- •2. Психіка як форма відображення
- •4.Будова психологічної науки.
- •6. Методи дослідження в психології. Експеримент і спостереження.
- •10.Формування навичок. Структура і взаємодія навичок.
- •11.Поняття спілкування. Функції спілкування.
- •12.Структура спілкування. Загальна характеристика сторін спілкування.
- •13. Види і засоби спілкування.
- •14. Поняття про особистість в психології. Структура особистості.
- •16. Самооцінка та її роль у розвитку особистості. Рівень домагань.
- •17. Поняття про соціальні групи, їх класифікація
- •15. Спрямованість як центральний компонент структури особистості. Мотиви ,їх класифікації.
- •18. Рівні розвитку соціальних груп. Соціально-психологічні ознаки колективу.
- •19.Поняття соціально-психологічного клімату колективу.
- •20.Диференціація в групах. Поняття про лідерство, особистість лідера.
- •21. Інтеграція в групах. Колективістська ідентифікація. Ціннісно-орієнтаційна єдність, покладання відповідальності за результати спільної діяльності.
- •22. Поняття про увагу. Теорії уваги. Фізіологічні основи уваги.
- •23. Функції уваги. Види уваги.
- •24. Властивості уваги.
- •25.Поняття про відчуття і сприймання. Класифікація відчуттів, їх властивості.
- •26. Властивості сприймання. Аперцепція.
- •27. Поняття про пам'ять.Теорії пам'яті.Фізіологічні основи пам'яті.
- •28. Запамятовування, фактори мимовільного і довільного запам’ятовування.
- •29. Відтворення та його види
- •30. Забування, його причини, темпи та попередження.
- •31. Види памяті та їх особливості. Індивідуальні особливості пам'яті у людей.
- •32. Поняття про мислення. Функції мислення. Мислення як діяльність.
- •33.Основні процеси мислення.
- •34. Форми мислення.
- •35. Мислення як розв’язання задач. Проблемна ситуація.
- •36. Типи мислення.
- •37. Мовлення як діяльність і як поведінка.
- •38. Мовлення як інструмент мислення. Мовлення і пізнавальна діяльність.
- •39. Поняття про уяву. Функції уяви. Роль уяви в діяльності.
- •40. Аналітико-синтетичний характер уяви. Уява і мислення в проблемни
- •41. Види уяви. Образи уяви та способи їх утворення
- •42. Поняття про почуття та емоції. Функції та властивості почуттів
- •43. Класифікація емоцій та почуттів.
- •44. Форми переживання почуттів.
- •45. Поняття про волю. Характер вольової дії
- •46. Вольові якості особистості. Слабка воля , причини та шляхи подолання.
- •47. Поняття про темперамент. Властивості темпераменту.
- •48. Типи темпераменту та їх характеристика
- •49. Шляхи узгодження темпераменту та діяльності. Індивідуальний стиль
- •50.Поняття про характер. Структура характеру. Симптоми комплексу.
- •51. Поняття про здібності. Структура здібностей.
- •52. Задатки і здібності. Фактори розвитку здібностей. Критерії здібностей.
- •54. Предмет та завдання вікової та педагогічної психології. Структура вікової та педагогічної психології.
- •55. Основні суперечності, що виступають рушійними силами розвитку психіки дитини.
- •56. Біологічні та соціальні фактори психічного розвитку.
- •57. Закономірності динаміки психічного розвитку.
- •58. Проблеми співвідношення психічного розвитку і навчання.
- •59. Поняття психологічного віку. Його критерії.
- •60. Вікова періодизація психічного розвитку в психології.
- •61.Психологічна характеристика кризи психічного розвитку
- •62. Психічний розвиток дитини першого року життя
- •63. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому дитинстві
- •64. Формування особистості дитини раннього віку
- •65.Сюжетно-рольова гра,як провідна діяльність. Її розвиок та значення для розвитку дошкільника.
- •66. Розвиток особистості дитини дошкільного віку
- •67. Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільника.
- •68. Психологічна готовність до навчання у школі.
- •69. Учбова діяльність як провідна діяльність. Структура учбової діяльності учня молодших класів.
- •70. Мотиви учіння молодших школярів і їх формування.
- •71. Розвиток пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери у молодшому шкільному віці.
- •72. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку.
- •73. Спілкування з однолітками як провідна діяльність підліткового віку.
- •74. Особистий розвиток підлітка.
- •75. Особливості навчальної діяльності підлітка. Розвиток когнітивної та
- •76.Навчально-професійна діяльність, формування наукового світогляду і си-ми цінностей у юнацькому віці.
- •77. Готовність до життєвого самовизначення. Особистісне і професійне самовизначення як провідна проблема юнацького віку.
- •78 .Особливості пізнавальних і емоційно-вольових процесів у ранній юності.
- •79.Педагогічне спілкування в системі «вчитель-учні» як фактор становлення і розвитку особистості.
- •81. Самовиховання. Саморозвиток. Самовдосконалення
- •82.Психологічна структура навчальної діяльності. Загальна характеристика
- •83.Характеристика типів навчання
- •84.Види навчання. Фактори ефективності навчання.
- •86. Фактори мотивації учня (за Розенфельдом).
- •87.Вікова динаміка мотивації навчальної діяльності учня.
- •88.Формування мотивів навчальної діяльності.
- •89.Поняття про психологію педагогічної діяльності. Структурні компонентипедагогічної діяльності.
- •90. Сутність педагогічного спілкування. Засоби педагогічного спілкування.
- •91. Стилі педагогічного спілкування, їх характеристика.
- •92.Індивідуальний стиль педагогічної діяльності. Види стилів.
- •93.Поняття педагогічних здібностей. Структура пед. Здібностей(Кузьміна)
- •94. Ефективність діяльності вчителя
- •95. Самоосвіта і самовиховання як умова успішної діяльності вчителя.
- •104. Загальна характеристика групових процесів
27. Поняття про пам'ять.Теорії пам'яті.Фізіологічні основи пам'яті.
Пам'ять – це процеси запам’ятовування, збереження, відтворення і забування індивідуального досвіду. Пам'ять – характеристика пізнавальної функції психіки, основа життя всіх живих організмів, основа збереження цілісності «Я» особистості, усвідомлення людиною єдності її минулого і майбутнього. Теорії пам'яті: 1)Асоціативна теорія – пояснює пам'ять як асоціації,тобто зв’язки між враженнями про явища та предмети. За характером зв’язків виділяють такі асоціації: а) за суміжністю (просторова і часова) – події, що відбуваються одночасно або послідовно запам’ятовуються разом, б)за подібністю: іноземне слово запам’ятовується краще, якщо звучання нагадує рідне в)за контрастом – знаючи, що явища є полярними, нам достатньо запам’ятати лише одне з них, а про друге знати, що воно є протилежним. 2)Гештальтизм стверджує, що запам’ятовування відбувається не від окремих елементів до цілісного образу, а навпаки: людина схоплює всю ситуацію одразу, а потім вже виокремлює в ній деталі. Перша і друга теорія схожі тим, що переоцінюються залежність запам’ятовування від особливостей організації зовнішнього матеріалу та ігнорують роль особистості. Але протилежною є наступна 3) теорія А.Бергсона, яка перебільшує значення активності людини, стверджує незалежність памяті від зовнішньої ситуації. Активність людини пояснюється як надприродна сила, причини якої неможливо пояснити. 4) Вітчизняна теорія стверджує, що діяльність- визначальний фактор памяті. Запамятовування визначається не тим, яким є сам по собі матеріал, а тим, що з ним робить людина. Фізіологія пояснює пам'ять як основну умовного рефлексу, як утворення зв’язку між новим і уже відомим. Це фізіологічна основа памяті.
28. Запамятовування, фактори мимовільного і довільного запам’ятовування.
Запамятовування – процес пам'яті, внаслідок якого відбувається закріплення нового матеріалу. Мимовільне – найбільш продуктивне, якщо матеріал входить у зміст діяльності. Умовою мимовільного запам’ятовування є активне сприйняття матеріалу. Чим вища пізнавальна активність людини, тим краще мимовільне запам’ятовування. Мимовільне запам’ятовування має місце за відсутності мнемічної спрямованості, на нього впливають яскравість та емоційне забарвлення, інтерс, контрастні предмети на загальному тлі, схожі на вже відомі предмети та явища. Довільне запам’ятовування – від впливом мнемічної спрямованості, що перетворює його на мнемічну діяльність, яка відбувається через систему мнемічних дій. Залежить від: а) особивостей мімічної задачі (запам’ятати близько до змісту; відтворити переважно форму, а не зміст; запам’ятати фрагмент дослівно), б) мотивів (заради оцінки, інтерес, обов’язок, зв'язок з майб.професією.), в)оволодіння способами запам’ятовування: -смислове групування (розбиття матеріалу на частини), - смислові опорні пункти (створення схем, креслень, малюнків), - співвідношення запам’ятованого з відомим, - відтворення (переказ, повторення). При вивченні нового матеріалу переважає мимовільне запам’ятовування, а при закріпленні на першому плані (задача запам’ятати), то переважає довільне запам’ятовування.
