17. Специфіка використання гри в умовах вуличної соціальної роботи

Саме завдяки грі можна залучити молодь до підйому морального,

інтелектуального, психічного та духовного рівня розвитку; пропагувати здоровий спосіб життя;

створювати різноманітні гуртки та секції. А саме головне, що діти у ігровому підході не

відчують спроби керувати ними, не відчують межі між дорослими та дітьми, більше

розкриються мимоволі, граючи.

Специфіка ігрової діяльності в системі соціально–педагогічної роботи полягає в

профілактичній, превентивній спрямованості гри як засобу організації змістовного дозвілля,

запобіганні асоціальній діяльності дітей та підлітків. Метою таких ігор може бути як

безпосередній розвиток якостей особистості, так і демонстрація творчого стану учасників, їх

позиції і можливих (навіть віддалених) перспектив розвитку. Програвання певних ситуацій,

залучення учасників гри до ситуації вибору є реальним шляхом розвитку творчої особистості, а

саме таких її якостей, як : творчий інтерес, допитливість, бажання пізнати себе, впевненість у

своїх силах, творчий оптимізм тощо. Наявність цих показників є характерною ознакою творчої

діяльності. Гра є одним з інструментів в арсеналі соціального працівника в процесі розв'язання

проблеми організації життя виховного колективу ще й тому, що її можна застосувати з метою

діагностики, психокорекції міжособистісних стосунків. Крім того, гра сприяє духовному і

фізичному звільненню, зняттю напруги, посиленню відчуття радості від подолання певних

труднощів, перешкод. Під час гри людина відчуває насолоду від вільного прояву своїх

здібностей. Ця ситуація ігрової творчості, що неодноразово повторюється, закріплюється і

створює певний «творчий ключ», яким кожний соціальний працівник може користуватися у

своїй діяльності. «Творчий ключ» – це вміння свідомо, енергійно, в будь який час діяльності

вмикати внутрішні резерви, стимулювати творче почуття, оптимізм.

Досвід застосування ігрових технік в соціальній вуличній роботі дозволяє виділити таку

класифікацію ігор:

1) за напрямом виховних дій (музичні, танцювальні, інтелектуальні);

2) за видами інвентарю, який використовується (естафети, настільні, аукціонні та ін.);

3) за ставленням до творчості (репродуктивні, конструкторські, новаторські).120

Головною умовою успіху застосування ігор в соціальній роботі є активне залучення

учасників не лише до самого процесу програвання, а й до процесу створення гри, її народження.

Тому по відношенню до створення нового оригінального пропонується така класифікація ігор :

– ігри, в яких відчувається нестача інформації;

– ігри, умови яких потребують доповнення;

– ігри, де визначено лише сюжет;

– ігри з суперечностями у змісті;

– ігри із запланованими помилками у змісті (з метою виправлення помилок учасниками);|

Для організації ігрової діяльності в умовах вулиці соціальний працівник повинен:

1) знати соціальну ситуацію в районі, мікрорайоні (діагностувати її, вміти визначати місце

проведення вуличної роботи та масових соціальних форм роботи, вміти залучати та добирати до

проведення соціальних заходів на вулиці молодь, волонтерів, представників громадськості,

педагогів та ін.);

2) знати специфіку і технології організації та проведення соціально-педагогічної роботи на

вулиці (визначати мету, зміст діяльності, добирати відповідні форми та методи; вміти

прогнозувати результат та післядію; організовувати роботу з різними категоріями населення);

3) Знати специфіку спілкування з різними категоріями клієнтів вуличної соціальної роботи

(вміти знаходити спільну мову з дітьми та молоддю різного віку та різної соціальної орієнтації;

вміти передбачати появу конфліктних ситуацій, запобігати їх розвитку, вміти здійснювати

комунікативну атаку та самопрезентацію, активізувати процес спілкування під час творчої

взаємодії);

4) знати основні правила безпеки життєдіяльності для роботи в умовах вулиці (вміти

приймати оптимальні рішення в неочікуваних та екстремальних ситуаціях, надавати першу

медичну допомогу, вміти залучати представників відповідних організацій (міліція, пожежники

тощо) та громадськості з метою запобігання появі нещасних випадків під час проведення роботи

на вулиці та проведення масових форм соціальної вуличної роботи).

Під час проведення гри в умовах вулиці соціальний працівник-ігротехнік знайомиться з

технологією оволодіння навичками ігрової діяльності. У практиці соціально-виховної роботи

можна визначити такі психолого-педагогічні умови застосування гри :

1. Визначення творчого потенціалу гри.

2. Визначення місця і часу проведення, кількості учасників, що залежить від умов

проведення та творчого характеру гри.

3. Забезпечення комфортності і природності гри. Гра має бути бажаною, зручною і

приємною для учасників. Бажано, щоб вона була органічно пов'язана з тематичним періодом, чи

змістом попередніх форм роботи. Вона не повинна несподівано, невмотивовано починатись і

закінчуватись.

4. Врахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учасників гри. 5. Захист

людської гідності, морального самопочуття кожного учасника гри. 6. Визначення місця

ігротехніка під час проведення гри. Його роль і місце буде мінятись залежно від рівня

сформованості якостей особистості учасників гри, їх віку, часу сумісної діяльності. Але якщо на

початку роботи ігротехнік займає місце керівника, інструктора, судді, то поступово він повинен

стати радником чи просто спостерігачем.

7. Цілеспрямоване поширення прав учасників гри. Спочатку за школярами закріплюється

право вибору гри : її назви, сюжету. Потім учасники гри повинні усвідомити, що вони мають

право змінити умови гри, модернізувати її, закласти в старі умови новий зміст. Вищим проявом

розвитку творчої активності гравця є бажання створити свою власну гру від початку до кінця.