shemet_intern_rozrah_valyut_oper_09

мети, матеріали, відходи виробництва, хімічні, біологічні, радіоактивні речовини та об’єкти, що прямо чи опосередковано можуть негативно впливати на здоров’я людини.

Дані про безпечність для життя і здоров’я людей, що (дані) повинні міститися в товаросупроводжувальних документах, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 11.01.01 р. за № 45 «Про вдосконалення порядку державної санітарно-гігієнічної експертизи».

Державний гомологічний центр при Міністерстві фінансів України надає експертні висновки на вивіз дорогоцінних, напівдорогоцінних і декоративних каменів.

Мінерали, що належать до дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів, визначені Законом України «Про державне регулювання добування, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів та контроль за операціями з ними» від 18.11.97 р. за № 637/97-ВР.

Міністерство культури України видає свідоцтва на право ввозу і вивезення культурних цінностей.

До культурних цінностей належать об’єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають зберіганню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

Перелік об’єктів, що їх відносять до культурних цінностей України, встановлено Законом «Про вивіз, ввіз і повернення культурних ціннос-

тей» від 21.09.99 р. за № 1068-ХIV.

Державна митна служба України оформляє лист, що підтверджує згоду державної митної служби на вивезення спирту етилового через пункти пропуску для повітряного сполучення.

91

РОЗДІЛ

НЕДОКУМЕНТАРНІ ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ

3.1.Банківський переказ

3.1.1.Особливості розрахунку банківським переказом

Усучасній банківській практиці розрахунки банківським переказом набули значного поширення. Будучи самостійною формою розрахунків, банківський переказ, крім того, є елементом інших форм міжнародних розрахунків — акредитивів, інкасо. Банківський переказ використовується для погашення боргів за кредити, врегулювання рекламацій, розрахунків за неторговельними операціями. Банківський переказ належить до платних комісійних операцій банку. Усі банки, які беруть участь у виконанні банківського переказу, беруть комісію за проведення цієї операції.

Суть банківського переказу полягає в дорученні одного банку іншому виплатити переказоотримувачу певну суму грошей.

Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, за певний час. Оплата до відвантаження означає аванс. У цьому випадку імпортер у встановлені контрактом терміни або після повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження дає доручення банку здійснити переказ валюти на користь експортера. Отримавши таке повідомлення, експортер відвантажує товар. Боржник передає своєму банку відповідний формуляр у трьох примірниках і в такий спосіб доручає йому переказати на рахунок свого кредитора певну суму грошей. Отже, переказ відбувається відповідно до умов контракту проти повідомлення продавця про відвантаження.

Для здійснення переказів, які надходять регулярно, призначені тому самому одержувачу й сума яких щоразу однакова, можна

92

скористатися так званим дорученням банку на проведення операцій за зобов’язаннями клієнта за його рахунок. У такому випадку банк платника щоразу автоматично переказує у відповідний час заздалегідь визначену суму.

Порядок виконання банківського переказу такий (рис. 3.1): 1) експортер відвантажує товар і отримує товарні документи

від перевізника;

3)експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комерційні документи імпортерові;

4)імпортер подає до свого банку доручення на переказ грошей;

5)імпортер отримує товари;

6)банк імпортера згідно з дорученням здійснює списання грошей з валютного рахунку клієнта і зараховує їх на рахунок банка-кореспондента;

7)банк експортера списує гроші з рахунку банку імпортера, зараховує їх на рахунок постачальника.

Рис. 3.1. Механізм розрахунку банківським переказом

3.1.2. Вимоги до платіжних доручень в іноземній валюті

В Україні здійснення банківського переказу регламентується такими основними документами: Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. за № 435-IV; Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. за № 185/94-ВР; Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. за № 959-XII; Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. за № 15-93; Положення про порядок видачі резидентам погодження Національного банку України на проведення окремих операцій, затверджене поста-

93

новою Правління НБУ «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» від 30.12.2003 р. за № 597; Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затверджене постановою Правління НБУ від 28.07.2008 р.

за № 216.

Платіжне доручення — це письмове розпорядження покупця своєму банку про перерахування певної суми грошей з його рахунку на рахунок продавця.

Ці документи кардинально відрізняються від звичайних гривневих «платіжок» як за формою, так і за змістом. Платіжні доручення в іноземній валюті подаються до банку не менше, ніж у двох примірниках в довільній формі, але із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів: код, назва і номер платіжного доручення; дата його складання; найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника; найменування платника; номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ; цифровий або літерний код іноземної валюти; сума переказу; найменування одержувача (бенефіціара); найменування та місцезнаходження банку бенефіціара; комісійні; код операції за стандартною класифікацією платіжного балансу; код країни бенефіціара; ідентифікаційний код платника; резидентність; призначення платежу.

Особливу увагу необхідно звернути на правильність і повноту заповнення реквізиту «Призначення платежу». У його тексті має міститися повна інформація про платіж в іноземній валюті та документи (їх номери, назви, дати складання), на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу (бенефіціару).

Платіжне доручення на переказ іноземної валюти серед інших містить також реквізит IBAN, зазначення якого є обов’язковим у здійсненні розрахунків з країнами ЄС.

IBAN (International Bank Account Number), стандарт № 13616

Міжнародної організації із стандартизації та Європейського комітету з банківських стандартів ( ECBS, European Committee for Banking Standards) — міжнародний номер банківського рахунку, який використовується у міжбанківських розрахунках країн Європейського Союзу.

Введення коду IBAN призначене для стандартизації міжбанківських розрахунків на території Євросоюзу, його викорис-

94

тання дозволяє прискорити і здешевити міжбанківські платежі

вєвро на території Євросоюзу (переказ грошей з однієї країни

віншу з використанням коду IBAN зазвичай коштує стільки ж, скільки і переклад усередині країни, напр., у німецькому Postbank банківський переказ із вказівкою IBAN і BIC — безкоштовний).

Формат коду IBAN включає

•1—2 символ — код країни, де розташований банк одержувача (відповідно до стандарту ISO 3166-1 alpha-2);

•3—4 символ — контрольне унікальне число IBAN, що розраховується за стандартом (ISO 7064);

•5—34 символ — внутрішньодержавний номер рахунку, що включає як сам номер рахунку, так і ознаку банку одержувача (зокрема код філіалу банку).

Завдовжки IBAN не може превищувати 34 знаки. Максимальна сума банківського переказу за цією системою

становить 50 000 євро (до 1 січня 2006 р. вона була обмежена сумою 12 500 євро).

СТАТИСТИЧНА ДОВІДКА

У даний час платежі з використанням коду IBAN (за станом на 1.08.2007 — в 44 країнах) здійснюються між Андоррою, Австрією, Бельгією, Боснією і Герцеговиною, Болгарією, Великою Британією, Угорщиною, Німеччиною, Гібралтаром, Гренландією, Грецією, Данією, Ізраїлем, Ірландією, Ісландією, Іспанією, Італією, Кіпром, Латвією, Литвою, Ліхтенштейном, Люксембургом, Македонією, Мальтою, Марокко, Монако, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Португалією, Румунією, СанМарино, Сербією, Словаччиною, Словенією, Тунісом, Туреччиною, Фарерськими островами, Фінляндією, Францією, Хорватією, Чехією, Швейцарією, Швецією, Естонією.

95

3.1.3. Контролювання банком правомірності операції

Коли перераховуються кошти на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, уповноважений банк, який обслуговує платника цих коштів, виконує такі функції:

•перевіряє наявність документів, що свідчать про правомірність платежу (копії контрактів, вантажно-митні декларації, виконавчі документи тощо);

•перевіряє наявність у платіжному дорученні посилання на зовнішньоекономічний договір, що свідчить про правомірність операції;

•перевіряє правильність оформлення платіжного доручення, в якому зазначаються такі обов’язкові реквізити: код операції, код країни; назва операції: за товари (роботи, послуги) тощо.

Якщо платіж на користь нерезидента здійснюється через кореспондентські рахунки кількох українських уповноважених банків, то ці банки також перевіряють (крім банку, що обслуговує платника) правильність оформлення платіжних доручень. Якщо платіжне доручення оформлено неправильно, банк зобов’язаний повернути його без виконання, вказавши мотиви цього повернення.

У разі надходження коштів на користь резидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях контрольні функції банків полягають у послідовності таких дій.

По-перше, якщо поточний рахунок резидента в гривнях відкрито в іншому українському уповноваженому банку, то уповноважений банк, у якому відкрито кореспондентський рахунок бан- ку-нерезидента у гривнях, перевіряє:

•чи єбанк отримувача коштів уповноваженим банком України;

•наявність у платіжному дорученні посилання на зовнішньоекономічний договір, що свідчить про правомірність операції;

•правильність оформлення платіжного доручення, в якому зазначаються такі обов’язкові реквізити: код операції, код країни; назва операції: за товари (роботи, послуги) тощо.

По-друге, якщо уповноважений банк України обслуговує рахунок резидента, на користь якого надійшли кошти в гривнях, то він перевіряє:

• наявність у платіжному дорученні посилання на зовнішньоекономічну угоду, що свідчить про правомірність операцій;

96

•правильність оформлення платіжного доручення, в якому зазначаються такі обов’язкові реквізити: код операції, код країни; назва операції: за товари (роботи, послуги) тощо;

•після зарахування коштів на розподільний рахунок вимагає від клієнта — отримувача коштів — необхідні документи, що підтверджують правомірність надходження цих коштів (копії контрактів, індивідуальні ліцензії тощо).

Якщо платіжне доручення не відповідає вимогам або виявлено порушення з боку банку — відправника коштів, уповноважений банк зобов’язаний повернути таке платіжне доручення без виконання (вказавши мотиви повернення).

У разі отримання платіжних доручень від банку-нерезиден- та — власника кореспондентського рахунку — для здійснення власних операцій уповноважений банк перевіряє:

•правомірність здійснення цих операцій;

•наявність у платіжному дорученні посилання на зовнішньоекономічний договір, що свідчить про правомірність операції;

•правильність оформлення платіжного доручення, в якому зазначаються такі обов’язкові реквізити: код операції, код країни; назва операції, назва країни тощо.

3.1.4. Банківська практика з виконання банківських переказів

Розрахунки за експортовані товари й надані послуги. Упо-

вноважений банк виконує платіжні доручення іноземних банківкореспондентів про виплату коштів на користь переказоотримувачів — клієнтів свого банку або клієнтів банків-кореспондентів цього уповноваженого банку всередині країни за умови зазначення в платіжному дорученні одного з таких способів відшкодування сум, які будуть виплачуватися:

1)зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в банку переказодавача;

2)зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в третьому банку;

3)надання права дебетувати сумою переказу рахунок«Лоро» банку переказодавача в уповноваженому банку.

Платіжні доручення іноземних банків надходять у вигляді поштових, телеграфних доручень або доручень, надісланих через систему повідомлень SWIFT. Банківські платіжні доручення спрямовуються каналами системи SWIFT під номером МТ 100.

97

Телексні платіжні доручення повинні бути забезпечені переказним ключем. Поштові платіжні доручення підписуються уповноваженими посадовими особами іноземного банку. Телексні доручення, не забезпечені переказним ключем, і поштові доручення, не підписані або підписані не за формою, до виконання не приймаються. Виконання платіжних доручень, які надійшли від іноземних банків, починається з перевірки та проставлення відмітки (штампу) про справжність ключа або підписів.

Довідка

Ключ до платежу

Відправити платіжне доручення іноземному контрагентові можна в три способи — за допомогою систем «Банк-клієнт» (БК), телексу або SWIFT. У телексі платіжка заповнюється в довільному форматі в текстовому файлі латинськими літерами (кожній українській літері відповідає латинський символ або набір символів — це передбачено спеціальними правилами).

Тривалий час телекс, який передає дані телефонними лініями, був основним каналом передачі платіжних доручень. Банкам-абонентам телексної мережі привсвоюються цифровий номер (аналог телефонного) та літерний код, які доповнюються шифром країни. Для забезпечення телексного повідомлення банки використовують секретні ключі. Символи повідомлення підраховуються за спеціальною формулою, відомою тільки двом банкам-партнерам. Таке шифрування гарантує банкуодержувачеві, що платіжне доручення справді відправив його контрагент.

Для безпеки у SWIFT, так само як і в телексі, використовується ключ, але електронний, який генерується самою системою. Третя особа не зможе послати фінансове повідомлення від імені банку, оскільки ідентифікація відбувається автоматично. Часто у телексі для підрахунку ключа банкам доводиться використовувати звичайний калькулятор, що також гальмує процес.

На кожне платіжне доручення іноземного банку складається меморіальний ордер за встановленою формою, тобто дебетується рахунок «Ностро» банку в тому банку, від якого надійшло платіжне доручення, і кредитується рахунок клієнта. (Порядок зарахування експортного виторгу в уповноваженому банку визначається чинними інструкціями Національного банку України).

У тексті меморіального ордера обов’язково проставляється дата валютування, вказана в платіжному дорученні банкукореспондента.

Суми коштів за переказами, які надійшли від банків-кореспонден- тів, не зараховуються на рахунок клієнта, а обліковуються на проміжному рахунку до представлення ним вказаних у дорученні до-

98

кументів у встановлені терміни (наприклад, протягом 15 днів з дати надходженнядоручення). При неотриманнідокументів в іноземного банку-переказодавця запитуються інструкції щодо переказу.

Чеки, виставлені іноземними банками на користь українських організацій із платежем в українському уповноваженому банку (банківські чеки), оплачуються ним у порядку, встановленому для виконання платіжних доручень іноземних банків за умови надання попереднього валютного покриття. Банківські чеки без покриття, як правило, не оплачуються і повертаються клієнтам або банкам, від яких вони отримані.

Уповноважений банк повинен сповістити клієнта — переказоодержувача про платіжні доручення іноземних банків, які надійшли на його користь ібули залишені без виконання через ті чи ті причини (кореспондентбезрахунку, відсутністьвалютногопокриттяіт. ін.).

Розрахунки за імпортовані товари й отримані послуги. Упо-

вноважений банк виконує доручення своїх клієнтів-підприємств і організацій, які мають у банку поточний валютний балансовий рахунок, на переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованого товару, товарних документів або документів про надання послуг; як авансові платежі, передбачені умовами зовнішньоторговельних контрактів; в оплату простих і переказних векселів за куплені в кредит товари; у погашення заборгованості, що виникла в результаті перерахунків, та на інші цілі, пов’язані з імпортом і експортом товарів та послуг у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.

Переказування коштів за кордон за дорученням клієнтів уповноважених банків здійснюється на основі заяви на переказ, у якій, зокрема, вказується:

—сума переказу в іноземній валюті (цифрою та прописом);

—спосіб виконання переказу (поштою, телеграфом або кана-

лами SWIFT);

—назва сторони, що отримує переказ, її точна адреса та номер рахунка в банку;

—назва банку, клієнтом якого є той, хто отримує переказ;

—мета та призначення переказу;

—номер і дата зовнішньоторговельного контракту;

—назва товару;

—номер рахунку клієнта, з якого має бути списана сума переказу, а також можливі витрати і комісія за виконання переказу.

Для переказування коштів за фактично поставлений товар (надані послуги) необхідно вказати дату його прибуття в країну, в разі переказування для оплати авансу — відсоток авансу.

99

Узаяві на переказ обов’язково вказується спосіб передавання платіжного доручення за кордон. Як уже мовилося, використовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою, телексом або каналами SWIFT. Переказування телексом або каналами SWIFT здійснюється за рахунок переказувача і через списання суми вартості повідомлення з рахунку клієнта відповідно до встановлених тарифів у кожному конкретному банку.

Більшість банків, наприклад у США, не приймає до виконання платіжних доручень, що надійшли поштою, або вимагають додаткового підтвердження їх телексом. Каналами системи SWIFT користуються тільки банки — члени цієї системи. Заява на переказ підписується від імені організації уповноваженою особою і скріплюється печаткою. Отримавши заяву на переказування коштів за кордон, відповідальний виконавець уповноваженого банку перевіряє правильність її оформлення відповідно до нормативних документів, звіряє підписи та печатки зі зразками.

Уразі неправильного оформлення заява на переказ повертається клієнту не пізніше наступного робочого дня разом із супровідним листом, у якому вказуються причини повернення.

Особливе значення в момент приймання заяви має перевірка сальдо рахунка клієнта, тобто наявність коштів, необхідних для переказування, а також оплати комісії за виконання переказу.

На прийнятій до виконання заяві на переказ відповідальний виконавець проставляє штамп із зазначенням дати і реєструє його або в книзі реєстрації переказів за кордон, або в автоматичному режимі. Виконання поданих заяв на переказ здійснюється, як правило, протягом трьох робочих днів.

Удень виконання платіжного доручення в банку робиться відповідний запис по балансу чи у формі виписки меморіального ордера, чи в автоматичному режимі, а саме: сума платіжного доручення списується з рахунку клієнта і кредитується рахунку «Ностро» в банку-кореспонденті. Сума комісії відповідно до чинного тарифу списується з рахунку клієнта і кредитується на рахунок доходів банку, суми телексних витрат або витрат за користування мережею SWIFT списуються також з рахунку клієнта

ікредитуються на рахунку доходів банку.

Умеморіальному ордері обов’язково проставляється дата валютування. По завершенні виконання заяви на переказ оригінал її, а також копія меморіального ордера і платіжного доручення за кордон скріплюються разом і надходять в архів «Документи дня», де виконані документи брошуруються за датами виконання. Контроль за виконанням іноземними банками платіжних до-

100