавству. Дії, що здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом ЗЕД України, уповноваженим на це належним чином,

38

вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного контракту суб’єктові ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління чи вищої організації за винятком випадків, передбачених законами України. Суб’єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних угод, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів за участю України.

Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом країни її укладання. Угода, укладена за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо додержано вимог законів України. Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом країни її укладання, якщо сторони не погодили інше.

Місце укладання угоди визначається законами України.

У зовнішньоекономічних відносинах можуть укладатися такі види угод: купівлі-продажу; майнового найму; ліцензійний договір про використання виключних або аналогічних прав; зберігання; комісії (консигнації); доручення; перевезення; транспортноекспедиторського обслуговування; страхування; кредитування; дарування; поруки; застави; про виробниче співробітництво, спеціалізацію та кооперування; виконання будівельно-монтажних робіт; про створення спільного підприємства та ін.

Товарообмінні (бартерні) операції суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції України у порядку, встановленому Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Найбільшого поширення в ЗЕД набув контракт міжнародної купівлі-продажу — договір поставки товару, погоджений і підписаний експортером та імпортером. Обов’язковою умовою угоди купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця. Цією умовою вона відрізняється від усіх інших видів договорів — орендного, ліцензійного, страхування тощо.

Існують різні види контрактів купівлі-продажу. Контракт разового постачання — одноразова угода, що передбачає поста-

39

чання узгодженої кількості товару до визначеної дати, терміну, періоду. Постачання товарів робиться один або кілька разів протягом установленого терміну. Після виконання прийнятих зобов’язань юридичні відносини між сторонами і чинність контракту припиняються. Разові контракти можуть передбачати як короткі, так і тривалі терміни постачання.

Контракт з періодичним постачанням передбачає регулярне (періодичне) постачання визначеної кількості, партій товару протягом встановленого умовами контракту терміну, який може бути короткостроковим (один рік), і довгостроковим (5—10 років, а іноді й більше).

Залежно від форми оплати товару розрізняють контракти з

оплатою в грошовій формі та з оплатою в товарній формі ціл-

ком або частково. Контракти з оплатою в грошовій формі передбачають розрахунки у визначеній сторонами валюті із застосуванням обумовлених в угоді способів платежу (готівковий платіж, платіж з авансом і в кредит) і форм розрахунку. Значного поширення в сучасних умовах набули контракти з оплатою в змішаній формі, наприклад, у випадку будівництва на умовах цільового кредитування підприємства «під ключ», коли оплата витрат відбувається частково в грошовій, а частково в товарній формі. У нашій країні свого часу широко використовувались бартерні угоди — товарообмінні та компенсаційні договори, що передбачають простий обмін погоджених кількостей одного товару на інший. У цих угодах або встановлюється кількість товарів, що взаємно постачаються, або обумовлюється сума, на яку сторони зобов’язуються поставити товари.

Зовнішньоекономічні договори мають специфічні особливості, які відрізняють їх від внутрішніх угод. Однією з особливостей зовнішньоекономічного договору є валютний ризик, пов’язаний із зміною реальної вартості платежу, вираженого в іноземній валюті, через коливання її курсу.

Валютні ризики поділяються на курсові (пов’язані з коливанням курсу валюти) та інфляційні (зумовлені знеціненням валюти

врезультаті інфляції).

Уміжнародній практиці діє так званий принцип «номіналізму», через який боржник зобов’язаний сплатити ту саму кількість грошових одиниць, яка була нарахована на момент виконання зобов’язання, незважаючи на подальші зміни купівельної чи платіжної сили грошей. Тому на практиці сторони встановлюють різні способи страхування валютних ризиків.

40