12.Структура спілкування. Загальна характеристика сторін спілкування.

Спілкування - складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами у спільній діяльності і передбачає обмін інформацією, взаємодію, встановлення взаєморозуміння між учасниками

Спілкування -складний процес, в якому виділяють три взаємопов’язані аспекти- комунікативний, інтерактивний і перцептивний

- Комунікативний аспект спілкування — це обмін між його учасниками різною інформацією: знаннями, думками, почуттями тощо. Головним засобом спілкування у цьому разі є мовлення - використання мови.

- Інтерактивний аспект спілкування характеризує організацію взаємодії між його суб’єктами. Спілкування в цьому разі може бути кооперацією або ж конкуренцією. Конкуренцію часто супроводжують конфлікти.

- Перцептивний аспект спілкування характеризує особливості сприймання і взаєморозуміння партнерами один одного. Спілкуючись, кожен будує образ партнера, послуговуючись такими засобами, як ідентифікація (уподібнення себе іншому, спроба поставити себе на місце іншого) і рефлексія(здатність усвідомити те, як нас сприймає партнер)

Механізми соціальної перцепції:

- ідентифікація

- емпатія - здатність проникати у внутрішній світ людини шляхом співпереживання

- рефлексія

- каузальна атрибуція - механізм причинного пояснення вчинків інших через приписування їм думок, почуттів і здійснюється неусвідомлювано

- стереотипізація – привнесення в образ людини тих рис, якими зазвичай наділяються представники певних професійних груп

- ефект оріолу \ німбу – сприймання партнера спілкування через призму позитивної інформації про нього.

13. Види і засоби спілкування.

Спілкування - складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами у спільній діяльності і передбачає обмін інформацією, взаємодію, встановлення взаєморозуміння між учасниками.

Види:

- за орієнтацією(особистісне ,соціальне(інтернет) )

- за сферою перебігу (у сфері знань, умінь та навичок ; сп. у реально-виконуваній діяльності ; у сфері мотивів і потреб)

- за засобами ( матеріальне (обмін,подарунок) , знакове )

- за ступенем опосередкування (безпосереднє (контакт очима, жести..), опосередковане (розмова по тел..) )

Засоби спілкування:

- вербальні – мова(У комунікативній функції мови, яка є основною, вирізняють три сторони: інформаційну, яка виявляється в передачі знань; виразну, що допомагає передавати почуття і ставлення, та впливову, в якій проявляються вольові, сугестивні якості особистості, спрямовані на підкорення слухача, переконання його в чомусь.)

- невербальні – жести, міміка .. (Невербальна комунікація доповнює, підсилює мовленнєве висловлювання, допомагає розкрити змістовий бік інформації. воно проявляється, зазвичай, несвідомо) 

14. Поняття про особистість в психології. Структура особистості.

Людина – це поняття , ке позначає живу істоту, яка наділена свідомістю, володіє мово та мовленням, здатна створювати знаряддя праці, користуватись ними і у спільній діяльності.

Індивід – означає належність до роду людини

Особистість – певна якість індивіда, завжди залежить від соціуму, є цілеспрямованою і само організованою системою, формується в онтогенезі відносно пізно

Індивідуальність – поєднання тих властивостей людини, що складає її своєрідність і відмінність від інших людей.

Структура: (за Платоновим)

підструктура спрямованості (всі ставлення і моральні риси особистості)

форм відображення (індивідуальні особливості пізнавальних процесів)

соціального досвіду (включає знання, уміння, навички, звички )

біологічно-зумовлена підструктура (статеві ознаки, типологічні ознаки, паталогічні зміни)

(за Петровським)- «системна організація індивідуальності» :

- внутрішньо-індивідуальна підсистема особистості \ інтраіндивідна (сукупність всіх психічних процесів, станів людини)

- інтеріндивідна (виявляється в системі соціальних зв’язків)

- метаіндивідна (внески особистості в інших людей.