83.Сімейні форми опіки дітей-сиріт та дітей ,позбавлених батьківського піклування,їх характеристика

Трансформація українського суспільства у напрямі всесвітньо-визнаних демократичних стандартів,зокрема,ратифікація України в 1991 конвенцією ООН «Про права дитини,»зумовила зміну пріоритетів,щодо форми виховання дітей сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування,виходячи з того,що гармонійний розвиток дитини найкраще забезпечується в сім’ї,пріоритетними формами влаштування долі осиротілої дитини в нашій державі є:

-усиновлення(удочеріння);

-опіка(піклування)

- ДБСТ

-прийомна сім’я

Усиновлення (удочеріння) - найбільш переважна форма пристрою дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків. Усиновлення- це перехід прав й обов'язків від біологічних батьків (батька) дитини до усиновителів (усиновителеві), при якому дитина в правовому відношенні повністю прирівнюється до біологічних дітей усиновителя. При цьому, природно, втрачаються усі права й обов'язки рідних (біологічних) батьків дитини.

Усиновлення — це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення провадиться виключно в інтересах дитини.

Усиновленою може бути дитина (у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи), яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина, покинута в пологовому будинку, в іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати звідти батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.

Якщо на обліку дітей для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути, як правило, роз'єднані при усиновленні.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років.

Не можуть бути усиновлювачами особи:

• обмежені у дієздатності;

• визнані недієздатними;

• позбавлені батьківських прав;

• що були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;

• що перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

• що зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

Прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання;

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Батьки-вихователі - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації - до його закінчення.

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть

за бажанням або за рекомендацією служби у справах дітей пройти

курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування.

Поняття опіки і піклування

Питання опіки та піклування відноситься як до сімейно¬го, так і цивільного права, тому що особисті немайнові та майнові відносини громадян з організаціями та між собою регулюються та охороняються як сімейним, так і цивільним законодавством.

Для того, щоб громадянин мав змогу вступити на захист своїх порушених особистих та майнових прав, він повинен володіти цивільною дієздатністю, тобто здатністю своїми дія¬ми набувати цивільних прав та приймати на себе обов'язки.

Для того, щоб особа мала здатність здійснювати юридич¬не значимі дії та нести за неправомірні вчинки відпові¬дальність, вона повинна повністю усвідомлювати свої дії та бути здатною ними керувати. Тому наявність дієздатності у особи залежить від віку та стану її здоров'я.

Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав та створювати для себе цивільні обов'язки виникає у повному обсязі з досягненням повноліття, тобто по досяг¬ненню вісімнадцятирічного віку.

Оскільки законодавство України в окремих випадках доз¬воляє вступ до шлюбу до досягнення шлюбного віку, то особи в цьому випадку набувають дієздатності в повному обсязі з часу вступу до шлюбу.

Ті громадяни, які взмозі своїми діями набувати цивільні права та нести обов'язки, є дієздатними, отже, вони самі і без сторонньої допомоги взмозі ставати на захист своїх прав та інтересів.

У випадках, коли громадяни з тих чи інших причин (не¬повноліття, хвороба, похилий вік) не мають можливості са¬мостійно захищати свої права та виконувати обов'язки, над ними встановлюється опіка чи піклування, і тоді їх інтереси відстоюють опікуни чи піклувальники.

Під встановленням опіки чи піклування слід вбачати при¬значення опікуна чи піклувальника для захисту (охорони) прав та інтересів особи, яка не має можливості повністю або частково самостійно здійснювати ці функції.

Згідно до статті 128 КпШС України опіка та піклування встановлюється для виховання неповнолітніх дітей, які вна¬слідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків або з інших причин лишилися без батьків¬ського піклування, а також для захисту особистих і майно¬вих прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається Первомайською районною держадміністрацією на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання Миколаъвського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Прийомна сім’я є однією з форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, що втратили батьків, або їхні батьки в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, потребують родинного тепла і виховання. Прийомна сім’я – це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Порядок прийому дітей в сім’ї встановлено Постановою Кабінету міністрів України № 565 від 26 квітня 2002 року "Про затвердження Положення про прийомну сім’ю". Ті, хто взяли дітей у прийомну сім’ю, є прийомними батьками, а влаштовані діти – прийомними дітьми.

Прийомна сiм'я, як форма виховання дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, не є новою для України. Як свідчать історичні данні, в Київській Русі, ще за часів Ярослава Мудрого, існували не лише сімї, які можна назвати прийомними, а й необхідні закони й правила, що регулювали ці питання. Пізіше, в Росiйськiй iмперiї сiмейнi форми влаштування дiтей стали приватною iнiцiативою членiв царської та шляхетних родин, сiмей багатих купцiв.