НЕРВОВА СИСТЕМА

РОЗВИТОК НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Виникнення нервової системи зумовлене реактивністю живого організму, тобто його здатністю сприймати подразнення й відповідати на них певною реакцією (м’язовими чи залозистими клітинами). В організмі кишковопорож- нинних існує нервово-м’язова система без поділу її на компоненти. В них примітивна нервова функція поєднується з примітивною м’язовою діяльніс- тю. В процесі еволюції диференціація цієї єдиної системи на окремі частини призвела до розподілу її на два компоненти: нервову й м’язову системи, які надалі розвивалися самостійно, але в тісному взаємозв’язку. Такими орга- нами у гідри є три групи спеціалізованих клітин — епітеліально-м’язові, чу- тливо-нервові і нервові (рис. 13.2). Епітеліально-м’язові клітини сприймають подразнення і передають його безпосередньо м’язовим клітинам або волок- нам. Відповіддю на таку реакцію є рух. Чутливо-нервова клітина має два відростки, один з яких (рецепторний) спрямований у навколишнє середови- ще, а другий з’єднується з окремими м’язовими клітинами. Відповіддю на прийняте подразнення є рухова реакція.

Нервові клітини розміщені під епітелієм і своїми відростками з’єднуються як з епітеліальними, так і з м’язовими клітинами. За рахунок з’єднань між собою нервові клітини утворюють дифузні сплетення. Завдяки останнім во- ни не лише забезпечують передачу збудження, а й своїми зв’язками об’єд- нують весь організм в єдине ціле.

У процесі еволюції в зв’язку з ускладненням будови організму та його функцій ускладнюється й нервова система. Головними чинниками при цьо- му є, з одного боку, диференціація і концентрація чутливих клітин, які утворюють специфічні органи чуття (рецептори), а з іншого, — розвиток м’язових елементів.

Примітивна концентрація нервових елементів спостерігається вже в де- яких кишковопорожнинних (медуз) у вигляді нервового кільця по краю зон- тика. Тут же розміщені й спеціалізовані рецептори:

вічка, хеморецептори та органи рівноваги. Концент- рація нервових елементів найбільш рельєфно помітна в організмах, побудованих за принципом двобічної симетрії та одновісності, здатних до спрямованого по- ступального руху. У них виникають поздовжні нервові стовбури у вигляді парних або непарних черевних ву- злуватих ланцюжків. На передньому (головному) кін- ці тіла розвивається «головний мозок», який є резуль- татом концентрації нервових клітин у вигляді надглот- кового й підглоткового гангліїв. Надглотковий ганглій тісно пов’язаний з органами чуття (зору, нюху). У ре- зультаті цього він стає надсегментним органом, який

Рис. 13.2. Філогенез нервової системи:

А — схема дифузної нервової системи (гідра); Б, В — концентрація нервової системи (комахи); 1 — епітеліально-м’язова клітина; 2 — чутливо-нервова клітина; 3 — рецепторний і 3′ — ефекторний відростки; 4 — ектодерма; 5 — м’язова клітина; 6 — нервова клітина; 7 — мезенхіма; 8 — ендодерма; 9 — надглотковий і підглотковий ганглії; 10 — ганглії черевного нервового лан- цюжка; 11 — грудний ганглій; 12 — рецептори

455