М’ЯЗИ ГОЛОВИ

138

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

6. М’язи очного яблука, іннервуються окоруховим — n. oculomotórius, блоковим — n. trochleáris — та відвідним — n. abdúcens — нервами.

М’язи язика та під’язикового апарату, глотки, гортані й очного яблука описані в розділах, де описується будова цих органів.

За походженням (з другої зябрової дуги) розрізняють поверхневі й глибо- кі лицеві м’язи.

Поверхневі лицеві м’язи, які іннервуються різними гілками лицевого нер- ва, пов’язані з рухливістю шкіри губ, щік, носа, повік і у всіх тварин дуже рухливою вушною раковиною. Їх ще називають мімічними м’язами.

Глибокі лицеві м’язи, що іннервуються гілками лицевого нерва, подібні до типових скелетних м’язів. Сюди відносять (рис. 3.18): 1) каудальне черев- це двочеревцевого м’яза — vénter caudális m. digástricus (у хижаків і свиней нечітко відмежоване від рострального черевця, яке іннервується від трійча- стого нерва); 2) потилично-під’язиковий — m. occipitohyoídeus — і шило-

під’язиковий — m. stylohyoídeus — м’язи; 3) стременний м’яз — m. stapédius,

який змістився в середнє вухо, а спочатку був м’язом примітивного щелеп- ного суглоба.

Рис. 3.12. Лицеві м’язи собаки:

1 — m. orbiculáris óris; 2 — m. levátor nasolabiális; 3 — m. levátor lábii superióris; 4 — m. canínus; 5 — m. zygomáticus; 5′ — його частина до ділянки гортані; 6 — m. orbiculáris óculi; 6′ — його пучки від m. frontoscutuláris; 7 — m. levátor ánguli óculi mediális; 8 — m. retráctor ánguli óculi laterális; 9 — m. maláris; 9′ — його волокна, що тягнуться до нижньої губи; 10 — повікова, 11 — лобова частини m. frontoscutuláris; 12 — m. scutuloauriculáris; 13 — m. interscutuláris; 14 — m. cervicoscutuláris; 15 — m. cervicoauriculáris superf.; 16 — m. cervicoauriculáris médius; 17 — m. cervicoauriculáris prof.; 18 — m. parotidoauriculáris; 19 — m. sternocephálicus; 20 — m. masséter; 21 — m. digástricus; 22 — m. mylohyoídeus; 23 — m. cleidocephálicus; 24 — m. sternohyoídeus; a — gland. parótis; b — gland. submandibuláris; c — véna juguláris ext.

139

Розділ 3

Рис. 3.13. Поверхневі м’язи голови корови:

1 — m. orbiculáris óris; 2 — m. levátor nasolabiális; 3 — m. levátor lábii seprióris; 4 — m. canínus; 5 — m. depréssor lábii superióris; 6 — m. zygomáticus; 7 — m. depréssor lábii inferióris; 8 — pars buccális m. buccinátor; 9 — m. maláris; 10 — m. orbiculáris óculi; 11 — m. dilatátor náris apicális; 12 — m. frontális; 13 — m. zygomaticoscutuláris; 13′ — m. frontoscutuláris; 14 — m. interscutuláris; 15 — m. cervicoscutuláris; 16 — m. scutuloauriculáris prof.; 17 — m. scutuloauriculáris superf.; 18 — scútulum; 19 — m. zygomaticoauriculáris; 20 — m. parotidoauriculáris; 21 — m. masséter; 22 — m. mylohyoídeus; 23

— m. sternomandibuláris; 24 — m. sternomastoídeus; 25 — m. cleidomastoídeus; 25′

— m. cleidooccipitális; a — gland. parótis; b

— gland. submandibuláris; c — ln. parotídeus; d — ln. mandibuláris; e — mandíbula; f — véna juguláris ext.; g — véna faciális

Рис. 3.14. Лицеві м’язи коня:

1 — m. dilatátor náris apicális; 2 — m. canínus; 3 — m. laterális nási; 4 — m. levátor lábii superióris; 5 — m. levátor nasolabiális; 6 — m. maláris; 7 — m. orbiculáris óculi; 8

— m. levátor ánguli mediális; 9 — m. zygomaticoscutuláris; 10 — m. zygomaticoscutuláris; 11 — m. frontoscutuláris; 12 —scútulum; 13 — m. scutuloauriculáris prof.; 14 — aurícula; 15 — m. cervicoauriculáris superf.; 16 — m. cervicoauriculáris prof.; 17 — gland. parótis; 18 — m. parotidoauriculáris; 19 — m. masséter; 20 — m. depréssor lábii inferióris; 21, 24 —

140

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

m. cutáneus labiórum et faciéi; 22 — m. zygomáticus; 23 — m. buccinátor; 25 — m. orbiculáris óris

Рис. 3.15. Лицеві м’язи свині:

1 — м’язова ніжка m. levátor lábii superióris; 2 — m. levátor nasolabiális (перері- заний); 3 — m. canínus; 4 — m. depréssor lábii superoíris (róstri); 5 — m. levátor lábii superióris; 6 — m. zygomáticus; 7 — m. parotidoauriculáris; 8 — m. masséter; 9 — gland. parótis; 10 — m. depréssor lábii inferióris; 11 — m. orbiculáris óris

Рис. 3.16. Зовнішні жувальні м’язи

та м’язи повік коня:

1 — m. maláris; 2 — m. orbiculáris óculi; 3 — m. temporális; 4 — m. masséter; 5 — m. occipitomandibuláris; 6 — gland. parótis

141

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

собак — від щитка вушної раковини і закінчується в ділянці кута рота в ко- ловому м’язі. Тягне кут рота назад і вгору.

Носо-губний підіймач — m. levátor nasolabiális (див. рис. 3.12–3.15) — по-

чинається в усіх тварин від фасції носо-лобової ділянки, а у великих жуйних

— і від лобового м’яза. У жуйних і коней м’яз має дві частини: носову й губ- ну, між якими проходить ікловий м’яз. Закінчується м’яз в коловому м’язі рота — у верхній губі, а також в латеральному крилі носа, крім свиней. Піді- ймає верхню губу і розширює ніздрі.

Підіймач верхньої губи — m. levátor lábii superióris (див. рис. 3.12–3.15) —

м’яз стрічкоподібної форми, який у жуйних починається на túber faciále або дещо ростральніше від нього і переходить у розміщені поряд тонкі сухожил- ки, які закінчуються на дорсолатеральному краї крила носа і в сполучно- тканинній пластинці верхньої губи. У коней цей м’яз широкий, плоский, ви- тягнутий уздовж, починається на лицевій поверхні верхньої щелепи і част- ково на слізній та виличній кістках. На рівні носо-щелепного кута перехо- дить в огорнутий сполучною тканиною сухожилок, який з’єднується з подіб- ним сухожилком протилежного боку і переходить у спільну сухожилкову пластинку, що лежить під шкірою між ніздрями.

Усвиней м’язове черевце підіймача верхньої губи заповнює іклову ямку, утворену лицевою поверхнею верхньощелепної й слізної кісток, і перехо- дить, не з’єднуючись з м’язом протилежного боку, у вузький і плоский сухо- жилок, що закінчується, розділяючись на численні маленькі сухожилкові тяжі в рилі, а також на кістці рила. На значному протязі прикритий носо- губним підіймачем.

Усобак тонкий і плоский підіймач верхньої губи починається на лицевій поверхні верхньощелепної кістки каудально і нижче від підочноямкового отвору переходить у кілька сухожилків (як у жуйних), які розходяться і за- кінчуються по краю носового отвору та у верхній губі. Як і у свиней, прикри- тий носо-губним підіймачем. Підіймає верхню губу, а у жуйних і собак, крім того, розширює ніздрі, у свиней забезпечує рухи рила.

Рис. 3.18. М’язи під’язикового апарату і язика коня:

1 — m. hyoglóssus; 2 — m. styloglóssus; 3 — m. genioglóssus; 4 — m. geniohyoídeus; 5 — m. mylohyoídeus; 6 — m. stylohyoídeus; 7 — m. occipitohyoídeus; 8 — m. omohyoídeus et sternohyoídeus; 9 — m. digástricus; 10 — m. ténsor et levátor vel. palátini; a — proc. juguláris; б — gland. thyroídes; в — línqua; г — stylohyoídeum

143

Розділ 3

Ікловий м’яз — m. canínus (див. рис. 3.12, 3.14, 3.15, 3.20) — у жуйних по-

чинається нижче від початку підіймача верхньої губи, майже з ним зроста- ючись, проходить під ростральною частиною носо-губного підіймача і закін- чується тонкими кінцевими сухожилками на латеральному краї носового отвору та на суміжній ділянці верхньої губи.

Уконей ікловий м’яз тонкий, плоский, починається на ростральному кін- ці лицевого гребеня, проходячи під каудальною частиною носо-губного піді- ймача, і закінчується на бічній поверхні носового отвору.

Усвиней ікловий м’яз починається позаду і вище підочноямкового отво- ру, переходить у відносно широкий, стрічкоподібний сухожилок, який потім розщеплюється на кінцеві сухожилки, що закінчуються на бічному краї рила.

Усобак цей м’яз починається нижче від підіймача верхньої губи і закін- чується на рівні ікла верхньої щелепи у верхній губі.

Відтягує верхню губу і рило (у свині) назад, розширює ніздрі.

Опускач верхньої губи — m. depréssor lábii superióris (див. рис. 3.13, 3.15, 3.20, 3.22) — є у жуйних і свиней. У жуйних м’яз починається нижче, біля початку підіймача верхньої губи й іклового м’яза, спереду від лицевого гор- ба — túber faciále — поділяється майже на дві частини і закінчується розво- локненим сухожилком у бічній поверхні верхньої губи. У свиней м’яз почи- нається нижче і позаду від початку іклового м’яза, на краю іклової ямки пе- реходить у довгий, тонкий, округлий сухожилок, що закінчується в рилі, з’єднуючись із сухожилком м’яза протилежного боку.

Ужуйних опускає верхню губу, у свиней — рило.

Опускач нижньої губи — m. depréssor lábii inferióris (див. рис. 3.13, 3.15, 3.19) — у жуйних починається на щічній поверхні нижньої щелепи, зроста- ючись з pars moláris m. buccinátor, закінчується у вентральній половині ко- лового м’яза рота. У коней м’яз бере початок на щелепному горбі або на він- цевому відростку нижньої щелепи, прикритий жувальним м’язом, з-під рос- трального краю якого виходить і тягнеться паралельно ряду корінних зубів до нижньої губи, в якій і закінчується. У свиней м’яз починається ближче до кута рота і своїми сухожилками вливається у верхню губу. У м’ясоїдних цього м’яза немає. Опускає і тягне назад нижню губу.

Щічний м’яз — m. buccinátor (див. рис. 3.13, 3.19, 3.20, 3.22) — лежить під слизовою оболонкою щоки, формуючи її основу. Латерально спереду при- критий шкірним м’язом губ, а ззаду — жувальним м’язом. Позаду кута рота він є продовженням колового м’яза рота. Як широкий, пластинчастий м’яз розміщений між комірковими відростками нижньої й верхньої щелеп і за- криває ротову порожнину збоку. Щічний м’яз більш-менш чітко поділений на краніальну (поверхневу) — pars buccális — і каудальну (глибоку) — pars moláris — частини. Переміщує корм з щічної ділянки присінка рота на зуби і стискує щічні залози.

Підборідний м’яз — m. mentális — починається на губній поверхні різце- вої частини нижньої щелепи і закінчується в шкірі підборіддя. У свиней і собак слабко розвинений. Напружує нижню губу, притискує її до щелепи.

144

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

Рис. 3.19. Загальний вигляд м’язів корови після зняття шкірних м’язів:

1 — m. levátor nasolabiális; 2 — m. levátor lábii superióris et m. canínus; 3 — m. depréssor lábii superióris; 4 — m. maláris; 5 — m. zygomáticus; 6 — m. buccinátor; 7 — m. depréssor lábii inferióris; 8 — m. mylohyoídeus; 9 — m. interscutuláris; 9′ — m. frontoscutuláris; 9′′ — m. zygomaticoscutuláris; 10 — m. parotidoscutuláris; 11 — m. zygomaticoauriculáris; 12 — m. scutuloauriculáris superf.; 13 — m. scutuloauriculáris prof.; 14 — m. frontális; 14′ — m. cutáneus nási; 15 — m. orbiculáris óculi; 16 — m. masséter; 17 — m. sternomandibuláris; 17′ — m. sternomastoídeus; 18 — m. sternohyoídeus; 19 — m. cleidooccipitális; 19′ — m. cleidomastoídeus; 19′′ — m. cleidobrachiális; 19–19′′ — m. brachiocephálicus; 20 — m. subclávius; 21 — m. omotransversárius; 22 — pars cervicális; 22′ — pars thorácica m. trapézius; 23 — m. latíssimus dórsi; 24 — m. pectorális descéndens; 24′ — m. pectorális transvérsus mm. pectoráles superficiáles; 25 — m. pectorális profúndus; 26 — m. serrátus ventr.; 27 — m. oblíquus ext. abdóminis; 27′ — його апоневроз; 28 — m. oblíquus int. abdóminis; 29 — m. serrátus dorsális caud.; 29′ — fáscia thoracolumbális; 30 — pars scapuláris; 30′ — pars acromiális m. deltoídeus; 30′′ — його початковий апоневроз; 31 — cáput lóngum; 31′ — cáput laterále m. tríceps bráchii; 32 — m. ténsor fásciae antebráchii; 33 — m. brachiális; 34 — m. exténsor cárpi radiális; 35, 36 — m. exténsor digit. commúnis; 35′, 36′ — його сухожилок; 37 — m. exténsor digit. laterális; 37′ — його сухожилок; 38 — m. abdúctor póllicis lóngus; 38′ — його сухожилок; 39 — m. exténsor cárpi ulnáris; 40 — cáput ulnáre m. fléxor digit. prof.; 41

— m. fléxor cárpi radiális; 42 — m. fléxor cárpi ulnáris; 43 — m. fléxor digit. superf. (поверхнева голівка); 43′ — його сухожилок; 44 — сухожилок m. fléxor digitórum prof.; 45 — m. interósseus médius; 46 — m. ténsor fásciae látae; 46′ — його глибока частина; 46′′ — fáscia láta; 47 — m. glutéus médius; 47′ — його поперечні зубці; 48

—краніальна; 48′ — каудальна частини m. bíceps fémoris; 48′′ — його частина від m. glutéus superficiális;

48–48′′ — m. gluteobíceps; 49 — m. semitendinósus; 50 — m. gastrocnémius, від п’яткової кістки вгору знач- ною мірою прикритий m. gluteobíceps; 50′ — téndo calcáneus commúnis; 51 — m. fléxor digit. prof.; 52 — m. exténsor digit. later.; 52′ — його сухожилок; 53 — m. fibuláris lóngus; 54 — m. tibiális craniális; 54′ — його кінцевий сухожилок; 55 — m. fibuláris tértius і m. exténsor digit. lóngus; 55′, 55′′′ — сухожилок m. exténsor digit. lóngus; 55′′ — сухожилок m. fibuláris tértius; 56 — сухожилок m. fléxor digit. superf.; 57 — загальний кінцевий сухожилок m. fléxor digit. prof.; 58 — m. sacrococcýgeus dors. med.; 58′ — m. sacrococcýgeus dors. lat.; 59 — m. intertransversárius cáudae; 60 — m. sacrococcýgeus ventr.; 61 — m. coccýgeus; a — gland. parótis; b — gland. submandibuláris; c — véna juguláris; d — manúbrium stérni; e — spína scápulae; f — túber cóxae; g

—вільний край lig. sacrotubérale; h — túber ischiádicum; i — місце сумки під кінцевим сухожилком краніа-

льної гілки m. bíceps fémoris

145

Розділ 3

Рис. 3.20. Загальний вигляд поверхневих м’язів коня після зняття шкірних м’язів:

1 — m. levátor nasolabiális; 2 — m. levátor lábii superióris; 3 — m. canínus; 4 — m. orbiculáris óris; 5 — m. buccinátor; 6 — m. zygomáticus; 7 — m. depréssor lábii inférioris; 8 — m. masséter; 9 — m. interscutuláris; 9′ — m. frontoscutuláris; 9′′ — m. parotidoauriculáris; 10 — m. omo- і sternohyoídeus; 11 — m. sternomandibuláris; 12

— m. cleidomastoídeus; 12′ — m. omotransversárius; 12′′ — m. cleidobrachiális; 13 — m. cutáneus cólli; 14 — m. splénius; 15 — m. rhomboídeus cérvicis; 16 — pars cervicális; 16′ — pars thorácica m. trapézius; 17 — m. latíssimus dórsi; 17′ — fáscia thoracolumbális; 18 — m. serrátus ventrális thóracis; 18′ — m. serrátus ventrális cérvicis; 19 — m. serrátus dorsális caud.; 20 — mm. intercostáles ext.; 21 — m. oblíquus ext. abdóminis; 21′ — його апоневроз; 22 — m. pectorális descéndens; 23 — m. pectorális prof.; 23′ — m. subclávius; 24 — fáscia glutéa; 25 — m. sacrococcýgeus dors. med.; 25′ — m. sacrococcýgeus dors. lat.; 25′′ — m. sacrococcýgeus ventr.; 26 — m. coccýgeus; 27 — m. supraspinátus; 28 — m. deltoídeus; 28′ — його початковий апоневроз, вкриває m. infraspinátus; 29 — cáput lóngum; 29′ — cáput laterále m. tríceps bráchii; 30 — m. brachiális; 31 — m. exténsor cárpi radiális; 31′ — його сухожилок; 32 — m. exténsor digit. commúnis; 32′ — його сухожилок; 33 — m. exténsor digit. later.; 33′ — його сухожилок; 34 — m. abdúctor póllicis lóngus; 34′ — його сухожилок; 35 — m. exténsor cárpi ulnáris; 36 — m. fléxor cárpi radiális; 37 — m. fléxor cárpi ulnáris; 38 — сухожилок поверхневого,

39 — глибокого згиначів пальців; 40 — m. intérosseus médius; 40′ — його ніжка до загального розгинача пальців; 41 — m. ténsor fásciae látae; 41′ — fáscia láta; 41′′ — каудальний зубець m. ténsor fásciae látae; 42 — m. gluteus supr.; 43–43′′ — m. bíceps femóris; 44 — m. semitendinósus; 45–45′′′ — m. tríceps súrae; 46 — m. exténsor digit. lóngus; 46′ — його сухожилок, зростаючись з сухожилком бічного розгинача, утворює загаль- ний сухожилок розгиначів (46′′); 47 — m. exténsor digit. later.; 47′ — його сухожилок; 48 — медіальна ніжка сухожилка m. tibiális cran.; 49 — сухожилок m. fléxor digit. supf.; 50 — m. fléxor hallúcis lóngus; 50′ — сухо- жилок глибокого згинача; 51 — m. tibiális caudális; 52 — m. fléxor digit. lóngus; 50–52 — m. fléxor digit. prof.; 53 — m. poplíteus; 54 — кінцевий сухожилок m. longíssimus cápitis; a — ala atlántis; b — túber spínae scápulae; c — túber cóxae; d — грифельна кістка; e — os cárpi accessórium; f — вільна поверхня os tíbiae; g — gland. parótis; h — véna juguláris ext.; X — десяте і XVIII — вісімнадцяте ребра

146

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

Латеральний м’яз носа — m. laterális nási (див. рис. 3.14,3) — у жуйних має два шари — поверхневий і глибокий. Сильніший поверхневий шар по- чинається на бічній поверхні носового відростка різцевої кістки і закінчуєть- ся разом з носо-губним підіймачем, підіймачем верхньої губи, ікловим м’язом та опускачем верхньої губи в латеральному крилі носа. Глибокий шар тягнеться від верхівкової частини вентрального хряща до зовнішньої поверхні латерального хряща, прикритий поверхневим шаром.

У коней м’яз складається з тонких світло-червоних м’язових шарів, що прикріплюються по краях носо-різцевої вирізки і закінчуються в шкірі при- сінка носа й носових складок. У коней у м’язі розрізняють різні за ступенем розвитку чотири частини: дорсальну, каудальну, вентральну і ростральну. Розширює ніздрі.

Верхівковий розширювач ніздрі — m. dilatátor náris apicális (див. рис. 3.13, 11; рис. 3.14, 1) — у жуйних починається на різцевій кістці, а у коней — на криловому хрящі, закінчується в медіальному крилі носа. Розширює ніз- дрі.

Лобовий м’яз — m. frontális (див. рис. 3.13, 12) — похідний поверхневого стискача шиї. У жуйних добре розвинений, у свиней — слабко. Рухає і змор- щує шкіру лоба.

М’ЯЗИ ВУШНОЇ РАКОВИНИ

У всіх свійських тварин рухливість вушної раковини забезпечують добре розвинуті м’язи вушної раковини. Ці м’язи починаються частково на черепі, частково на хрящовій пластинці, що лежить спереду від вушної раковини — щитку — scútulum, і закінчуються на вушній раковині спереду, знизу, ззаду і зверху. Поділяються на ростральні, дорсальні, вентральні й каудальні.

Ростральні м’язи вушної раковини — mm. auriculáres rostráles (див. рис. 3.12–3.15). До них належать: щитково-вушнораковинні поверхневі м’язи — mm. scutuloauriculáres superficiáles; щитково-вушнораковинні глибокі м’язи

— mm. scutuloauriculáres profúndi; лобово-щитковий м’яз — m. frоn- tоscutuláris; вилично-щитковий м’яз — m. zygomaticoscutuláris; вилично- вушнораковинний м’яз — m. zygomaticoauriculáris.

М’язи цієї групи підіймають вушну раковину вгору, вперед, опускають її донизу.

Дорсальні м’язи вушної раковини — mm. auriculáres dorsáles (див. рис. 3.12). До них належать: міжщитковий м’яз — m. interscutuláris; тім’яно- щитковий м’яз — m. parietoscutuláris; тім’яно-вушнораковинний м’яз — m. parietoauriculáris.

Ці м’язи тягнуть вушну раковину досередини і вперед.

Каудальні м’язи вушної раковини — mm. auriculáres caudáles (див. рис. 3.12–3.14). До них належать: шийно-щитковий м’яз — m. cervicoscutuláris;

шийно-вушнораковинний поверхневий м’яз — m. cervicoauriculáris superficiális; шийно-вушнораковинний середній м’яз — m. cervicoauriculáris médius; шийно-вушнораковинний глибокий м’яз — m. cervicoauriculáris profúndus.

М’язи забезпечують обертання човноподібної ямки вушної раковини до- зовні. Крім того, вони беруть участь у відтягуванні вушної раковини назад.

147

Розділ 3

Вентральні м’язи вушної раковини — mm. auriculáres ventráles (див. рис. 3.12–3.15, 3.21) — шило-вушнораковинний — m. styloauriculáris — та при-

вушно-вушнораковинний — m. parotidoauriculáris. Перший вкорочує слухо- вий хід і бере участь у збільшенні його отвору, другий опускає вушну рако- вину.

Крім цих м’язів розрізняють м’язи власне вушної раковини, які вплива- ють на окремі складові вушної раковини, звужуючи чи розширюючи хрящо- вий слуховий хід.

Рис. 3.21. Загальний вигляд поверхневих м’язів собаки після зняття шкірних м’язів:

1 — m. levátor nasolabiális; 2 — m. canínus; 3 — m. orbiculáris óris; 4 — m. orbiculáris óculi; 5 — m. zygomáticus; 6 — m. retráctor ánguli óculi laterális; 7 — m. temporális; 8 — m. másseter; 9 — m. buccinátor; 10 — m. digástricus; 11 — m. mylohyoídeus; 12 — m. parotidoauriculáris; 13 — m. sternohyoídeus; 14 — m. sternocephálicus; 15 — m. cleidocervicális; 15′ — interséctio claviculáris; 15′′ — m. cleidobrachiális; 16 — m. omotransversárius; 17 — pars cervicális; 17′ — pars thorácica m. trapézius; 18 — m. supraspinátus; 19 — m. serrátus ventrális cérvicis; 20 — pars scapuláris; 20′ — pars acromiális m. deltoídeus; 21 — cáput lóngum; 21′ — cáput later. m. tríceps bráchii; 22 — m. latíssimus dórsi; 22′ — його початковий апоневроз із fáscia thoracolumbális; 23 — m. pectorális prof.; 24 — m. oblíquus ext. abdóminis; 24′ — m. oblíquus int. abdóminis; 25

— m. réctus abdóminis; 26 — m. brachiális; 27 — m. exténsor cárpi radiális; 28 — m. exténsor digit. commúnis; 29

— m. exténsor digit. later.; 30 — m. exténsor cárpi ulnáris; 31 — m. abdúctor póllicis lóngus; 32 — cáput ulnáre; 32′ — cáput humerále m. fléxor cárpi unlnáris; 33 — m. addúctor dígiti V i m. interóssei; 34 — pars craniális m. sartórius; 35 — m. ténsor fásciae látae; 35′ — fáscia láta; 36 — m. glutéus médius; 37 — m. glutéus supf.; 38–38′

— m. bíceps femóris; 39 — m. semitendinósus; 40 — m. sacrococcýgeus dors.; 41 — m. sacrococcýgeus ventr.; 42

— m. coccýgeus; 43 — m. gastrocnémius; 44 — m. fléxor digit. supf.; 45 — m. fléxor hallúcis lóngus; 45′ — m. fléxor digit. long.; 46 — m. fibuláris lóngus; 47 — m. tibiális cran.; 48 — m. exténsor digit. lóngus; 49 — сухожи- лок m. exténsor digit. later.; 50 — mm. interóssie; 51 — m. poplíteus; a — gland. parótis; b — gland. submandibuláris; c — véna juguláris ext.; d — manúbrium stérni; e — crísta íliaca; f — spína scápulae

148

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

М’ЯЗИ НАВКОЛООЧНОЇ ЯМКИ

Коловий м’яз ока — m. orbiculáris óculi (див. рис. 3.12–3.14) — поділяється на дві частини: повікову — pars palpebrális — та очноямкову — pars orbitális. Він являє собою м’язову пластинку з колових м’язових волокон, розміщених навколо щілини повік. Периферична частина цієї пластинки розміщена на кістках очної ямки — очноямкова, під час скорочення якої око заплющуєть- ся. Центральна частина, повікова, становить основу повік. Вона змикає по- віки. Верхня повіка більш рухлива, а тому і м’язова частина її сильніше ви- ражена, ніж у нижній повіці.

Підіймач медіального кута ока — m. levátor ánguli óculi mediális (див. рис. 3.12, 3.14) — у коней і свиней слабко розвинений. Він утворений маленькою, тонкою м’язовою пластинкою, що починається на лобовій фасції і спрямову- ється в дорсомедіальну чверть очноямкової частини колового м’яза ока. У жуйних цього м’яза немає, його функцію виконує лобовий м’яз. У м’ясоїдних м’яз більш розвинений і визначає зовнішню форму морди цих тварин.

Щічний м’яз — m. maláris (див. рис. 3.13, 3.14, 3.16) — є у всіх свійських тварин, але слабко розвинутий (крім жуйних).

Ужуйних м’яз починається м’язовими волокнами, що йдуть майже під прямим кутом від виличного м’яза і тягнуться, дещо сходячись, у ростраль- ному напрямі, утворюючи товсте й сильне м’язове віяло, що закінчується в ділянці медіального кута ока, не з’єднуючись з коловим м’язом ока.

Уконей м’яз починається на глибокій лицевій фасції або на виличному м’язі в ділянці лицевого гребеня і спрямовується в нижню повіку, де й за- кінчується в коловому м’язі.

Усвиней м’яз у вигляді тонкої пластинки є лише в ділянці нижньої повіки.

Усобак щічний м’яз є продовженням частини глибокого стискача шиї, стрічка м’язових волокон якого ізолюється і тягнеться впоперек від краю нижньої щелепи до колового м’яза ока та в ділянку верхньої щелепи. Деякі м’язові волокна, що відходять від колового м’яза, в ділянці кута рота губ- ляться на бічній поверхні нижньої щелепи (m. maláris).

Відтягувач латерального кута ока — m. retráctor ánguli óculi laterális (див. рис. 3.12, 8) — починається на глибокій висковій фасції і закріплюється в латеральній спайці повік. Є у м’ясоїдних.

ЖУВАЛЬНІ М’ЯЗИ

Жувальний м’яз — m. masséter (див. рис. 3.12, 3.13, 3.16, 3.22)) — найси-

льніший з групи жувальних м’язів (за винятком м’ясоїдних). Бере початок коротким товстим сухожилком на лицевому гребені (лицевому горбі у жуй- них) і м’ясисто на вентральному краї виличної дуги, закінчується на лате- ральній поверхні та нижньому краї гілки нижньої щелепи від судинної ви- різки до висково-нижньощелепного суглоба. У свиней м’яз починається та- кож на медіальній поверхні виличної дуги і частково від вискового м’яза. У собак частина волокон м’яза починається від вискового м’яза. М’яз склад- ний за будовою, має багато сухожилкових пластин, що зумовлює його багато-

149

Розділ 3

перисту будову. Поділяється на дві частини: поверхневу — pars superficiális, що бере початок на лицевому гребені (чи горбі) з каудовентральним напря- мом волокон, і глибоку — pars рrofúnda — з початком на виличній дузі і краніовентральним напрямом волокон.

М’яз підіймає нижню щелепу до верхньої.

Висковий м’яз — m. temporális (див. рис. 3.16, 3; рис. 3.21, 7) — почина-

ється у висковій ямці і закінчується на вінцевому відростку та гілці нижньої щелепи.

Латеральний крилоподібний м’яз — m. pterygoídeus laterális (див. рис. 3.17, 2) — починається на крилоподібному відростку клиноподібної кістки, а також на крилоподібній та піднебінній кістках, має каудальний напрям пу- чків м’язових волокон, закінчується на задньому краї медіальної поверхні гілки нижньої щелепи та в крилоподібній ямці.

Медіальний крилоподібний м’яз — m. pterygoídeus mediális (див. рис. 3.17, 1) — починається там, де й попередній, має каудальний напрям воло- кон і закінчується поблизу висково-нижньощелепного суглоба на гілці ниж- ньої щелепи.

Рис. 3.22. Поверхневі м’язи свині після зняття шкірних м’язів:

1 — m. levátor nasolabiális; 2 — m. levátor lábii superióris; 3 — m. canínus; 4 — m. depréssor lábii superióris; 5 — m. orbiculáris óris; 6 — m. zygomáticus; 7 — m. buccinátor; 8 — m. depréssor lábii inferióris; 9 — m. parotidoauriculáris; 10 — m. másseter; 11 — m. stylohyoídeus; 12 — m. sternocephálicus; 13 — m. cleidomastoídeus; 13′ — m. cleidooccipitális; 13′′ — interséctiо claviculáris; 13′′′ — m. cleidobrachiális; 14 — pars cervicális; 14′ — pars thorácica m. trapézius; 15 — m. omotransversárius; 16 — m. supraspinátus; 17 — m. deltoídeus; 17′ — його початковий апоневроз; 18 — m. subclávius; 19 — cáput lóngum; 19′ — cáput laterále m. tríceps bráchii; 20 — m. ténsor fásciae antebráchii; 21 — m. latíssimus dórsi; 22 — m. pectorális prof.; 23 — початкові зубці m. serrátus ventrális; 24 — m. serrátus dorsális caud.; 24′ — fáscia thoracolumbális; 25 — m. oblíquus ext. abdóminis; 25′ — його апоневроз; 26 — m. iliocostális lumbórum, зрощений з m. longíssimus lumbórum; 27 — m. sacrococcýgeus dors.; 28 — m. sacrococcýgeus ventr.; 29 — m. brachiális; 30 — m. exténsor cárpi radiális; 31– 31′′ — m. exténsor digitális commúnis; 32 — m. abdúctor póllicis lóngus; 33, 34 — m. exténsor digit. later.; 35, 35′ — m. exténsor cárpi ulnáris; 36 — m. fléxor digit. supf.; 37 — m. ténsor fásciae látae; 38 — m. glutéus médius; 39 — його глибока частина; 39′, 39′′ — m. glutéus supf.; 40–40′ — m. bíceps femóris; 41 — m. semitendinósus; 42 — m. semimembranósus; 43 — m. gastrocnémius; 44 — m. tibiális cran.; 45 — m. peronéus tértius; 46 — m. fibuláris lóngus; 47, 48 — m. exténsor digit. lat.; 49 — m. fléxor digit. prof.; 50 — m. exténsor digit. long.; a — gland. parótis; b — spína scápulae; c — túber cóxae

150

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

Латеральний м’яз тягне нижню щелепу вперед, а медіальний — вперед і вгору, змикаючи при цьому щелепи.

Двочеревцевий м’яз — m. digástricus (див. рис. 3.12, 3.17, 3.18, 3.21) — у

жуйних і коней має два черевця: ростральне — vénter rostrális — і каудаль- не — vénter caudális, з’єднаних між собою сухожилком; у свиней і собак — одне черевце. М’яз починається на яремному відростку і закінчується на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи, а у коней, крім того, від каудаль- ного черевця відгалужується на виросток нижньої щелепи частина м’яза,

яку називають pars occipitomandibuláris.

М’яз опускає і тягне назад нижню щелепу, відкриваючи при цьому рот. У коней також бере участь (при напруженні його проміжного сухожилка) у підійманні під’язикового скелета.

Загальна характеристика жувальних м’язів. Жувальних м’язів небагато, але вони сильні. Початок — púnctum fíxum — усіх цих м’язів знаходиться в ділянці черепа, а закінчення — púnctum móbile — на нижній щелепі. Точ- кою опори під час її руху є парний висково-нижньощелепний суглоб, який може розгинатись і згинатись. Розгинання призводить до розмикання ще- леп, а згинання — до змикання їх. Це основні рухи під час жування.

У свиней і собак рухи розмикання і змикання щелеп є переважаючими, оскільки зуби у собак пристосовані для простого розрізування, а у свиней — для подрібнювання твердого корму. Проте у свиней можливі незначні бічні рухи нижньої щелепи та її висування вперед. У жуйних і коней мають місце й чітко виражені бічні рухи нижньої щелепи та більш ретельне перетирання корму, відповідно до чого видозмінені корінні зуби. Крім того, у них мож- ливе незначне висування нижньої щелепи вперед.

Нижню щелепу можна розглядати як важіль і першого, і другого роду. Важелем другого роду вона стає, коли плечем опору є ділянка щелепи від висково-нижньощелепного суглоба вниз і вперед до різцевих зубів, а плечем сили — щелепна гілка та її вінцевий відросток, на який діє висковий м’яз, що відходить від вискової ямки, і віялоподібно спрямовані жувальний та крилоподібні м’язи. Жувальний м’яз починається на виличній дузі, а кри- лоподібні м’язи — від ділянки крилоподібного відростка клиноподібної кіст- ки. Всі три м’язи під час скорочення змикають щелепи, і тим самим важелі швидкості набувають значної сили.

Під час відведення нижньої щелепи вбік у травоїдних діє правий жуваль- ний м’яз одночасно з лівими крилоподібними, і щелепа відходить вправо, під час скорочення протилежної пари — вліво. У разі висування нижньої щелепи вперед скорочуються пучки жувального та крилоподібних м’язів, що напрямлені від свого початку до гілки нижньої щелепи.

Під час розмикання щелеп нижню щелепу розглядають як важіль пер- шого роду з плечем сили від висково-нижньощелепного суглоба до місця за- кріплення двочеревцевого м’яза, плечем опору є ділянка щелепи від суглоба до різцевих зубів. Цьому м’язу у жуйних і коней допомагає груднино-

головний м’яз — m. sternocephális.

В обох випадках важелі використовуються як важелі швидкості.

151

Розділ 3

ФІЛОГЕНЕЗ М’ЯЗІВ ГОЛОВИ

М’язи голови за походженням поділяють на дві групи: соматичні, що роз- виваються з міотомів сомітів, і вісцеральні. Соматичні м’язи, що діють на очне яблуко, іннервуються окоруховим, блоковим та відвідним черепним нервами.

М’язи під’язикового апарату, що іннервуються під’язиковим черепним нервом, з’явились у результаті диференціації підзябрових, сегментально розміщених вентральних м’язових пластинок.

Решта м’язів голови (частково й ті з них, що спрямовуються в ділянку шиї) — вісцеральні. Серед вісцеральних м’язів голови розрізняють м’язи, що діють на ротоглотку — початок травного апарату, і м’язи гортані — дихаль- ного апарату. Ці м’язи іннервуються трійчастим, язикоглотковим, блукаю- чим та додатковим черепними нервами. Інші, більш поверхневі м’язи при- водять в дію складки голови —губи, щоки, ніздрі, повіки та вушні раковини. Це шкірні м’язи голови (мімічні м’язи). Вони іннервуються лицевим череп- ним нервом.

Філогенетично всі вісцеральні м’язи голови є результатом складної дифе- ренціації метамерних зябрових м’язів, що іннервуються трійчастим, лице- вим, язикоглотковим та додатковим черепними нервами (іннервація дає можливість встановити філогенетичну й загальну гомологію м’язів).

У нижчих водяних хребетних ускладнення метамерних зябрових м’язів зумовлює утворення поверхневого стискача — m. constríctor superficiális, що охоплює зябровий апарат знизу і з боків. Спереду, в межах від щелепної дуги до бризкальця, цей м’яз іннервується руховими гілками трійчастого нерва. Від бризкальця до першої зябрової щілини, тобто в межах під’язикової дуги, м’яз іннервують гілки лицевого нерва. Від першої до другої зябрової щілин до м’яза йдуть гілки від язикоглоткового нерва. Від третьої зябрової щілини до заднього краю поверхневий стискач іннервується гілками блукаючого не- рва і невідокремленого від нього додаткового нерва. Весь м’язовий пласт диференціюється на окремі м’язові одиниці.

152