![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Аналіз проблеми інтелектуального, емоційно-вольового та морального розвитку вихованців державних закладів опіки Аналіз проблем інтелектуального розвитку вихованців
- •Проблеми емоційно-вольового розвитку вихованців
- •Проблеми морального розвитку особистості вихованців
- •2. Важковиховуваність як передумова виникнення відхилень у поведінці підлітків
- •Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації
- •3.Взаємодія соціального педагога з класними керівниками та шкільним психологом
- •4. Визначте за якою схемою треба робити аналіз заходу соціально-педагогічного спрямування.
- •5. Зміст соціально-педагогогічної діяльності з молодою сім’єю
- •6. Основні завдання у роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами.
- •7. Визначте основні типи сімей та їх вплив на формування особистості дитини.
- •Традиційно виділяють декілька типів сімей:
- •8. Особливості управління волонтерськими ресурсами в нуо
- •9. Визначення предмета і завдань соціальної педагогіки.
- •10. Провідні категорії соціальної педагогіки
- •11. Провідні функції соціально-педагогічної підтримки дітей, які стали жертвами насильства.
- •12. Роль неурядових організацій в роботі щодо соціального захисту населення країни.
- •13. Визначити соціальні передумови виникнення агресивності та жорстокості у підлітковому середовищі
- •14. Співвідношення виховання та соціалізації в історичній ретроспективі
- •15. Визначте та охарактеризуйте фактори, механізми, агенти та засоби соціалізації
- •16. Основні напрямки роботи соціального педагога з багатодітними сім’ями
- •17. Специфіка використання гри в умовах вуличної соціальної роботи
- •18. Класифікація неблагополучних сімей
- •19. Дайте характеристику об'єктам та суб'єктам соціальної роботи
- •20. Девіантна поведінка дітей та молоді, як форма соціальної дезадаптації.
- •21. Депривація як головний чинник розвитку дитини поза родиною.Обсяг та зміст поняття «депривація», види депривації та її характеристика.
- •22. Державна система опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: структура, мета, основні завдання та особливості діяльності на сучасному етапі.
- •«Діти вулиці»: поняття, категорії, напрямки роботи соціального педагога
- •24. Закордонна соціальна робота з різними проблемами й групами населення з числа жінок і чоловіків: гендерно-диференційований підхід.
- •Політика і моделі батьківства в країнах Заходу.
- •25.Захист прав дитини як соціально-педагогічна проблема
- •26. Зміст спр з обдарованими дітьми
- •27. Додатково документ
- •28. Критерії ефективності соціально-педагогічної діяльності соціального педагога
- •29. Місце соціальної педагогіки в структурі педагогічних наук та її міждисциплінарні зв’язки.
- •31. Конспект тср в зк(Луценко)
- •32. Напрями спр в межах пенітенціарної педагогіки.
- •1. Основні завдання і принципи перевиховання
- •2.Етап безпосередньої реалізації.
- •36. Етапи здійснення соціального супроводу клієнта
- •38. Охарактеризуйте в цілому особливості підготовки соціальних працівників за кордоном
- •39. Охарактеризуйте критерії ефективності професійної діяльності соціального педагога
- •40. Охарактеризуйте критерії професійної компетентності соціальних працівників
- •41. Охарактеризуйте напрями соціальної роботи по захисту інтересів жіноцтва
- •43. Основні напрями державної молодіжної політики в умовах сучасної України
- •44. Технологія соціальної опіки і піклування передбачає такі напрямки:
- •45. Охарактеризуйте основні причини, фактории та теорії девіантної поведінки.
- •Теорія контролю.
- •Теорії макрорівня.
- •Теорія ярликів.
- •46. Охарактеризуйте основні форми соціально-педагогічної допомоги у школі.
- •47. Охарактеризуйте особливості соціальної роботи в сфері дозвілля.
- •48. Охарактеризуйте принципи соціально-педагогічної діяльності.
- •49. Охарактеризуйте рівні соціалізації на кожному етапі розвитку особистості.
- •50. Охарактеризуйте сім’ю як інститут виховання: функції, класифікація, особливості снування на сучасному етапі.
- •51. Охарактеризуйте соціальну педагогіку як галузь педагогічної науки: визначте об’єкт, предмет, завдання соціальної педагогіки.
- •52.Охарактеризуйте соціальну педагогіку як інтегративну галузь знань.
- •53. Охарактеризуйте соціальну терапію та методи її реалізації.
- •54.Охарактеризуйте суб’єктивні та об’єктивні фактори перетворення людини на жертву соціалізації
- •55.Охарактеризуйте сфери діяльності та спеціалізації соціального педагога
- •56.Охарактеризуйте тренінг як метод соціально-педагогічної діяльності.
- •57.Охарактеризувати основні моменти з охорони праці жінок, неповнолітніх, людей з обмеженими можливостями, людей похилого віку.
- •58. Вплив соціального виховання на розвиток дитини
- •59.Проаналізуйте діагностичний інструментарій діяльності соціального педагога (на прикладі роботи з певною категоріею клієнтів)
- •60.Проаналізуйте історію виникнення соціальної педагогіки як окремої галузі знань.
- •61.Проаналізуйте основні функції соціального педагога в межах загальноосвітнього закладу
- •62.Проаналізуйте особливості роботи соціального педагога з інвалідами та їх сімями
- •63.Проаналізуйте роль урбанізації в житті суспільства і соціалізації людини
- •64. Проаналізуйте співвідношення та взаємодію соціальної педагогіки та соціальної роботи
- •65.Проаналізуйте шляхи вирішення проблем жорстокогоповодження над дітьми в сімї
- •66. Провідні принципи діяльності соціального педагога в школі
- •67. Психолого-терапевтичне консультування по телефону. Етапи телефонного консультування
- •68.Розкрити зміст соціальних послуг, які надаються випускникам інтернат них заходів та дбст
- •69. Розкрийте зміст соціально-педагогічного діагностування, мета, етапи, методи
- •70. Розкрийте зміст сучасних концепцій соціалізації особистості
- •71. Розкрийте зміст та засоби соціальної роботи
- •72.Розкрийте зміст та напрями діяльності Центрів соціальних служб для молоді
- •73. Розкрийте основні напрями соціально-педагогічної діяльності в загальноосвітніх закладах
- •74. Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з сім’ями щодо профілактики наркотичної залежності у дітей
- •75. Розкрийте поняття «соціальна технологія».Типи та види соціальних технологій.
- •76.Розкрийте сутність «норми» і «відхилення» від норми в соціальній педагогіці (типи відхилень)
- •77.Розкрийте сутність поняття соціальний досвід.
- •78.Розкрийте сутність понять «адаптація», «дезадаптація», та їх роль в соціальному розвитку та соціалізації особистості.
- •79. Розкрийтесутністьсоціального консультування та соціального посередництва?
- •80. Розкрийтесутність та взаємозв’язок мікро-тамезофакторівсоціалізації?
- •81. Розкритисутність поняття професійного вигорання, назвати головні компоненти емоційного вигорання, його причини і стадії?
- •82.Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема.Характер соціального сирітства та причини його поширення в сучасній Україні.
- •83.Сімейні форми опіки дітей-сиріт та дітей ,позбавлених батьківського піклування,їх характеристика
- •84. Соціальна підтримка осіб,які живуть з Віл снід
- •I. Загальні положення
- •II. Види та зміст соціальних послуг
- •2.4. Соціально-педагогічні послуги передбачають:
- •2.5. Соціально-медичні послуги передбачають:
- •2.6. Юридичні послуги передбачають:
- •2.7. Інформаційні послуги передбачають:
- •III. Умови та порядок надання соціальних послуг
- •3.1. Кадрове забезпечення
- •85.Стандарти оон та Ради Європи у сфері соціально-правового захисту.
- •86.Сутність превентивної педагогіки,їх завдання.
- •2. Мета, предмет, завдання, методи превентивної педагогіки.
- •Класифікація технологій соціальної роботи
22. Державна система опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: структура, мета, основні завдання та особливості діяльності на сучасному етапі.
Економічна криза, яку нині переживає Україна негативно впливає на функціонування сім'ї як окремого соціально-виховного інституту. Соціальна політика держави викликає підвищений інтерес у суспільства, перебуваючи в епіцентрі парламентських дискусій. Це є цілком виправданим, оскільки труднощі формування і реалізації державної політики у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, її недоліки спричиняють загострення демографічної кризи, появу принципово нових чинників, які зумовлюють «відмежування» дитини від сім'ї, катастрофічне зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні є однією із важливих складових соціальної політики держави. Державна політика в сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування являє собою систему економічних, юридичних, фінансових та організаційних заходів щодо повного державного забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів і отримання передбачених законодавством пільг для задоволення їх життєво необхідних потреб. Питаннями соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні науковці та практики працюють в декількох напрямках:
- визначення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні сьогодні - І.І.Куцим, А.Зінченко, Т.В.Говрун, О.І.Карпенко;
- аналіз системи виховання дітей-сиріт – П.П. Середа; В.С.Яковенко.
Стабільність держави, її економічний розвиток значною мірою залежить від фізичного та духовного розвитку дитини, ставлення держави до проблем дітей, їх інтересів та потреб. Державна політика у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування здійснюється державними органами виконавчої влади, на яких покладено обов’язок піклуватися про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема служби у справах дітей, управління освіти та науки, управління (відділи) у справах молоді та спорту, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та інші.
Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» проведено реорганізацію ряду Міністерств та відомств України, в тому числі, які відповідають за соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Питання стосовно соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування знаходяться у віданні окремих державних органів: Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (до реорганізації Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерство освіти та науки України) , Міністерства соціальної політики України (до реорганізації Міністерство управління праці та соціальної політики України), Міністерства внутрішніх справ України тощо. [3,4]. Система державних органів включає в себе організацію і діяльність центральних і обласних органів виконавчої влади.
Центральним органом виконавчої влади у сфері соціального захисту є Міністерство соціальної політики України. Основними завданнями Міністерства є участь у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері захисту дітей-сиріт та забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки. Міністерство соціальної політики України: організовує та проводить роботу щодо соціальної підтримки молодих сімей, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та багатодітних сімей; здійснює управління у сфері соціальної роботи з сім'ями та дітьми, визначає порядок та умови здійснення соціального інспектування у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми; забезпечує ведення єдиної обліково-інформаційної системи соціального захисту населення, централізованого банку даних з проблем інвалідності та банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; проводить роботу з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, із соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечує додержання законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей; сприяє розвитку різних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також створенню дитячих будинків сімейного типу; організовує оздоровлення та відпочинок дітей;забезпечує координацію заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на організацію оздоровлення та відпочинку дітей; веде Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, сприяє розвитку мережі дитячих закладів оздоровлення і відпочинку тощо[ 5].
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді, демографічних процесів, основними завданнями України якого є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює заходи, спрямовані на творчий розвиток особистості, виявлення та підтримку обдарованих дітей, талановитої молоді; забезпечує формування оптимальної мережі дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, у тому числі спеціальних, загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів соціальної реабілітації, шкіл-інтернатів та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти для задоволення освітніх потреб населення, експериментальних навчальних закладів з урахуванням потреб особистості й регіональної специфіки; створює належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, яка навчається, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів .
Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. Міністерство охорони здоров’я України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: здійснює міжвідомчу координацію щодо боротьби із захворюванням на СНІД; здійснює координацію діяльності закладів охорони здоров’я, органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідних установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності щодо питань діагностики, лікування і профілактики захворювань тощо.
Великий обсяг управлінської роботи виконують виконавчі органи АР Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Повноваження державних адміністрацій у галузі соціального забезпечення і соціального захисту населення визначені у ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. та Законі України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р.
Важливу роль щодо соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відіграють органи опіки і піклування – державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Протягом останніх років державна політика спрямована на реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та влаштування їх у сімейні форми виховання дітей, до яких належить: усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. Реалізація права цих дітей на виховання у сім'ї повинно бути пріоритетним в діяльності органів державної влади. З метою забезпечення соціального та правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створення належних умов для їх зростання в сімейному оточенні шляхом влаштування у сім'ї громадян на виховання і спільне проживання, за ініціативи Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту починаючи з 2006 року в Україні запроваджено механізм фінансування з державного бюджету прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2006 року №106 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» у 2006 році» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.07.2007 року №81 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» у 2007 році» (із змінами).
Отже, визначальним пріоритетом державної соціальної політики має стати забезпечення прав і свобод людини і громадянина, у тому числі і дітей, передбачених розділом II Конституції України.