14. Хронічний абсцес легень. Етіопатогенез. Класифікація. Клініка

Хронічний абсцес легень є несприятливим наслідком гострого легеневого нагноєння. Процес вважветься хронічним при існуванні легеневого нагноєння понад 6-8тижнів. Перехід гострого абсцесу в хронічний спричинюють такі явища: 1) недостатній відтік гною з порожнини абсцесу внаслідок порушення прохідності дренувальних бронхів; 2) наявність у порожнині абсцесу секвестрів, які закривають вічко дренувальних бронхів і постійно підтримують нагноєння в самій порожнині та запалення навколо неї; 3) підвищений тиск у порожнині абсцесу; 4) утворення плевральних зрощень у зоні уражених абсцесом сегментів легень, що перешкоджає ранній облітерації порожнини; 5) епітелізація порожнини з вічка дренувальних бронхів, що перешкоджає її рубцюванню.

Хворий скаржаться на помірну задишку, кашель із виділенням слизового або слизово-гнійного харкотиння При загостренні з'являється ка¬шель і виділення 250-500 мл гнійного харкотиння з неприємним запахом, гектична температура з перепадами 1,5-2 *С, посилю¬ються біль у грудях, прогресує задишка. Запаморочення, зни¬ження апетиту, загальна слабість збільшуються відповідно до наростання інтоксикації. Шкірні покриви бліді, помірний акроціа- ноз. Дихання прискорене до 28-30 за 1 хв. Через 6-8 МІСЯЦІВ НІГТЬОВІ фаланги набувають форми "барабанних паличок", грудна кліпс» деформована. Голосове тремтіння незначно послаблене на боці ураження {особливо при периферичній локалізації процесу). Перкусія виявляє вкороченая перкуторного звуку в проекції патологічного процесу, аускультація — багато вологих хрипів різного калібру на фоні амфорнчного дихання

15. Хрон. Абсцес легень. Діагностика. Лікування

Рентгенологічно хронічний абсцес мас вигляд одніс! або декіль¬кох порожнин деструкції правильної округлої форми з товстою, щільною пюгеїшо» капсулою. При загостренні процесу можна виз¬начити порожнину з горизонтальним рівнем рідини (гною) та газо¬вим міхурем над нею. Вираження навколишньої перифокальної інфільтрації залежить від фази процесу (рис. 1211)

Із лабораторних змін для легеневих деструкцій характерні лейкоцитоз із зсувом формули вліво, лімфоцитопенія, приско¬рення ШОЕ. Гангреиізащя абсцесу супроводжується прогресую¬чою анемією, іноді лейкопенією. Гілопротеїнемія виникає внаслі¬док значної втрати білка з гнійним харкотинням. Інтоксикація та токсичне ураження печінки призводять до диспротєїнемії. При цьому збільшується концентрація мукопротеїну та сіалових кис¬лот, серомукоїду, фібриногену.

На імуиограмі — пригнічення клітинного та гуморального імуні-тету із схильністю до плерергіі та автоагресії, послаблення механізмів неспецифічного захисту.

Цитологічна картина бронхіальних лаважних вод характери¬зується різким нейтрофільозом, неклітинними постдеструктивними включеннями при недостатності чи відсутності альвеолярних макро¬фагів.

лікування

Спочатку хворі хронічними абсцесами легенів, як правило, потребують інтенсивного консервативному лікуванні, яке є і підготовкою до радикального оперативного втручання. Основні завдання такого лікування полягають у наступному: 1) зменшення гнійної інтоксикації і ліквідація загострення запального процесу в легенях; 2) корекція порушених патологічним процесом функцій систем дихання і кровообігу, усунення білкових, волемических, електролітних порушень та анемії; 3) підвищення загальної им-мунологіческой опірності організму.

Основну увагу при цьому необхідно приділяти комплексної санації трахеобронхіального дерева шляхом максимально повного і по можливості постійного відтоку гною з порожнин деструкції. Бронхологіческіх санацію необхідно проводити до ліквідації загострення нагноительного процесу в легені і трахеобронхиальном дереві. Використовують постуральний дренаж, інгаляції антисептиків, антибіотиків і ферментів, бронхоскопіческіх санацію, Інтратрахеально введення лікарських засобів. За механізмом своєї дії вони поділяються на кілька груп: механічно очищують (фізіологічний розчин, дистильована вода, слабкі розчини новокаїну), антисептичні речовини (фурацилін, риванол, фурагін, з-Лафур та ін), хіміотерапевтичні речовини (сульфаніламіду-ні препарати та антибіотики ); речовини, зменшують поверхневий натяг слизу (адегон, тахоліквін); протизапальні речовини і протеолітичні ферменти (антипірин, трипсин, хімотрипсин, хімопсін, ацетил-цистеїн та ін.)

Для зняття гнійної інтоксикації і ліквідації загострення у хворих на хронічні абсцесами можуть використовуватися способи оперативного дренування легеневих гнійників, особливо якщо останні є поодинокими та поверхнево розташовані (Дренування за допомогою торакоцентез, пневмотомія).

У період передопераційної підготовки необхідне вливання антисептичних розчинів, 1% розчину хлористого кальцію, білкових препаратів, 5-10% розчинів глюкози, електролітів, плазми і крові для ліквідації інтоксикацій і порушень електролітного, кислотно-основного, білкового, енергетичних балансу, анемії. Для боротьби з гіпоксією широко застосовується гіпербарична оксигенація.

Підготовка хворих до резекції легенів здійснюється в середньому протягом 2-3 тижнів, коли в більшості випадків вдається домогтися істотного поліпшення загального стану і тим самим значно зменшити ризик операції.

Найчастіше вдаються до видалення частки легені, проте із-за поширеності нагноительного процесу нерідко виявляється необхідної пневмонектомія. Внаслідок вираженого спайкового процесу в плевральній порожнині в технічному відношенні ця операція складніше, ніж у хворих на гострі нагноєннями легенів.