ВИСНОВКИ

СОЦIОЛОГIЯ: В ПОШУКУ I РОЗВИТКУ

Сучасне суспільство — об’єкт дослідження соціології

У сучасних умовах демократизації і реформування суспільства перед стоціологією стоїть завдання: по-перше, розкрити суть і роль теорії особи, соціальних спільностей і верств як об’єктів і суб’єктів соціальної діяльності, відносин, мотивів поведінки і спілкування, теорії соціальних систем, механізмів їх функціонування і розвитку. Адже жити в суспільстві і не знати його — це однаково, що шукати в темряві виходу з довгого і складного лабіринту. Звичайно, дорогу до виходу можна знайти напомацки. Та яким же довгим і тяжким є такий шлях, скільки зайвих сил доведеться витратити! Справді, суспільство — складний і найважчий об’єкт наукового пізнання. Не випадково його дослідження, вивчення суспільствознавством, в тому числі й соціологією, завжди відставали та й тепер відстають від вивчення природи природознавством. Однак закони функціонування і розвитку суспільства, механізми, шляхи і перспективи соціального прогресу можуть пізнаватись і пізнаються. Важлива обставина — висвітлити біологічне і соціальне у розвитку людини, переконливо показати, що особа — соціальна система, процес її розвитку і взаємодії з різними спільностями (соціалізація, інтернаціоналізація, ідентифікація, комфортність, маргінальність та ін.). Потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні установки діяльності та поведінки особи, свобода і відповідальність особи, її соціальна роль і статус, проблеми демократизації і гуманізації соціального контролю, основні шляхи реалізації суперечностей між особою і спільностями, і їх специфіка на етапі реалізації радикальних реформ — все це питання, що вимагають нового підходу і висвітлення в умовах нової політичної влади, і зазнають внутрішніх перетворень. Структура соціального процесу, його стадії і механізми, стабільність і нестабільність соціальної системи, циклічність механізмів збереження стабільності суспільства і «маятниковий» характер соціальної політики держави, нерівномірність розвитку соціальної системи, проблеми модернізації і шляхи їх реалізації тощо — ці проблеми соціального і політичного життя не лише вимагають з’ясування, роз’яснення, але й глибокого вивчення, застосування результатів у практиці соціальної, політичної, економічної діяльності. Це

805

основна, головна запорука прискорення й оптимізації історичного розвитку людства. Свій вагомий вклад у прогрес людства вносила, вносить і ще значніше, багатоманітніше вноситиме — соціологія.

По-друге, підтвердження значущості вкладу соціології в прогрес людства — багатовікова історія соціологічної думки, включаючи півтора століття розвитку соціології як самостійної науки. Це шлях піднесення людства на дедалі вищі щаблі самопізнання, пошуку найкращої моделі суспільного устрою і прогресивного розвитку. Це шлях не легкий, не прямолінійний, а складний, тяжкий і суперечливий. Та просування суспільства вперед таким шляхом невпинно йшло і йде в тісному зв’язку з розширенням можливостей його практичної саморегуляції і самовдосконалення. Завжди в історії соціологічної думки висловлювались і висловлюються різні й навіть суперечливі погляди, формулювались різноманітні теорії, концепції, що відображали розвиток і вдосконалення різноманітних сфер суспільного життя. І раніше, і тепер характерна риса соціології — плюралізм і боротьба думок, ідей, теорій. І це — не перешкода, не недоліки розвитку соціології як науки, а невичерпне джерело її збагачення і вдосконалення. Соціологічна думка в умовах формування ринкових відносин і перебудови всієї політичної системи, політичного устрою, економічного, соціального, духовного життя в Україні має з’ясувати, виявити рушійні фактори розвитку і діяльності соціальних, етнічних, демографічних спільностей, розкрити особливості соціального стану і життєдіяльності різних соціальних спільностей в Україні, показати соціальну мобільність і соціальну диференціацію суспільства. І якщо взагалі можлива єдина загальносоціологічна теорія, то майже кожна з соціологічних концепцій і шкіл минулого, сучасного і майбутнього вносить свій вагомий вклад в створення теорії соціології.

По-третє. Проблеми взаємодії особи, соціальної спільності і суспільства завжди були й залишаються центральними в соціології. По суті, проблеми взаємодії і взаємовідносин особи, соціальної спільності і суспільства — основні, бо саме від їх реалізації залежить те чи інше розуміння суті особи і суспільства, їх організації, життєдіяльності, джерел і шляхів розвитку, адже про пріоритет особи чи суспільства немало сперечались соціологи. Справді, реалізація проблеми полягає не у відокремленості і тим більше не в протиставленості особи і суспільства, а в формуванні їх тісної і гармонійної взаємодії. Зрозуміло одне: не може вдосконалюватись суспільство поза вдосконаленням особи, як не може вільно і всебічно розвиватися особа поза і незалежно від справді цивілізованого суспільства. Отже, в сучасних умовах потрібне всебічне і глибоке вивчення сучасного стану, взаємодії, взаємовідносин особи і суспільства, національних відносин в Україні і в світі, розкриття суперечностей, кризових ситуацій і міжнаціональних відносин та шляхів їх подолання, слід висвітлити перебудову взаємовідносин особи і суспільства на основі радикальних економічних і політичних реформ. Важливо переконливо показувати, як національна політика реалізує проблеми задоволення потреб та інтересів особи, розглядати патріо-

806

тизм, інтернаціоналізм, націоналізм, шовінізм як орієнтації і установки поведінки, відносин і діяльності людей, вивчати роль інтелігенції в нормалізації і гармонізації відносин між особою, соціальною спільністю і суспільством, між соціальними спільностями, між націями. Потребують всебічного висвітлення ціннісні орієнтації і особливості соціального функціонування норм і цінностей, взаємодії і взаємозв’язки соціальних і духовних цінностей. Загальнолюдські цінності — ядро культури і основа цивілізаційних процесів у суспільстві, обґрунтування видів і форм цінностей і рівнів культури.

По-четверте. Наукове дослідження, що органічно поєднує теоретичне й емпіричне, і є справді соціологічним. Неможливо та й неприпустимо розривати й особливо протиставляти теоретичне і емпіричне дослідження — дві сторони єдиного процесу вивчення соціальних явищ, подій, де кожна сторона займає певне місце і відіграє свою специфічну роль в соціологічному дослідженні. Якщо теоретичне дослідження забезпечує методологічно правильний підхід до збирання і аналізу соціальних фактів, поглиблене проникнення в їх суть, тенденції і закономірності їх розвитку, соціальне передбачення і прогнозування, то емпіричне дослідження забезпечує зв’язок з реальним життям, практикою, дозволяє уникати зайвої однобокості, абстрактності, виходити на практичні рекомендації і програми соціального життя. Кризові, аномальні ситуації в житті сучасного суспільства дуже часто виникають не тому, що є об’єктивні й неминучі причини, а тому, що вибір шляху суспільного розвитку здійснюється без опори на суспільствознавство, на соціологію зокрема й особливо. Iнтерпретація історії, сучасності та перспективи розвитку цивілізації в різних теоріях, підходах, поглядах на світ — все це проблеми соціології, що перебуває в пошуку та розвитку.

807