2. Гемоторакс. Діагностика

Для постановки діагнозу уточнюються подробиці історії захворювання, проводиться фізикальне, Інструментальне та лабораторне обстеження.

При гемотораксу визначається відставання ураженої сторони грудної клітки при диханні, притуплення перкуторного звуку над рівнем рідини, ослаблення дихання і голосового тремтіння. При рентгеноскопії та оглядової рентгенографії легенів виявляється коллабірованіє легені, наявність горизонтального рівня рідини або згустків в порожнині плеври, флотація (зміщення) тіні середостіння в здорову сторону.

З діагностичною метою виконується пункції плевральної порожнини: отримання крові достовірно свідчить про гемоторакс. Для диференціації стерильного і інфікованого гемотораксу проводять проби Петрова і Ефендієв з оцінкою прозорості та осаду аспірату. З метою судження про припинення або продовження внутриплевральної кровотечі виконують пробу Рувілуа-Грегуара: Згортання отриманої крові в пробірці або шприц свідчить про триваючому кровотечі, відсутність коагуляції говорить про припинення кровотечі. Зразки пунктату направляють в лабораторію для визначення гемоглобіну та проведення бактеріологічно дослідження.

При банальному і згорнувшись гемотораксу вдаються до лабораторного визначення Нb, кількості еритроцитів, тромбоцитів, дослідженню коагулограми. Додаткова інструментальна діагностика при гемотораксу може включати УЗД плевральної порожнини, рентгенографії ребер, КТ грудної клітки, діагностичну торакоскопії.

3. Лікування гемотораксу

З метою прискорення процесу розсмоктування кров'яних згустків хворим з ознаками згорнутого гемоторакса доцільно призначати протеолітичні ферменти парентерально (Хімотрипсин 25 мг внутрішньом'язово 1 раз на добу курсом не менше 15 ін'єкцій), а також за допомогою безпосереднього зрошення плевральних порожнин розчинами Урокінази, Стрептокінази. 

Перша допомога при гемотораксі на догоспітальному етапі полягає у творі адекватного знеболення із застосуванням 2 мл 50% розчину Анальгіну методом підшкірної інфузії, киснетерапії. У ситуації, коли мають місце ознаки гіповолемічного шоку доцільно негайне введення 400 мл Реополіглюкіну внутрішньовенно-крапельно. 

Слід враховувати, що кращим способом транспортування пацієнта є евакуація на носилках в положенні «напівсидячи».  Наявність у пацієнта великого об'єму крові в плевральній порожнині, супроводжується порушенням центральної гемодинаміки, потребує проведення адекватної серцево-судинної медикаментозної терапії (Мезатон 1% розчин в дозі 2 мл методом підшкірного введення, 006% розчин Корглікону 1 мл розчинити у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду методом внутрішньовенної інфузії). 

У ситуації, коли має місце масивне внутрішньоплеврально кровотеча, що супроводжується постгеморагічної анемії, хворому рекомендовано проведення замінного переливання еритроцитарної маси чи цільної крові, щоб уникнути розвитку гіповолемічного шоку. 

Алгоритм протишокових заходів при гемотораксі полягає в проведенні наступних медичних маніпуляцій:  - накладання тугої пов'язки, змоченої в антисептику;  - забезпечення доступу кисню;  - проведення вагосимпатичної новокаїнової блокади;  - інфузійна терапія (40% розчин Глюкози внутрішньовенно-крапельно, 5 мл 5% розчину аскорбінової кислоти внутрішньовенно, Гідрокортизон 25-50 мг внутрішньом'язово, 10% розчин Хлориду кальцію 10 мл внутрішньовенно). .