Розділ 6
У собаки (див. рис. 6.6, В) гортань широка і майже кубічної форми. Кіль- цеподібний хрящ 8 має широку пластинку й дужку. Щитоподібний хрящ 3 короткий, ростральні 6 і каудальні 7 ріжки довгі. Черпакуваті хрящі 11 не- значні за розміром, несуть добре розвинуті, загнуті вгору й назад ріжкові відростки 12. Між черпакуватими хрящами знаходиться невеликий міжчер- пакуватий хрящ. Надгортанний хрящ має дещо чотирикутну форму. В осно- ві хряща виділяється ніжка надгортанника — petíolus epiglóttica, з боків якої розміщені клиноподібні відростки.
Бічні шлуночки глибокі, вентрально підходять один до одного. Вент- рального шлуночка немає (у кішки немає й бічних шлуночків). Голосові складки рельєфно виділяються, паралельні.
Нерви: n. larýngeus craniális et caudális. Судини: a. larýngea.
ТРАХЕЯ
Трахея — tráchea (рис. 6.8) — має вигляд трубки, що складається з рухли- вих трахейних хрящів. У тварин з короткою шиєю трахея коротка, широка і містить невелику кількість хрящів (у свині), а у тварин з довгою шиєю їх кі- лькість може становити 100 (у жирафи).
Трахея розміщена в нижній частині шиї разом зі стравоходом, утворюючи трахейно-стравохідну борозну, в якій лежать судини та нерви. У грудній по- рожнині під 5–6-м грудними хребцями (над серцем) трахея поділяється на два головних бронхи (див. рис. 6.8, 10). Місце поділу трахеї називають роз- двоєнням (біфуркацією) — bifurcátio thacheae 9′. Роздвоєння трахеї спостері- гається у тварин на різному рівні, правий бронх може бути дещо ширшим від лівого (у людини).
У ділянці шиї трахея вкрита адвентицією, в грудній порожнині — сероз- ною оболонкою. Слизова оболонка трахеї вкрита миготливим епітелієм і міс- тить трахейні залози — gll. tracheáles.
Роботу миготливого епітелію можна спостерігати на щойно забитій тва- рині, якщо на слизову оболонку насипати порошку.
Основу трахеї становлять трахейні хрящі — cartilágo tracheális, що мають форму незамкнених кілець (рис. 6.9). Хрящі здебільшого незамкнені з дор- сальної поверхні, однак бувають повними (у бобра, вовка, ведмедя) або не- замкненими з вентральної поверхні (у кита). Трахейні кільця з’єднуються між собою кільцеподібними зв’язками — ligg. anulária. Якщо форма трахей- них хрящів, незамкнених з дорсальної поверхні, звичайна, їх вільні кінці або дотикаються один до одного (у великої рогатої худоби), або заходять один за одного (у коня, свині), або не доходять один до одного (у собаки). Кінці хрящів входять у дорсальну перетинчасту поверхню — fácies membranácea. До складу останньої входять трахейний м’яз — m. tracheális 3, зв’язка та пу- хка сполучна тканина 5. Трахейні хрящі побудовані з гіалінового хряща, проте у деяких тварин хрящова тканина заміщена волокнистою сполучною тканиною (у ведмедя).
304
АПАРАТ ДИХАННЯ
Увеликої рогатої худоби трахейних хрящів 46–50. Вони стиснені з боків, кінці спрямовані дорсально, утворюючи високий гребінь (див. рис. 6.9, Б), дещо загнутий убік. Біфуркація трахеї знаходиться на рівні 5-го ребра. Пе- ред біфуркацією відгалужується трахейний бронх — brónchus tracheális — до краніальної частки правої легені.
Уконя трахейних хрящів 48–60, вони мають поперечно-овальну форму, вільні кінці їх дещо заходять один за другий (див. рис. 6.9, А). Біфуркація трахеї знаходиться на рівні 5–6-го ребра.
Усвині трахея складається з 32–36 хрящів кільцеподібної форми (див. рис. 6.9, Г). Біфуркація трахеї знаходиться на рівні 4–5-го ребра. Перед бі- фуркацією відділяється трахейний бронх.
Усобаки трахея складається з 36–46 трахейних хрящів кільцеподібної форми (див. рис. 6.9, В).
Нерви: n. vágus.
Судини: a. carótis commúnis, a. bronchoesophágea.
ЛЕГЕНІ
Легені — pulmónes — парні паренхіматозні органи (див. рис. 6.8). Разом із серцем та іншими невеликими органами легені заповнюють грудну поро- жнину. Форма легень нагадує форму грудної порожнини. Легені мають блі- до-рожевий колір. Права і ліва легені — púlmo déxter et sínister — за фор- мою нагадують конус із звуженою верхівкою (ápex pulmónis) і розширеною основою (básis pulmónis). Права легеня дещо більша за ліву, оскільки серце зміщене вліво. Співвідношення розмірів легень становить у коня 1,21 : 1; у
великої рогатої худоби 1,38 : 1; у свині 1,35; : 1 у собаки 1,32 : 1. В їжака ліва легеня редукована.
На кожній легені розрізняють реберну, або латеральну, — fácies costális,
діафрагмальну — fácies diaphragmática 16 — та середостінну — fácies mediastinális 15 — поверхні, які спрямовані відповідно до ребер, діафрагми та середостіння.
На легенях розрізняють частини та втиснення: хребтову частину — pars vertebrális, середостінну частину — pars mediastinális, серцеве втиснення — impréssio cardiáca; стравохідне втиснення — impréssio esophágea — та борозну порожнистої каудальної вени — súlcus vénae cávae caudális. Втиснення й бо- розни помітні на свіжих, нефіксованих препаратах.
Крім того, на кожній легені розрізняють дорсальний, або тупий, край — márgo dorsális, s. obtúsus 4, який прилягає до хребців. Протилежний край — гострий — mágro acútus 5, утворений реберною та середостінною поверхня- ми. Гострий край кожної легені глибокими вирізками — fissúrae interlobáres — поділяється на частки: краніальну (верхівкову) — lóbus craniális 1, сер- цеву (середню) — lóbus cardiácus (médius) 2 — та діафрагмальну (каудальну)
— lóbus diaphragmatícus 3. На правій легені виділяють додаткову частку — lóbus accessórius 3′. Ще одна додаткова частка буває на реберній поверхні (у собаки, кішки, кролика, людини).
305
Розділ 6
Зовні легені вкриті плеврою, яка опускається від хребта до легені двома пластинками, що називаються середостінною плеврою. Простір між правою й лівою пластинками середостінної плеври називають середостінням, у ньо- му містяться серце, стравохід, трахея, судини та нерви.
306
АПАРАТ ДИХАННЯ
Рис. 6.8. Легені:
А — великої рогатої худоби; Б — коня; В — свині; Г — собаки; 1 — lóbus craniális; 2 — lóbus cardiácus; 3 — lóbus diaphradmatícus; 3′ — lóbus accessórius; 4 — márgo dorsális; 5 — márgo acútus; 6 — lóbus cardiacodiaphragmatícus; 7 — бронхіальне і артеріальне дерево легень; 8 — tráchea; 9 — bifucrátio trácheae; 10 — brónchus principális déxter et sínister; 11 — a. pulmonális; 12 — fissúra interlobáris; 13 — brónchus tracheális; 14 — vv. pulmonáles; 15 — fácies mediastinális; 16 — fácies diaphragmática
307
Розділ 6
Рис. 6.9. Поперечний розріз трахеї:
А — коня; Б — великої рогатої худоби; В — собаки; Г — свині; 1 — cartilágo tracheális; 2 — tuníca mucósa; 3
— m. tracheális; 4 — fácies membranácea; 5 — пухка сполучна тканина
Основний, або головний, бронх 10 у товщі дорсального краю кожної леге- ні спрямовується каудально і розгалужується на дрібніші бронхи, утворюю- чи бронхіальне дерево — árbor bronchiális (див. рис. 6.8), тобто головні брон- хи розгалужуються на бронхи пер- шого, другого порядку і т. д. Най- дрібніші бронхи діаметром до 1 мм називають бронхіолами — bronchióli (рис. 6.10), у них немає хря- щової основи. Бронхіоли входять у
легеневі часточки — lóbuli pulmonáles, розгалужуються в них і утво- рюють альвеолярне дерево — árbor alveoláris, де й відбувається газооб- мін. У часточках бронхіоли поді- ляються на 20–30 коротких альвео-
лярних ходів — dúctuli alveolárеs (див. рис. 6.10, 8; рис. 6.11, 1), які закінчуються альвеолярними мі-
шечками — sácculi alveoláres (див.
рис. 6.10, 9). Стінки альвеолярних мішечків утворюють кінцеві леге- неві випини — альвеоли — alvéoli
Рис. 6.10. Схема будови легеневих часточок: |
pulmónis. Усі альвеоли, що нале- |
1 — v. pulmonális; 2 — a. bronchiális; 3 — a. pulmo- |
|
nális; 4 — brónchus; 5 — bronchíolus; 6 — bronchiólus |
жать до однієї дихальної бронхіоли |
terminális; 7 — bronchíolus respiratórius; 8 — dúctus |
ті її розгалужень, утворюють струк- |
alveoláris; 9 — saccúlus alveoláris |
308
АПАРАТ ДИХАННЯ
турну й функціональну одиницю легень — первинну легеневу часточку, або ацинус — lóbulus pulmonális. Загальна кількість легеневих часточок у коня
становить близько 5000 млн; у великої рогатої худоби — 600; у кози — 200; у
кішки — 144; у людини — до 500 млн. Відповідно, дихальна поверхня леге- невих альвеол у коня становить 500, у людини — 100 м2.
Слід зазначити, що стінка легеневих альвеол складається з одного шару плоских клітин респіраторного епітелію. Зовнішня поверхня легеневих аль- веол обплетена густою сіткою кровоносних капілярів, стінка яких складаєть- ся з одного шару клітин — ендотелію. Обмін газу відбувається відповідно крізь два шари клітин: респіраторного епітелію і ендотелію кровоносних ка- пілярів, які мають спільну базальну мембрану (див. рис. 6.10).
Отже, в легенях розрізняють сполучнотканинну основу і паренхіму. Спо- лучнотканинна основа добре виражена і помітна на поверхні легень у ви- гляді багатогранних комірок, всередині яких міститься паренхіма. Сполучна тканина легень містить крім колагенових значну кількість еластичних во- локон. Із зменшенням діаметра бронхів не лише хрящові кільця перетво- рюються на пластинки або зовсім зникають, а й змінюється кількість сполу- чної тканини. Остання утворює перегородки між часточками, а всередині часточок розділяє альвеолярні ходи. Еластичні волокна надають легеням еластичності.
На середостінній поверхні кожної легені розміщені ворота легені — hílus pulmónis, через які входять головний бронх (див. рис. 6.8), легенева артерія 11 і нерви, а виходять легеневі вени 14. Легені мають рухові й секреторні нерви, больових рецепторів немає.
Увеликої рогатої худоби (див. рис. 6.8,А) легені мають добре виражені частки. Краніальна частка (верхівка) легені поділяється на дві окремі час- тини: краніальну і каудальну. До краніальної частки відгалужується тра- хейний бронх. Сполучнотканинний прошарок між частками добре вираже- ний, що зумовлює характерний малюнок легень у вигляді багатогранних комірок. Відносна маса ле- гень становить 0,6 %.
Уконя (див. рис. 6.8, Б)
легені мають глибокі серце- ві вирізки. Серцева й діаф- рагмальна частки злива- ються в одну 6. Асиметрія легень виражена нечітко. У старих коней права й ліва плевральні порожнини по- заду серця з’єднуються. Від- носна маса легень стано-
вить 1,43 %.
У свині (див. рис. 6.8, В)
легені поділені на добре виражені частки видовже-
Рис. 6.11. Легенева часточка кролика:
1 — dúctus alveoláris; 2 — alvéolus (скануючий електронний мікроскоп)
309
Розділ 6
ної форми. Є додатковий трахейний бронх до краніальної частки. Відносна маса легень становить 0,85 %.
У собаки (див. рис. 6.8, Г) поділ на частки особливо виражений, вирізки досягають основних бронхів. Легені відносно короткі і форма їх залежить від конституції тварини. Додаткова частка 3′ зустрічається не лише на медіаль- ній, а й на реберній поверхні. У собак (кішок) у задній частині середостіння є сполучення між правим і лівим плевральними мішками.
310