29. Відтворення та його види

Відтворення – це доступна для спостереження розумова дія, яка полягає у відновленні змісту у знаковій системі. Відтворення має активний творчий характер. Відтворений матеріал зазнає якісних змін внаслідок його обробки людиною. Зміни виявляються як відбір матеріалу; викладення головного, узагальнення змісту, перебудова в плані тексту; додавання нового змісту; зміна слів, виразів. Може бути: мимовільним (ненавмисно, в результаті певних асоціацій, здатність до відтворення у стані гіпнозу), довільним(за умови постановки мнемонічної задачі(мети, завдань, волі, потреби щось пригадати. Види відтворення: - пригадування (довільне відтворення. пов’язане з активним пошуком, відновленням і добуванням з тривалої пам'яті потрібної індивіду інформації, потребує вольових зусиль; - впізнавання (відтворення інформації в ситуації повторення пред’явленого); - власне відтворення (без додаткових ознак); - спогади ( відтворення подій особистого життя)

30. Забування, його причини, темпи та попередження.

Забування полягає у випадінні матеріалу з психічної діяльності. Причини забування: 1) інтерференція – змішування нового матеріалу з відомим, яке має такі різновиди: проактивне гальмування ( наступний матеріал забувається під впливом переднього), ретроактивне (забування відомого матеріалу під впливом нового); 2) згасання умовних нервових зв’язків (при втомі, відсутності відтворення та використання матеріалу в діяльності). Ремінісценсія – відтворення завченого матеріалу з часом не лише погіршується, а й покращується. Темпи забування: залежить від: - об’єму матеріалу, що запам’ятовується; - від змісту і ступеня усвідомленості; - від подібності матеріалу, що запам’ятовується з тим, що збігається; - від ступеня значущості матеріалу, який запам’ятовується та включеність його в діяльність. Попередження забування: - організація перерв між виконуваними діями, - чергування схожих і несхожих дій, - перехід від більш до менш складного матеріалу, - правильна організація повторення (інтервали, перерви), - включення матеріалу у систему смислових зв’язків.

31. Види памяті та їх особливості. Індивідуальні особливості пам'яті у людей.

Види пам'яті: 1)За характером переважаючої психічної активності: а) рухова (пам'ять на рухи, їх системи). Це основа трудових і практичних навичок; б) емоційна ( пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності, допомагають передбачити результати); в) образна (пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова); г) словесно-логічна ( специфічно людська; запам’ятовується думка у формі понять. Відіграє провідну роль у засвоєнні знань). 2) За характером цілі діяльності: а) мимовільна – мнемічна мета (запам’ятати) відсутня. Становить основну частину досвіду; б) довільна – при наявності мети запам’ятати, яка регулює процеси пам'яті. Людина визначає, що запам’ятати насамперед, на який період часу, з якою метою. 3) За тривалістю збереження: а) короткочасна – зберігання матеріалу після одноразового відтворення; б) довгочасна виникає з короткочасної при багаторазовому відтворенні; в) оперативна – обслуговує виконувані дії, операції. З її допомогою утримуються проміжні результати, які по закінченні діяльності забуваються.

Індивідуальні особливості пам'яті виявляються у швидкості, точності, міцності запам’ятовування і готовності до відтворення. Вони залежать від особливостей вищої нервової діяльності, міри оволодіння способами запам’ятовування, систематичності у засвоєнні знань. Виділяють наступні типи пам'яті за індивідуальними особливостями її змісту: а) наочно-образна – краще запам’ятовуються образи (слухові, рухові, смакові); б) словесно-логічна – краще запам’ятовується словесний матеріал; в) проміжний – немає чіткої переваги. Приналежність до типу залежить від співвідношення 1 до 2 сигнальної систем, від професійної діяльності.