- •2. Психіка як форма відображення
- •4.Будова психологічної науки.
- •6. Методи дослідження в психології. Експеримент і спостереження.
- •10.Формування навичок. Структура і взаємодія навичок.
- •11.Поняття спілкування. Функції спілкування.
- •12.Структура спілкування. Загальна характеристика сторін спілкування.
- •13. Види і засоби спілкування.
- •14. Поняття про особистість в психології. Структура особистості.
- •15. Спрямованість як центральний компонент структури особистості. Мотиви ,їх класифікації.
- •16. Самооцінка та її роль у розвитку особистості. Рівень домагань.
- •17. Поняття про соціальні групи, їх класифікація
- •18. Рівні розвитку соціальних груп. Соціально-психологічні ознаки колективу.
- •19.Поняття соціально-психологічного клімату колективу.
- •20.Диференціація в групах. Поняття про лідерство, особистість лідера.
- •21. Інтеграція в групах. Колективістська ідентифікація. Ціннісно-орієнтаційна єдність, покладання відповідальності за результати спільної діяльності.
- •22. Поняття про увагу. Теорії уваги. Фізіологічні основи уваги.
- •23. Функції уваги. Види уваги.
- •24. Властивості уваги.
- •25.Поняття про відчуття і сприймання. Класифікація відчуттів, їх властивості.
- •26. Властивості сприймання. Аперцепція.
- •27. Поняття про пам'ять.Теорії пам'яті.Фізіологічні основи пам'яті.
- •28. Запамятовування, фактори мимовільного і довільного запам’ятовування.
- •29. Відтворення та його види
- •30. Забування, його причини, темпи та попередження.
- •31. Види памяті та їх особливості. Індивідуальні особливості пам'яті у людей.
- •32. Поняття про мислення. Функції мислення. Мислення як діяльність.
- •33.Основні процеси мислення.
- •34. Форми мислення.
- •35. Мислення як розв’язання задач. Проблемна ситуація.
- •36. Типи мислення.
- •37. Мовлення як діяльність і як поведінка.
- •38. Мовлення як інструмент мислення. Мовлення і пізнавальна діяльність.
- •39. Поняття про уяву. Функції уяви. Роль уяви в діяльності.
- •40. Аналітико-синтетичний характер уяви. Уява і мислення в проблемни
- •41. Види уяви. Образи уяви та способи їх утворення
- •42. Поняття про почуття та емоції. Функції та властивості почуттів
- •43. Класифікація емоцій та почуттів.
- •44. Форми переживання почуттів.
- •45. Поняття про волю. Характер вольової дії
- •46. Вольові якості особистості. Слабка воля , причини та шляхи подолання.
- •47. Поняття про темперамент. Властивості темпераменту.
- •48. Типи темпераменту та їх характеристика
- •49. Шляхи узгодження темпераменту та діяльності. Індивідуальний стиль
- •50.Поняття про характер. Структура характеру. Симптоми комплексу.
- •51. Поняття про здібності. Структура здібностей.
- •52. Задатки і здібності. Фактори розвитку здібностей. Критерії здібностей.
- •54. Предмет та завдання вікової та педагогічної психології. Структура вікової та педагогічної психології.
- •55. Основні суперечності, що виступають рушійними силами розвитку психіки дитини.
- •56. Біологічні та соціальні фактори психічного розвитку.
- •57. Закономірності динаміки психічного розвитку.
- •58. Проблеми співвідношення психічного розвитку і навчання.
- •59. Поняття психологічного віку. Його критерії.
- •60. Вікова періодизація психічного розвитку в психології.
- •61.Психологічна характеристика кризи психічного розвитку
- •62. Психічний розвиток дитини першого року життя
- •63. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому дитинстві
- •64. Формування особистості дитини раннього віку
- •65.Сюжетно-рольова гра,як провідна діяльність. Її розвиок та значення для розвитку дошкільника.
- •66. Розвиток особистості дитини дошкільного віку
- •67. Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільника.
- •68. Психологічна готовність до навчання у школі.
- •69. Учбова діяльність як провідна діяльність. Структура учбової діяльності учня молодших класів.
- •70. Мотиви учіння молодших школярів і їх формування.
- •71. Розвиток пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери у молодшому шкільному віці.
- •72. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку.
- •73. Спілкування з однолітками як провідна діяльність підліткового віку.
- •74. Особистий розвиток підлітка.
- •75. Особливості навчальної діяльності підлітка. Розвиток когнітивної та
- •76.Навчально-професійна діяльність, формування наукового світогляду і си-ми цінностей у юнацькому віці.
- •77. Готовність до життєвого самовизначення. Особистісне і професійне самовизначення як провідна проблема юнацького віку.
- •78 .Особливості пізнавальних і емоційно-вольових процесів у ранній юності.
- •79.Педагогічне спілкування в системі «вчитель-учні» як фактор становлення і розвитку особистості.
- •81. Самовиховання. Саморозвиток. Самовдосконалення
- •82.Психологічна структура навчальної діяльності. Загальна характеристика
- •83.Характеристика типів навчання
- •84.Види навчання. Фактори ефективності навчання.
- •86. Фактори мотивації учня (за Розенфельдом).
- •87.Вікова динаміка мотивації навчальної діяльності учня.
- •88.Формування мотивів навчальної діяльності.
- •89.Поняття про психологію педагогічної діяльності. Структурні компонентипедагогічної діяльності.
- •90. Сутність педагогічного спілкування. Засоби педагогічного спілкування.
- •91. Стилі педагогічного спілкування, їх характеристика.
- •92.Індивідуальний стиль педагогічної діяльності. Види стилів.
- •93.Поняття педагогічних здібностей. Структура пед. Здібностей(Кузьміна)
- •94. Ефективність діяльності вчителя
- •95. Самоосвіта і самовиховання як умова успішної діяльності вчителя.
- •104. Загальна характеристика групових процесів
51. Поняття про здібності. Структура здібностей.
Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.
Кожна людина здібна до певного виду діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати та охарактеризувати. Тому ми й складаємо думку про здібності людини за її роботою та результатами діяльності.
Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, науки тощо) — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні.
Вивчаючи конкретно-психологічну характеристику здібностей, можна виокремити в них більш загальні та спеціальні якості.
До загальних властивостей особистості належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують належність людини до одного з трьох типів людей, визначених І. Павловим як “художній”, “розумовий” та “середній”. Ця типологія пов’язана з відносним переважанням першої чи другої сигнальної системи. Відносне переважання першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує “художній” тип, другої — “розумовий”. Рівновага обох систем дає “середній” тип.
Для “художнього” типу властиві яскравість образів, жива вразливість, емоційність. Таким людям легше опанувати діяльність художника, скульптора, музиканта, актора тощо.
Для “розумового” типу характерне вміння оперувати абстрактним матеріалом, поняттями, математичними залежностями.
Проте слід зазначити, що навіть наявність розподілу на “художній” та “розумовий” типи не означає слабкості інтелектуальної діяльності у “художнього” типу або, навпаки, слабкості конкретних вражень у “розумового”. Ідеться про відносне переважання.
До часткових властивостей людини, які, постаючи у певному поєднанні, входять до структури здібностей, належать:
• уважність, тобто здатність тривало і стійко зосереджуватися на завданні, об’єкті діяльності (що складніше завдання, то більшої зосередженості воно потребує);
• чутливість до зовнішніх вражень, спостережливість.
52. Задатки і здібності. Фактори розвитку здібностей. Критерії здібностей.
Важливою характеристикою особистості є її здібності — індивідуально-психологічні особливості людини, що виявляються в діяльності і є умовою її успішного виконання.
Здібності тісно пов’язані зі знаннями, уміннями і навичками людини, забезпечуючи їх швидке надбання, закріплення й ефективне застосування на практиці.
Природною основою формування здібностей є задатки — вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку, органів почуттів і руху.
Задатки є необхідною, але не достатньою умовою розвитку здібностей. Якщо, наприклад, людина розумово неповноцінна, то, не зважаючи на найсприятливіші умови, вона, на жаль, навряд чи досягне висот думки. З іншого боку, наявність задатків ще не означає, що вони розів’ються в здібності.
Специфічними є шляхи розвитку спеціальних здібностей. Вирізняють такі рівні здібностей: репродуктивний (забезпечує високе вміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю) і творчий (забезпечує створення нового, оригінального). Слід, однак, зважати на те, що кожна репродуктивна діяльність має елементи творчості, а творча діяльність включає і репродуктивну, без якої вона неможлива. Здібності розвиваються в обдарованість, а потім талант.
Поняття обдарованості не має загальновизнаного визначення.
ОБДАРОВАНІСТЬ - це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох видах діяльності. Обдарованість людина одержує як щось спадкове. Талант- поєднання здібностей, яке дозволяє людині успішно, самостійно, оригінально виконувати складну трудову діяльність. Найвищий етап розвитку- геніальність. Геніальність - найвищий рівень творчих проявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства. Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для генія характерні творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.
До критеріїв здібності до навчання можна віднести:
- рівень розвитку спеціальних задатків;
- швидкість розвитку рівень розвитку та якісно-кількісний склад здібностей;
- рівень прояву обдарованості;
- рівень сформованості майстерності та час, витрачений на до-сягнення індивідом цього рівня, тощо.
