49. Шляхи узгодження темпераменту та діяльності. Індивідуальний стиль

діяльності.

Кожна діяльність ставить певні вимоги до динаміки психічних процесів. Тому людина повинна узгодити динаміку своєї діяльності із вимогами професії. Є декілька шляхів: 1) обрати професію відповідно до темперамента. Так, меланхоліку важко працювати диспетчером, бо потрібна швидка реакція. Але цей шлях не підходить до масового набору; 2) індивідуалізація вимог (в школі підбір педагогічних впливів: строга оцінка для сангвініка, а заохочення, схвалення – для меланхоліка; 3) подолання негативних проявів темпераменту мотивами (якщо урок цікавий, то холерик дисциплінований); 4) формування індивідуального стилю діяльності (основний і універсальний механізм). Однакові вимоги діяльності можна реалізувати різними прийомами. Індивідуальний стиль діяльності – це система прийомів і способів дій, характерна для даної людини і доцільна для досягнення успішного результату. Так, успіх письмової роботи у меланхоліка і сангвініка забезпечуються по-різному: меланхолік багато часу витрачає на чернетки, на перевірку, менш контролює сам процес написання; сангвінік чернетки пише рідко, менше часу витрачає на перевірку, але контролює безпосередньо процес написання. У слабовстигаючих виявляється залежність їх успіху від типу темпераменту, а у відмінників такої залежності немає. Чим пояснити це протиріччя? Хорошим учням вдалося виробити індивідуальний стиль учбової діяльності, в якому послаблені особливості темпераменту, несприятливі для учбової діяльності. Наприклад, невисока зосередженість компенсується посиленим контролем і перевіркою, повільний темп розумової роботи – тривалим підготовчим етапом. Швидка втомлюваність – частими паузами для відпочинку. У слабковстигаючих учнів індивідуальний стиль діяльності вироблений недостатньо і недоліки темпераменту (особливо миланхоліка і холерика) не помічаються. Педагогічні прийоми орієнтовані переважно на учнів із сильним типом темпераменту, яких більше, і не враховують особливостей меланхоліка. Педагогічні впливи повинні спрямовуватись на удосконалення індивідуальної діяльності учня. Тоді успішність не буде залежати від типу темперамента. Ось чому немає “хороших” і “поганих” властивостей темперамента. Не існує темперамента здібного до навчання, але у кожного є свій шлях оволодіння учбовою діяльністю, формувати який вчитель і покликаний.

50.Поняття про характер. Структура характеру. Симптоми комплексу.

Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які складають і виявляються в діяльності та спілкуванні, зумовлюючи типові для неї способи поведінки. В характері окремої людини необхідно вбачати певну єдність усталених і динамічних властивостей. Основа характеру, його стержень складається поступово, укріплюється в процесі життя на становиться типовим для людини, а конкретні виявлення характеру можуть видозмінюватися. Становлення характеру відбувається через активну взаємодію особистості з оточенням. Фізіологічною основою характеру є тип вищої нервової діяльності, динамічний стереотип ( система тимчасових зв’язків, що виникають в наслідок зовнішніх впливів) . Характер детермінізується суспільним буттям особистості, засвоєнням соціального досвіду, що породжує типові риси, які визначаються загальними обставинами життєвого шляху людини.

Структура характеру – цілісна організація, яка утворює окремі в той же час взаємопов’язані і взаємозалежні властивості характеру. В структурі можна умовно виділити дві сторони – зміст і форму. Зміст є типовим і утворюється сукупністю певних рис. Риси характеру – ті суттєві властивості людини, які систематично виявляються в різних видах її діяльності і за якими можна визначити і передбачити її можливі вчинки в можливих ситуаціях.

Риси : спрямованість особистості, система ставлень особистості до різних аспектів оточуючої дійсності, риси усвідомлення і організації переживання діяльності. Інтелектуальні риси – усвідомленість діяльності, сформовані властивості розуму, глибина мислення ,самостійність, гнучкість, швидкість, критичність, логічність мислення. Вольові риси - вміння та готовність свідомо регулювати діяльність,що пов’язана з подоланням перешкод і труднощів. Емоційні риси – інтенсивність переживання діяльності, стійке емоційне ставлення до дійсності. Форма характеру – індивідуально-своєрідним способом реалізації його змісту в діяльності та поведінці і знаходити відображення у відповідному симптомокомплексі, системі пов’язаних рис характеру.