нього шляху життя, коли особа починає дивитися на себе із загальнолюдських позицій і оцінювати своє життя або як беззмістовне, вбоге, нікчемне, або як піднесене, що має реальний позитивний сенс. Правда, бувають парадокси самосвідомості, пов’язані з нетотожністю міркувань людини про саму себе і з реакціями навколишніх та реальними внутрішніми збуджуючими мотивами її вчинків, міркувань, що відображають принципи життєдіяльності, які можуть і не бути реалізовані в кожному конкретному випадку, і міркувань, що фіксують дії, які сталися тощо. Самосвідомість виступає важливим елементом саморегуляції особи, тобто вибору і дотримання доцільних форм життєдіяльності.

3. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

Поняття молодь

Однією з важливих складових соціологічних знань є соціологія молоді. Проблеми молоді, її виховання, освіти, самоутвердження, роль в системі соціальних зв’язків і соціальних відносин займають чільне місце. Адже молоді належить будувати демократичне, суверенне суспільство, а в сучасних умовах в Україні формувати громадянське суспільство і правову державу. І наскільки сучасна молодь здатна вирішувати благородну місію: формування громадянського суспільства демократичної правової держави, як підготовлена молодь фахово і морально брати участь у державотворчих процесах, що розгортаються в Україні, і що слід зробити в галузі державної молодіжної політики, щоб успішно реалізувати потенційні можливості підростаючого покоління для гармонізації відносин між молоддю і суспільством — ось ті питання, що їх має вирішувати соціологія.

Звичайно ж, формування соціального обличчя молоді — результат безперервної діяльності людей, суспільних, соціальних і політичних структур протягом усієї історії людства. І далеко не байдуже, яке місце займуть загальнолюдські цінності, норми моралі, традиції, звичаї у внутрішньому світі молоді. Адже в світі молодь становить значну і все зростаючу частину населення і відіграє певну роль у вирішенні важливих соціальних, економічних, політичних, духовно-моральних проблем людства. Ось чому не випадково в сучасних умовах проблеми молоді і стали предметом стійкого інтересу різноманітних міжнародних організацій: Організації Об’єднаних націй та її комітетів, міжурядової спеціа-

371

лізованої Організації ООН з питань освіти, науки і культури — ЮНЕСКО (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) та ін. Організація Об’єднаних націй та її комітети, ЮНЕСКО надають величезного значення питанням соціальних перспектив підростаючого покоління, його розвитку, прагнучи створити умови і можливості для активної участі молоді в усіх сферах соціального, економічного, політичного, педагогічного і культурного життя. Дослідження проблем молоді стає предметом ювентології — складової частини сучасної науки про людину. Уточнюються суть і зміст поняття молодь тощо.

Здавалося б повністю ясним, навіть само собою зрозумілим поняття молодь. Та, на жаль, це далеко не так. Парадоксальна ситуація: є величезна кількість публікацій про молоде покоління, але відсутнє достовірне наукове знання про молодь як специфічну соціальну спільність, про закономірності і тенденції розвитку та її відтворення тощо. До молоді звикли ставитися як до пасивного об’єкта соціального впливу владних, виховних та освітніх закладів. Вважалося, що юнаки та дівчата мають лише ретельно виконувати вказівки, рекомендації старших, не суперечити, брати участь у господарстві, вчитися тощо. Діяльність молоді регламентувалася. Ті ж негативні явища, які виходили за межі суспільних сподівань, оголошувалися «залишками минулого» або ж наслідками розклаючого впливу Заходу. Революційні ж зміни в сучасному суспільстві особливо позначались на молоді, яка почала активно діяти, і суспільство не сподівалося на таку сильну і могутню її ходу, строкатість, суперечливість і непередбачуваність її мислення і поведінки. Молодь — поняття не тільки іне стільки вікове, скільки соціальне та історичне.

Молодь— це суспільно різноманітна, соціально-демографічна спільність, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як реалізацію самовираження її внутрішніх сил і соціальних якостей. Молодь тому і є специфічною соціальною спільністю, що її суттєві оцінки і риси перебувають у стані формування і становлення. Досягнення молоддю соціальної суб’єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності і є критеріями для оцінки молоді та проявами її головної соціальної якості.

Молодь — соціальна спільність

Молодь — різноманітна соціальна спільність, складна та багатовимірна за характером, яка має в своєму складі ряд внутрішніх

372

однорідних груп, що об’єктивно займають у структурі суспільства відмінне становище, відрізняються широтою і змістом сфер діяльності, специфікою духовного світу і, відповідно, відіграють у процесі розвитку суспільства неоднакову роль. Соціологія визначає основні суттєві характеристики і риси молоді. В різні періоди і епохи історії в різних суспільствах під поняття молодь підпадали молоді люди дуже різного віку. Ще в порівняно недавньому минулому в традиційному сільському житті молоддю звичайно називався дуже вузький віковий прошарок молодих людей напередодні їх соціальної зрілості, коли вони ставали дорослими і збирались почати сімейне життя, дуже часто, всього два-три роки, після чого молодих селян або ремісників уже не називали «молоддю».

В сучасних умовах молодь — поняття справді безмежне. Правда, часом однолітню дитину, семіричного хлопчика і навіть підлітка називають молодою людиною, юнаком або дівчиною не інакше як жартома або з певною долею іронії. Але далі тридцятирічний дорослий (в стародавні часи — досить уже похила людина), який для оточуючих серйозно, без всякої іронії, молода людина, а жінка так званого бальзаківського віку, безумовно, називається дівчиною, хай вона хоч буде багатодітна мати. Мало того, їх звуть так і в сорок, і в п’ятдесят років. Тільки явно виражений похилий вік перетворює дівчину — в маму або бабусю, а молоду людину — в тата або дідуся. Само собою це навіть приємно. Отже, хто добре стежив, дбав про себе, непогано і зберігся. Проте залишається проблемою віковий прошарок молодих людей — 14—18 років. У більшості сучасних акселератів (раніше, аніж колись у їх рідних) настає статева зрілість, зростає рівень інтелектуальності і зрілості завдяки освіті та засобам масової інформації. Саме у 18 років молода людина визнається повнолітньою, юридично дієздатною, одержує майже всі громадянські права, включаючи право на створення сім’ї.

Соціологи висловлюють думку, що конкретизація суттєвих рис молоді з метою їх подальшого емпіричного аналізу може реалізуватися виділенням основних віх соціального становлення особи і сукупністю оцінок, даних різним групам всередині самої молоді. В процесі становлення і змужніння молоді вирішується насамперед процес формування правової відповідальності (часткової і повної), можливості приступити до роботи, одруження і створення сім’ї, соціально-економічної самостійності тощо. Вирішується і пи-тання вікових меж періоду молодості. Традиційно в соціології вважалося, що межі молодості — в інтервалі від 16

373

до 30 років. Починаючи з 80-х років поширюються думки, що вік молоді десь у межах між 14 та 35 роками. В основі лежить міркування про продовження періоду молодості, збільшення віку вступу в трудове життя, досягнення економічної незалежності від батьків, держави та ін. Це відображає об’єктивні процеси в житті та розвитку суспільства, утвердження молоді.

Специфіка молодіжної свідомості та поведінки

Проблема формування свідомості молоді — одна з провідних у соціології. Свідомість молоді — спільнісна та групова — різновиди масової свідомості: політико-правової, економічної, моральної тощо, які функціонують на теоретико-пізнавальному, емо-

ційно-чуттєвому та поведінковому рівнях. Теоретико-пізнаваль-

ний рівень охоплює систематизовані наукові погляди і знання, що служать основою для формування наукового світогляду і міцних переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об’єктивно і адекватно оцінювати дійсність. Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності і цілісності. Емоційно-чуттєвий рівень тісно взаємопов’язаний зі змістом поведінкового рівня і перебуває в певній залежності від поведінки індивіда, адже головна особливість молодіжної свідомості — надмірна емоційність — загрожує перетворитися в її недоліки. Поведінковий рівень молодіжної свідомості охоплює соціальні настанови, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свої дії якісно. Свідомість молоді є цілісним діалектичним переплетінням всіх її складових рівнів, що відмінні за змістом і метою.

Свідомості молоді властиві свої особливості. Свідомість молодої людини визріває повільно, відстає від фізичного розвитку і реалій змін буття молоді. Сучасність ставить нові завдання, піддає вимогливій перевірці здібність молоді щодо забезпечення неухильного зростання економіки, подальшого вдосконалення суспільних відносин, розширення і поглиблення демократії. Відомий педагог Антон Макаренко вважав необхідним виховання певного типу людини — людини гордої, сміливої, яка не піддається сумніву. Та в сучасних умовах така особа уже не ідеал. Цінність її не відповідає загальнолюдським цінностям. Зрозуміло, не варто за це картати Антона Макаренка, але не можна прийняти і його ідеали, адже рішуче виступав проти інтелігентика — такого паночка, розслабленого, розвалькуватого, з міщанськими поглядами.

374

Антон Макаренко відстоював виховання всебічно розвинутої особи, морально стійкої та ін. Владним ешелонам так і не вдалось звільнитися від «страху молоді». З 70-х років ХХ ст. «страх молоді» набуває широкого розмаху, буквально захоплюючи всі структури суспільства. Просторікуючи про увагу до молоді, владні структури здійснюють тотальний патронаж будь-яких форм її діяльності. Молодь ставиться в нерівноправне, залежне від старших вікових груп становище, висловлюються небажання рахуватися з їх специфічними інтересами і особливостями способу життя, придушуються будь-які форми інакомислення тощо. Суспільство прагне створити міцний стереотип слухняної молодої людини. Її формула проста: будь задоволений тим, що є, бери те, що пропонують, думай і роби так, як більшість. Що ж стосується суспільної активності молоді, то вона має виливатися в боротьбу з тими, хто дотримується інших принципів та поглядів. Такий підхід пронизував усі сфери взаємодії суспільства і молоді. І мабуть, така молодь навряд чи здатна на соціальну творчість, новаторство. В сучасних умовах якась частка молоді замкнулася у вузькому світі, пішла або намагається піти від реальностей життя. Можна назвати немало негативних змін, що сталися в середовищі молоді. Але, мабуть, не варто все списувати на негативні явища і зміни, пояснюючи їх обставинами «об’єктивного порядку». Адже сама людина — не пасивний продукт обставин, і саме суспільство створюється людьми, соціальними ситуаціями в оточуючому молодь середовищі.

Iдея про зв’язки розвитку особистості молодої людини з впливами зовнішніх умов при їх активній взаємодії із середовищем висунута відомим психологом Львом Виготським. Молода людина — це особа зі своїм індивідуальним психічним життям. Але молода людина є ще і членом колективу, соціальної спільності — класу, нації, її свідомість індивідуальна, її моральні відносини соціально обумовлені. Iндивідуальна психіка визначається суспільним середовищем, має його відбиток. Саме соціальні формування психіки та розвиток особи і вивчає соціальна психологія. Не можна зрозуміти соціальну ситуацію виховання поза складним ланцюгом залежностей між макросередовищем суспільства, макросередовищем соціальної спільності і особистим світом молодої людини. Виховна ситуація виникає в процесі активної взаємодії молодої людини із середовищем. Поза нею молода людина не може існувати, не може розкритися. Вирішальне значення у моральному розвитку молодої людини має створення таких ситуацій і режимів, за яких її стимулюють до моральної поведінки, де

375

вона зможе вибирати, віддавати перевагу, діяти, відповідати. Саме тут основою морального розвитку молоді і стає соціальна координація поведінки молодої людини та поведінки соціальної спільності, колективу з його громадською думкою. Набутий досвід у процесі спілкування і соціальної діяльності молоді в соціальній спільності має велике значення для вироблення у молоді внутрішніх механізмів морального саморегулювання поведінки. Саме принциповість, чесність, соціальна зрілість молодих людей роблять можливими рішучі плодотворні зміни. Проте проблема полягає не тільки в тому, наскільки людина вірна переконанням, але і в тому, наскільки її особисті переконання відображають об’єктивну істину, об’єктивну потребу розвитку.

Сучасність наполегливо поставила вимогу перегляду багатьох рекомендацій і принципів, висунула як насущні вимоги нове мислення молоді. Заскорузлість старих поглядів на суспільне життя та на пояснювальні закони багато в чому стала гальмом розвитку. І в сучасних умовах демократизації суспільного життя важливе значення у вихованні молоді має сім’я. Адже відносини в сім’ї за-

знають впливу психічного, емоцій і настроїв, внутрішнього світу членів сім’ї. В сімейному побуті особливо сильна інерція пересудів і негативних звичок. Все це ускладнює реалізацію вимог моралі в сфері сімейних відносин: взаємна повага, вірність подружньому обов’язку, піклування про виховання дітей та ін. В сім’ї дитина чує про те, як треба жити, що треба знати, як діяти, чинити. Моралізаторство мало сприяє правильному вихованню дитини в сім’ї. Дитина завжди відображає внутрішній світ сім’ї. Якщо батьки кар’єристи, міщани, своєкорисливі люди, вони можуть приховати це від усіх, але не від своєї дитини.

Масовим соціальним інститутом виховання молоді є і школа. Молодій людині — юнаку або дівчині — школа не тільки дає знання і переконання, а й виховує спосіб поведінки. В школі є всі необхідні передумови для створення розумної системи вимог, контролю і відповідальності, практичних моральних відносин молоді. Та школа використовує можливості не повністю. Дуже багато ще в сучасних умовах покладається надій на вербалізм (моралізаторство) і холодний ригоризм. У випадку моралізаторства молодь перетворються в покірних рабів красивих фраз, солодкуватого пережовування принципів моралі, а в випадку холодного ригоризму молодь стає рабом адміністративного впливу, залякування та санкцій. Обидві крайнощі мають єдину основу — формалізм і ведуть до лицемір’я в поведінці молодої людини. Саме в цьому недооцінюється особа підлітка як свідомої і творчої

376

істоти, як суб’єкта своєї діяльності і поведінки. Чи варто забувати про непорушність основних ідеалів і цінностей, вироблених історією. На жаль, в молодіжному середовищі нерідко висловлюється передбачення провести ревізію багатьох цінностей способу життя. Нерідкі випадки, коли піддається сумніву сама можливість збереження безкоштовної освіти, медичного обслуговування та ін. Безумовно, діалектика розвитку — непроста, її на сумі буденних прикладів життя та побутових фактів відразу ж не осягнеш. Особливо важливо усвідомлювати, що молодь могла б спостерігати зміни в навколишній дійсності, уловити тенденцію динамічного суспільного оновлення. Взяті в сучасних умовах рубежі ставлять перед народом і особливо перед молоддю дедалі складніші проблеми. Радикальні перетворення в суспільному житті України супроводжуються ускладненням ситуації у сфері виховання підростаючого покоління.

Аналіз соціологічних досліджень свідчить, що в сучасних умовах молодь — це одна з соціальних верств, найураженіша економічно та найбільш безправна соціально, позбавлена право- во-соціальних цінностей, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту. Як наслідок такого становища — з’являються все нові й нові факти зростання в молодіжному середовищі злочинності, наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, проституції. Рівень злочинності серед молоді та неповнолітніх має стійку тенденцію до значного зростання. За 80ті — першу половину 90-х років злочинність серед молоді в Україні зросла на 16 %, а серед наркоманів 80 % складає молодь, в тому числі 40 % — неповнолітні. Щорічно у скоєнні тяжких злочинів бере участь більше 30 тис. молодих людей. У першій половині 90-х років в порівнянні з 80-ми роками ХХ ст. злочинність серед дівчат зросла в 2,5 раза. З кінця 80-х років зростає кількість самогубств серед молоді. Зменшується питома вага молоді серед населення України: якщо на початку 80-х років кількість молодих людей складала 23,2 %, то в середині 90-х років — уже 18,3 %. Дослідження показують, що серед молоді явно домінують цінності мікросоціуму, що визначає суть проблем.

Мабуть, є закономірністю: коли руйнується «великий» соціум, люди інстинктивно намагаються зміцнити сім’ю, зберегти осередок стабільності. Економічні і соціально-політичні ситуації в Україні мають негативну динаміку: наростають кризові явища. Це загострює існуючі та народжує нові проблеми, нові тенденції розвитку. У сучасних умовах в Україні проявляються основні тенденції соціального самовизначення молоді: по-перше, запере-

377

чення можливості повернення до минулого та невизначеність власного місця і ролі у створенні нового, руйнування традиційних форм соціалізації, заснованих на досить жорсткій визначеності життєвого шляху та наявності великої кількості соціальних інститутів, що здійснюють соціалізацію. По-друге, розширення можливостей самостійного вибору життєвого шляху, зростання особистої відповідальності; поява нових соціальних посередників, не властивих для самовизначення молодіжних поколінь; наявність різноманітних форм власності, джерел інформації тощо. По-третє, посилення регіональних та національних етнічних відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвій самовизначеності молоді. Отже, більшість молоді стоїть нині перед складним вибором у житті, до якого вона не підготовлена ні психологічно, ні організаційно, ні соціально, ні духовно.

Соціальна активність та зрілість молоді

Вкрай важливо розуміти глибини масштабів і ходу змін, пов’язаних з переходом до ринку. Саме це і може стати реальним стимулом творчої праці, допомогти здобути уявлення про власне місце, роль у процесі демократизації і становленні державності. Ось чому як ніколи раніше важливе розуміння молоддю переломного моменту в розвитку України і своєї відповідальності перед народом за успіх перетворень, бажання активніше включитися в процес оновлення всіх сторін життя суспільства.

Сучасне суспільство зацікавлене в активній молоді, соціально зрілій, що бере участь у вирішенні всіх питань сучасності. Говорячи про соціальну зрілість людини, можна констатувати лише відносну завершеність процесу. В умовах, коли формується демократичне, соціально-орієнтоване суспільство, молодь ще не визначила свого місця в складних економічних, соціальних, політичних, духовних процесах, хоча взагалі сприймає схвально зміни, що відбуваються в суспільстві. Та більшість молоді займає пасивну, вичікувальну позицію і лише 10—15 % готові діяти активно. Йде неприхована, відкрита боротьба політичних партій та різноманітних політичних рухів за завоювання на свій бік молоді, саме тому дедалі більше стає політичним процес самовизначення молоді. Боротьба за молодь дуже часто зводиться до прагнення за будь-яку ціну завоювати її голоси та завербувати до участі у разових політичних акціях. Лише незначна кількість політичних партій та політичних об’єднань мають молодіжні секції, осередки (республіканська партія, Рух, комуністична та соціалістична пар-

378

тії) і вироблену молодіжну програму дій. Найактивнішими є радикальні партії, членами яких є більшість молоді, схильна до конкретних, доволі неконституційних дій — УНА-УНСО, СНПУ тощо. Спостерігається в сучасних умовах і тенденція зменшення представництва молоді в управлінських та владних структурах. Відчуженню молоді від участі в управлінні властиві дві взаємопов’язані особливості: зростання пасивності і недовіри до офіційних органів управління та зростання інтересу до суто молодіжних угруповань та об’єднань тощо.

Досягнення соціальної зрілості — не якийсь підсумок, а лише визначення рівня соціальної підготовки людини. Соціальна зрілість впливає на весь духовний світ молодої людини, проявляючись в усіх видах соціальної активності. Соціальна зрілість — якісний показник розвинутості життя і діяльності молодої людини.

Соціально зрілу людину відрізняють високий рівень мислення, розсудливість, обдуманість і виваженість рішень, що їх приймає, висока соціальна активність, спрямована на вдосконалення, оновлення і зміни існуючих суспільних відносин. Соціальна зрілість не виникає раптом, на пустому місці, а є результатом, з одного боку, цілеспрямованого формування людини суспільством, властивим йому устроєм суспільних відносин (економічних, політичних, моральних, правових та ін.), духовною культурою, а з іншого — результатом її власної самоосвіти. Соціально зрілу людину, яка бере активну участь в оновленні суспільства, важко уявити без глибо-

ких соціальних знань життя. Соціальна зрілість — це, насамперед, широкі соціальні знання економічної структури суспільства і його політичної системи, знання природи влади і політики, принципів, норм, ідей і світоглядів, що лежать в основі управління соціальними процесами, знання форм і способів участі громадян в реалізації соціальних питань, в самоуправлінському процесі, знання конкретних прав, свобод і обов’язків громадянина.

Професійне самовизначення молоді

Усвідомлення молодою людиною своєї відповідальності перед суспільством, свого патріотичного обов’язку трудитися на благо народу — невід’ємний елемент соціальної зрілості. В основі виховання молоді лежить глибока переконаність в необхідності змін у суспільстві, становлення ринкових відносин. Правда, у сфері праці молоді тривалий період відводилося другорядне місце, посилювалася матеріальна і психологічна залежність молодих людей від старших поколінь. Та й тепер ще близько 80 % молоді

379

живе на частковому або повному утриманні батьків та рідних. Основна частина молоді при переході на ринково-орієнтовану економіку розраховує на суспільну допомогу і захист, а не на власні сили. Процес професійного самовизначення молоді відзначається такими особливостями: зростанням диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах України, появою надлишків та недостатності робочої сили; посиленням прихованості і явного безробіття; розтягуванням періоду набуття освіти і наявністю різних можливостей в її одержанні; масовим вимиванням молоді з виробничих структур у сферу приватного бізнесу, насамперед пов’язаного з комерційною діяльністю; використанням молоді на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов’язаним із цим процесом декваліфікації молоді.

У сучасних умовах реформування політичного, економічного, соціального життя України багато молодих людей активно включилися у подолання труднощів і перешкод, звичайно, далеко не всі ще звикли до позиції дбайливого господаря і відповідального громадянина. Не в усіх вистачає мужності стати на шлях оновлення суспільства, а тим більше — довести почату справу до кінця. Потрібен певний період, щоб людина освоїлася у нових умовах, породжених необхідністю переходу до ринку, здобула самостійність, господарські навички, перестала боятися окриків, навчилася висловлювати власну думку, відчула себе дійсно вільною в реалізації суспільних сил. Соціальна зрілість молоді передбачає здатність дати об’єктивну оцінку всім суспільним явищам, уміння бачити цілісну картину світу, визначальні тенденції його розвитку, і судити про соціальну зрілість молодої людини тільки за наявності у неї широких знань не можна. Не за словами, а за ділами можна вір-но оцінювати рівень соціальної підготовленості людини до самостійної праці, діяльності, її соціальної зрілості та активності.

Економічне самовизначення молоді

Для здійснення самовизначення молоді в сфері економіки важливе значення має забезпечення рівних умов для трудового стану молоді, можливість соціального просування, досягнення економічної самостійності. В сучасних умовах ще існує відчутна нерівність серед молоді в здобутті загальної освіти, духовного і культурного розвитку, професійної підготовки, вибору місця праці. Такі явища пояснюються демографічними, організаційними, структур-

380

ними диспропорціями тощо, відсутністю сильної державної соціальної політики. Так, у порівнянні з міською молоддю у сільської — невисокі можливості здобуття якісної освіти: загальної і професійної. Починаючи з початку 90-х років погіршується економічне становище молоді. Це стосується виконання молоддю фізично тяжких, шкідливих, непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, одержання мінімальної заробітної платні та ін. Нині в тіньовій економіці трудиться майже 24 % молоді. Падає і рівень життя молоді, яка вимушена вдаватися до додаткових підробітків, а незайнятість штовхає на злочини та ін.

Участь молоді у формування суспільних структур

Соціальний розвиток відбувається в різних соціальних осередках суспільства, в сім’ї, в навчальних закладах, в межах формальних і неформальних вікових груп, в різних суспільних об’єднаннях, в трудовому колективі, в процесі спілкування з різними власними структурами, засобами масової комунікації. Проте, включаючись у систему конкретних суспільних відносин, молодь виступає не тільки їх об’єктом, а й їх суб’єктом. Роль людини в системі суспільних відносин визначається її здібностями, рівнем освіченості, культури, ступенем прояву нею активної життєвої позиції. Включення молоді у формування нових суспільних структур здійснюється в результаті реалізації нею прагнення поліпшити матеріальне становище, одержати належну професійну освіту і по можливості високу виробничу кваліфікацію, знайти і визначити себе в системі економічних відносин та виробничому процесі, брати участь у господарських справах і впливати на долю підприємства, господарства, створити власну сім’ю, мати певне дозвілля, розваги та ін. Та участь молоді у формуванні ринкової економіки, реформуванні державності України суперечлива. Знизився інтерес молоді до політики. Пояснюється це розчаруванням, зневірою молоді у діяльності «демократичної» влади, орієнтацією її значної частини на сферу бізнесу і сфери споживання. Для значного відсотка молоді політика відіграє роль компенсації за відсутності можливості самореалізації в інших сферах. Труднощі самореалізації в межах політичних і економічних інститутів і формувань обумовили підвищення інтересів до різних за змістом і соціальною спрямованістю молодіжних об’єднань, формальних і неформальних груп.

381

Неформальні об’єднання молоді

Поняття неформали міцно увійшло в сучасний побутовий ужиток. У суспільній думці неформали асоціюються з розпливчастим визначенням молодіжної групи, яка галасливо і суєтно конфліктує із суспільством. У соціології визначаються неформальні об’єднання як різновидність самодіяльних об’єднань молоді, які характеризуються орієнтацією на забезпечення міжособистого спілкування, на задоволення соціально-психологічних потреб. Неформальні об’єднання молоді базуються на інтересах, що стосуються невеликих осередків молодих людей і повністю можуть їх задовольняти. Iнтереси надто різноманітні. Серед інтересів надається увага якості молодіжних товарів споживання, розвитку молодіжної музики, спорту та ін. Порушуються питання самотності, розширення демократії, створення сім’ї, екології і охорони пам’ятників давнини тощо.

Неформальні об’єднання охоплюють молодь, яка шукає сенсу життя, місця в суспільстві, цікавих справ і захоплюючого дозвілля. Спілки, осередки, об’єднання, в яких групується молодь на основі спільності інтересів та цілей, існували завжди. Та бурхливе зростання ініціативи і самодіяльності молоді спостерігається в переломні, перехідні революційні періоди розвитку суспільства. У відповідь на фальш і лицемір’я «суспільства дорослих» виникають молодіжні об’єднання протесту навіть у періоди стабільності суспільних відносин. Так, у 70-х роках широке розповсюдження набуває рух хіппі, панків, металістів, прихильників нетрадиційних релігій та ін. Їх поява нагадує «молодіжний бунт» проти бюрократичного механізму, що тоді діяв. Проте протест часто набуває спотворення і просто соціально небезпечних форм. Об’єднання неформалів ніде не реєструється. Вони вписуються в процеси демократизації суспільства, але можуть стати дестабілізуючим фактором. Психологічно для багатьох молодих людей, які конфліктують з дорослими, включення в неформальні об’єднання дає компенсаційний ефект. Не маючи раціональних засобів впливу на дорослих, підліток за допомогою карнавальних, ритуально-символічних дій, породжуючи обурення з приводу зовнішнього вигляду (гребінь волосся на голові, залізні ланцюги, свастика, емблеми черепа як прикраси, розмальована джинсова куртка, серга у вусі тощо), частково знімає внутрішнє напруження, привертаючи до себе увагу оточуючих, сторонніх. Зовнішні засоби, до яких вдаються молоді люди, дуже впливають на оточуючих і допомагають позбутися внутрішнього конфлікт-

382

ного діалогу з дорослими. Проте багато активних неформалів після виходу з об’єднання уже не страждають підлітковими комплексами, не бунтують з будь-якого мізерного приводу, а за допомогою різноманітних інституційних форм інтегруються в суспільні відносини.

Соціальне життя складне і різноманітне і в тому розумінні, що охоплює не тільки стабільне, спокійне, правильне, нормальне життя, а й відхилення. Це знаходить відображення у відхиленні від норми поведінки (девіація) людей і в аномалії суспільства. Відхилення від нормального суспільства тягне за собою, наприклад, його дестабілізацію, соціальні деформації та інші негативні наслідки і відповідні санкції з боку суспільства. Нормальне суспі-

льство— суспільство, що відзначається високою життєздатністю, гнучкістю, адаптивністю до умов, що змінюються. Нормальне суспільство характеризується цілісністю, стійкістю суспільних систем, постійним імпульсом розвитку, відкритістю, плюралізмом, сприйнятливістю нового, активністю соціалізації, природністю і керованістю в його соціальній стратифікації і мобільності.

Поняття девіація, девіантна поведінка означає будь-які вчин-

ки або дії, що не відповідають писаним і неписаним нормам, причому позитивні і негативні. Це може бути героїзм, самопожертва, альтруїзм, геніальне відкриття, надпрацездатність, велика відданість та ін. Але можуть бути і негативні прояви, починаючи з безквиткового проїзду в громадському транспорті, дрібної крадіжки і завершуючи вбивствами та іншими тяжкими злочинами. Здебільшого девіація, тобто відхилення, розуміється як негативне явище, відхилення від норми (закону) поведінки індивіда або спільності людей. Девіантність визначається відповідністю або невідповідністю вчинків соціальним сподіванням. Девіація ж — по-

ведінка, що вважається відхиленням від норми групи, спільності людей і тягне за собою ізоляцію або інші покарання. Зрозуміло,

таке визначення девіантної поведінки пов’язане з тим, що соціо-

логи, природно, найбільшу увагу приділяли і приділяють саме негативній девіації, що підриває соціальну стабільність.

Джерела та причини відхилення поведінки від норми вчені намагаються пояснити тим, що люди за своїм біологічним складом схильні до певних типів поведінки, що «кримінальний тип» є результат деградації на ранніх стадіях людської еволюції (Чезаре Ломброзо), що девіантна поведінка пов’язана з особливістю побудови тіла людини (Хельмут Шелдон), аномаліями статевих хромосом (Прайс Уїткін), розумовими дефектами, психо-

383

патією (Зігмунд Фрейд) та ін. Соціологічне пояснення девіації, не відкидаючи біологічних та психологічних причин відхилення поведінки молоді від норми, враховує, насамперед, соціальні і культурні фактори. Соціологи Еміль Дюркгейм, Роберт Мертон та інші пояснюють девіацію «соціальною дезорганізацією» суспільства, коли культурні цінності, норми і соціальні взаємозв’язки відсутні, слабкі або суперечать один одному (Еміль Дюркгейм); причиною девіації є роз-рив між культурною метою суспільства і соціально схваленими засобами її досягнення (Роберт Мертон).

Відхилення поведінки у людей існує тому, що «по-перше, нова соціальна система виникає не на пустому місці, а виростає з ряду елементів колишньої, зруйнованої системи — про що б не йшлося: про людей чи про елементи продуктивних сил, духовну або матеріальну культуру. По-друге, процес розвитку самої соціальної системи звичайно нерівномірний, а це породжує диспропорції у взаємодії окремих її елементів і призводить до відставання деяких з них і тих або інших дефектів функціонування. По-третє, може спостерігатися неповна адаптація до зовнішніх і внутрішніх умов систем, що розвиваються інакше, соціальний, культурний або технічний розвиток може не встигати за виникаючими суспільними, духовними або економічними потребами, не варто відкидати і випадкові події. Все це в сукупності і служить конкретним джерелом різних негативних явищ». Соціологія розглядає сам процес відхилення поведінки в соціальному житті, тобто послідовність, етапність та ін. Наявність відповідних причин — це ще не відхилення поведінки від норми. Починаються такі відхилення, коли виникає соціальне напруження, неможливість реалізації потреб і інтересів людей, коли створюється передконфліктна ситуація у взаємовідносинах їх із суспільством. В оцінці відхилення поведінки є два підходи — відносний і абсолютний. Те, що для однієї людини або спільності — відхилення, для інших може бути нормою, звичкою. У соціальному житті може статися така ситуація, коли відхилення поведінки поширюється на широкі соціальні верстви, охоплює соціальні інститути, норми, цінності, загрожуючи самим устоям суспільства. Таке становище називається соціальною аномією, тобто означає розрегульованість, деформацію суспільства. Часто молоді люди привертають до себе увагу відхиленням поведінки від моральних норм, ціннісних орієнтацій. Такі молоді люди виділяються зовнішнім виглядом, стоять біля входів у популярні молодіжні кафе, юрмляться біля входів

384

у метро, сидять на газонах міських скверів, вештаються з байдужими обличчями вулицями міста, вважають себе «піплами», «харисонами», винятково вільними людьми, незалежними від батьків, рідних і суспільства. Це їх система.

Аналіз негативних сторін життя в сучасній Україні свідчить, що соціологи здебільшого оперують поняттями: пияцтво, хабар-

ництво, бюрократизм, зловживання службовим становищем, споживацтво, недобросовісне ставлення до праці, злочини проти особи, блат, бродяжництво, порушення норм і звичаїв, що виникають у суспільстві, прагнення взяти від суспільства більше, аніж віддати, безвідповідальне ставлення до шлюбу і сім’ї, без-

господарність тощо. З другої половини 80-х років ХХ ст. в Україні розширилися масштаби протиправної діяльності, зросли злочини проти особи, суспільства, держави, реальну небезпеку становлять організована злочинність, ті чи інші модифікації мафіозних груп. Знято таємність з таких відхилень, як наркоманія, проституція, корупція та ін.

У сучасних умовах відхилення поведінки молоді пояснюється багатьма причинами. Завжди і скрізь молодь прагне до спілкування з ровесниками, втікає від душевної самотності, живучи в окремих квартирах з нерозуміючими їх, як вони вважають, батьками. Для багатьох протиставлення себе, свого Я дорослим — нормальне явище. Підлітки не хочуть жити чужим досвідом, вчитися на чужих помилках. Протест, який вони висловлюють, може бути пасивний, зовнішній, швидше показний — демонстративне заперечення існуючого порядку, відмова від додержання прийнятих у суспільстві правил. Є і агресивні форми протесту, що виражаються в епатажі, який межує з хуліганством, а іноді переходить у бешкети. Викликається відхилення поведінки молоді і різними соціальними причинами: нездоровий психологічний, ідейно-моральний клімат у несприятливих сім’ях з душевним дискомфортом нерідко викидає юнака і дівчину «на вулицю» в пошуках доброти, взаєморозуміння, співчуття та ін. Нерідко в міських сім’ях через зайнятість батьків на роботі всі спілкування, які так потрібні дітям і підліткам, зводяться до записок-наказів, телефонних нотацій тощо. Справжні цінності (соціальні, моральні, естетичні) за таких умов прищепити важко. В багатьох школах і професійно-технічних училищах, та й вищих навчальних закладах, ідейно-моральне, трудове, естетичне виховання здійснюється формально. Надто слабко виховання ведеться і в трудових колективах. Однією з причин відхилення поведінки молоді є стан суспільної свідомості, способи її формування.

385

Проблема інтеграції молоді

Спрямованість і зміст інтеграції молоді в суспільні структури визначається становищем молоді в суспільстві, з одного боку, ставленням суспільства до молоді, а з іншого — власним уявленням молоді про свій соціальний статус. Аналіз соціального становища молоді показує, що найбільш вразлива економічно соціальноправова та суспільна частина молодих людей, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруженості і психологічного дискомфорту. Зростання кількості самогубств, поширеність у молодіжному середовищі наркоманії, проституції, дідовщини в армії тощо — свідчення підвищеної соціальної напруженості. Психологічний дискомфорт сучасної молоді в Україні може посилюватися внаслідок дії таких факторів: зростання регіональних і національних відмінностей, розширення можливостей вибору життєвого шляху, що обумовлює підвищення власної відповідальності у зв’язку з необхідністю прийняття індивідуальних рішень. Складне соціальне становище, відсутність у більшості молодих людей економічної самостійності, професійного статусу, певних соціально-політич- них і духовних орієнтирів — все це визначає проблему інтеграції молоді в суспільні відносини. В пору своєї молодості людина постає перед складною проблемою вибору життєвого шляху. На жаль, більшість молодих людей виявляється не підготовленими до її вирішення ні психологічно, ні організаційно. З ряду причин у значної частини молоді відсутня економічна самостійність. Це пов’язано з тривалим періодом надбання освіти, з невисокими розмірами стипендій і обмеженням можливості одержання ними додаткового прибутку, з невисокими розмірами заробітної плати працюючої молоді, яка не має достатнього досвіду для одержання високооплачуваної роботи. Відсутність економічної самостійності для більшості молоді — одна з причин соціальної нестабільності — формує у молоді відчуття власної неповноцінності, постійної залежності від оточуючих та ін. Починають діяти дві тенденції, наслідки яких небезпечні для молоді і суспільства: відносно високі стандарти споживання, часто розраховані на нетрудові прибутки, і економічна пасивність молоді, відсутність готовності до праці в нових економічних умовах — в умовах ринкової економіки, ринкових відносин.

Невизначене і нестійке економічне і соціальне становище молоді обумовлює і проблеми її інтеграції в соціально-політичну сферу суспільства. Це пов’язано з труднощами визначення молоддю власних інтересів і реальних засобів їх задоволення. Нері-

386

вність соціальних стартових можливостей молоді (здобуття освіти, культурний розвиток, професійна підготовка, створення власної сім’ї, вибір місця роботи і проживання тощо) впливає на її політичні позиції, ступінь та форми політичної активності. Проте в усьому світі (за винятком окремих історичних періодів) більшості молоді властива політична апатія і пасивність. Причина не тільки у низькому ступені довіри молоді з боку офіційних структур і політичних лідерів, але й у тому, що мало хто з молодих людей несе відповідальність за події, в які вони включені самі.

Молодіжна апатія до політики легко переростає в антипатію, оскільки життєва енергія молодих не знаходить позитивного виходу. Одним з можливих шляхів перетворення енергії молоді у позитивний тип є інтеграція її в духовну сферу. Проте соціологічні дослідження показують, що рівень духовних потреб та інтересів молоді досить низький. Естетичні потреби, інтерес до літератури, класичної музики, живопису міцно займають останні позиції в структурі мотивів молодіжної діяльності, змінюється характер міжособистих відносин у молодіжному середовищі, що дедалі більше перетворюється в інструментальні, які засновані на взаємній вигоді і розрахунку. Все це відбувається під впливом «масовізації» молодіжної свідомості, але, не зважаючи на це, у молодіжному середовищі наростають процеси уніфікації духовних потреб. Молодь включається в духовні відносини переважно як споживач духовних благ, а не як їх творець.

Сучасна молодь велике значення надає дозвіллю. Значно скоротилася частка тих, хто працю розглядає як головне заняття в житті. В країнах Заходу орієнтація молодих людей на дозвілля як самоцінність підкріплюється активною пропагандою ефективної реалізації вільного часу: рекламні проспекти захоплюючих дорогих і відносно недорогих подорожей, пляжі на островах в океані, визначні пам’ятки, рекомендації з культивування м’язової сили і елексіри вічної молодості, гороскопи та ін. Створюються спеціальні молодіжні кафе, спортивні клуби, танцювальні зали. В сучасних умовах в Україні молодь в основному ще позбавлена можливостей організовано проводити відпочинок, дозвілля. Пояснюється це нерозвинутістю інфраструктури дозвілля і відсутністю у більшості молодих людей достатніх матеріальних можливостей. Боротьба за виживання змушує молодь шукати різноманітні джерела заробітку, скорочує її вільний час. Бездуховність основної маси молоді обумовлює і беззмістовність проведення дозвілля. Намагаючись заповнити вільний час хоча б якимось змістом, молодь вдається до наркотиків, алкоголю тощо.

387