54. Предмет та суб’єкт рекламування.

Предмет реклами:

1. Реклама продукту;

Предметом рекламування є майже завжди продукт, тобто виріб, послуга чи ідея.

Зарубіжна література розрізняє вироби за довговічністю:

• вироби тривалого користування (матеріальні цінності, витримують багаторазове використання).

• вироби короткострокового використання (матеріальні цінності, що повністю споживаються за один або кілька циклів використання).

Послугами називають об’єкти продажу у вигляді нематеріальних цінностей: дій та вигод, які задовольняють певні потреби.

Послуги бувають промислові, споживчі, громадські, обов’язкові, необов’язкові, особисті, ділові, комерційні, некомерційні, і ін.)

У цілому рекламу як продукт класифікують за такими ознаками:

• форма рекламного звернення (друкована, аудіо-, видавнича, відео-);

• територіальне охоплення (місцева, регіональна, державна, міждержавна);

• частота пред’явлення (щодоби, щотижня тощо)

• вплив (сильний, нормальний, слабкий);

• колір (чорно – біла, кольорова)

• структура макета рекламного звернення (текст, текст + худ оформлення або муз оформ-я, худ або муз оформ-я + текст)

• структура тексту рекламного звернення. (слоган, текст, слоган+ текст + довідкова інф-я, слоган + ілюстрації)

2. Реклама підприємства;

Рекламу фірми часто називають іміджевою рекламою, оскільки вона сприяє не стільки збільшенню продажу її продукції, скільки популяризації самої фірми та її діяльності, що позитивно впливає на зростання національної економіки, загального добробуту, збереження довкілля, забезпечення зайнятості населення, розвиток фундаментальних чи прикладних наук.

3.Спільна реклама;

Спільна реклама подається від імені групи спеціалістів якоїсь галузі виробництва з ініціативи групи виробників і посередників чи виробників або посередників.

Така реклама дає змогу знизити витрати на рекламування, а тим самим і ціну на товари. Дуже часто така реклама нагадує інструкцію з користування тим чи іншим товаром.

Суб’єкт рекламування.

Ця ознака дає змогу поділити рекламну аудиторію на значну кількість цільових груп, щоб краще вивчити та максимально задовольнити їхні потреби. Виділють рекламу розраховану на споживачів (покупців) та радників. Покупці класифікуються у такий спосіб: покупці товарів підприємства-рекламодавця, покупці товарів конкурентів, потенційні покупці (вони могли б придбати товар, але не роблять цього зараз із різних причин) та абсолютні неспоживачі (вони не мають можливості купити або їм заважають певні складні обставини). До покупців також належать торгові посередники, які купують товари за власні кошти (хоча частіше бувають посередники-комісіонери, котрі не є власниками товару) та передають їх у розпорядження покупців (споживачів) через канали розподілу.

Радники — це особи, які завдяки своєму авторитетові, соціальному стану, професії можуть справляти вирішальний вплив на придбання товару іншими особами.

55. Сучасна теорія наукового обгрунтування класифікації споживачів.

В економічно розвинутих країнах процес наукового обґрунтування споживчого попиту пройшов три етапи.

На першому етапі бралися до уваги в основному соціально-демографічні, географічні критерії та критерії матеріального забезпечення й рівня споживання. Споживачів групували за такими ознаками: стать, вік, соціально-професійна належність, місце проживання, район, кількість членів сім'ї, кількість дітей, забезпеченість окремими видами товарів, рівень споживання товарів особистого попиту, рівень використання засобів масової інформації. .

В основу цієї класифікації було покладено класові характеристики. Вважалось, що кожний клас надає перевагу відповідним видам (маркам) товарів і послуг. Тому реклама на цьому етапі фокусувала свої зусилля на якомусь одному або кількох (звичайно, окремо для кожного з них) суспільних класах та їхніх потребах.

На другому етапі брали за основу психографічні критерії, такі як мотивація покупки (економія, престиж, зручність користування), рівень використання (великий, середній, низький), характер споживача (неспокійний, життєрадісний, владний тощо).

Сучасні соціологи та психологи за основу беруть спосіб життя окремого індивіда з усіма його потребами, упередженнями, звичками, вихованням і всім комплексом різних сторонніх впливів, які наклали відбиток на його особистість.

Відмова від загального поняття «пересічної» людини, «представника» того чи іншого класу зобов'язує брати до уваги особистість з її індивідуальною поведінкою, стилем життя, щоб пристосувати товар та комерційну рекламу не до групових, а вже до індивідуальних смаків і запитів. Споживачів при цьому умовно розподіляють на групи згідно з їхнім менталітетом: раціональним, безконфліктним, схильним до прогресу, схильним до швидких змін.

Треба сказати, що перший етап наукового обгрунтування попиту не втратив значення і досьогодні. Його критерії дуже поширені завдяки простоті їх вимірювання. Їх використовують для вивчення як ринку, так і аудиторії засобів масової інформації та реклами.