3. Стиль викладу в богословських роботах

Оскільки богословську роботу будуть читати інші люди, принципове значення має те, якою мовою подано матеріал. Адже мовностилістична культура написання роботи виявляє рівень академічної культури її автора загалом. Вдалий виклад, грамотна літературна мова самі по собі є чеснотою, вони здатні замаскувати недоліки роботи та підкреслити її кращі моменти. Невдала подача тексту, неохайна або стилістично неточна мова, а тим більше наявність у тексті граматичних помилок можуть зіпсувати враження від найбільш талановитої й оригінальної роботи.

Науковий текст повинен вирізнятися прагматичною спрямованістю на підсумковий результат. Основною характерною ознакою наукового стилю є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, якому властиві роздуми, спрямовані на доведення виявлених у процесі дослідження істин. Тому в науково-богословському дослідженні слововжиток повинен бути максимально точним і позбавленим стилістичних прикрас. Такий текст не вимагає художності, епітетів і метафор, емоційних засобів вираження.

Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків у науковому тексті є функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, передусім, по-перше, по-друге), заперечення (проте, однак, тим часом, але, тоді як, тим не менше), причинно-наслідкові зв’язки (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (перед тим, як перейти до..., звернемося до..., розглянемо, зупинимось на..., перейдемо до..., необхідно розглянути), результат, висновок (отже, все сказане дає змогу дійти висновку…, підсумовуючи, слід сказати…).

Принципову роль у науковому тексті відіграють спеціальні терміни, які потрібно вживати в їх точному значенні, вміло і до речі. Слід пам’ятати, що науковий термін – це не звичайне слово, а вираз суті якогось явища, тому добирати науково-богословські терміни треба уважно і в межах однієї термінологічної системи, властивої богослов’ю.

Стиль богословської роботи - це стиль безособового монологу, позбавленого емоційного і суб'єктивного забарвлення. Не заведено використовувати займенник першої особи однини “я”, погляди автора зазвичай відображає займенник “ми”. Для того щоб урізноманітнити текст, конструкції з займенником “ми” можуть замінюватися невизначено-особовими реченнями, наприклад: “до проблеми оптимізації підходять з різних точок зору”. Використовуються також конструкції на кшталт “автор вважає, що...”, “розроблений новий підхід до проблеми…” тощо.

Основними ознаками високого рівня культури наукової мови є її ясність, точність і лаконічність.

Науковий текст вимагає ясності мови, тобто доступного і зрозумілого викладу думок. Неодноразово в тих випадках, коли сам автор не зовсім чітко розуміє, що хоче сказати, він формулює свою думку навмисне нерозбірливо, використовуючи слова і словосполучення з невизначеним або занадто узагальненим значенням. Наприклад, створюють неясність слова з невизначеним значенням, звороти на кшталт “певним чином”, “у належному напрямі”, “цілком очевидно” і т.д. Досить часто такими зворотами автори намагаються приховати незнання тих питань, які вони позначають цими зворотами. Для збереження ясності викладу необхідно остерігатися двох крайностей – примітивності й неприродної наукоподібності.

Точність викладу вимагає від автора доречного і правильного слововжитку, що є важливою умовою забезпечення науковості та значущості викладеної в праці інформації. Помилково або недоречно вжите слово може спотворити думку автора, знівечити результати його дослідження. Основними ворогами точності викладу є неправильний слововжиток українських лексем, зловживання словами іншомовного походження, надмірне захоплення канцеляризмами або, навпаки, просторічними висловами.

Неодмінною характеристикою наукового стилю викладу є його лаконічність. Автор повинен уникати тавтології – вживання зайвих слів і непотрібних повторень, які не несуть додаткового смислового навантаження. Досягаючи лаконічності мови, автор повинен поставити собі за мету не тільки якнайбільш ясно і точно викласти свої міркування, а й домогтися цього використанням якнайменшої кількості слів.

Стиль служить показником як загальної культури автора, так і рівня осягнення ним сутності проблеми. Тому домогтися максимально можливого стилістичного рівня тексту залишається обов'язковим завданням для кожного автора.