ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТІЛА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
Р о з д і л
15
АПАРАТ РУХУ
М’ЯЗОВА СИСТЕМА
ШКІРНИЙ ПОКРИВ
АПАРАТ ТРАВЛЕННЯ
АПАРАТ ДИХАННЯ
АПАРАТ СЕЧОВИДІЛЕННЯ
АПАРАТ РОЗМНОЖЕННЯ
КРОВОНОСНА
ІЛІМФАТИЧНА
СИСТЕМИ
ОРГАНИ
ВНУТРІШНЬОЇ
СЕКРЕЦІЇ
НЕРВОВА СИСТЕМА
ОРГАНИ ЧУТТЯ
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТІЛА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
Клас птахів поділяється на кільових і без- кільових. Свійська птиця (кільові) нале- жить до двох рядів: курячих — gallifórmes (кури, індики, цесарки) — і гусячих
—anserifórmes (гуси, качки). Як і ссавці, птахи походять від стародавніх плазунів (рептилій), про що свідчать такі утвори, як луска на нижніх
відділах кінцівок птахів, наявність клоаки тощо.
В окремий клас птахів виділяють завдяки присто- суванням до руху в повітрі — польоту, що позначи- лося на будові та функціях усіх систем їхнього організму. Насамперед слід зазначити, що кістки птахів заповнені повітрям (пневматизувались), грудні кінцівки пристосувались до руху в повітряному середовищі, завдяки чому м’язи крила набули значного розвитку. В шкірі немає залозистих утворів. Ротова порожнина беззуба, товста кишка коротка. В органах дихання важливу роль відіграють повітроносні мішки. У птахів зник і сечовий міхур, а в самок залишився один яєчник і яйцепровід (ліві). Тіло птахів у процесі еволюції значно полегшало, що зумовило морфологічні особливості будови їхніх органів і систем. Проте у ссавців і птахів були спільні предки, тому в будові їхніх органів є багато спільного.
АПАРАТ РУХУ
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СКЕЛЕТА
Скелет птахів поділяється на скелет голови, ту- луба, хвоста й кінцівок (рис. 15.1). Певні особливо- сті спостерігаються в будові черепа і хребетного стовпа. Змінюється також будова власне кістки як органа. На відміну від ссавців, у дорослих птахів більшість кісток заповнені повітрям, що циркулює з повітроносних мішків. Порівняно з кістками ссав- ців у кістках птахів значно менший вміст (у 2–2,5 раза) кісткового мозку. Однак у молодої птиці майже всі кістки заповнені кістковим мозком, у дорослої він є лише в кістках кисті й стопи.
545
Розділ 15
Особливістю будови скелета птахів є й те, що у самок перед яйцекладкою в кістково-мозкових порожнинах трубчастих кісток нагромаджується губчас- та мозкова кістка, яка заповнює всю кісткову порожнину. Маса скелета пта- хів становить у курей 9 % маси тіла, у качок — 10,6 %. Компактна речовина кісток птахів містить більше мінеральних солей, ніж у ссавців, тому кістки птахів крихкіші.
Скелет тулуба птахів поділяється на такі самі відділи, що й у ссавців — шийний, грудний, поперековий, крижовий. У шийному відділі різних пта- хів неоднакова кількість шийних хребців. У курей їх 13–14, у качок — 14– 15, у гусей — 17–18. Для шийних хребців характерним є те, що в них слаб- ко розвинуті остисті відростки, а суглобові поверхні тіла хребця мають сід- лоподібну форму, що дає змогу рухатись у сагітальній і фронтальній пло- щинах. На передньому кінці атланта суглобова поверхня відповідає формі потиличного виростка (у вигляді круглої ямки), що забезпечує добру рух- ливість голови.
Грудний відділ у курей складається із 7, а в гусей і качок — з 9 грудних хребців. Між першими двома хребцями є сідлоподібний суглоб. Грудні хреб- ці з 2-го по 5-й зростаються в суцільну кістку, 6-й хребець рухомо з’єднаний з 5-м і 7-м хребцями, а 7-й грудний і 1-й поперековий хребці зрослись. Остисті відростки утворюють один спільний гребінь, поперекові відростки зливають- ся в суцільну гряду. На вентральних поверхнях хребців розвинуті особливі вентральні остисті відростки.
У птахів перші 2 (або 3) ребра астернальні, решта ребер стернальні (з’єднані з грудниною). Вони поділяються на дві кісткові ча- стини — хребцеву і стернальну. Ці частини з’єднані суглобами під кутом один до одного. Від заднього краю хребцевої час- тини кожного ребра каудодор- сально відходить гачкуватий відросток — procéssus uncinátus, який з’єднує сусідні ребра. Це сприяє зміцненню грудної клітки. Реберних хрящів у птахів немає.
Рис. 15.1. Скелет курки:
1 — шийні хребці; 2 — грудні хребці; 3 — клубова кістка; 4 — сідничний отвір; 5 — хвостові хребці; 6 — куприк; 7 — сіднична кістка; 8 — лобкова кістка; 9 — затульний отвір; 10 — стегнова кістка; 11 — боковий відросток груднини; 12 — малогомілкова кістка; 13 — середній відросток груднини; 14 — великогомілкова кістка; 15 — цівка; 16 — І палець; 17, 18, 19 — IV, ІІІ і ІІ па- льці; 20 — гребінь груднини; 21 — наколі- нок; 22 — реберний відросток груднини; 23
— ключиця; 24 — коракоїд; 25, 26 — стер- нальні і хребцеві ділянки ребер; 27 — гачкоподібний відросток ребра; 28 — лопатка; 29 — плечова кістка; 30 — променева кістка; 31 — ліктьова кістка; 32, 33, 34 — ІІ, ІІІ, IV зап’ястко-п’ясткові кістки; 35 — ІІІ палець
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТІЛА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
Груднина у птахів добре розвинута, пластинчастої будови. У курей вона має глибоку вирізку, у качок ця вирізка менша, а в гусей вона утворює отвір. З вентрального боку груднини у свійської птиці розміщений гребінь (кіль) груднини (рис. 15.2). Його розміри зумовлені ступенем розвитку грудних м’язів. У бігаючих птахів (страус) кіля немає, а груднина округла. На крані- альному кінці груднини є суглобові поверхні для з’єднання її з коракоїдною кісткою. Грудна клітка у птахів конусоподібна, розширюється каудально.
Поперековий і крижовий відділи злились у попереково-крижовий, або тазовий, відділ, який складається з 11–14 хребців, що зрослись в одну попе- реково-крижову кістку — os lumbosacrále. Міцність хребетного стовпа дося- гається ще й тим, що 1-й поперековий хребець зростається з 7-м грудним, а останній крижовий — з першими 5–7 хвостовими хребцями (рис. 15.3). Крім того, з цими хребцями зростається і клубова кістка, утворюючи монолітний хребетний стовп.
Хвостових хребців, які з’єднані між собою рухомо, 5–7. На кінці хребці зростаються, утворюючи хвостову кісточку — куприк — pygóstyl, до якого прикріплюється рульове пір’я.
Скелет голови (череп) у птахів порівняно невеликий і легкий (рис. 15.4). Кістки мозкового відділу дуже рано зростаються між собою, і шви між ними стають непомітними. Кістки цього відділу такі самі, як і кістки мозкового відділу ссавців. У птахів немає міжтім’яної кістки. Клиноподібна кістка має лише вискові крила. Решітчаста кістка без лабіринту. Виросток потиличної кістки один, кулястої форми, завдяки чому у птахів забезпечується значна
Рис. 15.2. Груднина гуски:
1 — ключиця; 2 — лопатка; 3 — коракоїд; 4 — груднина; 5 — гребінь груднини; 6 — виріз- ка груднини; 7 — стернальні кінці ребер
Рис. 15.3. Попереково-крижовий відділ хре- бетного стовпа і тазовий пояс курки:
1 — попереково-крижовий відділ; 2 — останнє ребро; 3 — клубова кістка; 4 — сіднична кістка; 5 — лобкова кістка
547
Розділ 15
рухливість голови. Великі очні ямки (орбіти) розділені тонкими пластинами носових відростків.
Лицевий відділ черепа значно менший від мозкового, але має складнішу будову. Різцеві кістки і нижня щелепа видовжені і оточені роговими утвора- ми — верхньою й нижньою частинами дзьоба (див. рис. 15.4).
До складу лицевого відділу входять кістки: квадратна, різцева, носові, верхньощелепні, леміш, піднебінні, крилоподібні, квадратно-виличні, ниж- ньощелепні та під’язиковий скелет.
Квадратна кістка — os quadrátus — має чотири суглобові поверхні для рухомого з’єднання з висковою, крилоподібною, квадратно-виличною та ниж- ньощелепною кістками.
Парна піднебінна кістка обмежує хоани і з’єднується з верхньощелепною та крилоподібною кістками; крилоподібна кістка рухомо з’єднана з підне-
бінною, клиноподібною й квадратною кістками. Найбільша кістка верхньої частини дзьоба — різцева. Верхня щелепа у птахів недостатньо розвинута в зв’язку з відсутністю зубів. Носові кістки утворюють носові отвори, які роз- міщені між лобовими відростками різцевої та верхньощелепної кісток. У но- совій порожнині є перегородка: у передній частині кісткова, у задній — пере- тинчаста.
Піднебінні кістки рухомі, утворюють основу твердого піднебіння. Вони обмежують хоани, з’єднуються суглобом із лемешем, а також з верхньощеле- пною та крилоподібною кістками. Разом з останніми піднебінні кістки скла- дають рухому систему кісток. Виличні дуги йдуть латерально від квадратної до верхньощелепної кістки і складаються з двох частин — передньої (вили- чна кістка) і задньої квадратно-виличної. Квадратні кістки чотирикутні і мають чотири відростки, за допомогою яких ця кістка рухомо з’єднується з
Рис. 15.4. Череп гуски:
А — при закритому дзьобі; Б — при розкритому дзьобі; 1, 1′ — верхня частина дзьоба; 2, 2′ — нижня частина дзьоба; 3 — піднебінна кістка; 4 — вилична дуга; 5 — крилоподібна кістка; 6 — квадратна кістка; 7 — відросток нижньої щелепи
Рис. 15.5. Під’язиковий скелет
курки:
1 — язиковий відросток; 2 — тіло під’язикового скелета; 3 — кіль; 4 — гілки під’язикового скелета
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТІЛА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
нижньою щелепою, висковою, крилоподібною та крилоподібно-виличною кістками.
Нижню частину дзьоба утворюють парні нижньощелепні і зрощені кіст- ки. Основні з них — зубна кістка — os dentále — і суглобова кістка — os articuláre. З ними зростаються решта кісток, а в ділянці суглобової кістки нижня щелепа з’єднується суглобом з квадратною кісткою.
Під’язиковий скелет крім тіла має лише одну пару рогів, що складаються з 2–3 члеників. Вони огинають череп, але з’єднані з ним рухомо. Спереду до тіла під’язикового скелета прилягає внутрішня язикова кістка, яка розмі- щена в корені язика (рис. 15.5, 3). Позаду до тіла прилягає кіль — carína, який досягає трахеї.
СКЕЛЕТ КІНЦІВОК
Значні особливості спостерігаються в будові поясів і вільних кінцівок птахів.
Скелет плечового пояса складається з трьох кісток: лопатки, ключиці й коракоїдної кістки (див. рис. 15.2). Лопатка має вигляд вузької зігнутої плас- тини, розміщеної вздовж хребетного стовпа. Суглобовий кут лопатки має суг- лобові поверхні для з’єднання з плечовою кісткою, ключицею та коракоїдною кісткою. Лопаткового хряща у птахів немає. Найбільша серед кісток плечо- вого пояса — коракоїдна кістка, яка верхнім кінцем з’єднується з плечовою кісткою і лопаткою, а тугим суглобом — з ключицею. Нижнім кінцем корако- їдна кістка міцно з’єднана з грудниною.
Ключиця — clavícula — парна кістка, дистально зрощена, проксимально з’єднана в плечовому суглобі з плечовою кісткою, лопаткою та коракоїдною кісткою. Ключиця має форму вилки.
Скелет тазового пояса так само, як і у ссавців, побудований з клубової, лобкової та сідничної кісток. У птахів сіднична і лобкова кістки не з’єднані по тазовому зрощенню, а навпаки — лишають таз широко відкритим з вент- ральної поверхні (див. рис. 15.3). Така особливість забезпечує ресорність у цій ділянці, а у самок полегшує яйцекладку.
Клубова кістка — пластинчаста, найбільша з кісток таза, зростається з попереково-крижовим відділом хребта.
Сіднична кістка також зростається з попереково-крижовою кісткою і бере участь в утворенні даху тазової порожнини. На вентральній поверхні даху є заглибини, в яких розміщені нирки. Між клубовою й сідничною кістками позаду заглибини є овальний сідничний отвір, а між сідничною й лобковою кістками — довгий і вузький затульний отвір.
Лобкова кістка має вигляд довгої кісткової стрічки, розміщена вентраль- но від сідничної кістки.
Скелет вільної грудної кінцівки, або скелет крила, видозмінений і реду- кований у кисті.
Плечова кістка на проксимальному кінці має отвір, який веде в порож- нину, сполучену з повітроносними мішками. Голівка плечової кістки має овальну форму і на дистальному кінці дві суглобові поверхні — для з’єднання з ліктьовою кісткою (з каудального боку) і променевою кісткою
549
Розділ 15
(з дорсального боку). Серед кісток передпліччя краще розвинута ліктьова кістка. Променева кістка тонка й пряма. Між цими кістками є міжкістковий простір.
Кисть у птахів також видозмінена. У проксимальному ряду зап’ястка є дві кістки — зап’ясткова променева, яка зрослась із зап’ястковою проміж- ною, і зап’ясткова ліктьова, що зрослась з додатковою кісткою зап’ястка. Ди- стальний ряд кісток повністю зрісся з проксимальними кінцями п’ясткових кісток. У п’ястку збереглися три кістки (ІІ, ІІІ, IV), які зрослися між собою в одну. Між 3-м і 4-м променями п’ястка є міжкістковий простір.
Зредукованих фаланг пальців кисті краще розвинуті дві фаланги ІІІ паль- ця, а в ІІ і IV пальцях є лише по одній фаланзі.
Скелет вільної тазової кінцівки складається з таких самих ланок, як і в ссавців. Стегнова кістка дещо вигнута і на проксимальному кінці має голів- ку і один вертлюг. На дистальному кінці є виростки, які розміщені на кау- дальній поверхні, а дорсально — блок для наколінка.
Зкісток гомілки краще розвинута велика гомілкова кістка. Її дистальний кінець зростається з проксимальним рядом кісток заплесна, і у птахів ця ді- лянка називається великогомілко-заплесном — os tibiotársi. Дистальна суг- лобова поверхня цієї кістки за формою нагадує виростки. Малогомілкова кі- стка сильно редукована, тонка і зростається з великогомілковою кісткою.
Скелет стопи має особливу будову. Особливість полягає в тому, що кісток заплесна немає, проксимальний ряд кісток заплесна зростається з велико- гомілковою кісткою, а дис- тальний ряд і центральна кістка зростаються з кістка- ми плесна, утворюючи одну кістку, яка називається ців- кою — заплесно-плесновою кісткою — os tarsоmetatársi.
Кісток плесна є три — ІІ, ІІІ
і IV, що зростаються між со- бою. На дистальному кінці є три суглобових блоки для з’єднання з ІІ, ІІІ і IV паль- цями. У півнів на цівці є кі- стковий відросток — шпора.
Рис. 15.6. М’язи курки:
1 — кравецький м’яз; 2 — напружувач широкої фасції стегна; 3 — двоголовий м’яз стегна; 4 — напівсухожилковий м’яз; 5 — черевні м’язи; 6 — литковий м’яз; 7 — підошовний і довгий малого- мілковий м’яз; 8 — згиначі пальців; 9 — розгиначі пальців; 10 — вентраль- ний зубчастий м’яз; 11 — м’яз крилової складки; 12 — великий грудний м’яз; 13 — згиначі п’ястка і пальців; 14 — розгиначі п’ястка і пальців; 15 — дорсальні м’язи шиї; 16 — вентральні м’язи шиї; а — трахея; б — воло
