21. Бронхіальне дерево: розгалуження, будова стінки, функції.

Від головного бронха відходять вторинні бронхи, які також розгалужуються та утворюють бронхіальне дерево.Найменші бронхи закінчуються альвеолярними протоками та альвеолами. Фіброзні стінки великич бронхів мають хрящові півкільця з’єднані ззаду пучками гладких м’язів. Слизова оболонка бронха покрита миготливим епітелієм. В дрібних бронхах хрящові півкільця замінені хрящовими зернами. В бронхіолах хрящів нема. Кільцеподібні пучки гладких м’язів лежать суцільним шаром.

22. Альвеолярне дерево: розгалуження, будова стінки.

Альвеолярне дерево – це утворення , яке складається з дихальних бронхіол, альвеолярних проток, мішечків та альвеол. Його структурно-функціональною одиницею є легеневий ацинус. Якщо реконструювати в просторі, то він виглядає у вигляді грона.

Від кожної дихальної бронхіоли відходять альвеолярні ходи, що закінчуються сліпими альвеолярними мішечками. Стінки альвеолярних ходів і мішечків складаються з альвеол, в яких епітелій стає одношаровим, плоским (дихальний епітелій) і вони заповнені повітрям. Стінку кожної альвеоли обплітає густа сітка кровоносних капілярів. В стінці є теж еластичні волокна, завдяки чого можливе зменшення і збільшення об’єму при диханні.

23. Ацинус: визначення, будова, функції.

Легеневий ацинус – це сукупність дихальних бронхіол , альвеолярних протоків , альвеолярних протоків , альвеолярних мішечків та альвеол , що являють розгалуження однієї кінцевої бронхіоли, разом з оточуючою їх сполучною тканиною.

Функція: газообмін між повітрям та кров’ю.

Легеневий ацинус складається з п’яти частин: альвеолярних бронхіол, альвеолярних ходів, альвеолярних мішечків, легеневих альвеол, кровоносних капілярів, які тісно прилягають до альвеол.

24. Плевра: загальна характеристика, функції; плевральна порожнина, її закутки.

Плевра – це серозна оболонка легень, яка складається зі сполучнотканинної основи, вкритої мезотелїєм. У плеврі розрізняють два листки: вісцеральну та парієнтальну плевру. Парієтальна поділяється на середостінну ( обмежує з боків середостіння) , реброву ( вкриває зсередини грудну стінку) та діафрагмальна. Біля нижнього краю кореня легені вісцеральна плевра переходить у парієнтальну й утворює складку – легеневу зв’язку.

Функцією плеври та плевральної порожнини є участь у акті дихання . Рідина,що міститься в плевральній порожнині сприяє ковзанню листків плеври відносно один одного при вдиху та видиху. Герметичність цієї порожнини забезпечує те, що легені завжди розкриті та допомагає руху легень.

Плевральна порожнина – це вузька замкнута щілина між пристінковою та нутрощевою плеврою, у якій міститься серозна рідина. Переходячи з однієї частини в іншу, плевр. Порожн. Утворює плевральні закутки: реброво-діафрагмовий, реброво-середстінний, хребтово-середостінний, діафрагмово-середостінний.

25. Межі плевральних мішків.

Реброво-діафрагмовий закуток: в місці переходу ребрової частини пристінкової плеври в діафрагмову частину. Найнижча точка – на рівні 9 ребра (права); на рівні 10 ребра ( зліва)

Реброво- середостінний закуток: утв. в ділянці переднього краю легені при переході ребрової частини пристінкової частини в середостінну частину. Більш виражений у лівій плевральній порожнині в ділянці серцевої вирізки лівої легені.

Хребтово-середостінний закуток: розт. Вертикально та утворюється в ділянці переднього краю легені при переході ребрової частини пристінкової плеври в середостінну частину. Заповнений легенею.

Діафрагмово-середостінний закуток: розташований у стріловій площині і утв. при переході діафрагмової частини пристінкової плеври в середостінну частину.