Отже, викладачі предметів гуманітарного циклу, можливості яких у поширенні екологічних знань чималі, фактично самоусунулись від вирішення проблеми. Це зумовлює доцільність включення до системи шкільної освіти курсу «Молодь і навколишнє середовище». Основне ж навантаження з екологічної освіти лягає на біологію, географію, природознавство, хімію, та й то як додаток до спеціальних знань. До речі, з початку XXІ ст. ситуація починає поліпшуватись. У школах, хоча й факультативно, але вводиться курс «Основи екологічних знань», у багатьох вищих навчальних закладах читаються різні курси природоохоронного змісту.

Література

Алексеев В. П. Очерки экологии человека. — М., 1993.

Алимов А. А., Случевский В. В. Век ХХ: экология и идеология. — Л., 1988.

Бачинський Г. А. Соціоекологія: український шлях у майбутнє. —

К., 1996.

Білявський Г. О., Фурдуй Р. Основи екологічних знань. — К., 1995. Веклич О. А. Эколого-экономические противоречия. — К., 1991. Вернадский В. И. Размышления натуралиста. В 2-х т. — М., 1977.

540

Розділ третій

СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ — СКЛАДНІ СОЦІАЛЬНІ УТВОРЕННЯ

541