19. Дайте характеристику об'єктам та суб'єктам соціальної роботи

Об'єкти

Відмінною рисою об'єктів соціальної роботи є наявність важкій життєвій ситуації:

- Інвалідність (порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами, що приводить до обмеження життєдіяльності);

- Нездатність до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою (обмеження можливостей пересування, неможливість виконувати побутові та гігієнічні процедури);

- Сирітство (втрата особами віком до 18 років, батьків внаслідок смерті);

- Бездоглядність (невиконання батьками своїх функцій нагляду та виховання дитини і загроза повного розриву дитини та родини);

- Малозабезпеченість (недостатність матеріального ресурсу як засоби задоволення вітальних і соціальних потреб);

- Безробіття (проблема працездатних громадян, з тих чи інших причин не беруть участь у виробничій діяльності, не мають роботи і заробітку (доходу), готових приступити до роботи);

- Відсутність певного місця проживання (фактичні відсутність соціально прийнятного житла, недостатність матеріальних можливостей, порушенням людського «мікросвіту», що проявляється в поневіряння, бродяжництві, відсутності певних занять);

- Конфлікти і жорстоке поводження в сім'ї (зіткнення подружжя, дітей і батьків, викликані важко вирішуваними протиріччями, пов'язані з протиборством і гострими емоційними переживаннями;

- Фізичне, психічне (емоційний) та сексуальне (статеве) насильство;

- Самотність (суб'єктивний стан показує розкол мережі відносин і зв'язків внутрішнього світу особистості) і пр.

В даний час об'єктом соціальної роботи є люди, які ставлять перед собою певні цілі, але не в змозі самі їх реалізувати, відчуваючи в силу цього почуття незадоволеності життям. За кожної людської проблемою криється безліч особистих, тобто незадоволених потреб цілої групи людей. Якими б специфічними не були, наприклад, особисті проблеми тих чи інших безробітних, що розрізняються за статтю, віком, сімейним станом, рівнем освіти чи спеціальності, кожна з них є проявом соціальної проблеми, званої безробіттям. Тому можна сказати, що об'єктами соціальної роботи є різні групи людей, що зазнають труднощі при вирішенні проблем, які виникають в їх житті.

Розглядаючи соціальну роботу в її безпосередньому, вузькому значенні, ми розуміємо під об'єктами саме ці групи, верстви населення, їх окремих представників, індивідів. Цих об'єктів досить багато.

Спробуємо класифікувавши їх з урахуванням пріоритетності підстав для цієї класифікації:

- Стан здоров'я, яке не дозволяє самостійно вирішувати життєві проблеми: це такі групи населення: інваліди (як дорослі, так і діти), особи, які зазнали радіаційного впливу, сім'ї, в яких є діти-інваліди, дорослі і діти, які мають психологічні труднощі, відчувають психологічні стреси, схильні до суїцидальних спроб;

- Служба і праця в екстремальних соціальних умовах: до цієї групи осіб відносяться учасники Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них особи, трудівники тилу під час Великої Вітчизняної війни (чия життєва ситуація посилюється похилим віком та станом здоров'я), вдови та матері військовослужбовців, які загинули під час Великої Вітчизняної війни і в мирний час, колишні неповнолітні в'язні фашистських концтаборів;

- Літній, пенсійний вік людей, в силу чого вони опинилися в складній життєвій ситуації; це самотні літні люди і сім'ї, що складаються з пенсіонерів (по віку, інвалідності та іншим підставах);

- Девіантна поведінка в його різних формах і видах: до цих категорій належать діти і підлітки девіантної поведінки; діти, які відчувають жорстоке поводження і насильство; опинилися в умовах, що загрожують здоров'ю та розвитку; особи, які повернулися з місць позбавлення волі, спеціальних навчально-виховних установ ; сім'ї, в яких є особи, які зловживають алкоголем, вживають наркотики;

- Важке, неблагополучне становище різних категорій сімей: до цієї групи населення можна віднести сім'ї, які мають на утриманні дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків; сім'ї з низьким рівнем доходів; багатодітні сім'ї; неповні сім'ї; сім'ї, в яких батьки не досягли повноліття; молоді сім'ї; розлучається сім'ї; сім'ї з несприятливим психологічним мікрокліматом, конфліктними відносинами, педагогічної неспроможністю батьків;

- Особливе становище дітей (сирітство, бродяжництво тощо): на цій підставі доцільно виділити наступні групи: самостійно проживають випускники дитячих будинків та шкіл-інтернатів (до досягнення ними матеріальної незалежності і соціальної зрілості); осиротілі або залишилися без піклування батьків діти ; бездоглядні діти і підлітки;

- Бродяжництво, бездомність: до цієї групи належать особи без певного місця проживання, зареєстровані біженці, вимушені переселенці;

- Передпологове і післяпологове стан: це групи вагітних жінок і годуючих матерів, а також групи матерів, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною;

- Правове (і в зв'язку з цим соціальне) становище осіб, які зазнали політичних репресій і згодом реабілітованих [7, 24].

Другою найважливішою групою об'єктів соціальної роботи є різні сфери життєдіяльності людей. В цьому випадку під соціальною роботою слід розуміти головним чином її широке тлумачення як рішення не тільки повсякденних проблем, а й рішення, запобігання гострих соціальних проблем в глобальному масштабі (безробіття, злидні, різні соціальні захворювання, найбільш гострі форми девіантної поведінки та інші проблеми соціалізації людини , груп, спільнот). Сфери життєдіяльності як об'єкти соціальної роботи вельми різноманітні. Серед них найважливішими є:

- Сфера виробництва, виробничої і соціальної інфраструктури. Ця сфера включає в себе середовище, обстановку, процес створення матеріальних та інших благ; комплекс галузей господарства, які обслуговують промислове і сільськогосподарське виробництво, а також населення; матеріально-речові елементи, що забезпечують умови життєдіяльності в суспільстві - у виробничій, політичній і духовній сферах, в сім'ї та побуті;

- Міські та сільські, а також проміжні форми розселення. З точки зору соціальної політики та соціальної роботи в цій сфері життєдіяльності людей важливо враховувати розміри поселень, концентрацію в них населення, рівень розвитку продуктивних сил, види виробництва (промислового і сільськогосподарського та ін), насиченість об'єктами культурно-побутового призначення, благоустрій, розвиток транспорту , засобів зв'язку і т.д.;

- Сфера охорони здоров'я - система державних, приватних та змішаних підприємств і установ, що здійснюють заходи з охорони здоров'я, попередження та лікування хвороб і подовження життя людини;

- Сфера освіти, що включає всі види і форми навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, починаючи з дитячих садків і закінчуючи вищими навчальними закладами, а також відповідну інфраструктуру;

- Сфера науки - область життєдіяльності, здійснювана науково-дослідними інститутами та лабораторіями, науковими центрами, конструкторськими бюро та іншими установами, колективами й окремими вченими і спрямована на отримання, обгрунтування та систематизацію об'єктивних знань про явища і процеси, що протікають в природі і суспільстві;

- Сфера культури включає в себе предметні результати діяльності людей (машини, споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми моралі і права і т.д.), а також людські сили і здібності, реалізовані в діяльності (знання, вміння, навички, рівень інтелекту, морального та естетичного розвитку, світогляд, способи і форми спілкування людей);

- Культурно-дозвіллєва сфера - частина неробочого часу, яка використовується для відпочинку та розваги (відвідування закладів культури та масових видовищ, ігри, танці, читання і т.д.), творчою та аматорської діяльності, занять фізкультурою і спортом, а також вся інфраструктура організації відпочинку і розваг, творчою та аматорської діяльності;

- Силові структури суспільства включають в себе армію, військовий флот, прикордонні частини, міліцію (поліцію), ОМОН і інші силові підрозділи, які здійснюють захист держави від зовнішніх ворожих сил і опозиції всередині країни. Сюди ж включається, природно, вся інфраструктура силових підрозділів, покликана забезпечити виконання відповідних функцій зазначених силових структур;

- Пенітенціарна система - це виправно-трудові установи, в яких відбувають покарання люди, які вчинили правопорушення чи злочин, а також діяльність по здійсненню покарань та виправлення (позитивної соціалізації) караних;

- Соціально-етнічна середу - в широкому сенсі це суспільно-політична система в цілому, в якій функціонує (діє, розвивається) соціально-етнічна спільність: суспільний поділ праці, спосіб (способи) виробництва, сукупність суспільних відносин і інститутів, суспільну свідомість, культура даного суспільства (спільноти); у вузькому сенсі означає безпосереднє оточення соціально-етнічної спільності, групи, шару, окремих їх представників: сім'ї, сімейно-побутові відносини, трудові та поселенські колективи, різноманітні групи людей соціального та соціально-етнічного характеру;

- Сфера побутового обслуговування населення - частина сфери обслуговування, надання невиробничих та виробничих послуг (ремонт житла, хімчистка речей, пошиття та ремонт одягу, взуття, Автотехобслуговування, прокат, послуги лазень, перукарень, пралень, фотоательє, ремонт побутової техніки і т.д. ) відповідними установами і підприємствами

У кожній з цих сфер як об'єктів соціальної роботи з урахуванням їх специфіки розв'язуються (повинні вирішуватися) питання щодо створення нормальних умов праці та відпочинку, надання медичної та іншої допомоги, підтримки, соціального захисту працюючих в цих сферах людей і всіх груп, верств населення, пов'язаних прямо або побічно з цими сферами. В кінцевому рахунку мова йде про створення (шляхом здійснення соціальних заходів) нормальних умов життєдіяльності, здійснення позитивної соціалізації людей, їх різних груп і прошарків, окремих особистостей.

На якому б рівні - індивідуальному чи груповому - не виникали людські проблеми, об'єктом допомоги з боку соціальних працівників (або просто об'єктом соціальної роботи) є люди, які ставлять перед собою певні цілі, але не в змозі самі їх реалізувати, відчуваючи в силу цього почуття незадоволеності життям. За кожної людської проблемою криється безліч особистих, тобто незадоволених потреб цілої групи людей. Якими б специфічними не були, наприклад, особисті проблеми тих чи інших безробітних, що розрізняються за статтю, віком, сімейним станом, рівнем освіти чи спеціальності, кожна з них є проявом соціальної проблеми, званої безробіттям.

Тому можна сказати, що об'єктами соціальної роботи є різні групи людей, що зазнають труднощі при вирішенні проблем, які виникають в їх житті.

Групи людей, які є об'єктами соціальної роботи, можна розбити на три категорії. До першої відносяться соціально незахищені групи, до другої - маргінальні, до третьої - особи з поведінкою, що відхиляється. Говорячи про об'єкт соціальної роботи, мають на увазі різні групи людей, які відчувають труднощі при вирішенні постають перед ними проблем. Іншими словами, об'єкт цей вкрай неоднорідний: їм може бути не тільки бомж, який внаслідок свого способу життя майже втратив людську подобу, але і цілком респектабельний чоловік, що страждає від самотності.

Суб'єкти

Відмітною властивістю суб'єкта стає наявність у нього мети - передбачуваного результату. Що стосується суб'єкта соціальної роботи, то він також не є однорідним, а розпадається на три рівні. Дійсно, безпосередню роботу з клієнтами здійснюють соціальні працівники, але усі вони належать до тих чи інших організацій, що спеціалізуються на наданні допомоги нужденним (або агентствам), які засновують свою діяльність на законах, прийнятих державою.

Будучи соціальним інститутом, держава входить у політичну систему суспільства. Поряд з певною територією, на яку поширюється юрисдикція держави, її ознаками є наявність органів і установ, що здійснюють функції державної влади, а також право, закріплює систему санкціонованих їм норм. Для управління різними сферами життя суспільства держава створює органи, що представляють собою ієрархічні системи на чолі з відповідними міністерствами (наприклад, органи охорони здоров'я або народної освіти).

Крім міністерств, ці системи включають в себе місцеві органи управління. Об'єктами управління з боку держави є установи, що діють в різних сферах життя суспільства (наприклад, лікарні або навчальні заклади). Якщо вони належать державі, то їх управління здійснюється безпосередньо їм, а якщо громадським організаціям або приватним особам, то опосередковано, тобто через існуюче законодавство.

Управління соціальною сферою здійснюється державою за допомогою створюваних ним органів, а також системи законів, в яких знаходить своє вираження його політика. Здійснювана спочатку лише епізодично, коли суспільні або природні катаклізми вимагали прийняття екстраординарних заходів, спрямованих на допомогу людям, що потрапили в біду, соціальна політика держави набула систематичний характер лише в XIX в. Саме тоді були закладені основи соціального законодавства, а завдання надання допомоги нужденним стали покладати на органи державного управління, зокрема, міністерства охорони здоров'я і внутрішніх справ. В даний час це законодавство є досить розгалужену систему, в основі якої лежить Загальна декларація прав людини, прийнята ООН в 1948 р.

В Преамбулі до Загальної декларації прав людини йдеться, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, а також їх рівних і невід'ємних прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Ці права сформульовані в тридцяти статтях Декларації, проголошеної ООН як завдання, до виконання якого повинні прагнути усі держави. До Загальної декларації прав людини примикає цілий ряд міжнародних документів, що мають більш конкретний характер, наприклад, Конвенція ООН про права дитини.

Соціальна робота неможлива без держави, створює для неї законодавчу основу, а також без соціальних агентств, які займаються її організацією. Провідна роль у здійсненні соціальної роботи належить, однак, не державі і не організаціям, які займаються професійною допомогою нужденним, а соціальним працівникам, оскільки саме на них лежить безпосередня робота з людьми, які потребують допомоги.

Будучи представниками однієї професії, що розуміється як допомога людям у вирішенні проблем, з якими вони стикаються в своєму повсякденному житті, соціальні працівники можуть мати різні спеціальності. Наявність цих спеціальностей, тобто видів занять в рамках однієї професії, відображає різноманіття проблем, з якими вони мають справу на практиці. У 1991 р. перелік спеціальностей, що мають у Росії офіційний статус, поповнився ще п'ятьма. Мова йде про наступні: спеціаліст з соціальної роботи, соціальний педагог, педагог-організатор, завідувач відділенням соціальної допомоги вдома одиноким непрацездатним громадянам та соціальний працівник. Розрізняючись посадовими обов'язками та кваліфікаційними вимогами, ці спеціальності утворюють ієрархію, вище становище в якій займає фахівець з соціальної роботи, а нижче - соціальний працівник [23, 131].

Головним суб'єктом соціальної роботи є, зрозуміло, не організації, не об'єднання, а люди, що займаються соціальною роботою професійно чи на громадських засадах.

Говорячи про суб'єкта соціальної роботи, важливо мати на увазі ще одну обставину. Серед них є ті, хто в основному займається організацією соціальної роботи (їх можна назвати організаторами або керівниками), а є ті, хто безпосередньо надає соціальну допомогу. Їх умовно можна назвати практичними соціальними працівниками.

Класифікація суб'єктів соціальної роботи виглядає наступним чином:

1. Організації, установи, соціальні інститути суспільства; до них відносяться: по-перше, держава зі своїми структурами в особі законодавчої, виконавчої та судової влади різного рівня. У цій структурі особливу роль відіграє Міністерство охорони здоров'я і соціального розвитку, а також виконавчі органи управління соціальною роботою на регіональному рівні (органи соціального захисту країв, областей, республік, автономних утворень), міст, місцевих адміністрацій, по-друге, різного роду соціальні служби: територіальні центри соціальної допомоги сім'ї і дітям; соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх; центри допомоги дітям, які залишилися без піклування батьків; реабілітаційні центри для дітей та підлітків; центри психологічної допомоги населенню; центри екстреної психологічної допомоги по телефону та ін; по-третє, адміністрації державних підприємств, організацій, установ, вузів і т.д. та їх підрозділи.

2. Громадські, благодійні та інші організації та установи: профспілки, відділення Дитячого фонду, товариства Червоного Хреста, приватні соціальні служби, організації і т.д. Недержавними благодійними організаціями в Росії є, зокрема, Московський Будинок милосердя, благодійні фонди «Причетність», «Душа людини», «Метрополь» (м. Москва), Асоціація допомоги біженцям (Санкт-Петербург), «Алтай-СНІД» та ін . Сьогодні в Росії благодійна діяльність здійснюється у відповідності з Федеральним законом «Про благодійну діяльність та благодійні організації», який забезпечує правове регулювання цієї діяльності, гарантує підтримку її учасникам, створює правові основи для розвитку діяльності благодійних організацій, в, зокрема встановлення податкових пільг.

3. Люди, що займаються практичною соціальною роботою професійно чи на громадських засадах. Фактично вони є представниками двох зазначених суб'єктів соціальної роботи. При цьому їх можна розділити на дві групи: організатори-управлінці й виконавці, практичні соціальні працівники, які надають безпосередню допомогу, підтримку, забезпечують соціальний захист клієнтів, представників уже розглянутих нами об'єктів соціальної роботи. Соціальні працівники - це особлива група, оскільки вони повинні володіти певними професійними і духовно-моральними якостями. За деякими даними, в світі налічується близько 500 тис. професійних соціальних працівників. Багато дипломованих фахівців з'явилося в останні роки в Росії. Недипломованих, але професійно займаються соціальною роботою фахівців значно більше, особливо в тих країнах (в тому числі і в Росії), в яких відносно недавно введена нова професія - «соціальний працівник». Точних даних про те, скільки людей займаються соціальною роботою на громадських засадах, немає, але їх число велике (прийнято вважати, що один соціальний працівник обслуговує 10-15 осіб).

4. Викладачі, а також ті, хто сприяє закріпленню знань, навичок, умінь: керівники студентської практики, наставники, практичні соціальні працівники та інші працівники, що сприяють проходженню практики студентів (слухачів) в різних організаціях, установах, підприємствах соціальної сфери.

5. Дослідники соціальної роботи: науковці аналізують стан соціальної роботи, використовуючи різні методи, розробляють наукові програми, фіксують існуючі і зароджуються тенденції в цій галузі, публікують наукові звіти, книги, статті з проблематики соціальної роботи. Велику роль в цьому процесі відіграють кафедри провідних вузів країни, лабораторії, наукові установи, дисертаційні ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій в галузі соціальної проблематики. В Росії практично вже створено кілька дослідних шкіл соціальної роботи: філософська, соціологічна, психологічна та ін Їх представники, розробляючи проблематику соціальної роботи, приділяють особливе значення окремих її напрямів [11, 27].

В якості суб'єктів соціальної роботи виступають люди, установи, організації (благодійні організації, суспільства милосердя типу Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, це і громадські організації: Російська асоціація соціальних служб, Асоціація соціальних педагогів та соціальних працівників, Спілка офіцерів), соціальні інститути, покликані вирішувати і вирішальні ті чи інші завдання, проблеми, що стоять перед об'єктами соціальної роботи. Існуючі в даний час суб'єкти соціальної роботи мають різну ступінь включеності в практику соціальної роботи, так висока ступінь включеності характерна для державного сектора; середня - у недержавного та комерційного сектору.