- •2. Психіка як форма відображення
- •4.Будова психологічної науки.
- •6. Методи дослідження в психології. Експеримент і спостереження.
- •10.Формування навичок. Структура і взаємодія навичок.
- •11.Поняття спілкування. Функції спілкування.
- •12.Структура спілкування. Загальна характеристика сторін спілкування.
- •13. Види і засоби спілкування.
- •14. Поняття про особистість в психології. Структура особистості.
- •15. Спрямованість як центральний компонент структури особистості. Мотиви ,їх класифікації.
- •16. Самооцінка та її роль у розвитку особистості. Рівень домагань.
- •17. Поняття про соціальні групи, їх класифікація
- •18. Рівні розвитку соціальних груп. Соціально-психологічні ознаки колективу.
- •19.Поняття соціально-психологічного клімату колективу.
- •20.Диференціація в групах. Поняття про лідерство, особистість лідера.
- •21. Інтеграція в групах. Колективістська ідентифікація. Ціннісно-орієнтаційна єдність, покладання відповідальності за результати спільної діяльності.
- •22. Поняття про увагу. Теорії уваги. Фізіологічні основи уваги.
- •23. Функції уваги. Види уваги.
- •24. Властивості уваги.
- •25.Поняття про відчуття і сприймання. Класифікація відчуттів, їх властивості.
- •26. Властивості сприймання. Аперцепція.
- •27. Поняття про пам'ять.Теорії пам'яті.Фізіологічні основи пам'яті.
- •28. Запамятовування, фактори мимовільного і довільного запам’ятовування.
- •29. Відтворення та його види
- •30. Забування, його причини, темпи та попередження.
- •31. Види памяті та їх особливості. Індивідуальні особливості пам'яті у людей.
- •32. Поняття про мислення. Функції мислення. Мислення як діяльність.
- •33.Основні процеси мислення.
- •34. Форми мислення.
- •35. Мислення як розв’язання задач. Проблемна ситуація.
- •36. Типи мислення.
- •37. Мовлення як діяльність і як поведінка.
- •38. Мовлення як інструмент мислення. Мовлення і пізнавальна діяльність.
- •39. Поняття про уяву. Функції уяви. Роль уяви в діяльності.
- •40. Аналітико-синтетичний характер уяви. Уява і мислення в проблемни
- •41. Види уяви. Образи уяви та способи їх утворення
- •42. Поняття про почуття та емоції. Функції та властивості почуттів
- •43. Класифікація емоцій та почуттів.
- •44. Форми переживання почуттів.
- •45. Поняття про волю. Характер вольової дії
- •46. Вольові якості особистості. Слабка воля , причини та шляхи подолання.
- •47. Поняття про темперамент. Властивості темпераменту.
- •48. Типи темпераменту та їх характеристика
- •49. Шляхи узгодження темпераменту та діяльності. Індивідуальний стиль
- •50.Поняття про характер. Структура характеру. Симптоми комплексу.
- •51. Поняття про здібності. Структура здібностей.
- •52. Задатки і здібності. Фактори розвитку здібностей. Критерії здібностей.
- •54. Предмет та завдання вікової та педагогічної психології. Структура вікової та педагогічної психології.
- •55. Основні суперечності, що виступають рушійними силами розвитку психіки дитини.
- •56. Біологічні та соціальні фактори психічного розвитку.
- •57. Закономірності динаміки психічного розвитку.
- •58. Проблеми співвідношення психічного розвитку і навчання.
- •59. Поняття психологічного віку. Його критерії.
- •60. Вікова періодизація психічного розвитку в психології.
- •61.Психологічна характеристика кризи психічного розвитку
- •62. Психічний розвиток дитини першого року життя
- •63. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому дитинстві
- •64. Формування особистості дитини раннього віку
- •65.Сюжетно-рольова гра,як провідна діяльність. Її розвиок та значення для розвитку дошкільника.
- •66. Розвиток особистості дитини дошкільного віку
- •67. Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільника.
- •68. Психологічна готовність до навчання у школі.
- •69. Учбова діяльність як провідна діяльність. Структура учбової діяльності учня молодших класів.
- •70. Мотиви учіння молодших школярів і їх формування.
- •71. Розвиток пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери у молодшому шкільному віці.
- •72. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку.
- •73. Спілкування з однолітками як провідна діяльність підліткового віку.
- •74. Особистий розвиток підлітка.
- •75. Особливості навчальної діяльності підлітка. Розвиток когнітивної та
- •76.Навчально-професійна діяльність, формування наукового світогляду і си-ми цінностей у юнацькому віці.
- •77. Готовність до життєвого самовизначення. Особистісне і професійне самовизначення як провідна проблема юнацького віку.
- •78 .Особливості пізнавальних і емоційно-вольових процесів у ранній юності.
- •79.Педагогічне спілкування в системі «вчитель-учні» як фактор становлення і розвитку особистості.
- •81. Самовиховання. Саморозвиток. Самовдосконалення
- •82.Психологічна структура навчальної діяльності. Загальна характеристика
- •83.Характеристика типів навчання
- •84.Види навчання. Фактори ефективності навчання.
- •86. Фактори мотивації учня (за Розенфельдом).
- •87.Вікова динаміка мотивації навчальної діяльності учня.
- •88.Формування мотивів навчальної діяльності.
- •89.Поняття про психологію педагогічної діяльності. Структурні компонентипедагогічної діяльності.
- •90. Сутність педагогічного спілкування. Засоби педагогічного спілкування.
- •91. Стилі педагогічного спілкування, їх характеристика.
- •92.Індивідуальний стиль педагогічної діяльності. Види стилів.
- •93.Поняття педагогічних здібностей. Структура пед. Здібностей(Кузьміна)
- •94. Ефективність діяльності вчителя
- •95. Самоосвіта і самовиховання як умова успішної діяльності вчителя.
- •104. Загальна характеристика групових процесів
49. Шляхи узгодження темпераменту та діяльності. Індивідуальний стиль
діяльності.
Кожна діяльність ставить певні вимоги до динаміки психічних процесів. Тому людина повинна узгодити динаміку своєї діяльності із вимогами професії. Є декілька шляхів: 1) обрати професію відповідно до темперамента. Так, меланхоліку важко працювати диспетчером, бо потрібна швидка реакція. Але цей шлях не підходить до масового набору; 2) індивідуалізація вимог (в школі підбір педагогічних впливів: строга оцінка для сангвініка, а заохочення, схвалення – для меланхоліка; 3) подолання негативних проявів темпераменту мотивами (якщо урок цікавий, то холерик дисциплінований); 4) формування індивідуального стилю діяльності (основний і універсальний механізм). Однакові вимоги діяльності можна реалізувати різними прийомами. Індивідуальний стиль діяльності – це система прийомів і способів дій, характерна для даної людини і доцільна для досягнення успішного результату. Так, успіх письмової роботи у меланхоліка і сангвініка забезпечуються по-різному: меланхолік багато часу витрачає на чернетки, на перевірку, менш контролює сам процес написання; сангвінік чернетки пише рідко, менше часу витрачає на перевірку, але контролює безпосередньо процес написання. У слабовстигаючих виявляється залежність їх успіху від типу темпераменту, а у відмінників такої залежності немає. Чим пояснити це протиріччя? Хорошим учням вдалося виробити індивідуальний стиль учбової діяльності, в якому послаблені особливості темпераменту, несприятливі для учбової діяльності. Наприклад, невисока зосередженість компенсується посиленим контролем і перевіркою, повільний темп розумової роботи – тривалим підготовчим етапом. Швидка втомлюваність – частими паузами для відпочинку. У слабковстигаючих учнів індивідуальний стиль діяльності вироблений недостатньо і недоліки темпераменту (особливо миланхоліка і холерика) не помічаються. Педагогічні прийоми орієнтовані переважно на учнів із сильним типом темпераменту, яких більше, і не враховують особливостей меланхоліка. Педагогічні впливи повинні спрямовуватись на удосконалення індивідуальної діяльності учня. Тоді успішність не буде залежати від типу темперамента. Ось чому немає “хороших” і “поганих” властивостей темперамента. Не існує темперамента здібного до навчання, але у кожного є свій шлях оволодіння учбовою діяльністю, формувати який вчитель і покликаний.
50.Поняття про характер. Структура характеру. Симптоми комплексу.
Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які складають і виявляються в діяльності та спілкуванні, зумовлюючи типові для неї способи поведінки. В характері окремої людини необхідно вбачати певну єдність усталених і динамічних властивостей. Основа характеру, його стержень складається поступово, укріплюється в процесі життя на становиться типовим для людини, а конкретні виявлення характеру можуть видозмінюватися. Становлення характеру відбувається через активну взаємодію особистості з оточенням. Фізіологічною основою характеру є тип вищої нервової діяльності, динамічний стереотип ( система тимчасових зв’язків, що виникають в наслідок зовнішніх впливів) . Характер детермінізується суспільним буттям особистості, засвоєнням соціального досвіду, що породжує типові риси, які визначаються загальними обставинами життєвого шляху людини.
Структура характеру – цілісна організація, яка утворює окремі в той же час взаємопов’язані і взаємозалежні властивості характеру. В структурі можна умовно виділити дві сторони – зміст і форму. Зміст є типовим і утворюється сукупністю певних рис. Риси характеру – ті суттєві властивості людини, які систематично виявляються в різних видах її діяльності і за якими можна визначити і передбачити її можливі вчинки в можливих ситуаціях.
Риси : спрямованість особистості, система ставлень особистості до різних аспектів оточуючої дійсності, риси усвідомлення і організації переживання діяльності. Інтелектуальні риси – усвідомленість діяльності, сформовані властивості розуму, глибина мислення ,самостійність, гнучкість, швидкість, критичність, логічність мислення. Вольові риси - вміння та готовність свідомо регулювати діяльність,що пов’язана з подоланням перешкод і труднощів. Емоційні риси – інтенсивність переживання діяльності, стійке емоційне ставлення до дійсності. Форма характеру – індивідуально-своєрідним способом реалізації його змісту в діяльності та поведінці і знаходити відображення у відповідному симптомокомплексі, системі пов’язаних рис характеру.
