по-перше, земне самозамкнуте людське Я; по-друге, приватні бажання та волю до їх задоволення. Саме наявність Я, усвідомлення людиною своєї особливості, окремості, інакості стосовно інших істот і суттєвостей є коріння онтологічної провини і супутніх їй нещасть. З погляду індуїзму і буддизму кожен, хто бажає порятунку, повинен зрозуміти, що його Я — лише ілюзія, і тому всі схильності — тлін.

Iснує твердження, що земне життя — суцільне страждання, перекручене сприйняття повсякденності. У дійсності, в реальному повсякденному житті людини, поряд зі стражданнями і труднощами, є і безліч радощів: духовних і плотських, миттєвих і тривалих. Світ, у якому живе людина, не можна не любити. Адже світ повсякденності — це батьківщина людини, її життєве середовище. Здатність любити світ і бачити його ясним, яскравим, сяючим поглядом — це такий стан, у якому особа повністю налаштована на реальність поза собою і всередині себе, стан, який людина повністю усвідомить і повністю зрозуміє. Для людини повсякденний світ — зв’язне, гармонійне ціле, де немає жорсткого поділу на суб’єкт і об’єкт. Визнання єдності Понадсвідомості і матеріальності веде і до ідеї про необхідність збереження людського Я, його індивідуальності, неповторності. Установка на єдність буття, на світ як на тотальність знімає жорсткість суперечностей є Світом повсякденності.

Людина — нескінченний Всесвіт, і Всесвіт для людини — нескінченна нитка життя, спрямована Розумом своїм і Гуманністю у вічність.

Література

Бутенко Н. А. Социальное познание и мир повседневности. — М., 1987.

Козлова Н. Социология повседневности. Переоценка ценностей // Общественные науки и современность. — 1992, № 3.

Федотова В. Г. Iстина і правда повсякденності // Філософська і соціологічна думка. — 1990, № 3.

Философия. Учебник / Общ. ред. В. П. Кохановского. — Ростов-на-

Дону, 1997.

486