- •2. Психіка як форма відображення
- •4.Будова психологічної науки.
- •6. Методи дослідження в психології. Експеримент і спостереження.
- •10.Формування навичок. Структура і взаємодія навичок.
- •11.Поняття спілкування. Функції спілкування.
- •12.Структура спілкування. Загальна характеристика сторін спілкування.
- •13. Види і засоби спілкування.
- •14. Поняття про особистість в психології. Структура особистості.
- •15. Спрямованість як центральний компонент структури особистості. Мотиви ,їх класифікації.
- •16. Самооцінка та її роль у розвитку особистості. Рівень домагань.
- •17. Поняття про соціальні групи, їх класифікація
- •18. Рівні розвитку соціальних груп. Соціально-психологічні ознаки колективу.
- •19.Поняття соціально-психологічного клімату колективу.
- •20.Диференціація в групах. Поняття про лідерство, особистість лідера.
- •21. Інтеграція в групах. Колективістська ідентифікація. Ціннісно-орієнтаційна єдність, покладання відповідальності за результати спільної діяльності.
- •22. Поняття про увагу. Теорії уваги. Фізіологічні основи уваги.
- •23. Функції уваги. Види уваги.
- •24. Властивості уваги.
- •25.Поняття про відчуття і сприймання. Класифікація відчуттів, їх властивості.
- •26. Властивості сприймання. Аперцепція.
- •27. Поняття про пам'ять.Теорії пам'яті.Фізіологічні основи пам'яті.
- •28. Запамятовування, фактори мимовільного і довільного запам’ятовування.
- •29. Відтворення та його види
- •30. Забування, його причини, темпи та попередження.
- •31. Види памяті та їх особливості. Індивідуальні особливості пам'яті у людей.
- •32. Поняття про мислення. Функції мислення. Мислення як діяльність.
- •33.Основні процеси мислення.
- •34. Форми мислення.
- •35. Мислення як розв’язання задач. Проблемна ситуація.
- •36. Типи мислення.
- •37. Мовлення як діяльність і як поведінка.
- •38. Мовлення як інструмент мислення. Мовлення і пізнавальна діяльність.
- •39. Поняття про уяву. Функції уяви. Роль уяви в діяльності.
- •40. Аналітико-синтетичний характер уяви. Уява і мислення в проблемни
- •41. Види уяви. Образи уяви та способи їх утворення
- •42. Поняття про почуття та емоції. Функції та властивості почуттів
- •43. Класифікація емоцій та почуттів.
- •44. Форми переживання почуттів.
- •45. Поняття про волю. Характер вольової дії
- •46. Вольові якості особистості. Слабка воля , причини та шляхи подолання.
- •47. Поняття про темперамент. Властивості темпераменту.
- •48. Типи темпераменту та їх характеристика
- •49. Шляхи узгодження темпераменту та діяльності. Індивідуальний стиль
- •50.Поняття про характер. Структура характеру. Симптоми комплексу.
- •51. Поняття про здібності. Структура здібностей.
- •52. Задатки і здібності. Фактори розвитку здібностей. Критерії здібностей.
- •54. Предмет та завдання вікової та педагогічної психології. Структура вікової та педагогічної психології.
- •55. Основні суперечності, що виступають рушійними силами розвитку психіки дитини.
- •56. Біологічні та соціальні фактори психічного розвитку.
- •57. Закономірності динаміки психічного розвитку.
- •58. Проблеми співвідношення психічного розвитку і навчання.
- •59. Поняття психологічного віку. Його критерії.
- •60. Вікова періодизація психічного розвитку в психології.
- •61.Психологічна характеристика кризи психічного розвитку
- •62. Психічний розвиток дитини першого року життя
- •63. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому дитинстві
- •64. Формування особистості дитини раннього віку
- •65.Сюжетно-рольова гра,як провідна діяльність. Її розвиок та значення для розвитку дошкільника.
- •66. Розвиток особистості дитини дошкільного віку
- •67. Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільника.
- •68. Психологічна готовність до навчання у школі.
- •69. Учбова діяльність як провідна діяльність. Структура учбової діяльності учня молодших класів.
- •70. Мотиви учіння молодших школярів і їх формування.
- •71. Розвиток пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери у молодшому шкільному віці.
- •72. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку.
- •73. Спілкування з однолітками як провідна діяльність підліткового віку.
- •74. Особистий розвиток підлітка.
- •75. Особливості навчальної діяльності підлітка. Розвиток когнітивної та
- •76.Навчально-професійна діяльність, формування наукового світогляду і си-ми цінностей у юнацькому віці.
- •77. Готовність до життєвого самовизначення. Особистісне і професійне самовизначення як провідна проблема юнацького віку.
- •78 .Особливості пізнавальних і емоційно-вольових процесів у ранній юності.
- •79.Педагогічне спілкування в системі «вчитель-учні» як фактор становлення і розвитку особистості.
- •81. Самовиховання. Саморозвиток. Самовдосконалення
- •82.Психологічна структура навчальної діяльності. Загальна характеристика
- •83.Характеристика типів навчання
- •84.Види навчання. Фактори ефективності навчання.
- •86. Фактори мотивації учня (за Розенфельдом).
- •87.Вікова динаміка мотивації навчальної діяльності учня.
- •88.Формування мотивів навчальної діяльності.
- •89.Поняття про психологію педагогічної діяльності. Структурні компонентипедагогічної діяльності.
- •90. Сутність педагогічного спілкування. Засоби педагогічного спілкування.
- •91. Стилі педагогічного спілкування, їх характеристика.
- •92.Індивідуальний стиль педагогічної діяльності. Види стилів.
- •93.Поняття педагогічних здібностей. Структура пед. Здібностей(Кузьміна)
- •94. Ефективність діяльності вчителя
- •95. Самоосвіта і самовиховання як умова успішної діяльності вчителя.
- •104. Загальна характеристика групових процесів
90. Сутність педагогічного спілкування. Засоби педагогічного спілкування.
У педагогічній діяльності спілкування постає як засіб розв'язання навчально-виховних завдань; соціально-психологічне забезпечення педагогічного процесу; засіб організації взаємин учителя й учнів, що має гарантувати ефективність навчання, виховання та розвитку особистості.
Педагогічне спілкування - система способів її прийомів соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є обмін інформацією, здійснення виховного впливу та налагодження взаємин.
Ініціатором і керівником цього процесу є педагог. Спілкування вчителя з учнем спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату в системах "учитель - учень" і "учень - учень". Воно передбачає виконання важливих функцій:
обмін інформацією між педагогом та учнями;
міжособистісне пізнання;
організація та регулювання взаємин і спільної діяльності;
здійснення виховного впливу;
педагогічно доцільна самопрезентація педагога
Залежно від типу взаємодії (суб'єкт-суб'єктна, суб'єкт-об'єктна) спілкування вчителя може бути функціонально-рольовим або особистісно орієнтованим.
Функціонально-рольове спілкування - суто ділове спілкування, стандартизоване, обмежене вимогами рольових позицій.
Особистісно орієнтоване спілкування - це складна психологічна взаємодія, яка передбачає виконання певних нормативних функцій з виявом особистого ставлення. Воно спрямоване не так на виконання завдань, як на розвиток особистості учнів. Отже, педагогічне спілкування як навчально-виховний засіб, покликаний забезпечити порозуміння між учителем і учнями, є невичерпним джерелом для вдосконалення не лише обміну інформацією та виховного впливу, а й морально-психологічного клімату в колективі.
91. Стилі педагогічного спілкування, їх характеристика.
Кожна людина залежно від характеру, поглядів, психічних особливостей виробляє власний стиль спілкування - сукупність найтиповіших ознак поведінки у цьому процесі. Під стилем педагогічного спілкування розуміють індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та учнів.
Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі.
1. Авторитарний: характерна тенденція до наказового тону, різких зауважень з боку педагога. Авторитарний викладач визначає загальні цілі роботи, указує поетапно способи виконання завдання, визначає, хто з ким буде працювати, при цьому, продемонструвавши один раз прийом, уважає, що він свою справу виконав, а далі залишається тільки оцінити успіхи кожного.
2. Демократичний: тут у першу чергу оцінюються факти, а не особистість. Головною особливістю даного стилю спілкування є те, що клас бере активну участь в обговоренні всього ходу майбутньої роботи та її організації, а вчитель тільки стимулює самостійність учнів, намагаючись зайняти позицію «першого серед рівних».
3. Дружність і захопленість спільною справою: два стилі спілкування, що тісно пов'язані між собою. Безперечно, дружнє спілкування - найважливіший регулятор спілкування взагалі, а ділового педагогічного спілкування особливо. Це стимулятор розвитку та плодотворності взаємин педагога з учнями. Захопленість спільною справою - джерело дружності й одночасно дружність, помножена на зацікавленість роботою.
4. Спілкування-загравання: пов'язане з невмінням педагога організувати продуктивне спілкування. Воно виникає в результаті нерозуміння педагогом відповідальних педагогічних задач, що стоять перед ним, остраху спілкування з класом й одночасно бажанням налагодити контакт з учнями, а також відсутності навичок спілкування.
5. Спілкування-дистанція: дистанція виступає показником провідної ролі педагога, базується на його авторитеті, але вона повинна випливати із загальної логіки відносин учня й педагога, а не диктуватись учителем як основа взаємин.
6. Спілкування-залякування: цей стиль пов'язаний із невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захопленості спільною справою.
7. Підтримуючий: є терплячим до людей, людиною, яка природжена надихати, це робить його ідеальною персоною, до якої звертаються по допомогу.
