Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ВСЕ / ИСТОРИЯ / Беларусь / 694280_314511pdf

.pdf
Скачиваний:
10
Добавлен:
07.05.2024
Размер:
7.33 Mб
Скачать

ДЗЯРЖАВАЎТВАРАЛЬНЫЯ ПРАЦЭСЫ Ў БЕЛАРУСІ ВА ЎМОВАХ ГЕАПАЛІТЫЧНЫХ ТРАНСФАРМАЦЫЙ У ЕЎРОПЕ

научных конгрессов, экскурсий специалистов по СССР и др. В 1934 г. с ВАО на договорных началах сотрудничало 1600 иностранных туристических фирм, за 10 лет деятельности (1929–1939 гг.) Интурист обслужил более 100 тыс. зарубежных туристов [10, с. 291].

Большую работу в сфере международного культурного сотрудничества СССР осуществлял и Коминтерн. Через сеть Обществ Друзей Советского Союза были налажены довольно тесные контакты между советскими и зарубежными представителями культуры и искусства.

Кроме того, нельзя не отметить и работу Международного объединения революционных писателей и Международного объединения революционных театров. Международное объединение революционных писателей (МОРП), созданное в 1927 г., было призвано объединить писателей революционной направленности. МОРП оказывало довольно большое влияние на установление контактов советской общественности с зарубежными писателями. Так, например, в феврале 1933 г. МОРП было поручено организовать посещение зарубежными писателями СССР [9, л. 6 об.]. В результате при участии МОРП состоялось несколько поездок как групп, так и отдельных зарубежных литераторов в СССР [10, с. 218]. Кроме того, МОРП обеспечивало участие зарубежных представителей литературы в работе I Съезда советских писателей [10, с. 220].

В1929 г. было образовано Международное рабочее театральное объединение (МРТО), которое издавало журнал «Интернациональный театр» на русском языке. В начале 30-х гг. к организациям МРТО стали примыкать близкие по духу профессиональные театры, что привело к созданию в 1933 г. Международного объединения революционных театров (МОРТ). При непосредственном участии МОРТ была организована и проведена в Москве в мае 1933 г. Международная Олимпиада революционных театров, в ходе которой на сценах Москвы выступили коллективы из Германии, Англии, Франции, Бельгии, Швейцарии и других стран. Кроме того, через МОРТ выдающиеся советские театральные деятели выезжали за рубеж для помощи революционным театрам в постановке советских пьес.

Учитывая тот факт, что Исполнительный комитет Коминтерна, впрочем, как и все его организации, испытывал серьезное влияние Советского Союза, указанные международные объединения можно также рассматривать как институты советской культурной дипломатии.

В1935 г., когда Конгресс Коминтерна взял курс на создание широкого антифашистского фронта, МОРП и МОРТ прекратили свое существование. Функции МОПР, например, взяла на себя Иностранная комиссия Союза Советских писателей, более того, в середине 30-х гг. была образована Международная ассоциация писателей в защиту мира и культуры, через которую создавались новые каналы советского влияния на зарубежную интеллигенцию.

Таким образом, в 1920–30-е гг. был создан ряд советских и международных организаций, через которые шел процесс развития культурного сотрудничества Советского Союза с зарубежными странами. В этой связи встает вопрос о координации деятельности данных организаций и причинах отказа советского руководства от установки на создание одной организации с монопольными правами на осуществление и координацию международного культурного сотрудничества СССР (по примеру монополии внешней торговли). Представляется важным проанализировать целевые аудитории, на которые ориентировались созданные институциональные структуры в своей деятельности.

Организации Коминтерна, следуя его генеральной линии, придерживались ориентации на левую и леворадикальную интеллигенцию. Так, например, несмотря на постановление ЦК РКП(б) «О политике партии в области художественной литературы» от 18 июня 1925 г., которое ориентировало на проведение работы по утверждению пролетарской культуры через художественное и идейное соревнование с писателями, примыкающими к другим направлениям, призывало к тактическому и бережному отношению к «попутчикам» [9, л. 25],

иориентацию МОРП на данное постановление, к этой организации примкнули либо убежденные коммунисты, либо представители авангардных течений.

Всесоюзное общество культурной связи с заграницей изначально в качестве своей аудитории стремилось рассматривать интеллигенцию из числа средней и мелкой буржуазии. Хотя надо отметить, что в 20-е гг. шла довольно оживленная дискуссия среди представителей ЦК РКП(б) (позже ЦК ВКП(б)), ИККИ, НКИД и ВОКС по поводу определения целевой аудитории Всесоюзного общества и методов его работы. Довольно часто звучали обвинения, что ВОКС «…возится с никому не нужной, негодной интеллигенцией» [14, л. 119], «…ни в коей мере не является советской политической организацией. а чисто культурной, … хотя должна отражать нашу политическую линию» [15, л. 227].

Вданный период имелось 2 стратегии для ВОКС: ориентация на среднюю буржуазию, или ориентация на трудовые массы и левую интеллигенцию. В 1927 г. О. Д. Каменева выступила с докладом на Оргбюро ВКП(б), в котором задачи ВОКС формулировались следующим образом: «…если Коминтерн и Профинтерн заняты рабочим движением, то ВОКС в помощь этим организациям обрабатывает промежуточный слой – интеллектуальную «общественность», не входившую в их поле зрения, пользуясь для проникновения в эти круги флагом «нейтрального» общества» [11, л. 44]. Так как, никаких изменений и дополнений ни на самом заседании, ни в его резолюции сделано не было. «ВОКС считал, что эта резолюция была директивной и в соответствии с ней вел практическую работу» [11, л. 44].

Характер целевой аудитории определял и методы работы. Следовало «…проводить работу в разрезах, допустимых для «нейтрального» общества, но являющегося политической организацией» [11, л. 44]. Как отмечал «куратор ВОКС» в НКИД Ротштейн: «Через ВОКС мы ведем пропаганду в буржуазно-интеллигентской среде. Поэтому ВОКС не должен выпячивать свою партийно-политическую и пролетарскую линию…» [15, л. 4].

231

БЕЛАРУСЬ У КАНТЭКСЦЕ ЕЎРАПЕЙСКАЙ ГІСТОРЫІ: АСОБА, ГРАМАДСТВА, ДЗЯРЖАВА

О. Д. Каменева подчеркивала: «мы показываем советскую действительность без политической агитации и пропаганды, но подбирая факты так, чтоб они говорили сами за себя» [11, л. 44].

В1931 г. был выработан и одобрен на заседании коллегии НКИД проект документа под названием «Цели и задачи ВОКС», который ориентировал Всесоюзное общество на работу с «непролетарскими слоями за границей» с целью противостояния «враждебным Советскому Союзу и социалистическому строительству настроениям, объединяя на этой базе политических, общественных и художественных деятелей» [16, л. 32]. Данный документ подвел итог дискуссии о целях и целевой аудитории ВОКС.

«Внешняя аполитичность» отличала ВОКС от других организаций, позволяя расширять круг интеллектуалов, работающих с Всесоюзным обществом. Поэтому появление в 1929 г. под эгидой Коминтерна Общества Друзей СССР и его отделений в зарубежных странах под тем же названием очень насторожило руководство ВОКС. Созданные Общества Друзей СССР были очень похожи на Общества культурного сближения, с которыми работал ВОКС. Но если последние работали в среде «мелкобуржуазной, буржуазной левонастроенной и правой интеллигенции» [11, л. 115], то новые общества представляли собой прокоммунистические левые организации, ориентирующиеся преимущественно на рабочий класс и леворадикальную интеллигенцию. Это приводило в замешательство зарубежную общественность, которая нередко не разделяла названные общества, считая их все прокоммунистическими. В такой ситуации О. Д. Каменева писала в ЦК ВКП(б) «ВОКС уже неоднократно символизировало перед ЦК ВКП(б) опасность, заключающуюся в неточном разграничении в функциях и наименованиях существующих старых Обществ Друзей, созданных ВОКСом с одной стороны, и создаваемых в последний год рабочих Союзов Друзей СССР. … Аполитичный характер старых организаций требует соблюдения точного разграничения от новых рабочих Союзов Друзей. Для общественного мнения буржуазных стран обе организации не должны иметь ничего общего» [11, л. 115]. О. Д. Каменева просила изменить и названия новых организаций, но ей навстречу не пошли, что значительно осложнило работу ВОКС. Кроме того, в 1933 г. появилось воззвание «Всем национальным организациям Общества Друзей Советского Союза», которое требовало придать работе обществ «надпартийный массовый характер, … широко открыть двери социал-демократическим, реформистским. анархистским рабочим, трудящейся интеллигенции в наши организации на базе их симпатии к Советскому Союзу независимо от их политической и организационной принадлежности. … необходимо также произвести переворот в нашей работе для завоевания интеллигенции, … чтобы из этих слоев … завербовать представителей в нашу организацию и пополнять наши кадры в целях использования их способностей для нашей работы [17, л. 1–2]. Таким образом, в начале 30-х гг. происходит размывание границ в отношении целевых аудиторий ВОКС и организаций Коминтерна, которые начинают конкурировать друг с другом за целевые аудитории.

Интересно разграничение полномочий между ВОКС и ВАО «Интурист». Эти организации в основном соприкасались друг с другом по вопросам приезда иностранцев в СССР.

Для ВОКС важнейшим аспектом в данном отношении являлся отбор кандидатур для посещения СССР. Кроме определенных свыше партийно-государственных установок в отношении целевой аудитории, в расчет брался интерес и доброжелательное отношение к СССР приглашаемых, их готовность сотрудничать в дальнейшем с ВОКС. Во Всесоюзное общество направлялись люди, которые хотели более глубоко узнать Советский Союз и «могли быть использованы в будущем ВОКСом» [18, л. 10]. Остальные желающие посетить

СССР рассматривались как «просто туристы» и перенаправлялись ВАО «Интурист» [9, л. 13об.]. Вместе с тем, стоит отметить и совместную деятельность ВОКС и ВАО «Интурист», когда первое обеспечивало культурную программу, а второе занималось бытовыми условиями пребывания иностранцев (например, при организации театральных фестивалей в СССР в 1933–1937 гг.), но и в данном контексте имела место конкуренция названных организаций, что нередко было не на пользу общему делу.

Таким образом, после октябрьской революции 1917 г., оказавшись в изоляции, советское руководство все более обращает внимание и пытается использовать компенсаторную функцию культуры в своей внешнеполитической деятельности. В рамках этого направления идет создание институциональных основ советской культурной дипломатии, которое осуществляется в общем русле культурной политики СССР.

В20–30-е гг. ХХ в. наблюдается стремление советского руководства к организационному единству культурных контактов (по примеру монополии внешней торговли), а также желание поставить под полный государственный контроль внешние культурные связи и использовать их для решения ряда внешнеполитических проблем. Однако организационного единства достичь так и не удалось. Институциональную структуру внешней культурной дипломатии СССР представлял ряд организаций, часть подобных функций брали на себя партийные и государственные органы. Каждая из созданных организаций имела свои четкие функции и целевую аудиторию за рубежом, исходя из которой вырабатывала свои специфичные формы и методы работы. Но к середине 30-х гг. границы размежевания целевых аудиторий за рубежом начинают размываться, что превращает созданные общества в конкурирующие организации.

Список литературы

1. Государственный архив Российской Федерации (ГАРФ). – Ф. Р-3385. Оп. 1. Д. 79.

2. Аншакова, Ю. Ю. Николай Фешин и Американская администрация помощи. Материалы в биографии художника / Ю. Ю. Аншакова // Изв. Самар. науч. центра Рос. акад. наук. – 2017. – Т. 19, № 3 (2). – С. 287–292.

3.Российский государственный архив социально-политической истории (РГАСПИ). – Ф. 17. Оп. 60. Д. 531.

4.ГАРФ. – Ф. Р-5283. Оп. 1а. Д. 31.

232

ДЗЯРЖАВАЎТВАРАЛЬНЫЯ ПРАЦЭСЫ Ў БЕЛАРУСІ ВА ЎМОВАХ ГЕАПАЛІТЫЧНЫХ ТРАНСФАРМАЦЫЙ У ЕЎРОПЕ

5.ГАРФ. – Ф. Р-3316. Оп. 13. Д. 3.

6.ГАРФ. – Ф. Р-5283. Оп. 1. Д. 55.

7.ГАРФ. – Ф. Р-5283. Оп. 1а. Д. 51.

8.ГАРФ. – Ф. Р-5283 Оп. 1. Д. 100.

9.РГАСПИ. – Ф. 541. Оп. 1. Д. 6.

10.Фокин, В. И. Международное сотрудничество в области культуры и СССР (20-е – 30-е гг. ХХ в.) : дис. … д-ра ист. наук : 07.00.15 / В. И. Фокин. – СПб., 2000. – 418 с.

11.ГАРФ. – Ф. Р-5283. Оп. 1а. Д. 118.

12.Анатшева, И. А. Роль Всесоюзного общества культурной связи с заграницей в развитии международного сотрудничества СССР

1925–1939 гг. : дис. … канд. ист. наук : 07. 00. 01 / И. А. Анатшева. – М., 1994. – 179 с.

13.ВОКС. Факты и цифры. – М. : ВОКС, 1930. – 64 с.

14.ГАРФ. – Ф. 5283. Оп. 1а. Д. 44.

15.ГАРФ. – Ф. 374. Оп. 28. Д. 2104.

16.ГАРФ. – Ф. 5283. Оп. 1а. Д. 203.

17.РГАСПИ. – Ф. 495. Оп. 99. Д. 35.

18.ГАРФ. – Ф. Р-5283. Оп. 8. Д. 137.

Ирина Владимировна Жилинская, Институт истории Национальной академии наук Беларуси, г. Минск, Республика Беларусь.

Iryna Zhilinskaya

Institute of History of the National Academy of Sciences of Belarus, Minsk, The Republic of Belarus e-mail: izhilinskaya@mail.ru

INSTITUTIONAL BASES OF THE SOVIET CULTURAL DIPLOMACY IN THE 20–30ies OF THE XX CENTURY

The article analyzes the process of creating the institutional structure of Soviet cultural diplomacy in the 1920s and 1930s of the XX century. The characteristics of the created organizations, their role in the implementation of international cultural cooperation of the USSR are given. The author pays special attention to the delimitation of functions, powers, and external target audiences of created organizations.

Keywords: Special Committee on the organization of artistic tours, the Joint Bureau of Information, the All-Union Society for Cultural Relations with Foreign Countries, VAO «Intourist», the Society of Friends of the USSR, the International Association of Revolutionary Writers, the International Association of Revolutionary Theaters.

УДК 94(476)+341.7(1991–2018)

Д. А. Крывашэй

ПАСОЛЬСТВЫ Ў СІСТЭМЕ МІЖНАРОДНЫХ КУЛЬТУРНЫХ СУВЯЗЕЙ: ЗАМЕЖНЫ І БЕЛАРУСКІ ВОПЫТ

Представлен опыт посольств зарубежных стран и дипломатических представительств Беларуси в налаживании культурных связей. Отмечается значительный опыт зарубежных стран по налаживанию культурного сотрудничества. Обращено внимание на трудности первых лет становления этой деятельности посольствами Беларуси, отмечены наиболее значимые мероприятия и достижения. Проведенный анализ позволил автору сделать вывод о необходимости проработки стратегии внешнекультурной деятельности, ее научно-методического обеспечения, более широкого использования возможностей информационных ресурсов (сайтов) для информирования общественности о культурной деятельности посольств.

Ключевые слова: посольство, культурная дипломатия, фестивали, Дни культуры, культурное сотрудничество.

Адной з функцый пасольства як асобнага дыпламатычнага прадстаўніцтва адпаведна Венскай канвенцыі 1963 г. аб дыпламатычных зносінах з’яўляецца заахвочванне двухбаковых сяброўскіх адносін паміж дзяржавамі ў галіне культуры. У «Палажэнні аб дыпламатычных прадстаўніцтвах і консулькіх установах Рэспублікі Беларусь» [1] таксама замацаваны такі від дзейнасці, як вывучэнне культурнага жыцця дзяржавы знаходжання, развіццё і пашырэнне сувязей у галіне культуры. Сёння набыло вялікую папулярнасць бачанне культурнай дыпламатыі як самага лепшага інструмента рэалізацыі мяккай сілы.

Асобныя дзяржавы маюць значны вопыт дзейнасці аддзелаў па культуры у структуры сваіх пасольстваў. Напрыклад, на сайце пасольства Францыі ў Беларусі кожны можа даведацца аб мэтах дзейнасці аддзела па супрацоўніцтву і культуры: «развіццё адносін паміж Францыяй і Беларуссю ў абласцях, якія ўваходзяць у яго сферу кампетэнцыі, знаёмства Беларусі з разнастайнымі аспектамі французскай культуры, аказанне дапамогі спецыялістам дзвюх краін у арганізацыі сустрэч і сумеснай работы, падтрымка двухбаковых абменаў і двухбаковых і шматбаковых праграм» [2].

Аддзел займаецца рашэннем пытанняў у наступных галінах: музыка, харэаграфія, тэатр, выставы, фатаграфія, выяўленчае мастацтва, кінематограф, тэлебчанне, радыё, кніга і пісьменнасць, моладзь і спорт, універсітэцкае супрацоўніцтва, стыпендыі, навуковы абмен. У яго склад уваходзіць Бюро па супрацоўніцтву ў сферы французскай мовы і Французская медыятэка.

Яшчэ ў 1993 г. саветнікам па культуры, навуцы і тэхнічным супрацоўніцтве пасольства Францыі ў Беларусі Аляксандр Талстой адзначаў: «Няма ніякага сумнення, пройдзе пэўны час, і культурнае жыццё ў Мінску і Беларусі зробіцца больш актыўным і разнастайным. Пазітыўную ролю павінны адыграць замежныя амбасады, што пабудуюць свае культурныя цэнтры… Мяркую, менавіта культурная служба Французскага пасольства паспрыяе нашаму збліжэнню ... Будзем садзейнічаць абменам у культурным і мастацкім планах» [3].

Калі беларускім дыпламатам даводзілася амаль з нуля распачынаць адладжваць сістэму культурнага супрацоўнцтва, то дыпламатычныя прадстаўніцтвы асобных замежных краін, маючы багаты вопыт і значную і разнастайную падтрымку, ужо з першых гадоў сваёй працы праводзілі актыўную дзейнасць у сферы культуры. Яны выступалі арганізатарамі дзён, тыдняў, месячнікаў, гадоў культуры.

233

БЕЛАРУСЬ У КАНТЭКСЦЕ ЕЎРАПЕЙСКАЙ ГІСТОРЫІ: АСОБА, ГРАМАДСТВА, ДЗЯРЖАВА

Часта яны былі прямеркаваныя да памятных падзей, звязаных з станаўленнем сваёй дзяржаўнасці. Напрыклад, штогод у першай дэкадзе кастрычніка праходзіў Тыдзень нямецкай культуры, прымеркаваны да Дня германскага адзінства. З сакавіка 1996 г. бярэ пачатак штогадовае правядзенне ў Беларусі Дзён Франкафоніі. У верасні – кастрычніку 2003 г. у Мінску прайшлі Дні Кітая, прымеркаваныя да 54-гадавіны ўтварэння КНР [4].

Пачынаючы з верасня 2002 г. праводзіўся Тыдзень японскай культуры, якія з 2013 г. пераўтварыліся ў фестываль «Японская восень у Беларусі». У рамках фестывалю праходзілі не толькі мерапрыемствы, арганізаваныя непасрэдна пасольствам Японіі, але і розныя культурныя праекты, якія праводзяць самастойныя арганізатары. Напрыклад, на фестывалі ў 2015 г. з усіх 22 культурных мерапрыемстваў 14 было арганізавана самастойна партнёрамі пасольства. На мерапрыемствах фестывалю 2015 года пабывала ў агульнай складанасці больш за 21. 000 чалавек, і інфармацыя пра «Японскую восень» і асобныя мерапрыемства была прадстаўлена ў розных сродках масавай інфармацыі каля 100 разоў [5].

Некалькі гадоў запар (2002–2008 гг.) у Беларусі праходзілі Дні Швецыі і шведскай мовы (Дні культуры Швецыі). Іх арганізатарам акрамя дыпламатычнага прадстаўніцтва выступаў Цэнтр шведскіх даследаванняў і Шведскі інстытут [6].

Штогод, пачынаючы з 1993 года, пасольства Францыі і Беларуская Асацыяцыя выкладчыкаў французскай мовы арганізуюць Фестываль франкафонных аматарскіх тэатраў у Мінску. Пасольства Францыі ў Рэспубліцы Беларусь бярэ на сябе выдаткі, звязаныя з пражываннем і харчаваннем удзельнікаў, школьнікаў і суправаджаючых іх выкладчыкаў, а таксама дае ўзнагароды і прызы для ўдзельнікаў Фестывалю [7].

Пасольствы ці культурныя цэнтры выступалі арганізатарамі Дзён кіно. Некаторыя акцыі з цягам часу сталі штогадовымі. Найбольшую актыўнасць праяўлялі Інстытут імя Гётэ, Польскі інстытут, пасольствы Швецыі, Японіі, Карэі, Кітая, ЗША. З 1992 па 2000 г. аддзел культуры пасольства Францыі сумесна з асацыяцыяй «Кінаклуб» здзейснілі больш за 40 кінапаказаў. Сярод іх прысвечаныя 200-годдзю Луўра (чэрвень 1998 г.), фільмы Ж. -Л. Гадара (сакавік 1999 г.), К. Шаброля (лістапад – снежань 1999 г.), цыкл фільмаў, прысвечаных памяці Р. Брессона (сакавік) і г. д. [8, c. 56].

Адметным стаў беларуска-славацкі праект «Шляхамі Янкі Купалы» – рэканструкцыя вандроўкі паэта 1935 г. за мяжу. Ён быў рэалізаваны ў 2015 г. Шмат намаганняў для яго здзяйснення зрабіў Надзвычайны і Паўнамоцны Пасол Славакіі ў Беларусі ў 2008–2013 гг. Мар’ян Серватка [9].

Новым відам культурнай дыпламатыі сталі гастранаміныя фестывалі. Першым ў гэтым была Францыя, якая ў 2015 г. арганізавала ў Мінску такі фестываль пад назвай «Густ Францыі». У 2017 г. ён ахапіў восем рэстаранаў у Мінску і па адным ў Брэсце і Гомелі [10].

Пачынаючы з 2016 г. у лістападзе Беларусі праводзіўся Сусветны тыдзень італьянскай кухні. Арганізатарам якога выступае дыпламатычнае прадстаўніцтва гэтай краіны. Пачынаючы з 2011 г. пад патранажам Пасольства Італіі ў Беларусі праводзіліся Дні італьянскай моды.

Год італьянскай культуры быў праведзены ў Беларусі ў 2017 г. Ён быў прысвечаны 25-годдзю беларускаітальянскіх дыпламатычных адносін. Мерапрыесмтва было ініцыявана пасольствам Італіі пры падтрымцы італьянскага і беларускага міністэрстваў замежных спраў. Міністэртсва культуры Беларусі прапанавала сваю падтрымку і праявіла гатоўнасць да супрацоўніцтва, распрацаваўшы праграму мерапрыемстваў на 2017 г. Усяго было праведзена каля трох дзясяткаў разнастайных мерапрыемстваў іпраектаў. Сярод іх канцэрты, спектаклі, выставы, кінапаказы, дзень італьянскага дызайну, тыдзень моды, выстава кніг «Францыск Скарына і яго эпоха» [11].

Пытанні развіцця культурнага супрацоўнітцва, пашырэння ведаў аб культуры нашай краіны за мяжою знаходзіліся ў павестцы дня дыпламатычных прадстаўніцтваў нашай краіны ўжо ў першыя гады іх існавання. У 1993 г. міністр замежных спраў Беларусі Пётр Краўчанка адзначаў: «Мы ўсе павінны працаваць на тое, каб Беларусь не пераўтварылася паступова ў культурную правінцыю Еўропы. … Небяспека існуе, таму што мы пакуль бедныя, а да бедных не вельмі любяць ехаць. І тут вялікую справу могуць зрабіць замежныя паслы, якія знаходзяцца ў нас. Паглядзіце, як дзейнічае пасольства Турцыі – з тэатрам лялек, са стыпендыямі для двух мастакоў з Беларусі, якіх запрасілі ў Стамбул. З другога боку, многае могуць зрабіць і нашыя паслы» [12].

У параўнанні з краінамі, якія мелі дастаткова вялікі вопыт знешнекультурнай дзейнасці, спецыяльныя інстытуты, якія праводзілі работу па фарміраванню іміджа краіны за мяжою і аказвалі значную падтрымку сваім пасольствам, пасольства Беларусі такога вопыту і падтрымкі не мелі. Пасол Беларусі ў Францыі Ніна Мазай у 1993 г. адзначала: «Сёння перад намі паўстае такая праблема, над якой мы і не задумваліся. А варта было б. Французы нам гавораць: вашу культуру цяжка ідэнтыфікаваць, знайсці ВАША, беларускае. І сапраўды, у нас у пасольстве вельмі мала той літаратуры, таго друкаванага матэрыялу, які мы маглі б прапанаваць. І гэта праблема з праблем! ... Попыт на інфармацыю сапраўды вялікі…Мы ўсё збіраем літаральна па драбніцах, штосьці самі пішам, штосьці спрабуем перакладаць. За гэты год далі азнаямляльныя артыкулы ў энцыклапедыю, зрабілі матэрыялы дл яэнцыклапедый па кухні, а гэта французаў вельмі цікавіць. Дайшло да таго нават, што самі рыхтавалі рэцэпты страў, бо саюз кулінараў на нашы просьбы адгукнуўся тады, калі энцыклапедыя ўжо выйшла ў свет» [13].

Пасол Беларусі ў ФРГ Пётр Садоўкі распавядаючы пра першыя паўгады працы пасольства ў Германіі, адзнача: «За гэтыя паўгода мне ў якасці пасла давялося праехаць па Германіі на машыне пад трыццаць тысяч кіламетраў. І ў асноўным паездкі такога накірунку: праблемы Чарнобыля, дабрачынныя акцыі, вернісажы… Усё гэта шырока выкарыстоўвалася для збору сродкаў на карысць дзяцей Беларусі. Як правіла, дабрачыння мерапрыемствы суправаджалі прафесійныя і самадзейныя групы і ансамблі» [14].

Але ў хуткім часе асобныя пасольствы Беларусі таксама пачалі ладзіць культурныя акцыі.

234

ДЗЯРЖАВАЎТВАРАЛЬНЫЯ ПРАЦЭСЫ Ў БЕЛАРУСІ ВА ЎМОВАХ ГЕАПАЛІТЫЧНЫХ ТРАНСФАРМАЦЫЙ У ЕЎРОПЕ

Дасягненнем можна лічыць правядзенне ў красавіку 2002 г. па ініцыятыве Пасольства Беларусі ў Францыі і дзякуючы падтрымцы вядомага французскага куцюр’е П. Кардэна Тыдня культуры Беларусі ў Францыі. Гэта падзея адбылася ўпершыню за дзесяць гадоў існавання дыпламатычных адносін паміж дзвюма краінамі.

Пры садзейнічанні Пасольства Беларусі ў Італіі ў 2005 г. упершыню за апошнія 50 гадоў, быў арганізаваны ўдзел краіны ў 51-м Міжнародным фестывалі сучаснага мастацтва «Біенале» у Венецыі. У нацыянальным павіліёне Беларусі былі прадстаўлны работы беларускіх жывапісцаў В. Шкарубы, Р. Вашкевіча, С. Войчанка, А. Задорына, Н. Залознай, І. Цішына, Л. Хобатава, В. Цеслера. У тым жа годзе быў арганізаваны паказ калекцый беларускіх мадэльераў у Рыме ў рамках «Млына моды-2005» [15].

З 2007 па 2012 гг. у Малдове па ініцыятыве Пасольства нашай краіны штогод праводзіліся Дні беларускага кіно. Яно ж таксама выступіла з прапановай трансляцыі на першым нацыянальным тэлевізійным канале Рэспублікі Малдова цыклу перадач «Беларусь музычная» (красавік – май 2007 г.) [16].

Уверасні 2004 г. у бельгійскім горадзе Турнэ Пасольства Рэспублік Беларусь ў Бельгіі сумесна з адміністрацыяй і Асацыяцыяй камерсантаў горада правяло акцыю «Беларусь. Традыцыі і культура» [17].

Пачынаючы з 2013 г. штогод па ініцыятыве Пасольства Рэспублікі Беларусь ў Францыі на працягу года праводзіліся Дні беларускай культуры. У 2014 г. пасольства правяло 38 мерапрыемстваў у 38 гарадах. У 2015 г. іх было 36 у 36 гарадах. У 2015 г. Беларусь упершыню ўдзельнічала ў адной з самых прэстыжных выстаў у Францыі ArtCapital ў палацы прыгожых мастацтваў «Гран Пале» [18].

У2016 г. усяго было арганізавана 41 культурнае мерапрыемства ў 20 гарадах Францыі. З іх 38 мерапрыемстваў былі праведзены за кошт сродкаў спонсараў, мецэнатаў і пазабюджэтных крыніц устаноў культуры Беларусі. Іх наведалі каля 50 тыс. чалавек. Упершыню ў Францыі прайшлі Беларускія тэатральныя сезоны і Беларускія музычныя сезоны, Дні беларускага кіно. Добрай традыцыяй стала арганізацыя акцыі «Спяём гімн разам», якая з 2015 г. 3 ліпеня праходзіць на адной з цэнтральных плошчаў Парыжа – Тракадэра, насупраць Эйфелевай вежы. Яшчэ адной добрай традыцыяй стала святкаванне народных беларускіх свят – Каляд і Купалля, арганізаваных пасольствам разам з беларускай дыяспарай у Францыі [19].

Вялікае значэнне ў папулярызацыі айчыннай культуры за мяжою мелі мерапрыемтсвы, якія праводзіліся ў рамках святкавання розных юбілеяў. Напрыклад, у 2002 г. наша краіна шырока адзначала 120-годдзе з дня нараджэння класікаў беларускай літаратуры Янкі Купалы і Якуба Коласа. З дапамогай Пасольства Беларусі ў Балгарыі ў многіх гарадах гэтай краіны прайшлі літаратурныя вечарыны, у перыядычных выданнях былі змешчаны публікацыі, прысвечаныя жыццю і творчасці нашых выдатных суайчыннікаў. У сталічнай бібліятэцы г. Сафія прайшла прэзентацыя кнігі «Магутны трыпціх» з выбранымі творамі знакамітых беларускіх паэтаў у перакладзе на балгарскую мову [20, c. 33].

У2017 г. у рамках святкавання 135-годдзя са дня нараджэння Якуба Коласа намаганнямі Пасольства Рэспублікі Беларусь ў Рэспубліцы Узбекістан сумесна з узбекскім бокам удалося аднавіць ў маі 2017 г. памятную дошку Якубу Коласу ў г. Ташкент, а ў верасні 2017 г. – устанавіць барэльеф паэту [21].

Па стану на 2018 г. асобныя супрацоўнікі, якія займаліся пытаннямі культурнага супрацоўніцтва, былі ў 22 замежных дыпламатычных прадстаўніцтвах нашай краіны. Адзіным культурным цэнтрам Беларусі з амяжою, які ўваходзіў ў склад Пасольства, з’яўляўся Культурны цэнтр Беларусі ў Польшчы.

Параўнаўчы аналіз дзейнасці пасольстваў замежных краін у Беларусі і пасольстваў нашай краіны за мяжою дазваляе зрабіць некаторыя падагульненні.

Актыўнасці нашых пасольстваў у сферы культуры залежыць ад канкрэтнага чалавека, якія выконвае ў дадзены момант функцыі пасла. Відавочна слабае інфармацыйнае забеспячэнне культурнай дзейнасці нашых Пасольстваў. Інфармацыя аб плануемых культурных мерапрыемствах фактычна адсутнічае на сайтах дыпламатычных прадстаўніцтваў.

УБеларусі так і не створана адзінай установы, якая б займалася стратэгічным планаваннем, навуковаметадычным забеспячэннем падтрымкі культурнай дзейнасці пасольстваў за мяжой.

Cпіс літаратуры

1.Об утверждении Положения и дипломатических представительствах и консульских учреждениях Республики Беларусь : Указ Пре-

зидента Респ. Беларусь, 9 июля 1996., № 247 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.by/document/?guid=3871&p0= P39600247. – Дата доступа: 18.02.2019.

2.Отдел по сотрудничеству и культуре Посольства Франции в Беларуси [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://by.ambafrance.org/Otdel-po-sotrudnichestvu-i-kul-ture. – Дата доступа: 18.02.2019.

3.Кірпічэнкава, Н. «Я выбраў Беларусь» : інтэрв’ю з саветнікам па культуры, навуцы і тэхнічным супрацоўніцтве пасольства Францыі на Беларусі Аляксандрам Талстым / Н. Кірпічэнкава // Культура. – 1993. – № 32. – С. 5.

4.Культурныя сувязі // Хроніка культурнага жыцця / М-ва культуры Рэсп. Беларусь, Нац. бібліятэка Беларусі. – 2003. – № 10. – С. 14.

5.«Японская осень в Беларуси 2016»: Приглашение к участию [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.by.embjapan.go.jp/itpr_ru/culture_nihonnoaki2016_announcement. html. – Дата доступа: 25.07.2018.

6.Михальчук, Л. Поговорим по-соседски / Л. Михальчук // Белорусы и рынок. – 2007. – 26 мар. – № 1. – С. 24.

7.XXIVème Festival de théâtre francophone amateur de Biélorussie [Ressource électronique]. – Mode d’accès: https://by.ambafrance. org/XXIVeme-Festival-de-theatre-francophone-amateur-de-Bielorussie. – Date d’accès: 25.07.2018.

8. Шадурский, В. Г. Беларусь – Франция: поиск путей сотрудничества (к

10-летию установления дипломатических отношений) /

В. Г. Шадурский // Бел. журн. междунар. права и междунар. отношений. – 2002. –

№ 1. – С. 52–57.

235

БЕЛАРУСЬ У КАНТЭКСЦЕ ЕЎРАПЕЙСКАЙ ГІСТОРЫІ: АСОБА, ГРАМАДСТВА, ДЗЯРЖАВА

9. Дзяхцяр, М. Адметныя: як прадставіць Беларусь за мяжой? / М. Дзяхцяр // Афіцыйны сайт газеты «Звязда» [Электронны рэсурс]. –

14.10.2015. – Рэжым доступу: http://www.zviazda.by/be/news/20151014/1444770676-admetnyya-yak-pradstavic-belarus-za-myazhoy.

10.Гастрономический фестиваль «Вкус Франции» в Минске [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://by.ambafrance.org/Gastronomicheskij-festival-Vkus-Francii-v-Minske-21-marta-2017. – Дата доступа: 24.07.2018.

11.БЕЛТА. Год итальянской культуры в Беларуси посвящен 25-летию дипотношений [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.belta.by/society/view/god-italjjanskoj-kultury-v-belarusi-posvjaschen-25-letiju-dipotnoshenij-229555-2017/. – Дата доступа: 18.07.2018.

12. Краўчанка, П. Адчуваць сябе еўрапейцам (Інтэрв’ю з міністрам замежных спраў Беларусі) / П. Краўчанка // Культура. – 1993. –

31. – 10 жніўня. – С. 2.

13.Мазай, Н. Я ўдзячная Караткевічу (Інтэрвью з паслом Рэспублікі Беларусь у Францыі) / Н. Мазай // Культура. – 1993. – № 31. – 10 жніўня. – С. 2.

14.Садоўскі, П. Пагаднення па культуры пакуль няма (Інтэрв’ю з паслом Рэспублікі Беларусь у ФРГ) / П. Садоўскі // Культура. –

1993. – № 31. – 10 жніўня. – С. 3.

15.15-летие установления дипломатических отношений между Республикой Беларусь и Итальянской Республикой : интервью с Чрезвычайным и Полномочным Послом Республики Беларусь в Итальянской Республике Алексеем Скрипко // Весн. М-ва замеж. спраў. –

2007. – № 5. – С. 59–61.

16.Отношения в сфере культуры // Офиц. сайт Посольства Респ. Беларусь в Респ. Молдова [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://moldova.mfa.gov.by/ru/bilateral_relations/cultural/. – Дата доступа: 25.07.2018.

17.Культурныя сувязі // Хроніка культурнага жыцця / М-ва культуры Рэспублікі Беларусь, Нац. бібліятэка Беларусі. – 2004. – № 9. –

С. 29–30.

18.За два года во Франции культурные мероприятия посольства Беларуси посетили до 300 тыс. французов [Электронный ресурс]. –

Режим доступа: https://naviny. by/rubrics/culture/2016/04/09/ic_news_117_473210. – Дата доступа: 25.07.2018.

19.БЕЛТА. Дні беларускай культуры ў Францыі наведалі амаль 50 тыс. чалавек // Афіц. сайт Рэсп. Беларусь BELARUS.BY. – 27.12.2016. – Рэжым доступу: http://www.belarus.by/by/press-center/press-release/dn-belaruskaj-kultury--frantsy-navedal-amal-50-tys-chalavek_ i_0000050901.html. – Дата доступу: 13.07.2018.

20.Беларуская культура сёння: гадавы агляд, 2002 / М-ва культуры Рэсп. Беларусь, Бел. дзярж. ін-т праблем культуры ; навук. рэд. У. П. Скараходаў. – Мінск : БелДІПК, 2003. – 208 c.

21.О культурно-гуманитарном сотрудничестве // Офиц. сайт Посольства Респ. Беларусь в Респ. Узбекистан [Электронный ресурс]. –

Режим доступа: http://uzbekistan. mfa.gov.by/ru/bilateral_relations/culture/. – Дата доступа: 03.09.2018.

Дзмітрый Антонавіч Крывашэй, Беларускі навукова-даследчы цэнтр электроннай дакументацыі, г. Мінск, Рэспубліка Беларусь.

Dzmitry Kryvashei

Belarusian Research Centre for Electronic Records, Minsk, The Republic of Belarus e-mail: kryvasheidz@gmail.com

EMBASSIES IN THE SYSTEM OF INTERNATIONAL CULTURAL RELATIONS:

FOREIGN AND BELARUSIAN EXPERIENCE

The article presents the experience of both foreign countries embassies and diplomatic missions of Belarus in establishing cultural relations. There is a significant experience of foreign countries in promoting cultural cooperation. Attention is drawn to the difficulties of the first years of formation of theses activities by Belarussian embassies; the most important activities and achievements are noted. The analysis enabled the authors to conclude that the need to develop strategies of foreign cultural activities, their scientific and methodological support, greater use of the opportunities of information resources (sites) for informing the public about the cultural activities of the embassies.

Keywords: embassy, cultural diplomacy, festivals, days of culture, cultural cooperation.

УДК 94(100):327

В. Г. Ціватий

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ У ПОЛІЦЕНТРИЧНОМУ СВІТІ ХХІ СТОЛІТТЯ: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ДИСКУРС

Анализируются исторические традиции, современная роль и значение культурной дипломатии Республики Беларусь в глобализированном мире. Особое внимание обращено на национальные и региональные особенности культурной дипломатии Беларуси в контексте новой стратегии её развития. В условиях полицентричного мироустройства именно культурная дипломатия является самым действенным политико-дипломатическим инструментарием в налаживании взаимопонимания между государствами, укреплении межкультурного и межцивилизационного диалога и коммуникации, продвижении национальных интересов государства и достижении целей национальной безопасности.

Ключевые слова: внешняя политика, дипломатия, культурная дипломатия, институционализация, Республика Беларусь.

На сьогодні, в умовах поліцентричного світоустрою ХХІ ст., беззаперечно, саме культурна дипломатія є найдієвішим політико-дипломатичним інструментарієм у налаштуванні взаєморозуміння між державами, зміцненні міжкультурного й міжцивілізаційного діалогу й комунікації, просуванні національних інтересів держави та досягненні цілей національної безпеки [6, с. 26–29].

Відомий американський політолог М. Каммінгс-молодший надав досить вдале визначення концепту «культурна дипломатія»: «…це обмін ідеями, інформацією, цінностями, традиціями, віруваннями та іншими аспектами культури, які можуть сприяти покращенню взаєморозуміння...» [8].

В умовах посилення міжнародних відносин важливе значення має культура для досягнення взаєморозуміння між державами. Саме в результаті успішних культурних обмінів закладається підґрунтя для поліпшення клімату міжнародного співробітництва в різних галузях, розвитку міждержавної взаємодії в довгостроковій перспективі. Сферою дипломатичної діяльності, пов’язаною з використанням культури для досягнення цілей зовнішньої політики, є культурна дипломатія [9, с. 26–36].

236

ДЗЯРЖАВАЎТВАРАЛЬНЫЯ ПРАЦЭСЫ Ў БЕЛАРУСІ ВА ЎМОВАХ ГЕАПАЛІТЫЧНЫХ ТРАНСФАРМАЦЫЙ У ЕЎРОПЕ

Усучасних складних геополітичних та економічних умовах культурна дипломатія значною мірою впливає на вирішення питань національної безпеки, формування позитивного міжнародного іміджу, налагодження ефективних комунікацій на міжнародному рівні [4, с. 67–69].

Уцьому контексті актуалізується вивчення культурної дипломатії як одного з важливих аспектів сучасних міжнародних відносин. Культурна дипломатія супроводжується введенням держави у світові інституціональні культурні процеси [3, с. 269–280].

Як зазначають відомі білоруські дослідники Володимир Снапковский і Ольга Лазоркіна, на початку 1990-х років процес включення Республіки Білорусь у світовий культурний простір гальмувався низкою факторів, серед яких: «по-перше, незнання або слабке знання Білорусі в Європі і світі; асоціація за кордоном її культурного вигляду та культурної ідентичності з СРСР, радянської Росією, російською культурою та російською мовою; по-друге, внутрішня соціально-економічна криза, першою жертвою якого стали культура, вся духовно-освітня сфера, діячі культури і мистецтва; розпад системи зарубіжного культурного співробітництва з колишніми соціалістичними країнами, активною учасницею якої була УРСР» [8].

Визначивши свій стратегічний курс зовнішньої політики в складних геополітичних умовах 1990-х рр., Республіка Білорусь зарекомендувала себе на міжнародній арені як держава із багатовіковими традиціями, багатою історією, унікальною культурною спадщиною упродовж перших десятиліть ХХІ ст., а особливо – у 2017–

2019 рр. [2, с. 20–22].

На сьогодні сучасна політико-дипломатична ситуація в регіоні виводить Республіку Білорусь на новий рівень розвитку культурної дипломатії. Адже, міжнародний компонент у політичному, соціальному та економічному житті країни зростає, поглиблюються інтеграційні зв’язки, що, у свою чергу, вимагає формування позитивного іміджу держави та його максимального позиціонування в міжнародних контекстах. У такому аспекті інституціоналізовані дипломатія й культура стають одним з пріоритетів державної зовнішньої політики.

На тлі цих подій спостерігається значна активізація міжнародних культурних зв’язків Республіки Білорусь у контексті пошуку й налагодження конструктивного діалогу і міждержавного взаєморозуміння. Зокрема, у багатьох країнах у 2017–2019 рр. пройшли виставки творів білоруських авторів, концерти виконавців і художніх колективів, були організовані міжнародні наукові конференції і симпозіуми, реалізовані масштабні видавничі проекти.

Вирішення нових названих завдань сприяє культурна дипломатія як інструмент зміцнення дружніх зв’язків із зовнішнім світом у відповідності зі своїми національними інтересами. Республіка Білорусь цікава світові своєю культурою, так як саме культура робить білорусів і Білорусь країною унікальною і самобутньою [7, с. 9–14].

Уперіод 2017–2019 рр. у традиційну усталену інституціональну практику білоруської культурної дипломатії увійшли дуже цікаві формати просування країни на міжнародній арені [1, с. 89–96].

У2016–2019 рр. Дні білоруської культури пройшли у В’єтнамі, Італії, Камбоджі, Лаосі, Росії, Туреччини. У той же час Республіка Білорусь приймала Дні культури Вірменії, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Естонії, Автономного регіону Сардинія Італійської Республіки та ін. Білоруські театри гастролювали у Вірменії, Австрії, Бельгії, Болгарії, Німеччині, Іспанії, Литві, Польщі, Україні, Франції тощо.

Усправі популяризації білоруської культури у світі необхідна системна робота державних і громадських інститутів. Флагманами культурної дипломатії в Білорусі є Республіканський центр національних культур, Білоруське товариство дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами, Міжнародна асоціація белорусістів, Білоруська асоціація поріднених міст, Білоруська асоціація клубів ЮНЕСКО та ін.

Найчастіше культурна дипломатія ґрунтується на ініціативах громадських організацій. 500-річчя білоруського друкарства – це особлива віха культурної історії Республіки Білорусь. Саме їй було присвячено комплекс культурно-просвітницьких заходів як на рівні держави, так і за ініціативи громадських організацій.

Установка пам’ятників і меморіальних знаків відомим діячам Білорусі в зарубіжних країнах також має велике значення в справі розвитку культурної дипломатії. Так, пам’ятники Франциску Скорині встановлено в Падуї, Празі, Калінінграді, Янку Купалу – у Москві, Ризі, Гданську, Нью-Йорку, Максиму Богдановичу – в Ярославлі, Володимиру Короткевичу – у Києві, Володимиру Мулявіну – в Єкатеринбурзі і т. д. У той же час зведення пам’ятників і відкриття меморіальних дошок відомим зарубіжним діячам у білоруських містах є свідченням глибокої поваги до інших держав і народів.

Один із провідних аспектів культурної дипломатії – підтримка білорусів світу. Білоруська діаспора налічує понад 3 млн осіб, що проживають у різних країнах, існує близько 200 громадських організацій білорусів по всьому світу.

Уродженці Білорусі, які в силу різних обставин опинилися за межами своєї Батьківщини, внесли значний доробок у розвиток науки, культури, освіти в країнах свого проживання, збагачуючи їх своїм талантом і працею.

Створене ними увійшло в золотий фонд світової науки і культури, залишаючись при цьому невід’ємною частиною науки і культури Білорусі. Великі етнічні групи білорусів існують в Росії, Україні, Польщі, США, Канаді, Великій Британії, Литві, Латвії, Естонії, Ізраїлі та ін.

Сьогодні білоруська діаспора – самий ефективний провідник національної культури. Білоруси світу проводять фестивалі, здійснюють реконструкцію традиційних свят, організовують конференції з актуальних питань білоруської історії та культури [5, с. 175–185].

Потужним ресурсом міжнародного співробітництва володіють міста-побратими – міста, між якими встановлені партнерські відносини в соціальній сфері. Понад 440 білоруських міст мають побратимів у 43 країнах

237

БЕЛАРУСЬ У КАНТЭКСЦЕ ЕЎРАПЕЙСКАЙ ГІСТОРЫІ: АСОБА, ГРАМАДСТВА, ДЗЯРЖАВА

світу. Найчастіше грунт для міжкультурного діалогу з’являється безпосередньо на рівні співпраці між устано- вами-інституціями.

Велику роль у розвитку культурної дипломатії відіграють засоби масової інформації (ЗМІ) і видавничі проекти. В Концепції національної безпеки Республіки Білорусь, одним із заходів щодо захисту від зовнішніх загроз

національної безпеки визначено: «доведення до широких кіл світової громадськості об’єктивної інформації про Білорусь та її позиції по основних міжнародних проблем, зовнішньополітичних ініціативах, досягненнях вітчизняної культури і науки…» [10, р. 196–209].

Уструктурі Національної державної телерадіокомпанії Республіки Білорусь працює міжнародний супутниковий телеканал «Білорусь 24», що забезпечує мовлення білоруською та російською мовами в більш ніж 100 країнах світу. Новинні програми, радіозустрічі з відомими білоруськими діячами, передачі про історію та культуру білоруського народу становлять контент радіо «Білорусь», що віщає на восьми мовах: українською, російською, англійською, німецькою, польською, французькою, іспанською та китайською.

Серед друкованих ЗМІ, орієнтованих на західну аудиторію, – журнал «Білорусь», на сторінках якого відображені основні події з життя Білорусі, що розповідають про творчі досягнення білоруської діаспори в різних країнах світу.

Проте для зміцнення і розвитку культурної дипломатії Республіки Білорусь, на наш погляд, доцільно проведення комплексу дій, зокрема:

1. Необхідно розробити на державному рівні концепцію культурної дипломатії з конкретними пропозиціями та рекомендаціями, спрямованими на просування країни на світовій арені з позиції міжнародної культурної діяльності та популяризацію культури Білорусі за кордоном.

2. Активізувати діяльність дипломатичних представництв Республіки Білорусь для забезпечення широкої присутності білоруської культури в країнах перебування за рахунок проведення на якісному рівні численних заходів, таких як концерти, виставки, конференції, круглі столи, а також для продовження практики проведення Днів культури, збагачуючи існуючий формат новими формами.

3. Виробити державою і громадським сектором єдину стратегію взаємодії з білоруської діаспорою в різних країнах світу, максимально підтримуючи соціально-культурні ініціативи білорусів світу посольствами, акредитованими в цих країнах, Міністерством культури, Міністерством закордонних справ Республіки Білорусь.

4. Посилити потенціал регіональних побратимських зв’язків за допомогою організації спільних двосторонніх гуманітарних проектів і широкого залучення в них установ культури і громадських організацій.

5. Створити умови для участі в міжнародних соціально-культурних програмах студентів профільних спеціальностей білоруських закладів вищої освіти, формуючи тим самим резерв майбутніх фахівців у сфері міжнародних культурних зв’язків і сприяючи придбанню студентами професійних компетенцій.

6. Провести науково-прикладні дослідження в галузі зовнішньої культурної політики та культурної дипломатії.

Отже, у сфері міжнародних відносин важливе місце посідає культурна дипломатія, яка поєднує методи, форми, засоби класичної та публічної дипломатій. Проте однозначного трактування терміна нині не існує. З одного боку, культурна дипломатія – це сфера дипломатичної служби, спрямована на використання культури для цілей зовнішньої політики держави, а з іншого – це міжкультурний діалог, який не обмежується дипломатичними заходами.

Упровідних країнах світу розвиваються різні моделі культурної дипломатії, у яких важливу роль відіграють недержавні структури. Але відрадно акцентувати увагу, що і в Україні, і в Республіці Білорусь набуває неабиякої актуальності саме культурна дипломатія як важлива сфера міжнародних відносин, зовнішньої політики та дипломатії.

Уцьому контексті, першочергове значення для обох країн на сьогодні – є саме підготовка кваліфікованих кадрів, і перспективи подальших наукових досліджень пов’язані з узагальненням теорій і практик культурної дипломатії та зарубіжного досвіду.

Список літератури

1.Косов, О. Роль і місце Республіки Білорусь у процесі врегулювання кризи на сході України / О. Косов, Д. Юрчак // Вісн. Львів. унту. Сер. «Міжнародні відносини». – Львів, 2017. – Вип. 41. – С. 89–96.

2.Толстов, С. В. Українсько-білоруський діалог: пошук нових можливостей / С. В. Толстов // Зовнішні справи. – 2016. – № 12. – С. 20–22.

3.Циватый, В. Г. Институционально-исторические традиции политико-дипломатических систем и дипломатии: социологический аспект // Социология дипломатии: гипотеза, структура и тематические исследования : моногр. / В. Г. Циватый [и др.]. – Киев : Дипломатическая академия Украины при МИД Украины, 2015. – С. 269–280.

4.Циватый, В. Г. Глобальная дипломатия и страны СНГ в условиях полицентричного мира ХХI в.: интеграционное и внешнеполитическое измерения / В. Г. Циватый // Беларусь в современном мире : материалы XV междунар. науч. конф. : сб. науч. ст. – Минск, 2016. –

С. 67–69.

5.Циватый, В. Г. Языковая картина мира и национальные менталитеты в контексте европейских дипломатических практик: исторические традиции и новации / В. Г. Циватый // Молодёжь и наука: слово, текст, личность : сб. науч. ст. – Ульяновск : УлГПУ, 2015. – С. 175–185.

6. Ціватий, В. Г. Поліцентричність сучасного світоустрою: мегатренд ХХI століття (інституційний контекст) / В. Г. Ціватий, О. А. Громико // Зовнішні справи. – 2014. – № 8. – С. 26–29.

7.Шадурский, В. Г. Влияние украинского кризиса на баланс сил в геополитическом квадрате (США, ЕС, Россия, Китай) / В. Г. Шадурский // Труды факультета международных отношений : науч. сб. – Минск, 2015. – Вып. 6. – С. 9–14.

8.Chekalenko, L. D. Foreign Policy of Ukraine : monogr. / based on the scientific concept of Professor Lyudmyla D. Chekalenko / Scientific editor Rector of the Diplomatic Academy of Ukraine under the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine V. G. Tsivatyі. – Кyiv : LAT&K, 2016. – 294 p.

238

ДЗЯРЖАВАЎТВАРАЛЬНЫЯ ПРАЦЭСЫ Ў БЕЛАРУСІ ВА ЎМОВАХ ГЕАПАЛІТЫЧНЫХ ТРАНСФАРМАЦЫЙ У ЕЎРОПЕ

9. International Relations / еdited by Stephen McGlinchey. – Bristol, England, 2017. – Part I : DIPLOMACY. – P. 26–36.

10. Tsivatyi, V. G. National Security as a Component of Global Security: Lessons from Ukraine’s Crises / V. G. Tsivatyi // Eastern Europe Regional Studies. – 2017. – № 2 (4). – P. 196–209.

Вячеслав Григорович Ціватий, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.

Viacheslav Tsivatyi

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

e-mail: tsivatyi@gmail.com

CULTURAL DIPLOMACY OF THE REPUBLIC OF BELARUS IN THE POLICENTRIC WORLD OF THE XXI CENTURY:

INSTITUTIONAL DISCOURSE

The article analyzes historical traditions, the modern role and importance of the cultural diplomacy of the Republic of Belarus in a globalized world. Special attention is paid to the national and regional characteristics of the cultural diplomacy of Belarus in the context of a new strategy for its development. In the conditions of a polycentric world order, cultural diplomacy is the most effective political and diplomatic tool in building mutual understanding between states, strengthening intercultural and inter-civilizational dialogue and communication, promoting the national interests of the state and achieving national security goals.

Keywords: foreign policy, diplomacy, cultural diplomacy, institutionalization, Republic of Belarus.

УДК 327(476:4)

Э. Г. Иоффе

БЕЛАРУСЬ НА ПОЛИТИЧЕСКОЙ АРЕНЕ ЕВРОПЫ

На основе использования отечественных и иностранных источников анализируются положение Республики Беларусь на политической арене Европы, расстановка политических сил в Европе и в мире, способность Беларуси к реализации многих международных проектов, предложения руководства нашей республики по ослаблению международной напряжённости, готовность Республики Беларусь продвигать идеи Хельсинки-2, диалог Европейского Союза и Евразийского экономического союза, ОДКБ и НАТО.

Ключевые слова: геополитика, политическая арена Европы, расстановка политических сил в Европе и мире, Хельсинки-2.

После провозглашения независимого суверенного государства – Республики Беларусь у жителей нашей страны разных возрастов усилился интерес к проблемам геополитики и положения нашего государства на геополитической арене.

Внаше время роль геополитики состоит не в том, чтобы подталкивать межгосударственное соперничество,

ав том, чтобы быть инструментом внешней политики, позволяющим определить ее возможности. исходя из принципа географического детерминизма, то есть научного понимания причинной обусловленности всех социальных явлений.

Факт, который никем не оспаривается, – это выгодное географическое местоположение Республики Беларусь в мировом геополитическом пространстве.

Среди школьников и студентов иногда возникают споры о величине нашей страны – маленькая она или большая? Можно ответить одним словом – средняя европейская страна по территории и населению.

По площади Республика Беларусь превосходит Грецию, Португалию. Австрию, Данию, Нидерланды, Бельгию. Среди стран СНГ по этому показателю наша страна занимает шестое место после Российской Федерации, Казахстана, Украины, Туркменистана и Узбекистана [1, c. 5].

Анализируя геополитическое положение Республики Беларусь, мы, в первую очередь, акцентируем внимание на то, что она находится в центре Европы, на стыке цивилизаций и геополитических интересов великих держав. К сожалению, наша страна не имеет выходов к морям, на ее территории отсутствуют какие-нибудь значительные запасы полезных ископаемых. В то же время наша страна обладает весьма сильным экономическим и научно-техническим потенциалом, разветвленной коммуникационной системой, которая позволяет соединить высокотехнологические страны с сырьевыми ресурсами Российской Федерации. Республика Беларусь обладает определенной и немалой военной силой, позволяющей обеспечить защиту своего государственного суверенитета и территориальной целостности.

Сегодня существенно изменилась расстановка политических сил в Европе. Есть ряд оснований сделать вывод, что ликвидирован пояс нашей безопасности, который существовал на западной границе. Всех беспокоит сложившаяся макроэкономическая ситуация, некоторый спад жизненного уровня, инфляция, превышение импорта над экспортом. Все это выдвинуло перед Национальным собранием Республики Беларусь, Президентом и правительством множество проблем, необходимость правильного определения приоритетов и планов развития, прежде всего установления добрососедских отношений со странами ближнего зарубежья.

Министр иностранных дел нашей страны В. В. Макей отметил: «Сегодня Республика Беларусь располагает дипломатическими представительствами в 59 государствах мира. С учётом аккредитации послов по совместительству наша страна представляет 116 из 177 государств, с которыми установлены дипломатические отношения. Замечу, что 177 государств – это более 90 % от общего количества (193) государств – членов ООН» [2, с. 11].

Всвоей деятельности на международной арене наша страна руководствуется принципом многовекторности. Интересы страны естественным образом охватывают как западный, так и восточный векторы, так как Беларусь расположена на перекрестке путей с Запада на Восток.

239

БЕЛАРУСЬ У КАНТЭКСЦЕ ЕЎРАПЕЙСКАЙ ГІСТОРЫІ: АСОБА, ГРАМАДСТВА, ДЗЯРЖАВА

В своём программном докладе на совещании с руководителями загранучреждений Республики Беларуси «Внешняя политика Республики Беларусь в новом мире» 22 июля 2004 г. Президент нашей страны А. Г. Лукашенко определил четыре характерных черты современного геополитического положения Беларуси:

1)Беларусь по количеству населения и размерам территории – не малая, а средняя по европейским меркам страна;

2)это страна с развитой экономикой, основанной не на добыче и продаже полезных ископаемых, а на переработке сырья и производстве готовой продукции. В Беларуси создана экономика открытого типа, где фактически экспортируется около 60 % валового внутреннего продукта;

3)Беларусь расположена на очень чувствительном геополитическом перекрестке, на котором сосредоточены торговые и транзитные пути между Востоком и Западом;

4)Беларусь – страна с внушительным военным потенциалом, который позволяет ей войти в число первых 50 государств мира [3, с. 2].

115 лет тому назад – в 1904 году британский геополитик Х. Маккиндер ввёл в научный оборот термин «Хартленд», обозначающий географическую «ось истории» [4, с. 163].

В связи с этим нельзя не согласиться со следующей точкой зрения белорусского исследователя Д. Н. Любкина [7, с. 67–69]:

«Беларусь, несмотря на отсутствие выхода к морю, занимает выгодное геополитическое положение. В значительной степени это обусловлено её нахождением на западном рубеже так называемого “Хартленда” – географической оси истории. Именно этот фактор определяет основные транзитные преимущества нашей страны.

Если использовать другие подходы к пониманию сути “Хартленда”, в частности те, которых придерживается американский политолог Д. Хусон [5, с. 21], то оценка геополитического положения Беларуси, находящейся между ресурсным и технологическими полюсами Евразии, только повысится. Более того, сегодня она значительно возросла в результате включения нашей страны в китайский глобальный проект «Один пояс – один путь» по модернизации древнего торгового Шёлкового пути в Европу…

Находясь на границе водораздела между Балтийским и Чёрным морями, наша страна чётко вписывается в логистику балтийскочерноморского транзита и выступает в качестве “сухопутного моста”, соединяющего два европейских побережья, формирующих, по Спикмену (американскому геополитику. – Э. И.), один из мировых центров силы.

Основываясь на теории американского политолога С. Хантингтона, можно сделать вывод, что Беларусь находится на границе, разделяющей конфликтующие “западную” и “православную” цивилизации, и территориально включена в ранг последней [6, c. 17].

… Итоговая дегрессия этнических пределов Беларуси также объясняется нахождением на линии цивилизационного разлома и, соответственно, в числе объектов территориальных споров и политического торга. Всё это, с геополитической точки зрения, подтверждает пограничный статус Республики Беларусь, говорит о необходимости его постоянной оценки и эффективного использования, исключая или минимизируя опасное трансграничное влияние извне».

Учитывая сложность, а нередко и непредсказуемость внешней политики ряда зарубежных стран на современном этапе, особенно политического руководства США, очень важно чётко определить цели, задачи и главные ориентиры внешней политики Республики Беларусь.

В своём ежегодном Послании белорусскому народу и Национальному собранию Республики Беларусь 24 апреля 2018 г. Президент Республики Беларусь А. Г. Лукашенко подчеркнул [8, c. 18–19]:

«Беларусь смогла занять собственную нишу в мире, став самостоятельным региональным игроком. Глобальные внешнеполитические инициативы, в основе которых идеи безопасности и сотрудничества (так называемый процесс “Хельсинки-2”), стали логичным выражением объединяющей повестки дня, предлагаемой Минском мировому сообществу…

Наша многовекторная внешняя политика останется последовательной и предсказуемой. Мы продолжаем выстраивать сотрудничество с разными партнёрами, уравновешивать свои интересы между различными полюсами силы, культивировать новые геополитические опоры и “подушки безопасности”. Подтверждениями тому являются наш первый опыт председательства в Международной организации за пределами СНГ – Центрально-Европейской инициативе – и проведение впервые в истории страны сессии Парламентской ассамблеи ОБСЕ. Успешным стало и наше председательство в ОДКБ.

Мировое сообщество увидело способность Минска реализовать значимые проекты. Повышение роли Беларуси в региональной и международной политике – это общая стратегическая задача, которую должны решать сообща МИД и другие заинтересованные министерства, ведомства и предприятия…

У нас нет излишних геополитических амбиций, но нет и комплекса аутсайдера. Мы испытываем гордость за свою страну. Уважая все нации и государства, имеем полное право требовать такого же уважения к себе. Беларусь – европейская страна с добротной развивающейся экономикой, спокойной общественно-политической ситуацией, межконфессиональным миром и порядочной ответственной внешней политикой. Мы никому не создаём проблем, а только помогаем их решать, если нас об этом просят. Но не будем забывать, что не всех наши успехи радуют».

Рост геополитического потенциала нашей республики связан с векторами её внешней политики. Двух векторов – условно говоря, восточного и западного – для эффективной политики недостаточно. Мы должны расширить число «опорных точек» на международной арене за счет наращивания «дальней дуги» союзников и партнеров. В средствах массовой информации Республики Беларусь и ряда зарубежных стран возникла дискуссия о вариантах экономического развития нашей страны. Интересным вариантом экономического развития нашей республики стала избранная в 1994 г. пришедшим к власти Президентом опора на развитие существующей промышленной базы. Для этого, естественно, требовались большие объемы дешевых ресурсов и рынки сбыта для производимых промышленных товаров преимущественно низкого качества. В то время и то, и другое было только у России.

Анализируя проблемы военной опасности и военной угрозы в новой Военной программе Республики Беларусь, следует иметь в виду, что в ней расширен и уточнён перечень внешних и внутренних опасностей на уровне рисков и вызовов, которые, при определённых условиях, могут привести к возрастанию военной опасности до уровня военной угрозы нашему государству.

240

Соседние файлы в папке Беларусь