- •2. Психіка як форма відображення
- •4.Будова психологічної науки.
- •6. Методи дослідження в психології. Експеримент і спостереження.
- •10.Формування навичок. Структура і взаємодія навичок.
- •11.Поняття спілкування. Функції спілкування.
- •12.Структура спілкування. Загальна характеристика сторін спілкування.
- •13. Види і засоби спілкування.
- •14. Поняття про особистість в психології. Структура особистості.
- •15. Спрямованість як центральний компонент структури особистості. Мотиви ,їх класифікації.
- •16. Самооцінка та її роль у розвитку особистості. Рівень домагань.
- •17. Поняття про соціальні групи, їх класифікація
- •18. Рівні розвитку соціальних груп. Соціально-психологічні ознаки колективу.
- •19.Поняття соціально-психологічного клімату колективу.
- •20.Диференціація в групах. Поняття про лідерство, особистість лідера.
- •21. Інтеграція в групах. Колективістська ідентифікація. Ціннісно-орієнтаційна єдність, покладання відповідальності за результати спільної діяльності.
- •22. Поняття про увагу. Теорії уваги. Фізіологічні основи уваги.
- •23. Функції уваги. Види уваги.
- •24. Властивості уваги.
- •25.Поняття про відчуття і сприймання. Класифікація відчуттів, їх властивості.
- •26. Властивості сприймання. Аперцепція.
- •27. Поняття про пам'ять.Теорії пам'яті.Фізіологічні основи пам'яті.
- •28. Запамятовування, фактори мимовільного і довільного запам’ятовування.
- •29. Відтворення та його види
- •30. Забування, його причини, темпи та попередження.
- •31. Види памяті та їх особливості. Індивідуальні особливості пам'яті у людей.
- •32. Поняття про мислення. Функції мислення. Мислення як діяльність.
- •33.Основні процеси мислення.
- •34. Форми мислення.
- •35. Мислення як розв’язання задач. Проблемна ситуація.
- •36. Типи мислення.
- •37. Мовлення як діяльність і як поведінка.
- •38. Мовлення як інструмент мислення. Мовлення і пізнавальна діяльність.
- •39. Поняття про уяву. Функції уяви. Роль уяви в діяльності.
- •40. Аналітико-синтетичний характер уяви. Уява і мислення в проблемни
- •41. Види уяви. Образи уяви та способи їх утворення
- •42. Поняття про почуття та емоції. Функції та властивості почуттів
- •43. Класифікація емоцій та почуттів.
- •44. Форми переживання почуттів.
- •45. Поняття про волю. Характер вольової дії
- •46. Вольові якості особистості. Слабка воля , причини та шляхи подолання.
- •47. Поняття про темперамент. Властивості темпераменту.
- •48. Типи темпераменту та їх характеристика
- •49. Шляхи узгодження темпераменту та діяльності. Індивідуальний стиль
- •50.Поняття про характер. Структура характеру. Симптоми комплексу.
- •51. Поняття про здібності. Структура здібностей.
- •52. Задатки і здібності. Фактори розвитку здібностей. Критерії здібностей.
- •54. Предмет та завдання вікової та педагогічної психології. Структура вікової та педагогічної психології.
- •55. Основні суперечності, що виступають рушійними силами розвитку психіки дитини.
- •56. Біологічні та соціальні фактори психічного розвитку.
- •57. Закономірності динаміки психічного розвитку.
- •58. Проблеми співвідношення психічного розвитку і навчання.
- •59. Поняття психологічного віку. Його критерії.
- •60. Вікова періодизація психічного розвитку в психології.
- •61.Психологічна характеристика кризи психічного розвитку
- •62. Психічний розвиток дитини першого року життя
- •63. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому дитинстві
- •64. Формування особистості дитини раннього віку
- •65.Сюжетно-рольова гра,як провідна діяльність. Її розвиок та значення для розвитку дошкільника.
- •66. Розвиток особистості дитини дошкільного віку
- •67. Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільника.
- •68. Психологічна готовність до навчання у школі.
- •69. Учбова діяльність як провідна діяльність. Структура учбової діяльності учня молодших класів.
- •70. Мотиви учіння молодших школярів і їх формування.
- •71. Розвиток пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери у молодшому шкільному віці.
- •72. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку.
- •73. Спілкування з однолітками як провідна діяльність підліткового віку.
- •74. Особистий розвиток підлітка.
- •75. Особливості навчальної діяльності підлітка. Розвиток когнітивної та
- •76.Навчально-професійна діяльність, формування наукового світогляду і си-ми цінностей у юнацькому віці.
- •77. Готовність до життєвого самовизначення. Особистісне і професійне самовизначення як провідна проблема юнацького віку.
- •78 .Особливості пізнавальних і емоційно-вольових процесів у ранній юності.
- •79.Педагогічне спілкування в системі «вчитель-учні» як фактор становлення і розвитку особистості.
- •81. Самовиховання. Саморозвиток. Самовдосконалення
- •82.Психологічна структура навчальної діяльності. Загальна характеристика
- •83.Характеристика типів навчання
- •84.Види навчання. Фактори ефективності навчання.
- •86. Фактори мотивації учня (за Розенфельдом).
- •87.Вікова динаміка мотивації навчальної діяльності учня.
- •88.Формування мотивів навчальної діяльності.
- •89.Поняття про психологію педагогічної діяльності. Структурні компонентипедагогічної діяльності.
- •90. Сутність педагогічного спілкування. Засоби педагогічного спілкування.
- •91. Стилі педагогічного спілкування, їх характеристика.
- •92.Індивідуальний стиль педагогічної діяльності. Види стилів.
- •93.Поняття педагогічних здібностей. Структура пед. Здібностей(Кузьміна)
- •94. Ефективність діяльності вчителя
- •95. Самоосвіта і самовиховання як умова успішної діяльності вчителя.
- •104. Загальна характеристика групових процесів
10.Формування навичок. Структура і взаємодія навичок.
Навички - це автоматизовані компоненти свідомої дії людини, які виробляються в процесі її виконання. Однак ознакою сформованості навички є якість дії, а не її автоматизація. Навичка розглядається як дія доведена внаслідок багаторазових вправ до досконалості виконання.
Оскільки навички входять до структури дій і різних видів діяльності у великій кількості, вони взаємодіють одна з одною, утворюючи складні системи навичок. Характер їх взаємодії може бути різним: від узгодженості до протидії. Узгодження навичок відбувається тоді, коли: а) система рухів, що належать до однієї навички, відповідає системі рухів, що належать до іншої навички; б) коли реалізація однієї навички створює сприятливі умови для виконання іншої ; в) коли кінець однієї навички є фактичним початком іншої і навпаки. Інтерференція має місце тоді, коли у взаємодії навичок з'являється одне з таких протиріч: а) система рухів, які належать до однієї навички, суперечить, не узгоджується з системою рухів, які складають структуру іншої навички; б) коли при переході від однієї навички до іншої фактично доводиться переучуватися, руйнувати структуру старої навички; в) коли система рухів, що належать до однієї навички, частково міститься в іншій, уже доведеній до автоматизму навичці (у цьому випадку при виконанні нової навички автоматично виникають рухи, характерні для раніше засвоєної навички, що призводить до викривлення рухів, необхідних для нової навички); г) коли початок і кінець послідовно виконуваних навичок не збігаються один з одним. За повної автоматизації навичок явище інтерференції зводиться до мінімуму або зовсім зникає.
Важливе значення для розуміння процесу формування навичок має їх перенесення, тобто поширення і використання навичок, сформованих у результаті виконання одних дій та видів діяльності, на інші. Для того, щоб таке перенесення здійснилося нормально, необхідно, щоб навичка стала узагальненою, універсальною, узгодженою з іншими навичками, діями і видами діяльності, доведеною до автоматизму.
11.Поняття спілкування. Функції спілкування.
Спілкування - складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами у спільній діяльності і передбачає обмін інформацією, взаємодію, встановлення взаєморозуміння між учасниками. Спілкування, переважно, включене в практичну взаємодію людей (спільна праця, навчання, колективна гра) і забезпечує планування, здійснення і контроль їхньої діяльності. Разом з тим спілкування задовольняє особливу потребу людини в контакті з іншими людьми і пов'язане з виникненням почуття радості. Прагнення до спілкування нерідко посідає значне, а то й провідне місце серед мотивів спільної практичної діяльності.
Функції спілкування:
1.інформаційно-комунікативна( обмін інформацією) Охоплює процеси формування, передавання та прийому інформації.
2.регуляційно-комунікативна( спрямована на зміну поведінки),
3. афективно-комунікативна \ емоційно-комунікативна ( в процесі сп. утворюється певний емоційний стан під впливом співбесідника)
З огляду на мету спілкування розрізняють функції, які реалізуються в будь-якому процесі взаємодії і забезпечують досягнення у ньому певних цілей (Л. Карпенко):
— контактна. Передбачає встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому і передавання повідомлення та підтримання взаємозв'язку під час взаємодії;
— інформаційна. Полягає в обміні повідомленнями (інформацією, думками, рішеннями, задумами);
— спонукальна. Суть її в стимулюванні активності партнера по спілкуванню, що спрямовує його на виконання дій;
— координаційна. Передбачає взаємне орієнтування і узгодження дій для організації спільної діяльності;
— розуміння. Виявляється в адекватному сприйманні і розумінні сутності повідомлення, а також партнерами один одного;
— амотивна. Реалізується через стимулювання у партнера по спілкуванню потрібних емоційних переживань і станів, у зміні за його допомогою власних переживань і станів;
— встановлення відносин. Полягає в усвідомленні і фіксуванні індивідом свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків;
— здійснення впливу. Наслідками її дії є зміна стану, поведінки, особистісно-змістових утворень партнера.
