45. Охарактеризуйте основні причини, фактории та теорії девіантної поведінки.

Фактори ризику девіантної поведінки

Біологічні:

• наслідки спадковості;

• вплив природного середовища;

• порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;

• вроджені психопатії;

• мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.

Психологічні:

• акцентуації характеру;

• інфантилізм;

• підвищеній рівень тривожності;

• різноманітні реакції (емансипації, групуванню з друзями, відмови, компенсації, захоплення (хоббі);

• задоволення почуття цікавості;

• потяг до самоствердження;

• потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.

Соціально-економічні:

• зниження життєвого рівня населення;

• майнове розшарування суспільства;

• обмеження соціально схвалених способів заробітку;

• безробіття;

• доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

• зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання.

Соціально-культурні:

• зниження морально-етичного рівня населення;

• поширення кримінальної субкультури;

• руйнування духовних цінностей;

• наростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили;

• пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки.

Крім специфічних причин, характерних для кожної групи “ризику”, є і загальні причини девіантної поведінки:

1. В основі девіантної поведінки лежить насамперед соціальна нерівність . Це знаходить вираження в низькому, часом злидарському рівні життя більшої частини населення й у першу чергу молоді; у розшаруванні суспільства на багатих і бідним; у труднощях, що встають перед молодими людьми при спробі самореалізації й одержання суспільного визнання; в обмеженні соціально прийнятних способів одержання високого заробітку для молоді. Важко позначаються на життєвому рівні “гримаси ринкової економіки”: безробіття, інфляційний тиск, корупція й офіційна неправда “верхів” наростаюча соціальна напруженість “низів”.

2. Морально-етичний фактор девіантної поведінки виражається в низькому моральному рівні суспільства, бездуховності, психології вещизма і відчуженні особистості. В умовах, коли економічне життя суспільства нагадує не ринок, а базар, де усе продається і купується, торгівля робочою силою, здібностями і навіть тілом стає рядовою подією.

Морально-етична деградація і падіння нравів знаходять вираження в масовій алкоголізації і бродяжництві, вибуху насильства і правопорушення.

3. Навколишнє середовище, що нейтрально чи прихильно відноситься до девіантної поведінки. Молоді девіанти – алкоголіки, наркомани, повії – у більшості вихідців з неблагополучних сімей. Підлітки, що живуть у деградуючих сім'ях, де батьки деруться, приймають алкоголь, наркотики, ведуть роспутне життя, звичайно заражаються цими недугами ще в дитинстві.

Відомий психолог Р.Мерток, автор теорії “подвійної невдачі”, вважає, що якщо молода людина не може задовольнити своїх потреб ні в легальній творчій діяльності, ні в активної протиправний, то він компенсує ці вади такою діяльністю, що веде його до саморуйнування як особистості. В умовах, коли частина молоді не має можливості для гідного професійного чи особистого самовираження, “відхід” в алкоголізм, наркоманію стає своєрідним компенсаторним засобом.

Несприятливі умови життя і виховання в сім'ї, проблеми оволодіння знаннями і зв'язані з цим невдачі в навчанні, невміння будувати взаємини з оточенням і виникаючі на цій основі конфліктні ситуації, різні психофізичні відхилення в стані здоров'я, як правило, ведуть до кризи духу, утраті сенсу існування.

Теорії мікрорівня. Едвін Сазерланд пояснює девіантність за допомогою теорії, яка отримала назву теорія диференційної асоціації.

Ця теорія відштовхується від ідеї про те, що у суспільстві існує багато субкультур. Деякі з субкультур заохочують протизаконні дії. Згідно з Сазерландом, індивіди стають злочинцями, засвоюючи норми і цінності злочинних соціальних груп до яких вони належать. Девіант засвоює не те, що потрібно суспільству, а те, чого навчає його найближче кримінальне оточення; виходячи із культури, індивід входить у субкультуру. Звичайно, стати злочинцем, засвоївши норми злочинних соціальних груп, може кожен, однак стають злочинцями зазвичай ті індивіди, які вступають у контакт із цими групами найчастіше. Чим раніше почнуться контакти індивіда з криміногенним оточенням і чим інтенсивнішими вони будуть, тим вищою є ймовірність того, що такий індивід також стане правопорушником. Ось чому діти із так званих неблагополучних сімей частіше за інших стають на шлях порушення законів.

Ральф Клоуворд виділяє три різновиди злочинної субкультури:

кримінальна — крадіжки;

конфліктна — застосування насильства для досягнення своєї мети;

відступаюча — вживання наркотиків.