66. Рельєф (борозни та звивини) нижньої поверхні півкуль головного мозку; описати і продемонструвати на препараті.

На нижній поверхні півкулі розміщені обхідна, а збоку від неї потилично-скронева борозни. Передній кінець обхідної борозни має назву носової борозни. Поблизу від потилично-скроневої борозни розташовані присредня потилично-скронева та бічна потилично-скроневі звивини. Знизу від шпорної борозни міститься язикова звивина. Нижня поверхня лобової частки містить нюхову та очноямкові борозни, між якими розміщені пряма та очноямкові звивини.

67. Рельєф лобової частки: описати і продемонструвати на препаратах. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі лобової частки.

Трьома борознами: перед центральною(s. Precentralis), верхньою лобовою (s. Frontalis superior) та нижньою лобовою (s. Frontalis inferior), поділена на передцентральну, верхню/середню/нижню лобові звивини. Нижня лобова звивина гілками(висхідною та передньою), що виходять з бічної борозни поділена на частини: очноямкову, трикутну, покришкову. Нижня поверхня лобової частки містить нюхову та очноямкові борозни, між якими розміщені пряма та очноямкові звивини. На лобову часку локалізуються: ядро рухового аналізатора (пропріцептивних, кінестетичних подразнень), ядро рухового аналізатора усної мови, ядро рухового аналізатора письмової мови, ядро рухового аналізатора спів дружнього повороту голови та очей.

68. Рельєф тім’яної частки: описати і продемонструвати на препаратах. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі тім’яної частки.

Тім’яна частка. Містить за центральну та внутрішньотім’яну борозну, що поділяють частку на за центральну звивину, верхню тім’яну і нижню тім’яну часточки. Також на цій частці виділяють надкрайову та кутову звивини. На тім’яну часку локалізуються: ядро шкірного аналізатора ( загально чутливість – біль, температура, тиск, дотик), ядро рухового аналізатора координації комбінованих, цілеспрямованих, професійних рухів.

69. Рельєф скроневої частки: описати і продемонструвати на препаратах. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі скроневої частки.

Скронева частка. Двома борознами: верхньою та нижньою скроневими (sulcus temporalis superior et inferior) поділена на 3 звивини – верхня/середня/нижня скроневі. На скроневу часку локалізуються: ядро слухового аналізатора усної мови, ядро слухового аналізатора, смакове вторинне поле.

70. Рельєф потиличної частки: описати і продемонструвати на препаратах. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі потиличної частки.

Потилична частка. Розрізняють поперечну потиличну борозну (sulcus occipitalis transevrsus) та місяцеву борозну. Звивини цієї частки непостійні. На потиличну частку локалізуються: зорова зона.

71. Хемергічні структури головного та спинного мозку.

Синаптична передача збудження у центральній і периферійній нервовій системі здійснюється за участю хімічних речовин - нейромедіаторів. До них належать ацетилхолін, норадреналін, дофамін, серотонін та ін. У головному мозку виділяють скупчення хемергічних клітин(aggregations cellularum chemergicarum), продукція якими цих речовин впливає на процеси збудження та гальмування у головному мозку. За хімічною будовою медіатора ці скупчення об’єднують у дві невеликі групи.

1. Амінергічні клітини, cellulae aminergicae: норадренергічні клітини довгастого мозку, callulae noradrenergicae medullae oblongate, амінергічні клітини сітчастого утвору( дофамінергічні та норадренергічні клітини), cellulae aminergicae formations reticulares (cellulae dopaminergicae/noradrenergicae), амінергічні клітини щільної частини чорної речовини (дофамінергічні та норадренергічні клітини), cellulae aminergicae partis compactae substantiae nigrae ( cellulae dopaminergicae/noradrenergicae), дофамінергічні клітини заднього гіпоталамічного поля,cellulae dopaminergicae areae hypotalamicae pasteriores, серотонінернічні клітини ядер шва паллідума, cellulae serotoninergicae nuclei raphes pallidi, серотонінергічні клітини ядер шва моста, cellulae serotoninergicae nuclei raphes pontis, тощо.

2. Холінергічні клітини, cellulae cholinergicae: холінергічні клітини блідої кулі, прилеглих ядер та діагональної звивини, cellulae cholinergicae globi pallidi, nuclei accumbentis et gyri diagonalis, холінергічні клітини безіменної речовини, основних ядер мигдалеподібного тіла та нюхового горбка, cellulae cholinergicae substantiae innominatae, nuclei basalis, corporis amygdaloidei et tuberculi olfactorii, епіталамічні холінергічні клітини, cellulae cholinergicae epithalamicae, тощо.

Близько 3 відсотків населення після 65 років страждають на хворобу Паркінсона, обумовлену загибеллю дофамінергічних клітин головного мозку, які регулюють активність рухів людини.

72. Оболони головного мозку: назвати, описати і продемонструвати на препаратах.

Головний мозок охоплений 3-ма оболонами (ззовні в середину): тверда, павутинна, м’яка. Тверда мозкова оболона (dura mater encephali) – зовнішня оболона головного мозку, що встеляє черепну коробку і міцно прилягає до кісток мозкового черепа. Побудована оболона з шару еластичних та колагенових волокон. У ділянці великого потилчного отвору оболона зрощується з його краями і продовжується у тверду оболонку спинного мозку. Внутрішня поверхня твердої оболони гладенька і прилягає до павутинної оболонки.

Павутинна оболонка (arachnoidea mater encephali) – тонка напівпрозора сполучнотканинна перетинка,що позбавлена судин. Вона вкриває відділи головного мозку, не заходячи в глибину його борозен та щілин. Між павутинною і м’якою оболонкою є під павутинний простір (spatium subarachnoideum).

М’яка оболонка – це тонка пластинка, побудована з пухкої сполучної тканини, що містить рясне сплетення кровоносних судин. М’яка оболона прилягає до поверхні головного мозку, заходячи у всі його щілини та борозни, цим самими забезпечуючи його трофіку.